Постанова

від 06.08.2020 по справі 280/3505/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 серпня 2020 року м. Дніпросправа № 280/3505/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,

за участю секретаря судового засідання Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року (суддя суду 1 інстанції Сацький Р.В.) в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ековторресурс до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Ековторресурс звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0009571407 від 08.07.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання на суму 1 457 276,00 грн та застосовано штрафні санкції у сумі 364319,00грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що відповідач за результатами перевірки позивача дійшов хибного висновку про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами внаслідок відсутності факту (джерела) законного походження та законного ведення товару в обіг, що спростовується наданими до перевірки документами, а тому спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17.12.2019 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №0009571407 від 08.07.2019р., прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області, яким збільшено суму грошового зобов`язання на суму 1457276,00 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 364319,00 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління ДФС у Запорізькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ековторресурс судовий збір у розмірі 20 070 грн. 00 коп.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки позивача встановлено порушення останнім вимог податкового законодавства, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1457276,00грн. Так, зокрема, у періоді що перевірявся позивач мав господарськи взаємовідносини з ТОВ ВІСМА ГРУП та з ТОВ ТАРХАН-БУД . При цьому, в ході перевірки не встановлено ланцюг придбаного товару контрагентами позивача,

який в подальшому був придбаний ТОВ Ековторресурс . Так, згідно з баз ІС Податковий блок та даних Державної фіскальної служби України, архіву електронної звітності, Єдиного реєстру податкових накладних, встановлено, що контрагенти позивача не придбавали в достатньому обсязі товар, який в подальшому був реалізований позивачу. Крім того, відповідач зазначив, що у контрагентів позивача відсутні достатні трудові та виробничі ресурси для здійснення господарської діяльності. Слід також врахувати факт відкриття кримінального провадження відносно контрагента ТОВ ВІСМА ГРУП за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205, ч.3 ст.212 КК України. За таких обставин, ТОВ ВІСМА ГРУП та ТОВ ТАРХАН-БУД здійснювали нереальні господарські операції з ТОВ Ековторресурс через відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності, транспортування товарів (продукції, сировини) та відсутністю в ланцюгу ідентифікованих товарів від постачальників за попередні податкові періоди товарів, які були придбані позивачем, з урахуванням того, що контрагенти позивача не є виробниками товару, який був в подальшому ними поставлений.

В відзиві на апеляційну скаргу, позивач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін. Вказує, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

В період з 23.05.19р. по 29.05.19р. відповідачем проведена документальна позапланова перевірка ТОВ Ековторресурс з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні показників, включених до декларацій з ПДВ з 01.01.2018р. по 31.12.2018р., показників фінансової звітності за 2018р. з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток за 2018 р. з питань придбання та подальшої реалізації (використання у власній господарські діяльності) товарів (робіт, послуг), які звільнені від оподаткування 9ст.197 розділу V Кодексу, підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу, міжнародні договори (угоди) за період з 01.01.2018р. по 31.12.2018р.

За результатами перевірки складено акт від 07.06.19р. №336/08-01-14-07/34373632, в якому зазначено, що ТОВ Ековторресурс (далі Товариство) порушено п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 1457276грн. за період з 01.01.2018р. по 31.12.2018р.

На підставі акта перевірки №. №336/08-01-14-07/34373632 від 07.06.19р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0009571407 від 08.07.19р., яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 1457276,00 грн, та застосовано штрафні санкції у розмірі 364319,00 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Так, відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі ПКУ) господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

При цьому, згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з положеннями ст.1, ч.1, 2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Господарські операції відображаються в бухгалтерському обліку методом їх суцільного та безперервного документування. Записи в облікових регістрах здійснюються на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (п. 1.2 Положення №88).

Як слідує з матеріалів справи, позивач за перевіряємий період мав фінансово - господарські операції з ТОВ Вісма Груп (ЄДРПОУ 41721014) та ТОВ Тархан-буд (ЄДРПОУ 35924723).

