Постанова

від 04.08.2020 по справі 140/230/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/230/20 пров. № А/857/5537/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Галаз Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 березня 2020 року, головуючий суддя - Каленюк Ж.В., ухвалене у м. Луцьку, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УА БРУК» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу,-

В С Т А Н О В И В:

В січні 2020 року позивач - ТзОВ «УА БРУК» звернулося в суд з позовом до ГУ ДПС у Волинській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ від 22 січня 2020 року №217 «Про проведення фактичної перевірки» .

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що 22 січня 2020 року отримав наказ ГУ ДПС у Волинській області від 22 січня 2020 року №217 «Про проведення фактичної перевірки» , з яким не погоджувався, тому не допустив інспекторів відповідача до проведення перевірки. Товариство зазначило, що спірний наказ прийнято керівником контролюючого органу на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України (надалі - ПК України). За цією нормою фактичною підставою, яка підпадає під дію підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, повинна бути інформація, яка отримана у встановленому порядку про хоча і можливі, проте конкретні порушення вчинені позивачем законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи . Однак, наказ не містить конкретних підстав для проведення фактичної перевірки, передбачених підпунктом 80.2.2 пунктом 80.2.2 статті 80 ПК України з посиланням на відповідні докази та у ньому не зазначено період діяльності, який буде перевірятися. У наказі згадано, що в ході документальної планової виїзної перевірки встановлено порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» : реалізацію товариством продукції невласного виробництва без застосування реєстратора розрахункових операцій (РРО). При цьому в наказі не зазначено, яка інформація була отримана щодо порушень з боку позивача, коли та ким така інформація надана, хоч наявність таких відомостей є обов`язковою для наказу про проведення фактичної перевірки.

Позивач також зауважив, що наказом від 27 грудня 2019 року №1541 з 10 січня 2020 року дійсно призначена документальна планова виїзна перевірка товариства тривалістю 10 робочих днів, термін проведення якої відповідно до наказу від 20 січня 2020 року №208 було перенесено з 20 січня 2020 року до дати доступу до вилучених документів. Але жоден акт чи довідка, якими б було зафіксовано порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» чи реалізацію продукції, за результатами такої перевірки не складалися.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25 березня 2020 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДПС у Волинській області від 22 січня 2020 року №217 «Про проведення фактичної перевірки» .

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Волинській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що проведення податковим органом перевірки платника податків є способом реалізації владних управлінських функцій шляхом видання наказу про її проведення в межах наданих законодавством повноважень, з метою виконання покладеної на відповідача контролюючої функції, а отримання службової записки з відповідним обґрунтуванням від структурного підрозділу контролюючого органу є належною підставою для ініціювання фактичної перевірки.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав подану апеляційну скаргу, вважає оскаржене рішення суду незаконним та повністю підтримав доводи, зазначені у апеляційній скарзі.

Представник позивача заперечив проти апеляційної скарги, вважає оскаржене рішення суду законним та обґрунтованим та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 22 січня 2020 року на підставі підпунктів 20.1.9, 20.1.10, 20.1.11 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80, пункту 80.8 ПК України, статті 259 Кодексу законів про працю України, статті 35 Закону України «Про оплату праці» та з метою здійснення контролю за дотриманням порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) виконуючим обов`язки начальника ГУ ДПС у Волинській області прийнято наказ №217 «Про проведення фактичної перевірки» . Зазначеним наказом визначено провести протягом 10 діб, починаючи з 22 січня 2020 року, фактичну перевірку ТзОВ «УА БРУК» (його господарської одиниці - каси підприємства) за адресою: місто Луцьк, вулиця Андрія Марцинюка, будинок 18, за період діяльності відповідно до вимог статті 102 ПК України.

На підставі цього наказу та направлень на перевірку від 22 січня 2020 року №000216, №000217 посадові особи відповідача здійснили виїзд за вказаною адресою.

Як видно із акта від 22 січня 2020 року №26/03-20-05-05/36347599, складеного посадовими особами контролюючого органу, після ознайомлення із наказом та направленнями на перевірку директор ТзОВ «УА БРУК» Карзов М.М. від підпису в наказі та направленнях відмовився (а.с.37). Перевірка контролюючим органом не проведена, оскільки позивач, не погодившись із даним наказом та вважаючи його протиправним, не допустив перевіряючих до перевірки, про що складено акт від 22 січня 2020 року №27/03-20-05-05/36347599 (а.с.38).

Натомість позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом, в якому просив визнати наказ від 22 січня 2020 року №217 протиправним та скасувати.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірності призначення фактичної перевірки на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Статтею 80 ПК України регламентовано порядок проведення фактичної перевірки, пункт 80.1 якої визначає, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

За змістом підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Отже, виходячи з викладеного, отримання в установленому законодавством порядку інформації від державного органу, яка свідчить про можливі (імовірні) порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи, має наслідком ініціювання цим органом фактичної перевірки.

Відповідно до пункту 80.5 статті 80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Відповідно до пункту 86.5 статті 86 ПК України у разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції. У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.

Матеріалами справи підтверджено, що підставою для призначення фактичної перевірки позивача слугувала доповідна записка в.о. начальника управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування від 22 січня 2020 року №19/03-20-05-09 щодо надання дозволу підготувати наказ на проведення фактичної перевірки.

У вказаній доповідній записці зазначено, що головними державними ревізорами-інспекторами відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування ГУ ДПС у Волинській області Стирко І.В. та Поляком Р.М. в ході проведення документальної планової виїзної перевірки ТзОВ «УА БРУК» за період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2019 року на підставі наказу від 27 грудня 2019 року №1541 встановлено порушення вимог статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» , а саме: за період, що перевірявся, суб`єктом господарювання, який здійснює розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо), при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операцій з приймання готівки для подальшого її переказу розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) проводились без застосування зареєстрованого, опломбованого у встановленому порядку та переведеного у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; особам, які отримують або повертають товар, отримують послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку не видавались розрахункові документи встановленої форми на повну суму проведених операції.

Матеріалами справи підтверджено, що підставою для ініціювання проведення фактичної перевірки стало встановлення позивачем порушення вимог статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» під час проведення документальної планової виїзної перевірки ТзОВ «УА БРУК» за період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2019 року на підставі наказу від 27 грудня 2019 року №1541.

Інформація про порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи чітко викладена у вказаній доповідній записці.

У постанові від 21 жовтня 2019 року у справі №804/4143/18 Верховний Суд зазначив, що отримання в установленому законодавством порядку інформації від державного органу, яка свідчить про можливі (імовірні) порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи, має наслідком ініціювання цим органом фактичної перевірки.

Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що видаючи наказ про проведення фактичної перевірки контролюючий орган діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, через що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, відтак задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального і процесуального права, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, через що судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового, яким в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області задовольнити, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 березня 2020 року у справі №140/230/20 - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. М. Довгополов В. В. Святецький

Повний текст постанови складено 11.08.2020 року.