Рішення

від 11.08.2020 по справі 640/15594/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2020 року м. Київ № 640/15594/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Київнафта Груп доГоловного управління Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ:

16.08.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю Київнафта Груп (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (нижче - відповідач-1), Державної податкової служби України (далі - відповідач-2), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ДПС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації:

- № 1112803/41351099 від 19.03.2019 - про відмову у реєстрації податкової накладної № 13 від 01.02.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- № 1112804/41351099 від 19.03.2019 - про відмову у реєстрації податкової накладної № 14 від 01.02.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- № 1112805/41351099 від 19.03.2019 - про відмову у реєстрації податкової накладної № 15 від 01.02.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- № 1112806/41351099 від 19.03.2019 - про відмову у реєстрації податкової накладної № 16 від 01.02.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- № 1112807/41351099 від 19.03.2019 - про відмову у реєстрації податкової накладної № 17 від 01.02.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- № 1112808/41351099 від 19.03.2019 - про відмову у реєстрації податкової накладної № 18 від 01.02.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- № 1112809/41351099 від 19.03.2019 - про відмову у реєстрації податкової накладної № 21 від 01.02.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- виключити TOB Київнафта груп з переліку ризикових платників податків;

- зобов`язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні ТОВ Київнафта Груп № 13 від 01.02.2019, № 14 від 01.02.2019, № 15 від 01.02.2019, № 16 від 01.02.2019, № 17 від 01.02.2019, № 18 від 01.02.2019, № 21 від 01.02.2019, № 23 від 11.02.2019, № 24 від 15.02.2019, № 27 від 01.03.2019, № 30 від 04.04.2019, № 32 від 08.04.2019, № 35 від 24.04.2019, № 36 від 25.04.2019, № 37 від 26.04.2019, № 38 від 29.04.2019, № 39 від 30.04.2019, № 40 від 06.05.2019, № 41 від 07.05.2019, № 42 від 30.05.2019 датою їх фактичного надходження.

В якості підстав позову позивач зазначив, що з 12.02.2019 його було внесено до переліку ризикових платників податків та у зв`язку з цим було зупинено реєстрацію податкових накладних; критерії ризиковості платників податків існують у вигляді листа ДФС України та не затверджені жодним наказом і не зареєстровані в Мін`юсті; діяльність позивача не відповідає жодному з критеріїв ризиковості, визначених листом; Порядок формування територіальними органами та структурними підрозділами ДФС переліку ризикових платників податків затверджено наказом № 144 від 21.03.2018; жодної мотивації щодо віднесення позивача до переліку ризикових платників податків контролюючим органом не надано; дії відповідача-1 протирічать положенням ст. 201 ПК України, Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою КМУ № 1246 від 29.12.2010 та Порядку зупинення реєстрації податкових накладних, затвердженого Постановою КМУ № 117 від 21.02.2018.

Справу відповідно до протоколу автоматизованого розподілу було передано судді Пащенку К.С.

09.10.2019 ухвалою суду було відкрито провадження в адміністративній справі № 640/15594/19; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

31.10.2019 до суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 проти позову заперечував. В обґрунтування своєї позиції відповідач-1 зазначив, що Порядок зупинення реєстрації податкової накладної (далі - Порядок) затверджено постановою КМУ № 117 від 21.02.2018; відповідно до п. 7 Порядку в разі, коли за результатами моніторингу податкова накладна відповідає критеріям ризиковості здійснення операцій, реєстрація такої податкової накладної зупиняється; в п. 14 Порядку наведено вичерпний перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної; за результатами розгляду поданих позивачем документів було прийнято рішення про відмову в реєстрації податкової накладної; таке рішення прийнято фіскальним органом згідно із п. 20 Порядку; ДФС за погодженням із Міністерством фінансів України затвердило Критерії ризиковості платника податків, в яких зазначено перелік причин, за яких підприємство може бути віднесено до ризикових платників; серед іншого підставою для віднесення підприємства до переліку ризикових є наявність податкової інформації, що свідчить про ознаки здійснення ризикових операцій платником; відповідно до п. 74.3 ст. 74 ПК України зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики; таким чином дії контролюючого органу по включенню позивача до переліку ризикових правомірні та відповідають чинному законодавству.

31.10.2019 до суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 просить суд в задоволенні позову відмовити з підстав, аналогічних викладеним у відзиві на позовну заяву відповідача-1.

