Постанова

від 05.08.2020 по справі 120/3968/19-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/3968/19-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Бошкова Ю.М.

Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.

05 серпня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Сторчака В. Ю. Смілянця Е. С. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Колісниченко Ю.В.,

представника позивачки: Корнійчука С.А.,

представника відповідача: Тиховського М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 березня 2020 року (ухвалене 11 березня 2020 року, повний текст рішення складено 17 березня 2020 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В :

в грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу № 2-3340/15-19-СГ від 18.03.2019 про відмову у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, з метою подальшого передання у власність для ведення фермерського господарства в розмірі земельної частки (паю) 3,3 в умовних кадастрових гектарах на території Вербівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту, державної форми власності); зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, з метою подальшого передання у власність для ведення фермерського господарства в розмірі земельної частки (паю) 3,3 в умовних кадастрових гектарах на території Вербівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту, державної форми власності).

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11 березня 2020 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає про те, що відповідно до чинного законодавства члени фермерських господарств мають право на безоплатну приватизацію земельної ділянки раніше наданої їм у користування. Оскільки земельна ділянка, частину якої бажає отримати позивачка, перебуває у користуванні іншої особи - ОСОБА_2 , то згідно зі ст. 13 Закону України "Про фермерське господарство" та ч. 5 ст.116 Земельного кодексу України така земельна ділянка не може надаватись у власність ОСОБА_1 . Крім того, відповідач стверджує, що обраний судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права є неправомірним, оскільки прийняття рішення про надання або відмову у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою належить до дискреційних повноважень Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Відзив позивачки на апеляційну скаргу на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду не надходив, що відповідно до ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Представник позивачки в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв`язку з чим просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у вересні 2017 року ОСОБА_1 , як член Фермерського господарства "Озерне-2015", звернулася до Держгеокадастру з клопотанням про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, та відведення її у власність у розмірі земельної частки (паю) 3,3 в умовних кадастрових гектарах для ведення фермерського господарства на території Вербівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту, державної форми власності).

Листом ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області №КО-18932/0-9707/6-17 від 03 листопада 2017 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні клопотання на підставі того, що позивачка не надала документи, які підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

ОСОБА_1 оскаржила вказану відмову в судовому порядку.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 14.12.2017 у справі №802/2144/17-а адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково; визнано протиправною та скасовано відмову ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області в ненаданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, та відведення її у власність у розмірі земельної частки (паю) 3,3 в умовних кадастрових гектарах для ведення фермерського господарства на території Вербівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту, державної форми власності), оформленої у виді листа №КО-18932/0-9707/6-17 від 03 листопада 2017 року; зобов`язано ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, та відведення її у власність у розмірі земельної частки (паю) 3,3 в умовних кадастрових гектарах для ведення фермерського господарства на території Вербівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області.

На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14.12.2017 у справі № 802/2144/17-а ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянуло клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки та прийняло рішення у формі листа за № КО-18929/0-585/0/95-18 від 21.02.2018 року про відмову в наданні дозволу. Вказане рішення мотивоване невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, яка полягала у тому, що земельні ділянки надавались у користування голові ТОВ "Озерне-2015" ОСОБА_2 , а не позивачці.

Не погодившись із відмовою, оформленою листом №КО-18929/0-585/0/95-18 від 21.02.2018 року позивачка оскаржила її до суду.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04.09.2018 року у справі №802/1128/18-а адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково; визнано протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, оформлену листом за № КО-18929/0-585/0/95-18 від 21.02.2018 року; зобов`язано ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) 3,3 в умовних кадастрових гектарах для ведення фермерського господарства на території Вербівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту, державної форми власності) з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04.09.2018 року у справі №802/1128/18-а 21.09.2018 року ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області прийняло наказ, яким відмовлено гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, на підставі того, що у гр. ОСОБА_1 відсутнє право користування (власності) щодо бажаної земельної ділянки, тому остання не може надаватись у власність відповідно до ст. 13 Закону України "Про фермерське господарство" та частини 5 статті 116 Земельного кодексу України.

