Постанова

від 04.08.2020 по справі 300/2449/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2020 рокуЛьвівСправа № 300/2449/19 пров. № А/857/6399/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Довгої О.І., Улицького В.З.,

за участю секретаря Мельничук Б.Б.,

представника апелянта Лещак Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 березня 2020 року (ухвалене головуючим - суддею Шумей М.В. у м. Івано-Франківськ об 11 год. 33 хв., повний текст судового рішення складено 12 березня 2020 року) у справі № 300/2449/19 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Відділ містобудування та архітектури Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області, Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування припису від 12.11.2019 та постанови від 27.11.2019,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправними та скасування припису від 12.11.2019 та постанови від 27.11.2019.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що дії відповідача є неправомірними, оскільки перевірка позивача була проведена з порушеннями норм законодавства України. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що встановлення тимчасової споруди здійснюється на підставі паспорту прив`язки і не потребує отримання дозвільної документації на виконання таких робіт, більше того, такі роботи не є будівельними роботами. З огляду на те, що об`єкт, щодо якого здійснювалась перевірка є тимчасовою спорудою, що в свою чергу є об`єктом благоустрою, Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківської області було не вправі здійснювати перевірку на вищевказаному об`єкті, оскільки контроль за розміщенням об`єктів благоустрою відноситься до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад, а не до органів державного архітектурно-будівельного контролю. Також позивач вказує на те, що відповідачем порушено процедуру здійснення контролюючого заходу, оскільки акт перевірки, протокол та припис складались за її відсутності.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.03.2020 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що суб`єкт містобудування, який вважає протиправними дії службових осіб управління державної архітектурно-будівельної інспекції до початку проведення перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень законодавства, дотримання якого контролюється органами. Разом з цим суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем було дотримано процедуру проведення перевірки в результаті чого прийнято оскаржувані рішення.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що виконаний обсяг робіт не відноситься до будівельних робіт та не потребує отримання права на їх виконання в контексті ч. 2 ст. 28 та п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності . Крім цього зазначає, що відповідачем не було дотримано процедуру проведення перевірки, а саму перевірку не вправі здійснювати відповідач, оскільки контроль за розміщенням об`єктів благоустрою відноситься до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад, а не до органів державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу, в якою покликається на те, що перевірку проведено на підставі звернення виконавчого комітету Тлумацької міської ради ОТГ Тлумацького району Івано-Франківської області від 18.10.2019 за № 1439 і відповідно до п .6 ч. 3 ст. 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності залучено посадову особу відділу житлово - комунального господарства, транспорту та благоустрою Тлумацької міської ради об`єднаної територіальної громади. Вказує, що перевірку була проведена відповідно до вимог законодавства в результаті чого прийнято оскаржувані рішення. У зв`язку з цим просить, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання на виклик суду не з`явився, явку уповноваженої особи не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений, що не перешкоджає розгляду справи за його відсутності згідно з ч. 2 ст. 313 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що на підставі звернення виконавчого комітету Тлумацької міської ради ОТГ Тлумацького району Івано-Франківської області від 18.10.2019 за №1439 (а.с. 93) Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області видано наказ за № 446-П/1009/1.5/2019 від 24.10.2019 про проведення позапланового заходу (а.с. 94) та відповідно направлення за № 446/1009/m.7/2019 від 24.10.2019 (а.с. 95).

Відповідно до вказаного наказу за № 446-П/1009/1.5/2019 від 24.10.2019 та направлення за № 446/1009/m.72019 від 24.10.2019, головним інспектором будівельного нагляду проведена позапланова перевірка дотримання позивачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, за результатами якої складено акт від 12.11.2019 за № 446/1009/m.8/2019.472/1009/m.8/2019, в якому зафіксовано порушення, а саме: розроблено проект влаштування тимчасової споруди на вул. Кармелюка, 5А, в м. Тлумач Івано-Франківської області та видано паспорт прив`язки тимчасової споруди (далі - ТС). Встановлено наступні вихідні дані: 1. площа тимчасової споруди по зовнішньому контуру - 30,00 кв. м; 2. площа торгового приміщення - 25,39 кв. м.; 3. стіни із багатошарових панелей (марка панель СМ (П) 50) товщиною 250 мм; 4. не передбачено влаштування фундаменту чи бетонної основи; 5. передбачено дверний отвір у стінах існуючого магазину до тимчасової споруди. По факту прибудовано магазин (крамниця), огороджувальні стіни якого є загальними із стінами магазину, зокрема в існуючому магазині розібрано несучу стіну та таким чином збільшено загальну площу магазину. Добудова має наступні технічко-економічні показники: 1. Площа будівлі по зовнішньому контуру - 43,7 кв. м.; 2. Наружні стіни з газоблоків, товщиною 20 см на бетонній основі товщиною 20-25 см. Будівельні роботи проводяться без повідомлення про початок виконання будівельних робіт, що за класом наслідків належать до об`єктів з незначними наслідками (CC1) .