20.11.2019 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що контролюючим органом не вказано, яка саме інформація свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій позивачем та не надано жодних доказів, які б підтверджували про наявність ознак здійснення ризикових операцій позивачем; таким чином твердження контролюючого органу не відповідає дійсності.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ТОВ Київнафта Груп було зареєстровано 23.05.2017, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис № 1 070 102 0000 068928.

З 24.05.2017 ТОВ Київнафта Груп перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Основним видом економічної діяльності ТОВ Київнафта Груп є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

В рамках свого основного виду економічної діяльності 15.02.2018 ТОВ Київнафта Груп (постачальник) уклало договір № 24/Д/Оф/15/02/18 із ТОВ Досвід 2002 (покупець), відповідно до п.п. 1.1., 1.2., 2.1., 2.2., 3.1., 4.1., 4.2. якого постачальник зобов`язується поставити покупцю нафтопродукти, а саме: дизельне паливо, бензин - А95, бензин - А98 (Мustang 100), газ в мережі заправок WOG, що в подальшому іменовані товар, а покупець зобов`язується прийняти товар від постачальника та оплатити його вартість на умовах даного договору; додаткового до основного зобов`язання постачальник зобов`язується зберігати проданий товар до дати поставки на умовах даного договору; асортимент та кількість товару (об`єм товарної партії) погоджується сторонами у видаткових накладних на товар; ціна за одиницю виміру кількості товару встановлюється за погодженням сторін у видаткових накладних на товар; ціна включає податки, збори та інші обов`язкові платежі до бюджетів, передбачені чинним законодавством України; загальна сума договору становить суму вартості товару, поставленого протягом терміну дії даного договору; після погодження сторонами асортименту, кількості та ціни товару (товарної партії) постачальник надає за видатковою накладною покупцю картку (картки) на пальне WOG встановленої форми відповідного номіналу; передача покупцю карток на пальне здійснюється по місцезнаходженню офісу постачальника уповноваженій особі покупця; право власності на товар переходить до покупця моменту підписання сторонами видаткової накладної на товар; розрахунки між сторонами здійснюються в українській національній валюті - гривні; вид розрахунків - безготівковий, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника; покупець може здійснювати розрахунки за товар в готівковій формі, в порядку, передбаченому чинним законодавством; розрахунки за товар покупець здійснює на умовах 100% попередньої оплати вартості товару; моментом виконання зобов`язань покупця по оплаті товару вважається момент зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

З вересня 2018 року допоміжним видом економічної діяльності ТОВ Київнафта Груп є надання транспортно-експедиторських послуг (КВЕД 52.29), а з жовтня 2018 року ТОВ Київнафта Груп розпочато діяльність з надання послуг будівельною технікою (КВЕД 43.12).

Так, 02.10.2018 між ТОВ Київнафта Груп (виконавець) та ТОВ Досвід 2002 (замовник) укладено договір № 132/Оф-02/10/18, згідно із п.п. 1.1., 1.2., 2.1., 3.1., 3.2., 3.3., 3.6. якого в порядку та на умовах, визначених договором, виконавець надає замовнику послуги з експлуатації будівельних машин і механізмів на об`єктах замовника, а замовник приймає виконані послуги та оплачує їх вартість; замовник бере на себе зобов`язання оплатити надані послуги відповідно до цін, які вказуються в специфікації (додаток № 1 до договору), що є невід`ємною частиною договору; послуги щодо експлуатації техніки надаються виконавцем за заявкою замовника, яка направляється у письмовому вигляді (факсом) або усно; в заявці зазначається місце проведення робіт, тип необхідної техніки, дата початку робіт, термін роботи, а також інші умови, які ускладнюють процес експлуатації (в разі їх наявності); вартість послуг виконавця вказується в специфікації (додаток №1 до договору); оплата праці персоналу, що обслуговує техніку, входить до ціни послуги; загальна сума договору складається із суми вартості актів надання послуг протягом дії цього договору; замовник сплачує вартість наданих послуг згідно із актами приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця протягом 4-х банківських днів з дня підписання сторонами акту виконаних робіт; наприкінці кожного місяця виконавець надає замовнику акти надання послуг та реєструє податкові накладні в ЄРПН.

