Постанова

від 05.08.2020 по справі 140/1512/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/1512/20 пров. № А/857/6673/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Пліша М.А., Гудима Л.Я.,

за участі секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства Курус Плюс на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2020 року (головуючого судді Дмитрука В.В., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Луцьк) у справі №140/1512/20 за позовом Приватного підприємства Курус Плюс до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ПП Курус Плюс 27.02.2020 звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.09.2019 №0010001408 та №0010011408.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Приватне підприємство Курус Плюс подало апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача Пивовар В.В. проти апеляційної скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Згідно із частинами 1, 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що Головне управління ДФС у Волинській області проведено документальну невиїзну перевірку ПП Курус Плюс щодо дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи в частині правильності класифікації згідно УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення за окремими митними деклараціями, за результатами якої складено акт від 21.08.2019 №17097/14-08/42308772 (аркуші справи 10-17).

Так, перевіркою встановлено, що за МД від 31.01.2019 №UA205100/2019/002655 на митну територію України ввезено товар - легковий автомобіль марки Mercedes-Benz, моделі S65, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1 , загальна кількість місць, включаючи місце водія - 4, призначений для використання по дорогах загального користування (перевезення пасажирів), номер/модель двигуна - невизначений, тип двигуна - бензиновий, робочий об`єм циліндрів - 5980 cm3, потужність - 463 к\У, тип кузова - купе, колісна формула - 4x4, колір - чорний, новий, календарний рік виготовлення 2019, модельний рік виготовлення - 2019. Категорія ТЗ за документами виробника - МІ. на підставі контракту від 02.01.2019 №01/19-ЕХ, укладеного ПП Курус Плюс з компанією EXPORT EURO CAR Sp. z о.о. (Республіка Польща). При митному оформленні вказаний товар заявлений як транспортний засіб з робочим об`ємом циліндрів двигуна понад 3 000 cm3, новий за кодом УКТ ЗЕД 8703 24 10 00.

Разом з тим, Головним управлінням ДФС у Волинській області від Волинської митниці ДФС отримано лист-відповідь Генеральної митної дирекції Федеративної Республіки Німеччина від 03.05.2019, яким надано інформацію, що легковий автомобіль Mercedes-Benz S65, номер кузова НОМЕР_1 був допущений до експлуатації в Федеративній Республіці Німеччина 24.12.2018 (перший допуск до експлуатації) і знятий з експлуатації 17.01.2019.

Відповідно до пояснень та приміток до УКТ ЗЕД, характеристик автомобіля, зазначених у графі 31 МД від 31.01.2019 №UA205100/2019/002655 та інформації, отриманої від Генеральної митної дирекції Федеративної Республіки Німеччина, встановлено, що ввезений автомобіль повинен класифікуватися за кодом 8703 24 90 10 УКТ ЗЕД.

Таким чином, перевіркою встановлено, що позивачем порушено вимоги статті 257 Митного кодексу України (далі - МК України), Закону України Про Митний тариф України , правил 1, 6 Основних правил інтерпретації класифікації товарів згідно УКТЗЕД, затверджених Законом України Про Митний тариф України в частині правильності класифікації товару при митному оформленні, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на суму 106 351,90 грн.; вимоги пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податкового зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на суму 21 270,38 грн.

На підставі акта 21.08.2019 №17097/14-08/42308772 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.09.2019: 1) №0010001408, яким позивачу збільшено грошове забезпечення за платежем мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності на суму 132 939,88 грн., з яких: 106 351,90 грн. - основне зобов`язання, 26 587,98 - штрафні санкції; 2) №0010011408, якими позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість з ввезених на територію України товарів на суму 26 587,98 грн., з яких: 21 270,38 грн. - основне зобов`язання, 5 317,60 грн. - штрафні санкції.

ПП Курус Плюс оскаржував податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, проте рішенням ДФС України від 27.11.2019 №44495/6/99-99-11-06-03-25 скарга позивача залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін (а.с.22-26).

