Вирок

від 11.08.2020 по справі 233/5011/18

КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Код суду233 Справа № 233/5011/18

Вирок

Іменем України

11 серпня 2020 року м. Костянтинівка

Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного доЄдиного реєструдосудових розслідуваньза №12017050380001212 від 25 вересня 2017 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_5 ,який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 вм.Київ,громадянина України,має середнюспеціальну освіту, неодружений,дітей немає, є фізичною особою підприємцем, працює на посаді директора ТОВ «Бітлекс», укладчика-пакувавльника на Дружківській харчосмаковій фабриці, має інвалідність 2-ї групи, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий 13.06.2019 року Миргородським міськрайонним судом Полтавської області за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до штрафу в сумі 3400 грн,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 186 ч. 2, 185 ч. 3 КК України,

В С Т А Н О В И В:

25 вересня 2017 року приблизно о 14 годині 15 хвилин, більш точного часу встановити не представилось можливим ОСОБА_5 знаходився біля будівлі Костянтинівського дошкільного навчального закладу №13 «Топольок» Костянтинівської міської ради Донецької області, яка розташована за адресою: Донецька область, м. Костянтинівка, бул. Космонавтів, 13, де побачив малолітнього ОСОБА_6 , у якого в руці знаходився мобільний телефон марки «S-Tell» моделі «S3-05» в корпусі чорного кольору. В цей час у ОСОБА_7 виник злочинний намір, спрямований на відкрите заволодіння чужим майном, а саме вказаним мобільним телефоном.

Реалізуючи свій злочинний намір ОСОБА_5 , підійшов до малолітнього ОСОБА_6 та, діючи відкрито, умисно, повторно, з корисливих мотивів, правою рукою схопив мобільний телефон марки «S-Tell» моделі «S3-05», яким користувався малолітній ОСОБА_8 , після чого з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, заподівши потерпілій ОСОБА_9 матеріальних збитків на загальну суму 229,06 гривень.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, на початку листопада 2017 року у вечірній час, більш точної дати та часу встановити не представилось можливим, ОСОБА_5 проходив біля будівлі КУ «ЛПУ» MJI № 5, яка розташована за адресою: Донецька область, м. Костянтинівка, пр. Ломоносова, 101, де побачив привідкрите вікно на першому поверсі, підійшовши до якого, побачив, що в приміщенні кабінету знаходиться оргтехніка. В цей час у нього виник злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, яке знаходилось в приміщенні вказаної будівлі.

Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_10 , скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає та вони носять таємний характер, відчинив вікно та проник до приміщення кабінету № 35 вищевказаної будівлі, звідки діючи таємно, умисно, повторно, з корисливих мотивів, викрав багатофункціональний пристрій марки «HP» моделі «LaserJet Pro M1132MFP» в корпусі чорного кольору вартістю 2300 гривень 00 копійок, чим завдав ОСОБА_11 матеріальну шкоду на вказану суму, після чого з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, в кінці листопада 2017 року у вечірній час, більш точної дати та часу встановити не представилось можливим, ОСОБА_5 проходив біля будівлі Костянтинівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №3 Костянтинівської міської ради Донецької області, яка розташована за адресою: Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, 13. В цей час у нього виник злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, яке знаходиться в приміщенні вказаної будівлі.

Реалізуючи свій злочинний намір ОСОБА_5 , скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає та вони носять таємний характер, підійшов до одного з вікон першого поверху та за допомогою металевої арматури, яку він пришукав неподалік, шляхом віджиму, відчинив дане вікно та проник до приміщення кімнати № 2 блоку № 3 вищевказаної будівлі, звідки діючи таємно, умисно, повторно, з корисливих мотивів, викрав телевізор торгівельної марки «Elenberg» моделі «24АН4030» в корпусі чорного кольору вартістю 3010 гривень 08 копійок, чим завдав Костянтинівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №3 Костянтинівської міської ради Донецької області матеріальну шкоду на вказану суму, після чого з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, 11 грудня 2017 року, у вечірній час, більш точного часу встановити не представилось можливим, ОСОБА_10 проходив біля будівлі Комунального закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Костянтинівської міської ради, яка розташована за адресою: Донецька область, м. Костянтинівка, пр. Ломоносова, 101. В цей час у нього виник злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, яке знаходиться у вищевказаній будівлі.

Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_10 , скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає та вони носять таємний характер, віджав пластикове вікно першого поверху та проник до приміщення реєстратури вищевказаної будівлі, звідки діючи таємно, умисно, повторно, з корисливих мотивів викрав монітор марки «Samsung», моделі «S19A100N», в корпусі чорного кольору, вартістю 823 гривні 33 копійки, та системний блок марки «Acer», моделі «Veriton Х26 10G», в корпусі чорного кольору, вартістю 4689 гривень 87 копійок, чим завдав Комунальному закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Костянтинівської міської ради матеріальну шкоду на загальну суму 5513 гривень 20 копійок, після чого з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, 6 березня 2018 року у вечірній час, більш точного часу встановити не представилось можливим, ОСОБА_5 проходив біля будівлі КУ «ЛПУ» MJI № 5, яка розташована за адресою: Донецька область, м. Костянтинівка, пр. Ломоносова, 101. В цей час у нього виник злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, яке знаходиться у вищевказаній будівлі.

Реалізуючи свій злочинний намір ОСОБА_10 , скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає та вони носять таємний характер, проник до приміщення кабінету №35 вищевказаної будівлі, звідки діючи таємно, умисно, повторно, з корисливих мотивів, викрав принтер торгівельної марки «HP» моделі «LaserJet 1010» в корпусі сірого кольору вартістю 1368 гривень 33 копійки, чим завдав ОСОБА_11 матеріальну шкоду на вказану суму, після чого з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень за обставин, зазначених в обвинувальному акті, визнав в повному обсязі, щиро каявся.

Між прокурором Костянтинівської місцевої прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 за участю захисника ОСОБА_4 , за згодою потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , представників потерпілих ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , 11 серпня 2020 року була укладена угода про визнання винуватості. Згідно з угодою обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 186 ч. 2, 185 ч. 3 КК України, визнав повністю.

За умовами угоди обвинувачений ОСОБА_5 зобов`язався беззастережно визнати обвинувачення в повному обсязі у судовому провадженні.

Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди про визнання винуватості обвинуваченому ОСОБА_5 буде призначено покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у виді чотирьох років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 186 КК України у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі; із застосуванням ч.ч. 1, 4 ст. 70 КК України буде визначене остаточне покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі та штрафу в сумі 3400 грн, який належить виконувати самостійно, та звільнено обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Розглядаючи питання про затвердження угоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 468 КПК України у кримінальному провадженні між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена угода про визнання винуватості.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів; особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами; особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 185 КК України, є тяжкими злочинами, внаслідок яких шкода завдана фізичним та юридичним особам; потерпілі та представники потерпілих надали письмові згоди прокурору на укладання угоди.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 цілком розуміє положення ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки невиконання угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 476 КПК України.

Судом встановлено, що укладення угоди між сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Судом встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України.

Обвинувачений ОСОБА_5 погоджується на призначення узгодженого покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у виді 4 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 186 КК України у виді 4 років 6 місяців позбавлення; із застосуванням ч.ч. 1, 4 ст. 70 КК України визначення остаточного покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі та штрафу в сумі 3400 грн, який належить виконувати самостійно, та звільнення його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, відомості про особу обвинуваченого.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , суд визнає щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , судом не встановлено.

Суд не визнає як обставину, яка обтяжує покарання обвинуваченого скоєння кримінального правопорушення відносно малолітньої дитини, яка зазначена стороною обвинувачення в обвинувальному акті, оскільки відомості про визнання малолітнього ОСОБА_15 потерпілим у кримінальному провадженні відсутні.

При дослідженні особи обвинуваченого встановлено, що він станом на день скоєння кримінальних правопорушень був несудимий, однак був засуджений 13.06.2019 року за вироком Миргородського міськрайонного суду Полтавської області за скоєння кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України, які були скоєні ним 11 та 12 квітня 2017 року, із застосуванням ст. 69 КК України до штрафу в сумі 3400 грн; з березня 2000 року перебуває на обліку в Київському міському психоневрологічному диспансері, має 2-гу групу інвалідності; на інших медичних обліках не перебуває; є фізичною особою підприємцем, також працює окремо на різних посадах, стійких соціальних зв`язків не має, за місцем проживання характеризується негативно, за місцем роботи характеризується позитивно.

Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи №74 від 31.05.2019 року у періоди кримінальних правопорушень у скоєнні яких обвинувачується ОСОБА_5 , останній виявляв ознаки хронічного психічного захворювання у вигляді Шизофренії параноїдної, стан неповної ремісії (F20.04 згідно МКХ-10), і за психічним станом у зазначені періоди часу не був здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. У періоди кримінальних правопорушень, у скоєнні яких обвинувачується ОСОБА_5 , останній ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляв, а страждав на хронічне психічне захворювання у вигляді Шизофренії параноїдної, стан неповної ремісії, і за психічним станом у зазначені періоди часу не був здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. У теперішній час ОСОБА_5 виявляє ознаки хронічного психічного захворювання у вигляді Шизофренії параноїдної стан неповної ремісії і за психічним станом у теперішній час не здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. За психічним станом в теперішній час ОСОБА_5 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку. ОСОБА_5 притаманні такі психологічні особливості, як: зниження мотиваційного компоненту діяльності, збереженість пам`яті та інтелекту; непослідовність, амбівалентність суджень; нестійкість уваги; емоційна відгородженість, зниження потреби у встановленні емоційних контактів, недостатня сформованість соціальних емоцій, емпатійних характеристик, підвищена самооцінка, зниження критики. ОСОБА_5 не виявляє таких індивідуально-психологічних особливостей, які б були значно виражені та суттєвим чином вплинули на його свідомість та діяльність під час діянь, в яких він обвинувачується. З урахуванням наявного психологічного розвитку та індивідуально-психологічних особливостей, ОСОБА_5 здатний правильно сприймати та розуміти характер та значення власних дій та давати відповідні покази. У періоди часу, до яких відносяться діяння, в яких він обвинувачується, ОСОБА_5 не перебував у будь-якому вираженому емоційному стані (страх, пригніченість, розгубленість, фрустрація), який би істотним чином вплинув на його свідомість і діяльність.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 КК України підлягає кримінальній відповідальності особа, визнання судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення кримінального правопорушення, через наявний у неї психічний розлад, не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними.

Враховуючи висновки згаданої вище експертизи, суд на підставі ст. 20 КК України визнає ОСОБА_5 обмежено осудним і враховує цю обставину при призначенні йому покарання.

Відповідно до досудової доповіді, складеної Костянтинівським МРВ філії ДУ «Центр пробації» в Донецькій області, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_5 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у т.ч. окремих осіб).

Таким чином, узгоджена міра покарання для обвинуваченого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, у виді чотирьох років позбавлення волі, та за ч. 2 ст. 186 КК України у виді чотирьох років шести місяців позбавлення волі є достатньою для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, відповідає загальним засадам призначення покарання.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 70 КК України обвинуваченому необхідно визначити покарання за цим вироком за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим.

Беручи до уваги, що обвинувачений засуджується даним вироком за кримінальні правопорушення, які він скоїв до постановлення вироку Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 13.06.2019 року, при призначенні йому остаточного покарання слід керуватися правилами ст. 70 ч. 4 КК України з урахуванням вимог ч. 3 ст. 72 КК України.

Крім того, суд погоджується з тим, що виправлення ОСОБА_5 можливе без реального відбування призначеного покарання і його варто звільнити від відбування цього покарання з випробуванням, оскільки відсутні відомості щодо нього, які давали б підстави стверджувати про його підвищену суспільну небезпеку, як особистості.

На підставі наведеного, суд вважає, що укладена угода між прокурором та обвинуваченим відповідає вимогам закону і не порушує законних прав та інтересів сторін та інших осіб.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором та обвинуваченим.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 93 КК України примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб, які вчинили у стані обмеженої осудності кримінальне правопорушення.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 94 КК України, залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати примусові заходи медичного характеру у виді, в тому числі, надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.

Приписами ч. 2 ст. 504 КПК України встановлено, що суд ухвалюючи вирок, може врахувати стан обмеженої осудності як підставу для застосування примусових заходів медичного характеру.

Згідно з рекомендаціями, викладеними у постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 03 червня 2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», надання в примусовому порядку амбулаторної психіатричної допомоги застосовується щодо осіб, які мають психічні розлади, наявність яких є критерієм обмеженої осудності (ч. 1 ст. 20, ч. 2 ст. 94 КК України). Своєрідність зазначеної психіатричної допомоги полягає в тому, що вона надається обмежено осудним у примусовому порядку одночасно з відбуванням покарання, призначеного за вироком суду.

Відповідно до п. 8 зазначеної постанови, така допомога може надаватися особам незалежно від виду призначеного їм покарання, якщо воно пов`язане з позбавленням волі, то здійснення зазначеного примусового заходу медичного характеру покладається на медичну службу кримінально-виконавчих установ, а якщо не пов`язане, - на психіатричні заклади охорони здоров`я за місцем проживання засуджених.

Таким чином, з огляду на стан психічного здоров`я ОСОБА_5 , керуючись ст. ст. 93, 94 КК України, суд вважає за можливе застосувати узгоджене покарання до обвинуваченого та, врахувавши його обмежену осудність, застосувати примусові заходи медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку у психіатричному закладі охорони здоров`я. При цьому суд вважає, що застосування примусових заходів медичного характеру є дискреційними повноваженнями суду та не потребує погодження відповідно до умов угоди про визнання винуватості.

Під час досудового розслідування в кримінальному провадженні проведено судові експертизи фахівцями Донецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України та Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, загальний розмір витрат, пов`язаних з проведенням експертних досліджень, становить 4290,00 грн.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 КПК України, суд, враховуючи майновий стан особи (обвинуваченого, потерпілого), за власною ініціативою або за її клопотанням має право своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати процесуальних витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату процесуальних витрат на визначений строк.

Обвинуваченим заявлене клопотання про звільнення його від судових витрат на проведення експертиз в зв`язку з тим, що він має інвалідність 2-ї групи та незначний дохід, яке на думку суду задоволенню не підлягає, оскільки обвинувачений офіційно працевлаштований, тобто отримує дохід, який складається з заробітної плати та пенсії, доказів на підтвердження того, що процесуальні витрати значно перевищують його дохід, суду не надано.

Цивільний позов не заявлений, питання щодо речових доказів необхідно вирішити в порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_5 не застосований.

Керуючись ст.ст. 100, 119, 124, 373, 374, 475, 504 КПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором Костянтинівської місцевої прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 від 11 серпня 2020 року.

ОСОБА_5 визнати винуватим у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання:

-за ч. 2 ст. 186 КК України у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі;

-за ч. 3 ст. 185 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, визначити ОСОБА_5 покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим та призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом повного складання покарань, призначених за цим вироком та вироком Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 13.06.2019 року остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців та штрафу у розмірі 3400 грн., який відповідно ч. 3 ст. 72 КК України виконувати самостійно.

Відповідно до ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Відповідно до ст. 76 КК України в період іспитового строку покласти на ОСОБА_5 такі обов`язки: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, періодично з`являтися на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації.

Нагляд за ОСОБА_5 доручити уповноваженому органу з питань пробації за місцем проживання засудженого.

Зарахувати ОСОБА_5 у строк покарання відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув`язнення, починаючи з 13.06.2018 року по 28.03.2019 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

На підставі ч. 2 ст. 20 КК України застосувати до ОСОБА_5 примусові заходи медичного характеру в виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку у психіатричному закладі охорони здоров`я за місцем мешкання засудженого.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави 4290 (чотири тисячі двісті дев`яносто) грн. 00 коп. процесуальних витрат.

Речові докази:

-мобільний телефон марки «S-Tell» Моделі «S3-05»в корпусі чорного кольору, переданий на зберігання потерпілій ОСОБА_16 , - вважати повернутим власнику;

-візитницю зеленого кольору, печатку на ім`я ОСОБА_11 , USB-перехідник, принтер «HP LaserJet 1010», передані на зберігання потерпілій ОСОБА_11 , - вважати повернутим власнику;

-телевізор «Elenberg» Led TV 24AH4030 в корпусі чорного кольору, переданий на зберігання представнику потерпілого ОСОБА_13 , - вважати повернутим власнику;

-монітор марки «Samsung» моделі S19A100N в корпусі чорного кольору та системний блок марки «Acer» моделі «Veriton X26 10G» в корпусі чорного кольору, передані на зберігання представнику потерпілого ОСОБА_14 , - вважати повернутим власнику.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Суддя ОСОБА_1