В специфікації № 1 до вказаного договору сторони погодили, що вартість 1 год. роботи екскаватора JCB 3CX становить 675,00 грн. (в т.ч. ПДВ), екскаватора-навантажувача JCB 4CX - 700,00 грн. (в т.ч. ПДВ), екскаватора JCB JS 160W - 950,00 грн. (в т.ч. ПДВ).

В специфікації № 2 до договору сторони погодили, що вартість 1 год. роботи екскаватора САТ 428Е становить 675,00 грн. (в т.ч. ПДВ), екскаватора JCB JS 200W - 975,00 грн. (в т.ч. ПДВ), екскаватора JCB JS 1450W - 900,00 грн. (в т.ч. ПДВ).

На виконання умов вказаного договору виконавець надав, а замовник прийняв послуги, що підтверджується актами надання послуг:

- № 21 від 01.02.2019 - на суму 164 700,00 грн. (в т.ч. ПДВ);

- № 18 від 01.02.2019 - на суму 130 900,00 грн. (в т.ч. ПДВ);

- № 16 від 01.02.2019 - на суму 130 275,00 грн. (в т.ч. ПДВ);

- № 15 від 01.02.2019 - на суму 126 900,00 грн. (в т.ч. ПДВ);

- № 17 від 01.02.2019 - на суму 176 700,00 грн. (в т.ч. ПДВ);

- № 14 від 01.02.2019 - на суму 126 900,00 грн. (в т.ч. ПДВ);

- № 13 від 01.02.2019 - на суму 137 200,00 грн. (в т.ч. ПДВ).

В свою чергу, ТОВ Київнафта Груп орендувало спецтехніку у ТОВ Слобода продукт .

Так, 30.11.2018 між ТОВ Слобода продукт (орендодавець) та ТОВ Київнафта Груп (орендар) було укладено договір оренди засобу спецтехніки з екіпажом № 31/11/О, відповідно до п.п. 1.1., 2.1. якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов`язується передати орендарю в тимчасове платне користування засоби спецтехніки (далі - технічний засіб ), а також зобов`язується забезпечити своїми силами його керування та технічну експлуатацію, а орендар зобов`язується прийняти в тимчасове платне користування технічний засіб під керуванням екіпажу (подія) орендодавця і зобов`язується сплачувати орендодавцю орендну плату; користування технічним засобом буде здійснюватися виключно у робочих час орендаря; технічний засіб використовуватиметься орендарем для забезпечення виконання земляних робіт.

По факту надання послуг за договором № 132/Оф-02/10/18 від 02.10.2018 ТОВ Київнафта Груп складено та направлено на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні: № 13 від 01.02.2019, № 14 від 01.02.2019, № 15 від 01.02.2019, № 16 від 01.02.2019, № 17 від 01.02.2019, № 18 від 01.02.2019, № 21 від 01.02.2019.

Податкові накладні прийнято контролюючим органом, реєстрацію податкових накладних зупинено із посиланням на п.п. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку.

Позивач звернувся до контролюючого органу із поясненнями щодо господарських операцій, по яким були складені спірні податкові накладні, та надав первинні документи (договори, акти, товарно-транспортні накладні тощо), що підтверджують факт проведення господарських операцій.

Відповідачем-1 були прийняті рішення про відмову в реєстрації податкових накладних:

- № 1112803/41351099 від 19.03.2019 - про відмову у реєстрації податкової накладної № 13 від 01.02.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- № 1112804/41351099 від 19.03.2019 - про відмову у реєстрації податкової накладної № 14 від 01.02.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- № 1112805/41351099 від 19.03.2019 - про відмову у реєстрації податкової накладної № 15 від 01.02.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- № 1112806/41351099 від 19.03.2019 - про відмову у реєстрації податкової накладної № 16 від 01.02.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- № 1112807/41351099 від 19.03.2019 - про відмову у реєстрації податкової накладної № 17 від 01.02.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- № 1112808/41351099 від 19.03.2019 - про відмову у реєстрації податкової накладної № 18 від 01.02.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- № 1112809/41351099 від 19.03.2019 - про відмову у реєстрації податкової накладної № 21 від 01.02.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підставою відмови у вказаних рішеннях зазначено: ненадання платником податку копій документів: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків .

Позивач оскаржив рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарг позивача Комісією з питань розгляду скарг були прийняті рішення № 18975/41351099/2 від 03.04.2019, № 19112/41351099/2 від 03.04.2019, № 18978/41351099/2 від 03.04.2019, № 18979/41351099/2 від 03.04.2019, № 18973/41351099/2 від 03.04.2019, № 18976/41351099/2 від 03.04.2019, № 18977/41351099/2 від 03.04.2019, яким скарги позивача залишені без задоволення, а рішення про відмову в реєстрації податкових накладних - без змін.

Не погоджуючись із такими рішеннями відповідачів, позивач звернувся із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В свою чергу відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює ПК України.

Відповідно до пп. 16.1.2, 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених п. 201.1 цієї статті та/або п. 192.1 ст. 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до п. 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Відповідно до п.п. 14.1.60 п. 14.1 ст. 14 ПК України єдиний реєстр податкових накладних - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий Порядок був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (далі - Порядок № 1246).

Згідно із п. 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.

Відповідно до п. 13 Порядку № 1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Пунктом 14 Порядку № 1246 визначено, що квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.

Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України, реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - Порядок № 117), згідно із п. 5 якого податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

У разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється (п. 6 Порядку № 117).

Пунктом 13 Порядку № 117 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування;

2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;

3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Як стверджує позивач і не заперечує відповідач, реєстрація податкових накладних, наданих позивачем, була зупинена у зв`язку з їх відповідністю підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податків .

Відповідно до підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податків, комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

- платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим);

- дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації;

- платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

- платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

- платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

- платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України;

- наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв.

Ризиковість платника податку може бути встановлено у разі виконання хоча б одного з критеріїв, визначених у пунктах 1.1 - 1.5 цих Критеріїв.

Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

Якщо платник податків, якого внесено до переліку ризикових суб`єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пунктах 1.1 - 1.5 цих Критеріїв, такого платника податків виключають з переліку ризикових суб`єктів господарювання в день отримання/виявлення такої інформації.

У разі якщо платник податків, внесений до переліку ризикових суб`єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пункті 1.6 цих Критеріїв, платника виключають з переліку ризикових суб`єктів господарювання за рішенням комісій головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС.

У той же час, згідно із п.14 Порядку № 117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе:

- договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Аналіз наведених правових норм у їх сукупності дає підстави для висновку про те, що рішення Комісії контролюючого органу повинно містити чітку підставу для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.

Незважаючи на те, що рішення про зупинення реєстрації спірних податкових накладних не є предметом розгляду в рамках даного спору, суд вважає за необхідне відзначити, що такі рішення фіскального органу не містять в собі визначення конкретного критерію ризиковості платника податку, а містять лише посилання на підпункт 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку, який є доволі змістовним. До того ж, рішення про зупинення реєстрації податкових накладних не містять вичерпного переліку документів, які необхідно подати платнику податків.

Тим не менше, позивачем були подані до контролюючого органу пояснення і первинні документи для підтвердження реальності вчинення господарських операцій, копії яких наявні в матеріалах справи.

Так, на підтвердження реальності господарських операцій із контрагентом ТОВ Досвід 2002 , позивачем було подано до контролюючого органу:

- копію договору про надання послуг № 132/Оф-02/10/18 від 02.10.2018 та актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг);

- копію договору оренди засобу спецтехніки з екіпажом № 31/11/О від 30.11.2018 та додатків до нього;

- копію договору поставки нафтопродуктів № 24/Д/Оф/15/02/18 від 15.02.2018;

- копії видаткових накладних та товарно-транспортних накладних;

- копії платіжних доручень.

Пунктом 21 Порядку № 117 встановлено, що підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Таким чином, незважаючи на подання позивачем копій первинних документів на підтвердження факту господарських операцій, відповідачем-1 були прийняті рішення про відмову в реєстрації податкових накладних. При цьому, причиною відмови відповідач-1 зазначив: ненадання платником податку копій документів: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків .

Аналогічний висновок продубльований і в рішеннях Комісії з питань розгляду скарг, в яких підставою для відмови в задоволенні скарг зазначено: надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття Комісією рішення про задоволення скарги; відсутні копії документів, що підтверджують факт придбання, виготовлення, вирощування або переробки ТМЦ/чи можливість надання послуг, виконання робіт; відсутні копії документів, що підтверджують факт реалізації товарів (робіт, послуг) та/або документи надано не в повному обсязі .