Відповідно, зазначено про порушення позивачем ч. 2 ст. 28 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та пункту 1 ч. 1 ст. 34 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

За наслідками вказаної позапланової перевірки суб`єктом владних повноважень 12.11.2019 складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності про порушення позивачем ч. 2 ст. 28 Закону України та п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (а.с. 35-36) та припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил (а.с. 34).

Розглянувши матеріали справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, акт перевірки від 12.11.2019 за № 446/1009/m.8/2019.472/1009/m.8/2019, протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 12.11.2019, припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 12.11.2019, головним інспектором винесено постанову від 27.11.2019 за № 56/1009/m.5/2019 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою ФОП ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 2 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (а.с. 37-38).

Позивач, вважаючи прийнятий відповідачем припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 12.11.2019 та постанова від 27.11.2019 за № 56/1009/m.5/2019 протиправними, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правильне застосування норм матеріального та процесуального права та повне з`ясування обставин справи судом першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України Про архітектурну діяльність для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Частиною 5 ст. 34 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності встановлено, що органи державного архітектурно-будівельного контролю здійснюють контроль за виконанням підготовчих та будівельних робіт.

Згідно ст. 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеної норми Закону Кабінет Міністрів України постановою від 23.05.2011 № 553 затвердив Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (далі - Порядок № 553), який визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт (пункт 1 Порядку № 553).

За змістом пункту 5 Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Згідно з пунктом 7 Порядку № 553 позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

При цьому вказаний пункт Порядку також визначає перелік підстав для проведення позапланової перевірки, який є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню. Зокрема, це:

- подання суб`єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об`єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням;

- необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні та декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів;

- виявлення факту самочинного будівництва об`єкта;

- перевірка виконання суб`єктом містобудівної діяльності вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю;

- вимога Держархбудінспекції про проведення перевірки;

- звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог містобудівного законодавства;

- вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Аналогічні приписи містяться в ст. 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Строк проведення позапланової перевірки не може перевищувати десяти робочих днів, а у разі потреби може бути одноразово продовжений за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника не більше ніж на два робочих дні.

Під час проведення позапланової перевірки посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю зобов`язана пред`явити службове посвідчення та направлення для проведення позапланової перевірки.

Отже, позапланова перевірка може бути проведена виключно у разі наявності підстав, визначених у пункті 7 Порядку № 553, про що повинно бути зазначено у направленні для її проведення.

Повноваження посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю визначені у пункті 11 вказаного Порядку та кореспондуються з положеннями ч. 3 ст. 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності № 3038-VI.

Так, посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право:

1) безперешкодного доступу до місць будівництва об`єктів та до об`єктів, що підлягають обов`язковому обстеженню;

2) складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону;

3) видавати обов`язкові для виконання приписи щодо:

а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил;

б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт;

4) проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомки, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації;

5) проводити перевірку відповідності будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, що використовуються під час будівництва об`єктів, вимогам державних стандартів, норм і правил згідно із законодавством;

6) залучати до проведення перевірок представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, експертних та громадських організацій (за погодженням з їх керівниками), фахівців галузевих науково-дослідних та науково-технічних організацій;

7) одержувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб інформацію та документи, необхідні для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю. Забороняється витребовувати інформацію та документи податкової, фінансової звітності, щодо оплати праці, руху коштів та інші, не пов`язані із здійсненням державного архітектурно-будівельного контролю;

8) вимагати у випадках, визначених законодавством, вибіркового розкриття окремих конструктивних елементів будинків і споруд, проведення зйомки і замірів, додаткових лабораторних та інших випробувань будівельних матеріалів, виробів і конструкцій;

9) забороняти за вмотивованим письмовим рішенням експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію;

10) здійснювати фіксування процесу проведення перевірки з використанням аудіо - та відеотехніки;

11) здійснювати контроль за дотриманням порядку обстеження та паспортизації об`єктів, а також за реалізацією заходів щодо забезпечення надійності та безпеки під час їх експлуатації.