Позивач, вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся в суд із даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, про правомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень, оскільки такі прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 24 частини першої статті 4 МК України митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно із пунктом 2 частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 МК України).

Відповідно до частини третьої статті 318 МК України митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 336 МК України встановлено, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом, зокрема у формі: проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Згідно із статтею 345 МК України органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо: 1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; 2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування; 3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення; 4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі; 5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.

Відповідно до статті 351 МК України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: 1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; 2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Згідно із пунктом 54.4 статті 54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Статтями 271, 272 МК України визначено, що мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. В Україні застосовуються такі види мита, зокрема, ввізне мито, яке встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України.

За змістом статті 280 МК України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.

Відповідно до частини 4 статті 1 Закону України Про Митний тариф України митний тариф України є невід`ємною частиною цього Закону та містить перелік ставок загальнодержавного податку - ввізного мита на товари, що ввозяться на митну територію України і систематизовані згідно з УКТ ЗЕД, складеною на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів.

Згідно із статтею 69 МК України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

Відповідно до статті 67 МК України українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України. В УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів. Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев`ятий та десятий знаки цифрового коду. Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).

Указом Президента України від 17.05.2002 № 466/2002 Про приєднання України до Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів Україна приєдналась до вказаної системи.

Згідно із пунктом а статті 3 Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів (дата підписання: 14.06.1983), що є частиною національного законодавства, Договірна Сторона Конвенції зобов`язується, що її митно-статистичні номенклатури будуть знаходиться відповідно до Гармонізованої системи з моменту набуття чинності справжньої Конвенції по відношенню до цієї Сторони. Тим самим вона зобов`язується по відношенню до своєї номенклатури митних тарифів і статистичної номенклатури: використовувати всі товарні позиції і субпозиції Гармонізованої системи, а також цифрові коди, що відносяться до них, без яких-небудь доповнень або змін; застосовувати основні правила класифікації для тлумачення Гармонізованої системи, а також всі примітки до розділів, груп і субпозицій і не змінювати об`єм розділів, груп, товарних позицій і субпозицій Гармонізованої системи; дотримуватись порядку кодування, прийнятий в Гармонізованій системі.

З метою забезпечення єдиного тлумачення і застосування УКТ ЗЕД наказом Державної фіскальної служби України від 09.06.2015 № 401 затверджено Пояснення до УКТ ЗЕД, які побудовано на основі пояснень ГС версії 2012 року та розроблені з метою реалізації статті 68 МК України і опубліковані на сайті Державної фіскальної служби України.

Згідно із Правилом 6 Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД для юридичних цілей класифікація товарів у підпозиціях будь-якої товарної позиції проводиться відповідно до назви підпозицій і приміток, які стосуються підпозицій, а також вищезазначених Правил, за умови, що порівнювати кожна лише підпозиції одного рівня. У цілях цього Правила також можуть застосовуватися відповідні примітки до розділів та груп, якщо не обумовлено інше.

Відповідно до додаткових загальних положень пояснень до товарної групи 87 УКТ ЗЕД нові транспортні засоби означає транспортні засоби, які ніколи не були зареєстровані, а транспортні засоби, що використовувались означає транспортні засоби, які були зареєстровані щонайменше один раз.

У додаткових примітках пояснень до товарної групи 87 УКТ ЗЕД вказано, що у товарних позиціях 8702, 8703, 8704 транспортними засобами, що використовувалися, вважаються такі, на які були або є реєстраційні документи, видані уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, що дають право експлуатувати ці транспортні засоби.

Крім того, відповідно до абзацу 10 пункту 189.3 статті 189 ПК України новими транспортними засобами вважаються, зокрема, наземний транспортний засіб - той, що вперше реєструється в Україні відповідно до законодавства, не був зареєстрований в інших державах та при цьому має загальний наземний пробіг до 6000 кілометрів.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно листа-відповіді Генеральної митної дирекції Федеративної Республіки Німеччина від 03.05.2019, легковий автомобіль Mercedes-Benz S65, номер кузова НОМЕР_1 був допущений до експлуатації в Федеративній Республіці Німеччина 24.12.2018 (перший допуск до експлуатації) і знятий з експлуатації 17.01.2019. Номерні знаки були зняті.