За таких обставин є можливим дійти висновку, що в даному випадку відповідач-1 жодним чином не здійснював аналіз наданих позивачем документів на предмет їх належності, а в рішеннях про відмову в реєстрації податкових накладних не конкретизував, які саме документи не надані платником податків.

Суд зазначає, що рішення відповідача-1 є актом індивідуальної дії.

Правовий акт індивідуальної дії - це виданий суб`єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов`язкових правил поведінки та стосується прав і обов`язків чітко визначеного суб`єкта (суб`єктів), якому він адресований.

Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Натомість, оскаржувані рішення фіскального органу не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості акту індивідуальної дії, та породжують їх неоднозначне трактування, що, в свою чергу, впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що позивачем було виконано покладений на нього обов`язок щодо складання та направлення на реєстрацію податкових накладних та надання копій документів, достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; зворотного відповідачами в процесі розгляду даної адміністративної справи не доведено.

Суд звертає увагу, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, в межах розгляду даної адміністративної справи відповідачі покладений на них приписами ст. 77 КАС України обов`язок щодо доказування правомірності своїх рішень не виконали та не надали суду жодних доказів на обґрунтування законності вчинених дій щодо відмови у реєстрації податкових накладних № 13 від 01.02.2019, № 14 від 01.02.2019, № 15 від 01.02.2019, № 16 від 01.02.2019, № 17 від 01.02.2019, № 18 від 01.02.2019, № 21 від 01.02.2019.

До того ж суд звертає увагу, що Критерії ризиковості платника податку, на які посилається відповідач-1 в квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних, встановлені листом ДФС України від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18.

Втім, листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до ст. 7 КАС України.

Наведеної позиції притримується і Верховний Суд у постанові від 02.04.2019 по справі № 822/1878/18 (адміністративне провадження № К/9901/4668/19).

Отже, оцінюючи вищевикладені обставини в сукупності, суд приходить до висновку, що рішення про відмову в реєстрації податкових накладних:

- № 1112803/41351099 від 19.03.2019 - про відмову у реєстрації податкової накладної № 13 від 01.02.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- № 1112804/41351099 від 19.03.2019 - про відмову у реєстрації податкової накладної № 14 від 01.02.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- № 1112805/41351099 від 19.03.2019 - про відмову у реєстрації податкової накладної № 15 від 01.02.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- № 1112806/41351099 від 19.03.2019 - про відмову у реєстрації податкової накладної № 16 від 01.02.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- № 1112807/41351099 від 19.03.2019 - про відмову у реєстрації податкової накладної № 17 від 01.02.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- № 1112808/41351099 від 19.03.2019 - про відмову у реєстрації податкової накладної № 18 від 01.02.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- № 1112809/41351099 від 19.03.2019 - про відмову у реєстрації податкової накладної № 21 від 01.02.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

є протиправним, внаслідок чого позовні вимоги про скасування вказаних рішень підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Державної податкової служби України здійснити реєстрацію податкових накладних № 13 від 01.02.2019, № 14 від 01.02.2019, № 15 від 01.02.2019, № 16 від 01.02.2019, № 17 від 01.02.2019, № 18 від 01.02.2019, № 21 від 01.02.2019 датою їх фактичного надходження, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 19, пункту 20 Порядку № 1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

- прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення);

- неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду (пункт 20 Порядку № 1246).

Аналогічні за змістом норми містяться і в пункті 28 Порядку №117, відповідно до якого податкова накладна / розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

- прийнято та набрало чинності рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі;

- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тобто законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкта владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому що втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Обрана судом форма захисту порушених прав у даному випадку не є втручанням у дискреційні повноваження відповідачів.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини практика Європейського суду з прав людини підлягає застосуванню судами як джерело права.

Згідно з судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення по справі Олссон проти Швеції від 24.03.1988) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

При цьому, суд застосовує висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 01.07.2003 по справі Суомінен проти Фінляндії , відповідно до яких, саме орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Крім того, суд враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 у справі Рисовський проти України , в якому Суд зазначив, що принцип належного урядування , зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