Позивачка оскаржила вказаний вище наказ до суду.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 29.11.2018 року у справі №0240/3577/18-а визнано протиправним та скасовано наказ від 21 вересня 2018 року виданий Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та обєднання земельних ділянок орієнтовною площею 3,3 в умовних кадастрових гектарах із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Вербівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області із цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства; зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки з метою подальшого передання у власність для ведення фермерського господарства в розмірі земельної частки (паю) площею 3,3 в умовних кадастрових гектарах із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Вербівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області як члену фермерського господарства "Озерне-2015" з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29.11.2018 року у справі №0240/3577/18-а за наслідками повторного розгляду клопотання позивачки ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області наказом №2-3340/15-19-СГ від 18.03.2019 відмовило у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою, оскілки не передбачено можливість безоплатної приватизації земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Не погодившись з наказом №2-3340/15-19-СГ від 18.03.2019, позивачка подала заяву в порядку статті 383 КАС України.

Ухвалою суду від 23.07.2019 року, яка залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2019, в задоволенні заяви про визнання протиправним наказу від 18.03.2019 року №2-3340/15/19-СГ, поданої в порядку ст. 383 КАС України, відмовлено, оскільки підстави і мотиви прийняття наказу не були предметом розгляду справи по суті.

У зв`язку з наведеним позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом у даній справі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наказ від 18.03.2019 року № 2-3340/15-19-СГ прийнято у зв`язку з помилковим застосуванням норм ст. 116, ст. 118 ЗК України. Крім того, зважаючи на встановлені у справі обставини, з метою ефективного захисту порушеного права позивачки суд дійшов висновку про зобов`язання відповідача прийняти рішення у формі наказу, яким надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до п. "а" ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003 № 973-IV (далі - Закон №973-IV) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Ст.7 Закону №973-IV передбачено, що надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Згідно зі ст.12 Закону №973-IV землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.13 Закону №973-IV члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Аналогічні правові норми містяться в ст.ст. 31, 32 ЗК України.

Таким чином, ст.13 Закону №973-IV встановлює право члена фермерського господарства отримати безоплатно у власність земельну ділянку, яка раніше була надана йому у користування.

Частинами 1, 3 ст. 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених вказаним Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а)приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б)одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в)одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Відповідно до п."а" ч.1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.

Отже, чинне законодавство України передбачає дві підстави для отримання земельних ділянок для ведення фермерського господарства:

1) на підставі ст.13 Закону №973-IV щодо земельної ділянки, що перебуває у користуванні особи - члена фермерського господарства, що відповідає п."а" ч.3 ст. 116 ЗК України.

2) на підставі ст.121 ЗК України щодо будь-якої земельної ділянки, розташованої на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство в межах норм безоплатної приватизації, що відповідає п."в" ч.3 ст. 116 ЗК України.

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до договору оренди № 174 від 18.02.2015 (т.1, а.с.64-69) та договору оренди № 175 від 18.02.2015 року (т.1, а.с.72-77) земельні ділянки за кадастровими номерами: 0523981400:03:000:0234 та 0523981400:03:000:0232 передані в оренду ОСОБА_2 .

При цьому докази віднесення вказаних земельних ділянок до складу земель фермерського господарства "Озерне-2015" в матеріалах справи відсутні.

Згідно з викопіюванням з публічної кадастрової карти України, долученим до клопотання ОСОБА_1 від 25.09.2017, позивачка бажає отримати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки за кадастровим номером: 0523981400:03:000:0234, з метою подальшої передачі у власність для ведення фермерського господарства її частини в розмірі земельної частки (паю) 3,3 в умовних кадастрових гектарах (т.1, а.с.80).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачка має право на отримання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок на підставі норм ст.ст. 118, 121, ч. 4 ст. 122 ЗК України, тобто у загальному порядку, а не на підставі ч.2 ст.13 Закону України "Про фермерське господарство".

Отже, доводи апеляційної скарги про те, що бажана позивачкою земельна ділянка не може надаватись у власність ОСОБА_1 , є необґрунтованими.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначено ст.118 ЗК України.

Згідно з ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 ст. 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

В той же час ч.6 ст. 118 ЗК України містить вимоги до комплекту документів, необхідного для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема, необхідність долучення графічних матеріалів та подання погодження землекористувача у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб.