На виконання апеляційного суду представником відповідача в судове засідання подано довідку Волинь-Авто за вих №285 від 29.07.2020 в якій зазначається, що автомобіль марки Mercedes-Benz, моделі S65, номер кузова НОМЕР_1 , дата випуску 28.11.2018, дата реєстрації 28.11.2018, для надання даної інформації було використано інформаційну систему з обмеженим доступом для користування офіційного дилера EVA ROW.

Тобто подані докази, які вказують про податкове правопорушення позивача під час митного оформлення вказаного транспортного засобу є неналежними, оскільки вказані документи суперечать один одному, а тому контролюючим органом у акті перевірки від 21.08.2019 №17097/14-08/42308772 не повно досліджено вказані правовідносини.

Слід зазначити, що обставини митного оформлення та документи, які до нього подавалися при розмитненні автомобіля марки Mercedes-Benz, моделі S65, номер кузова НОМЕР_1 були предметом розгляду Волинського окружного адміністративного суду від 16.04.2019 справа №140/443/19 за позовом ПП Курус Плюс до Волинської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення №UA205110/2019/000091/2 від 31.01.2019, позовні вимоги задоволені, а постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2019 рішення суду першої інстанції залишено без змін

Згідно із частиною 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Також колегія суддів враховує, що згідно показників одометру, що підтверджується актом митного огляду, який здійснений працівниками митниці, пробіг даного транспортного засобу становить 12 км.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності свого рішення, перевірка проведена неналежно, не досліджено всіх документів.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги є підставними, оскільки суб`єктом владних повноважень не наведено належних та допустимих доказів вчинення позивачем податкового правопорушення, таким чином, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового про задоволення позову, з вищевикладених мотивів.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .

Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, встановлено, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи Серков проти України (заява №39766/05), Щокін проти України (заяви №23759/03 та №37943/06).

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення Європейського суду з прав людини у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 7 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року. Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття суспільний інтерес мас широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі Колишній король Греції та інші проти Греції ). Крім того. Європейський суд з прав людини також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить суспільний інтерес (рішення ЄСПЛ від 2 листопада 2004 року в справі Трегубенко проти України ).

Критерій пропорційності передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар . При цьому з питань оцінки пропорційності Європейський суд з прав людини, як і з питань наявності суспільного , публічного інтересу, визнає за державою досить широку сферу розсуду , за винятком випадків, коли такий розсуд не ґрунтується на розумних підставах.

Одночасно апеляційний суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі Федорченко та Лозенко проти України (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, пункт 53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом , тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

В Рішенні у справі Рисовський проти України Європейський Суд з прав людини зазначив, що Суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (пункт 70).

Згідно із статтею 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно частин 1, 6 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. А тому, на користь Приватного підприємства Курус Плюс`слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень відповідача судові витрати на суму 5982 грн. 40 коп. сплачених в суді першої інстанції та за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Курус Плюс - задовольнити.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2020 року у справі №140/1512/20 - скасувати та ухвалити нове, яким позов Приватного підприємства Курус Плюс до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області №0010001408 від 10.09.2019 та №0010011408 від 10.09.2019.

Стягнути на користь Приватного підприємства Курус Плюс (35101, Рівненська область, смт. Млинів, вул. Степана Бандери, 61, ЄДРПОУ 42308772) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, м. Луцьк, Київський майдан, 4, ЄДРПОУ 43143484) 5982 (п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят дві) грн. 40 коп. понесених витрат по сплаті судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді М.А. Пліш

Л.Я. Гудим

Повний текст постанови складено 10.08.2020