В даному випадку, задоволення позовних вимог щодо зобов`язання Державної податкової служби України здійснити реєстрацію податкових накладних № 13 від 01.02.2019, № 14 від 01.02.2019, № 15 від 01.02.2019, № 16 від 01.02.2019, № 17 від 01.02.2019, № 18 від 01.02.2019, № 21 від 01.02.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності та проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішень Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, № 1112803/41351099 від 19.03.2019 - про відмову у реєстрації податкової накладної № 13 від 01.02.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних; № 1112804/41351099 від 19.03.2019 - про відмову у реєстрації податкової накладної № 14 від 01.02.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних; № 1112805/41351099 від 19.03.2019 - про відмову у реєстрації податкової накладної № 15 від 01.02.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних; № 1112806/41351099 від 19.03.2019 - про відмову у реєстрації податкової накладної № 16 від 01.02.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних; № 1112807/41351099 від 19.03.2019 - про відмову у реєстрації податкової накладної № 17 від 01.02.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних; № 1112808/41351099 від 19.03.2019 - про відмову у реєстрації податкової накладної № 18 від 01.02.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних; № 1112809/41351099 від 19.03.2019 - про відмову у реєстрації податкової накладної № 21 від 01.02.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також позовні вимоги про зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 13 від 01.02.2019, № 14 від 01.02.2019, № 15 від 01.02.2019, № 16 від 01.02.2019, № 17 від 01.02.2019, № 18 від 01.02.2019, № 21 від 01.02.2019, подані позивачем, датою їх надходження, є доведеними і обґрунтованими, а відтак - підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання Державної податкової служби України здійснити реєстрацію податкових накладних № 23 від 11.02.2019, № 24 від 15.02.2019, № 27 від 01.03.2019, № 30 від 04.04.2019, № 32 від 08.04.2019, № 35 від 24.04.2019, № 36 від 25.04.2019, № 37 від 26.04.2019, № 38 від 29.04.2019, № 39 від 30.04.2019, № 40 від 06.05.2019, № 41 від 07.05.2019, № 42 від 30.05.2019, суд зазначає таке.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частиною 1 ст. 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В даному випадку звертаючись до суду із позовними вимогами про реєстрацію податкових накладних № 23 від 11.02.2019, № 24 від 15.02.2019, № 27 від 01.03.2019, № 30 від 04.04.2019, № 32 від 08.04.2019, № 35 від 24.04.2019, № 36 від 25.04.2019, № 37 від 26.04.2019, № 38 від 29.04.2019, № 39 від 30.04.2019, № 40 від 06.05.2019, № 41 від 07.05.2019, № 42 від 30.05.2019, позивач не надає ані доказів зупинення реєстрації вказаних податкових накладних, ані доказів подання пояснень та документів, достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрації податкових накладних, ані доказів відмови в реєстрації вказаних податкових накладних.

За вказаних обставин суд вважає, що позовні вимоги про реєстрацію податкових накладних № 23 від 11.02.2019, № 24 від 15.02.2019, № 27 від 01.03.2019, № 30 від 04.04.2019, № 32 від 08.04.2019, № 35 від 24.04.2019, № 36 від 25.04.2019, № 37 від 26.04.2019, № 38 від 29.04.2019, № 39 від 30.04.2019, № 40 від 06.05.2019, № 41 від 07.05.2019, № 42 від 30.05.2019 є недоведеними, а відтак не підлягають задоволенню.

З приводу позовних вимог про виключення ТОВ Київнафта Груп з переліку ризикових платників податків, суд зазначає таке.

У п. 61.1 ст. 61 ПК України визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 62.1.2 п. 62.2 ст. 62 ПК України визначено, що способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів.

Відповідно до ст. 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами пп. 72.1.1 п. 72.1 ст. 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема, від платників податків та податкових агентів; що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

У п. 74.1 ст. 74 ПК України зазначено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Інформаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, є державною власністю.

Система захисту податкової інформації, що зберігається в базах даних Інформаційних систем, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючими органами.

Перелік Інформаційних систем визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Відповідно до п. 74.3 ст. 74 ПК України зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

Пунктом 10 Порядку № 117 встановлено, що критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.

Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики.

ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Відповідно до пункту 6 Порядку взаємодії Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, структурних підрозділів ДФС та головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС, затвердженого наказом Державної фіскальної служби України від 03.08.2018 № 523 (надалі - Порядок № 523), комісіями регіонального рівня здійснюється:

- розгляд питань щодо внесення/виключення платників податку до (з) переліку ризикових платників податків згідно з пунктом 1.6 Критеріїв ризиковості платника податку, які затверджено Державною фіскальною службою України та погоджено з Міністерством фінансів України (далі - Критерії);

- розгляд наданої Комісією ДФС інформації по платниках з ознаками ризиковості в день її надходження, внесення таких платників податку до переліку ризикових платників податків, а в разі прийняття відповідного рішення - виключення платників податку з переліку ризикових платників податків.

