Постанова

від 06.08.2020 по справі 160/12518/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 серпня 2020 року м. Дніпросправа № 160/12518/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Дніпровської митниці Держмитслужби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 в адміністративній справі №160/12518/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІНГЛ-ОІЛ ЛТД" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СІНГЛ-ОІЛ ЛТД» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів №UA110180/2019/400100/1 від 26.11.2019р.; визнати протиправною та скасувати картку відмови Дніпропетровської митниці ДФС у прийнятті митної декларації № UA110180.2019.419879 від 25.11.2019р.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що підприємством для митного оформлення і підтвердження митної вартості товарів надано належні та достатні документи для застосування основного методу визначення митної вартості. Надані документи підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч та розбіжностей, дозволяють провести обчислення митної вартості. Також позивач вважає, що відмова митниці у визнанні заявленої декларантом митної вартості є необґрунтованою, оскільки не проведена оцінка всіх наданих документів щодо неможливості застосування основного методу.

На рішення суду першої інстанції від Дніпровської митниці Держмитслужби надійшла апеляційна скарга, в якій апелянт зазначає, що що за результатами митного контролю виявлено розбіжності у заявлених позивачем відомостях про митну вартість товарів та декларантом не надано належних документів для підтвердження всіх складових митної вартості товарів, зокрема, витрат на транспортування, тому застосовано коригування митної вартості товару за резервним методом. Таким чином, посадові особи митного органу при прийнятті рішення про коригування митної вартості заявленого позивачем товару та оформленні картки відмови діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

За результатом апеляційного перегляду справи апелянт просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове яким відмовити у задоволені позову.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною. Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 07.02.2019 року між продавцем - Компанією ЗАО « SCT Lubricants» (Литва) та покупцем - ТОВ «СІНГЛ-ОІЛ ЛТД» (Україна) укладено зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу товарів №SCT (Р)/2019.19-SIN, за умовами якого поставка товару здійснювалась на умовах EXW Клайпеда (Інкотермс 2010), розрахунки за товар здійснювались на умовах передплати.

06.11.2019 року виставлено рахунок-проформу НН-5152 на поставку товару загальною вартістю 32'000,36дол.США та 14.11.2019 року сплачено у повному обсязі, що підтверджено SWIFT-платежем.

25.11.2019 року позивач для митного оформлення товару подав митну декларацію №UA110180/2019/419879, митна вартість товару заявлена за основним методом - за ціною договору.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем надано: зовнішньоекономічний договір №SCT (Р)/2019.19-SIN від 07.02.2019 та доповнення до нього від 25.09.2019 року, рахунок - проформу НН-2271 від 20.05.2019 року, рахунок-фактуру (інвойс) FAS Nr.0079062 від 20.11.2019, рахунок-фактуру (інвойс) FAS Nr.0079063 від 20.11.2019, рахунок-фактуру (інвойс) MUI Nr.0012280 від 20.11.2019, автотранспортну накладну (CMR) від 20.11.2019, сертифікат з перевезення товару форми EUR.1 від 20.11.2019 року №А123697, висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи від 14.12.2018 року №142008200-1279, SWIFT-платіж від 14.11.2018 року. Для підтвердження витрат на транспортування товарів надано довідку про транспортні витрати по перевезенню вантажу №112 від 15.11.2019 року та рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №110 від 25.11.2019 року, а також копії митних декларацій країни відправлення №19LTLC0100EK1CAC00 та №19LTLC0100EK1CAC26 від 20.11.2019 року.

25.11.2019 року відповідач направив електронне повідомлення з вимогою надати додаткові документи.

Для підтвердження фактурної вартості товарів ТОВ «СІНГЛ-ОІЛ ЛТД» додатково надано прйс-лист від 20.11.2019 року.

Декларантом встановлено, що у SWIFT-платежі від 14.11.2019 року помилково зазначено рахунок - проформу НН-2271 від 20.05.2019 року, замість рахунку - проформи НН-5152 від 06.11.2019 року, тому у порядку та строки, визначені законом звернувся до митного органу для виправлення помилки, про що 05.12.2019 року митним органом складено аркуш коригування.

26.11.2019 року відповідачем винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA110180/2019/400100/1, яким збільшено митну вартість товару №1 «фільтри для фільтрування палива чи мастил у двигунах внутрішнього згорання» (заявлена митна вартість - 2,93 дол/кг) та товару №3 «фільтри забору повітря для двигунів внутрішнього згоряння» (заявлена декларантом митна вартість - 5,26 дол/кг).

Митну вартість товару №1 скориговано із застосуванням резервного методу до рівня 7,15 дол/кг (за ЕМД UA100030/2019/413013 від 19.11.2019).

Митну вартість товару №3 скориговано із застосуванням другорядного методу до рівня 8,01 дол/кг (за ЕМД UA100030/2019/412950 від 18.11.2019).

Коригування митної вартості стало підставою для видачі картки відмови №UA110180/2019/00187 у прийнятті митної декларації №UA110180.2019.419879 від 25.11.2019.

Вважаючи свої права порушеними, а дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правовідносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина друга статті 1 Митного кодексу України №4495-VI від 13.03.2012).

Згідно із частиною першою статті 7 Митного кодексу України, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).

Згідно частин першої, другої, третьої статті 318 Митного кодексу України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, порядок подання документів та відомостей, необхідних для митного контролю та форми митного контролю регулюються статтями 334, 335, 336 Митного кодексу України.

Митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (пункт 23 частини першої статті 4 Митного кодексу України).

Згідно статей 246, 248 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Стаття 49 Митного кодексу України встановлює, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 51 Митного кодексу України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини першої митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною другою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Стаття 57 глави 9 Митного кодексу України встановлює основний та другорядні методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, частиною 2 якої визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Статтею 58 Митного кодексу України встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів (пункт 2 частини першої).

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (частина друга).

Відповідно до частини першої статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно частини другої статті 52 даного Кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Статтею 53 Митного кодексу України закріплено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1).

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина 2).

Статтею 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга).

Відповідно до частини першої статті 55 цього Кодексу рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

До матеріалів справи, долучено виписки з банку (SWIFT платіж) позивача, яким підтверджується сплата вартості товару за зовнішньоекономічним контрактом № SCT(P)/2019.19-SIN від 07.02.2019 року на суму 32 000,36 USD.

Крім того, колегія суддів зазначає, що розбіжність в датах видання тих чи інших документів не стосується числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості, здійсненої декларантом, а тому не може бути підставою для прийняття рішення про її коригування.

Щодо застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару колегія суддів зазначає наступне.

Враховуючи позицію Верховного суду у постановах від 12.03.2019 у справі № 826/2313/16 та 13.06.2019 у справі № 820/6315/15 колегія суддів зауважує, що вимоги ч. ч. 3, 4 ст. 53 та ч. 2 ст. 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Таким чином, у відповідності до ст. 58 МК України позивач визначив митну вартість експортованого товару, виходячи з вартості ввезеного товару, яка фактично була сплачена постачальнику.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з того, що судом першої інстанції було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.

Відповідно до ст. ст. 242 КАС України КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. ст. 315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпровської митниці Держмитслужби залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 в адміністративній справі №160/12518/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.325 Кодексу адміністративного судочинства України, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку, встановленому ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 10.08.2020 року.

Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко

суддя С.В. Білак

суддя В.А. Шальєва