На момент укладення угод та вчинення господарських операцій контрагенти позивача - ТОВ Вісма Груп та ТОВ Тархан-буд були зареєстровані як юридичні особи та як платники податків.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладеними правочинів позивача з вказаними контрагентами. Також відповідачем не було надано належних та допустимих доказів нікчемності означених договорів, фіктивної господарської діяльності контрагентів позивача, безтоварності господарських операцій, відсутності зв`язку укладених угод з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або за інші податкові правопорушення, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст.228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків. При кваліфікації правочину за ст.228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Зміст укладених позивачем з ТОВ ВІСМА ГРУП та ТОВ ТАРХАН-БУД договорів не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цих угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов`язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об`єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

При цьому, як на час укладення угод між позивачем та його означеними вище контрагентами, так і на час їх виконання, останні були зареєстровані як суб`єкти господарської діяльності у встановленому законом порядку, а також були платниками податку на додану вартість.

Щодо посилань відповідача на те, що відносно контрагентів позивача в інформаційній базі контролюючого органу наявна негативна податкова інформація, а також щодо доводів про не підтвердження реальності господарських операцій по ланцюгу постачання суд зазначає наступне.

Не є обов`язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов`язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його безпосереднім контрагентом. Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Навіть у разі якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) і порушив вимоги податкового законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування податку на додану вартість за правочином з таким контрагентом у разі, якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування, сплатив за виконані товари і послуги і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

При цьому жодною нормою законодавства України не передбачається обов`язку платників податків одержувачів товарів (послуг) вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти сплати ними податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ними законодавчих приписів, а також наявність у цих контрагентів умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента. Основні та транспортні засоби необов`язково повинні перебувати у власності суб`єкта господарювання, так як можуть бути орендовані або взяті у лізинг у третіх осіб, а необхідні для виконання операцій особи можуть бути залучені платником за цивільно-правовими договорами. Крім того, не перебування контрагентів за місцем реєстрації не є свідченням неможливості провадження ними діяльності за іншою адресою.

У свою чергу, статтею 61 Конституції України встановлено індивідуальний характер відповідальності, що виявляється і у персональній відповідальності кожного платника податку за ведення податкового обліку.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб`єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: ...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив в рішенні у справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії , у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Згідно зі ст.ст.46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення ведення податкового обліку.

Зазначений висновок суду також узгоджується з висновками Верховного Суду України у рішеннях від 06.04.2004 у справі №8/140, від 29.10.2010 №21-14-а10, від 31.01.2011 у справі №21-47а10.

Здійснення поставок металобрухту від ТОВ Вісма Груп та ТОВ Тархан-буд підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями про сплату отриманого товару, виданими відповідно до укладених Товариством договорів на поставку товарів із вказаними контрагентами.

Відповідач не заперечує повноту розрахунків між ТОВ ЕКОВТОРРЕСУРС та ТОВ Вісма Груп та ТОВ Тархан-буд за поставлений товар.

В подальшому товар реалізований до ПрАТ ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ , про що свідчить нульове сальдо бухгалтерського рахунку 281 Товари на складі як на початок 01.01.2018р., так і на 31.12.2018р., підтверджене актом перевірки.

Зазначаючи про заниження позивачем доходів у зв`язку з відсутністю підтвердження факту їх поставки, контролюючим органом не встановлено завищення позивачем доходу від реалізації таких товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, відповідач фактично самостійно визнає, що дані товарно-матеріальні цінності реально існували і в подальшому були реалізовані позивачем.

Досліджені контролюючим органом документи свідчать про те, що в межах спірних господарських операцій з ТОВ ВІСМА ГРУП та з ТОВ ТАРХАН-БУД виступало у ролі покупця та мало право сформувати за наслідками здійснення господарських операцій витрати та податковий кредит, а, виступаючи продавцем і отримавши дохід від реалізації тому від ПрАТ ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ , зобов`язане було включити до об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств отриманий дохід та, відповідно, сплатити податок. Проте господарські операції з ПрАТ ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ в рамках даної перевірки не досліджувались.

При цьому, відповідачем не взято до уваги, що ТОВ ТАРХАН-БУД реалізовувало до позивача металобрухт власного походження, що підтверджується актами походження металу, виданими контрагентом, внаслідок чого спростовується висновок про не підтвердження придбання ТОВ ТАРХАН-БУД цього металобрухту по ланцюгу поставок

Суд першої інстанції правильно зазначив, що окрім припущення про нереальність господарських операцій та недійсність первинних документів контролюючий орган не наводить конкретних фактів порушень норм бухгалтерського та податкового обліку саме позивачем.

За приписами Пленуму ВС України у ч.11 Постанови №14 від 18.12.2009 забороняється здійснювати доказування через припущення, тобто твердження, які самі по собі потребують доведення.

З огляду на викладене, відповідачем за наслідками проведення перевірки не спростовано презумпції добросовісності та сумлінності позивача як платника податків, зборів, не доведено наявності у платника податків наміру безпідставно одержати податкову вигоду.

Податковий Кодекс України не ставить в залежність підтвердження правомірності формування показників податкової звітності від результатів діяльності контрагентів суб`єкта оподаткування, якщо платник податків виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження цього.

Більш того, п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України є загальною нормою, яка встановлює обов`язок для всіх платників податків вести бухгалтерський та податковий облік на підставі первинних документів та безпосередньо не впливає на обчислення податку на прибуток чи ПДВ.

Порядок обчислення податку на прибуток передбачений п.134.1 ст. 134, п.135.1 ст.135 ПК України, але вказані норми є бланкетними, оскільки відсилають до інших положень Кодексу, до національних положень, стандартів бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, за якими складається фінансова звітність підприємства.

Таким чином, посилання в акті перевірки на виявлені, на думку податкового органу, порушення Податкового кодексу України щодо нереальності господарських операцій не знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку із встановленим заниженням податку на прибуток в сумі 8095976,00 грн за період з 01.01.2018р. по 31.12.2018р.

При цьому, сертифікат якості на товар, документи про радіаційну безпеку та вибухобезпечність не є первинними документами у розумінні ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , оскільки не підтверджують факт поставки товару і засвідчують виключно його якість. Ці документи є товаросупроводжуючими і надаються виключно на вимогу покупця. У податковому/бухгалтерському обліку не відображаються, оскільки не містять достатньої і необхідної інформації про господарську операцію поставки.

Крім того, позивачем до перевірки надані усі необхідні первині документи для фактичного встановлення реальності господарської операції між ТОВ ВІСМА ГРУП та ТОВ ТАРХАН-БУД , тому відсутність вказаних документів за наявності належним чином оформлених первинних документів не може бути підставою для визнання господарської операції нереальною.

Відсутність у контрагентів трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов`язань не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставку та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ. Адже податковий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо.

В акті перевірки відсутня інформація, що податковий орган досліджував та встановив обставини того, що вказані операції не могли бути вчинені контрагентами позивача з залученням орендованих транспортних засобів, праці найманих працівників на підставі відповідних цивільно-правових угод, укладених вказаними контрагентами позивача з третіми особами.

Законодавством України не передбачено обов`язковість наявності на праві власності (на балансі підприємства) майна, обладнання, устаткування та інших видів майна, які відносяться до категорії основних засобів. Для забезпечення потреб діяльності можуть залучатися комплексні послуги сторонніх організації, придбання у власність будь-яких основних засобів у даному випадку не є обов`язковим та у більшості випадків не є раціональним, та економічно обґрунтованим.

Також стосовно трудових ресурсів контрагентів перевіряючи податкового органу не врахували, що кількість штатних працівників не впливає на результат праці, тому що законодавство України не містить заборони щодо залучення для співпраці суб`єктів господарювання будь яких організаційно-правових форм, а посилання на відсутність такої інформації не може бути підставою для невизнання реальності господарських операцій.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.12.2019 року - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.12.2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - суддя Т.І. Ясенова

суддя О.В. Головко

суддя А.В. Суховаров