Відповідно до п. 7 Порядку № 523 засідання комісій регіонального рівня щодо розгляду питань про внесення/виключення платників податку до (з) переліку ризикових платників податків проводиться згідно з Порядком роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117.

Відповідно до п. 8, 9 Порядку № 523 до протоколу засідання комісій регіонального рівня обов`язково додаються:

- перелік платників податків, щодо яких виявлено ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 Критеріїв;

- матеріали, на підставі яких платників податків внесено до переліку ризикових платників податків;

- інша інформація, що розглядається комісіями регіонального рівня.

Інформація щодо внесення/виключення платників податку до (з) переліку ризикових платників податків згідно з п. 1.6 Критеріїв вноситься секретарями комісій регіонального рівня до АІС Податковий блок .

Інформація щодо внесення/виключення платників податку до (з) переліку ризикових платників податків згідно з п. 1.1-1.5 Критеріїв вноситься відповідальними особами, яких включено до складу комісій регіонального рівня.

Відповідно до алгоритму дій співробітників оперативних підрозділів при формуванні облікової картки та внесенні інформації до переліку ризикових платників податків (додаток 3), відповідальна особа (член комісії регіонального рівня) формує облікову картку в електронному вигляді у формі згідно з додатком 4 до Порядку.

На час виникнення спірних правовідносин Критерії ризиковості платника податків визначені у листі Державної фіскальної служби в Україні від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18.

Як вказано в цьому ж листі, Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв.

Ризиковість платника податку може бути встановлено у разі виконання хоча б одного з критеріїв, визначених у пунктах 1.1 - 1.5 цих Критеріїв.

Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

Якщо платник податків, якого внесено до переліку ризикових суб`єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пунктах 1.1 - 1.5 цих Критеріїв, такого платника податків виключають з переліку ризикових суб`єктів господарювання в день отримання/виявлення такої інформації.

У разі якщо платник податків, внесений до переліку ризикових суб`єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пункті 1.6 цих Критеріїв, платника виключають з переліку ризикових суб`єктів господарювання за рішенням комісій головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС.

Підпунктом 20.1.45 п. 20.1 ст. 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право здійснювати щоденну обробку даних та інформації електронного кабінету, необхідних для виконання покладених на них функцій з адміністрування податкового законодавства та законодавства з інших питань, контроль за дотримання якого покладено на контролюючий орган, що включає, зокрема, прийняття, обробку та аналіз документів та даних платників податків, здійснення повноважень, передбачених законом, які можуть бути реалізовані в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку.

Отже, дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, незалежно від джерела її отримання (чи то отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, чи то за результатами засідання Комісії ГУ ДФС), є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов`язків в порядку передбаченому Податковим кодексом України. Способом здійснення таких дій є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів. Інформація, зібрана відповідно до норм Податкового кодексу України, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Відповідно, інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, не може бути виключена з баз даних, якщо дії із здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права також була висловлена Верховним Судом у постановах від 25.04.2018 у справі № 826/1902/15, від 18.09.2018 у справі № 818/398/15.

При цьому, суд зазначає, що обов`язковою ознакою дій суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер.

Дії контролюючого органу щодо внесення до Інтегрованої системи результатів засідання Комісії (за результатами, якої не приймалось рішення про відмову у реєстрації податкової накладної) не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовуються для виконання покладених на контролюючі органи, функцій та завдань) з метою здійснення відповідних прав та обов`язків.

Отже, в даному випадку, внесення контролюючим органом платника податку до переліку ризикових платників податків є лише діяльністю контролюючого органу з виконання своїх повноважень по збиранню та формуванню податкової інформації, яка сама по собі не створює для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжує для нього обов`язкових юридичних наслідків. Включення суб`єктом владних повноважень до бази даних певної інформації не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права також висловлена Верховним Судом у постановах від 20.11.2019 у справі № 480/4006/18, від 03.03.2020 у справі № 240/3665/19.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що віднесення позивача до переліку ризикових платників податків, не є рішенням (актом) суб`єкта владних повноважень в розумінні п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України, що, у свою чергу, свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ Київнафта Груп в цій частині.