Посадовим особам органу державного архітектурно-будівельного контролю забороняється вимагати інформацію та документи, не пов`язані із здійсненням державного архітектурно-будівельного контролю.

Права та обов`язки суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зазначені пунктах 13, 14 Порядку № 553. Зокрема, суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов`язаний виконувати вимоги органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Пунктом 16 Порядку № 553 передбачено, що за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

Відповідно до пункту 17 Порядку № 553, у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт.

Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що за результатами перевірки відповідачем 12.11.2019 складено акт та у зв`язку з виявленими під час перевірки порушеннями, винесено оскаржуваний припис, яким зобов`язано позивача усунути виявленні порушення вимог законодавства до 12.01.2020 (а.с. 34).

Разом з цим апелянт вважає, що об`єкт, щодо якого здійснювалась перевірка є тимчасовою спорудою, що в свою чергу є об`єктом благоустрою, Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківської області було не вправі здійснювати перевірку на вищевказаному об`єкті, оскільки контроль за розміщенням об`єктів благоустрою відноситься до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад, а не до органів державного архітектурно-будівельного контролю.

Однак на переконання суду такі доводи спростовуються наступним.

Як зазначив відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, та у відзиві на позовну заяву, що перевірку проведено за зверненням виконавчого комітету Тлумацької міської ради ОТГ від 18.10.2019 за № 1439, окрім цього керуючись п. 6 ч. 3 ст. 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності залучено посадову особу відділу житлово-комунального господарства, транспорту та благоустрою Тлумацької міської ради об`єднаної територіальної громади про що, зокрема, зазначено в акті, яким підтверджено факт виконання будівельних робіт, а не влаштування тимчасової споруди згідно паспорту прив`язки тимчасової споруди торгівельного призначення для провадження підприємницької діяльності в АДРЕСА_1 . Окремо представник відповідача звертає увагу на звіт № 33/19 про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій об`єкта, у розділі 2 Загальні дані якого вказано Об`єкт, який досліджується розміщений на території м. Тлумача, Івано-Франківської області , тобто відсутня конкретизація фактичного місця розташування досліджуваного об`єкта.

Вказані обставини щодо фактичного місця розміщення тимчасової споруди вказано в проекті Влаштування тимчасової торгової споруди на АДРЕСА_1 , зокрема в п. 2 пояснювальної записки пропонується розміщувати (блокувати) запроектовану тимчасову споруду із східної сторони до існуючого магазину, орієнтація входу - на вул. Кармелюка (щодо вказаної, так званої тимчасової будівлі і встановленні обставини описані в акті перевірки). Зі сходу будівля торгового павільйону блокується до огорожі ділянки житлового будинку.

В свою чергу поданий звіт № 33/19 стосується споруди розміщеної із північної сторони будівлі, з приводу віднесення її до тимчасової споруди, то вказана обставина не заперечується, проте вона не є тою спорудою щодо якої притягнуто до відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, згідно зазначеної вище схеми, також вказані обставини підтверджуються схемою благоустрою прилеглої території М 1:500 Паспорту прив`язки, згідно умовних позначень вказано, що проектовану споруду слід розташовувати із східної сторони до існуючого магазину.

Відтак колегія суддів вважає, що в ході проведення перевірки, у присутності ФОП ОСОБА_1 , було виявлено, що будівлі не є тимчасовою спорудою в розумінні положень Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Мінрегіону від 21.10.2011 № 244, що в свою чергу вказує на наявність підстав для проведення перевірки саме відповідачем.

Разом з цим, ФОП ОСОБА_1 не подала повідомлення про початок виконання будівельних робіт, що є порушенням п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Щодо підстав притягнення позивача до відповідальності, то колегія суддів вважає, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено цю обставину та надано обгрунтований висновок в своєму рішення.

Так суд першої інстанції зазначив, що за приписами ст. 26, 31 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Проектна документація на будівництво об`єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

Статтею 34 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності визначено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України або видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (ССЗ) наслідками.

Відповідно до ст. 28 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України Про благоустрій населених пунктів . Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

На виконання ч. 4 ст. 28 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 за № 244 затверджено Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (далі - Порядок № 244),

Пунктом 1.3 Порядку № 244 встановлено, що тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС) - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Згідно п. 2.1 Порядку № 244 підставою для розміщення ТС є паспорт прив`язки ТС (додаток 1).

Відповідно до п. 1.4 Порядку № 244 паспорт прив`язки ТС - комплект документів, у яких визначено місце встановлення ТС на топографо-геодезичній основі М 1:500, схему благоустрою прилеглої території.

Пунктом 2.2 вказаного Порядку передбачено, що замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС.

Згідно з п. 2.3 Порядку №244 до заяви додаються: графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування ТС, виконані замовником у довільній формі на топографо-геодезичній основі М 1:500 кресленнями контурів ТС з прив`язкою до місцевості; реквізити замовника (найменування, П. І. Б., адреса, контактна інформація). Цей перелік документів є вичерпним.

Пунктом 2.4 Порядку №244 визначено, що відповідність намірів щодо місця розташування ТС комплексній схемі розміщення ТС (у разі її наявності), будівельним нормам визначає відповідний орган з питань містобудування та архітектури, який утворено у складі виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації, протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви.

Так 24.10.2019 відділом містобудування та архітектури Тлумацької РДА видано паспорт прив`язки Тимчасової споруди торгівельного призначення для провадження підприємницької діяльності в м. Тлумач, вул. Кармелюка, 5А Тлумацького району Івано-Франківської області .

Відповідно до паспорту прив`язки позивачу надано право на встановлення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності, яка розміщуватиметься (блокується) із східної сторони до існуючого магазину. Згідно даного паспорта прив`язки, площа тимчасової споруди по зовнішньому контуру - 30, 00 кв. м.

Однак, як встановлено судом першої інстанції, та підтверджено матеріалами справи, схема добудови приміщень до магазину приміщень до магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 по АДРЕСА_1 містить загальну площу добудови приміщень та складає S1 + S2 (тобто, 8, 55 + 35, 15) = 43, 70 кв. м. Споруда S1 є тимчасовою, споруда S2 є капітальною, оскільки її площа складає 35, 15 кв. м.

Згідно ч. 2 ст. 28 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Відтак, як згадувалось вище, добудова до магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 по АДРЕСА_1 не може вважатися тимчасовою спорудою в розумінні приписів Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Порядку № 244.

Відповідно до п. 3.1 ДБН А.2.2-3:2014 будівля - різновид споруди, що складається з несучих та огороджувальних або сполучених (несучоогороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для життєдіяльності людей та виробництва продукції.

Відповідно до п. 3.2 ДБН А.2.2-3:2014 будівництво - нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт та технічне переоснащення об`єктів будівництва.

Відповідно до п. 3.21 ДБН А.2.2-3:2014 реконструкція - перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об`єкта будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг.

Реконструкція передбачає повне або часткове збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об`єкта в цілому або його частин (за умови їх автономності).

Відтак в даному випадку мало місце часткове знесення елементів несучих конструкцій та добудова по зовнішньому контуру - 43,70 кв. м, наружні стіни з газоблоків, товщиною 20 см на бетонній основі товщиною 20-25 см, а тому, як зазначив суд першої інстанції, позивач не мав права починати виконувати будівельні роботи без подання повідомлення про їх початок.

Враховуючи наведене вище колегія суддів вважає, що, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відстуність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки ФОП ОСОБА_1 порушено ч. 2 ст. 28 та п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , а тому оскаржені постанова від 27.11.2019 за №56/1009/m.5/2019 та припис від 27.11.2019 винесені Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області правомірно.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 березня 2020 року у справі № 300/2449/19 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді О. І. Довга В. З. Улицький Повне судове рішення складено 11 серпня 2020 року