З матеріалів справи судом встановлено, що до клопотання від 28.09.2017 року позивачка долучила такі документи: копію паспорта та ідентифікаційного номеру; копію нотаріально посвідченої згоди ОСОБА_2 від 01.09.2017 року на вилучення земельної ділянки; копію договору оренди № 174 від 18.02.2015 року; копію договору оренди № 175 від 18.02.2015 року; копію інформації із Держгеокадастру від 18.09.2017 року; копію протоколу загальних зборів № 4 від 01.09.2017 року ФГ "Озерне-2015"; копії листів Вербівської сільської ради; копії довідок Вербівської сільської ради від 11.09.2017 року (щодо родинних стосунків); копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; копію статуту ФГ "Озерне-2015"; копію викопіювання з Публічної кадастрової карти України із позначенням бажаного місця розташування земельної ділянки.

Отже, ОСОБА_1 долучила до клопотання від 28.09.2017 року встановлений законом комплект документів, зокрема, погодження землекористувача та графічні матеріали із позначенням бажаного місця розташування земельної ділянки.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що земельні ділянки передаються у власність чи користування лише після припинення права власності чи користування в порядку, визначеному законом, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з ч.5 ст.116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Водночас, відповідно до статті 118 Земельного кодексу України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян документації із землеустрою;

- погодження документації із землеустрою в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на документації із землеустрою не є рішенням про надання її у власність.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постановах від 30 травня 2018 року у справі № 826/5737/16, від 25 червня 2020 року у справі № 509/594/17 Верховний Суд дійшов наступного висновку:

"Надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не покладає на орган місцевого самоврядування обов`язку (не є підставою для виникнення зобов`язання перед особою, яка розробила проект землеустрою) щодо надання цієї земельної ділянки у власність чи користування".

Таким чином, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою не має наслідком надання земельної ділянки у власність, тому на етапі надання такого дозволу ЗК України вимагає наявність погодження землекористувача. В свою чергу при вирішенні питання про передачу земельної ділянки у власність повинна бути дотримана вимога ч.5 ст.116 ЗК України щодо припинення права користування.

З урахуванням встановлених у справі обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у відповідача підстав для прийняття рішення про відмову у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з метою подальшого передання у власність для ведення фермерського господарства в розмірі земельної частки (паю) 3,3 в умовних кадастрових гектарах на території Вербівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту, державної форми власності).

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що зобов`язання надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Колегія суддів вважає вказані доводи необґрунтованими та виходить з наступного.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення (постанова Вищого адміністративного суду України від 16.06.2015 у справі № К/800/6863/15, від 29.11.2016 № К/800/17306/16, № К/800/17393/16 від 29.09.2016, № К/800/13317/15 та від 17.12.2015 № К/800/32134/15).

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Таким чином, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку (постанова Вищого адміністративного суду України від 17.12.2015 у справі №К/31204/15).

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що переглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано ст.118 ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 11 квітня 2018 року у справі №806/2208/17 та від 22 грудня 2018 року у справі №804/1469/17.

Крім того, судом встановлено, що відповідач систематично відмовляє позивачці у задоволенні клопотання від 28.09.2017 року про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, з метою подальшого передання у власність для ведення фермерського господарства.

При цьому у кожній із відмов (листах та наказах) ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області посилається на різні підстави, що зумовило необхідність звернення ОСОБА_1 до суду з окремими позовами щодо оскарження вказаних відмов.

Згідно з судовими рішеннями у справах №802/2144/17-а, № 802/1128/18-а, №0240/3577/18-а відмови відповідача у задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 28.09.2017 року, оформлені листами і наказами, визнані судом протиправними. Водночас, за наслідками повторного розгляду клопотання позивачки ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області ухвалило оскаржуваний наказ № 2-3340/15-19-СГ від 18.03.2019

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Водночас, встановлені у справі обставини свідчать про те, що відмовляючи ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, відповідач діяв необґрунтовано та недобросовісно.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість застосування способу захисту прав позивачки шляхом зобов`язання відповідача прийняти рішення у формі наказу, яким надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, з метою подальшого передання у власність для ведення фермерського господарства в розмірі земельної частки (паю) 3,3 в умовних кадастрових гектарах на території Вербівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту, державної форми власності).

Таким чином, доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 березня 2020 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 березня 2020 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, передбачених ч.4 ст.328 КАС України.

Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Постанова суду складена в повному обсязі 11 серпня 2020 року.

Головуючий Сапальова Т.В. Судді Сторчак В. Ю. Смілянець Е. С.