Суд також зауважує, що на користь цієї позиції свідчить аналіз положень підпункту 201.16.3. пункту 201.16. статті 201 ПК України в редакції, яка вже не діяла на час спірних правовідносин, проте чітко визначала, що саме рішення про відмову в реєстрації податкової накладної \ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Після внесення змін до пункту 201.16 статті 201 ПК України Законом № 2245-VIII законодавець виключив зазначену норму з Кодексу, надавши повноваження Кабінету Міністрів України визначати порядок та підстави реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Кабінет Міністрів України постановою №117 від 21.02.2018 затвердив Порядок розгляду скарг на рішення комісій регіонального рівня, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації. Аналіз положень цього Порядку свідчить про те, що платник податків має оскаржити в адміністративному або судовому порядку саме рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних з дня набрання таким рішенням чинності.

Суд зазначає, що віднесення Комісією контролюючого органу Товариства до переліку платників податків які відповідають критеріям ризиковості є передумовою зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. В подальшому відповідність критеріям ризиковості має бути спростовано платником податків шляхом подання на вимогу податкового органу переліку документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, і лише ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування або ненадання платником податку копій документів або надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства, є підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування.

Отже законодавством передбачено певний порядок виконання податковими органами своїх функцій щодо податкового контролю, що в правовідносинах, які розглядаються, визначений у формі перевірки наданих платником податків пояснень та документів щодо проведених ним операцій. А тому, саме рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН призведе до певних негативних правових наслідків для платника податків, та, вважаючи рішення контролюючого органу неправомірним, особа може звернутись до суду за захистом прав, (свобод) та інтересів від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

Відтак суд дійшов висновку, що використання контролюючим органом податкової інформації, наявної в інформаційних системах ДПС, або внесення інформації в такі бази за результатами її опрацювання, зокрема, віднесення Товариства до платників, які відповідають критеріям ризиковості, є одним із заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на відповідача функцій та завдань.

До того ж суд акцентує увагу, що згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, як зазначає Верховний Суд в постанові від 13.11.2018 по справі №805/528/17-а (адміністративне провадження №К/9901/3571/17, К/9901/3590/17), згідно з принципом змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Втім, позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог в цій частині.

За правилами ч. ч. 1, 3 ст. 139 КАС України, судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, то судові витрати підлягають частковому відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Київнафта Груп - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, № 1112803/41351099 від 19.03.2019 про відмову у реєстрації податкової накладної № 13 від 01.02.2019, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю Київнафта Груп .

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, № 1112804/41351099 від 19.03.2019 про відмову у реєстрації податкової накладної № 14 від 01.02.2019, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю Київнафта Груп .

4. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, № 1112805/41351099 від 19.03.2019 про відмову у реєстрації податкової накладної № 15 від 01.02.2019, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю Київнафта Груп .

5. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, № 1112806/41351099 від 19.03.2019 про відмову у реєстрації податкової накладної № 16 від 01.02.2019, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю Київнафта Груп .

6. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, № 1112807/41351099 від 19.03.2019 про відмову у реєстрації податкової накладної № 17 від 01.02.2019, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю Київнафта Груп .

7. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, № 1112808/41351099 від 19.03.2019 про відмову у реєстрації податкової накладної № 18 від 01.02.2019, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю Київнафта Груп .

8. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, № 1112809/41351099 від 19.03.2019 про відмову у реєстрації податкової накладної № 21 від 01.02.2019, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю Київнафта Груп .

9. Зобов`язати Державну податкову службу України (ідентифікаційний код 39292197, адреса: 04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 13 від 01.02.2019, № 14 від 01.02.2019, № 15 від 01.02.2019, № 16 від 01.02.2019, № 17 від 01.02.2019, № 18 від 01.02.2019, № 21 від 01.02.2019, подані Товариством з обмеженою відповідальністю Київнафта Груп (ідентифікаційний код 41351099, адреса: 01042, м. Київ, вул. Чигоріна, 12, оф. 213), датою їх фактичного отримання.

10. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

11. Стягнути з Державної податкової служби України (ідентифікаційний код 39292197, адреса: 04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Київнафта Груп (ідентифікаційний код 41351099, адреса: 01042, м. Київ, вул. Чигоріна, 12, оф. 213), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, судові витрати у сумі 13 447 грн. (тринадцять тисяч чотириста сорок сім гривень).

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко