Постанова

від 11.08.2020 по справі 450/3326/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 450/3326/19 Головуючий у 1 інстанції: Данилів Є.О.

Провадження № 22-ц/811/1593/20 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2020 року м.Львів

Справа № 450/3326/19

Провадження № 22ц/811/1593/20

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Приколоти Т.І.,

суддів : Ванівського О.М., Мельничук О.Я.

секретар Іванова О.О.

розглянув апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк

на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області, ухвалене у м. Пустомити 4 лютого 2020 року, у складі судді Даниліва Є.О.

у справі за позовом ПАТ КБ ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

встановив:

Позивачзвернувся з цим позовом. В обґрунтування позову посилається на те, відповідно до договору від 10 липня 2015 року відповідач отримав кредит у розмірі 16 415,20 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Стверджує, що відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед банком станом на 16 вересня 2019 року у розмірі 62 019,72 грн. яка складається з: 16 415,20 грн. -заборгованість за кредитом; 12 557, 62 грн. - заборгованість по процентх за користування кредитом; 31 513,53 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 1 605, 37 грн. - штраф відповідно до п. 2.2. Генеральної угоди.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 4 лютого 2020 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ ПриватБанк заборгованість за кредитним договором № б/н від 10 липня 2015 року у розмірі 16 415,20 грн.

В решті позову відмовлено.

Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду оскаржує позивач. Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм матеріального права. Просить рішення суду скасувати в частині відмови у стягненні заборгованості з процентів та неустойки, в цій частині ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов банку в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін. Посилається на доводи позовної заяви. Вказує, що сторони в Генеральній угоді про реструктуризацію заборгованості досягли істотних умов договору щодо нарахування відсотків. Зазначає, що кредитний договір відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним. Відповідач погодився з усіма умовами цього договору.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою прийняття рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Рішення суду першої інстанції мотивовано наступним.

Встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ ПриватБанк для отримання банківських послуг. Відповідач підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 10 липня 2015 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № б/н від 10 липня 2015 року відповідач отримав кредит у розмірі 16 415,20 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Згідно із умовами кредитного договору (п.2.1.1.5.5), ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання погашати заборгованість по кредиту, відсотках за його користування, за перевитрати платіжного ліміту, а також сплачувати комісію, на умовах, визначених даним договором.

В порушення умов договору відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим допустив заборгованість перед позивачем, що станом на 13 травня 2019 року разом із нарахованими відсотками, пенею і штрафом складає 51 968,38 грн.

Згідно розрахунку заборгованості за договором № б/н від 10 липня 2015 року, укладеного між сторонами, станом на 16 вересня 2019 року заборгованість відповідача перед позивачем складає 62 091, 72 грн.

Суд першої інстанції зазначає, що отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, тому, відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.

На підставі встановленого, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 16 415,20 грн.

Судом відмовлено у стягненні з відповідача в користь позивача 12 557, 62 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом; 31 513,53 грн. заборгованості за пенею та комісією; 1 605, 37 грн. штрафів відповідно до п. 2.2. Генеральної угоди.

В цій частині рішення мотивоване тим, що у заяві позичальника від 10 липня 2015 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і заборгованість за наданим кредитом і заборгованість по судових штрафах.

Судом зазначено, що позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 10 липня 2015 року, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна Універсальна, 30 днів пільгового періоду та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна Універсальна, 30 днів пільгового періоду та витягом з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування.

Суд зазначив, що Умови та Правила надання банківських послуг, розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися банком в період - з часу виникнення спірних правовідносин (10 липня 2015 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом ( 1 жовтня 2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин, запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Суд вказав, що надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка підписана ним і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна Універсальна, 30 днів пільгового періоду та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачем та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 10 липня 2015 року шляхом підписання заяви-анкети.

Суд першої інстанції вказав, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.Укладений між сторонами кредитний договір у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним).

Колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції з урахуванням наступного.

Відповідно до ст. ст. 1054, 1056-1 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти, визначені у договорі.

Відповідно до ч.1 ст.1046 цього Кодексу за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч.2 ст. 1046 цього Кодексу).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення, що регулюють договір позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 527, 530, 536, 610, 612, 615, 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону, договір є обов`язковим для виконання сторонами. За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання має виконуватись належним чином. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строки, встановлені договором. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 634 ЦК Українидоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Підписавши заяву, фізична особа приєднується до запропонованих банком Умов та Правил надання банківських послуг, що підтверджується його особистим підписом.

Особливістю договору приєднання є те, що позичальник приймає і погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов.

Встановлено, що до укладеної генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та Правил надання продукту кредитних карт від 10 липня 2015 року ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 16 415, 20 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з 1 по 25 число кожного місяця відповідач надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана генеральна угода разом з запропонованими АТ КБ ПриватБанк Умовами та Правилами, Тарифами складають між ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві.

Умови та Правила надання банківських послуг, Тарифи АТ КБ ПриватБанк містяться на сайті https://privatbank.ua/rules.

Встановлено, що генеральна угода про реструктуризацію заборгованості містить положення, щодо розміру та порядку нарахування відсотків та штрафу.

Відповідно до ст. 633 ЦК України, договори, які укладаються банком з фізичними особами, є публічними. Частинами 2 та 3 ст. 633 цього Кодексу передбачено, що умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів.

Сторонами при укладенні цієї генеральної угоди були досягнути усі істотні умови договору, зокрема, щодо нарахування відсотків та штрафу.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованість відповідача перед банком станом на 16 вересня 2019 року становить 62 019,72 грн. яка складається з наступного: 16 415,20 грн. заборгованість за кредитом; 12 557, 62 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 31 513,53 грн. - пеня та комісія; 1 605, 37 грн. - штраф відповідно до п. 2.2. генеральної угоди.

Згідно із ст. 49 Закону Про банки і банківську діяльність надання безпроцентних кредитів забороняється, за винятком передбачених законом випадків.

Кредитний договір є двостороннім та оплатним, де оплатою за користування кредиту є сплата відсотків.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів. їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Основними вимогами банку за кредитним договором до боржника є повернення наданих кредитних коштів та отримання відсотків за їх користування, і ця умова є істотним фактором при наданні кредитних коштів.

Кредитний договір у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним. Тому вказані обставини свідчать про його згоду з усіма умовами цього договору.

Заперечень щодо Умов та Правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах справи, відповідачем не надано.

Суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув.

Оскільки відповідач своєчасно не надав банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості, з урахуванням встановленого та вимог ст.ст. 509,526,1054 ЦК України, належить зробити висновок про невиконання ним умов кредитного договору та порушення прав банку, які підлягають судовому захисту.

Виходячи з аналізу наявних у справі доказів щодо їх достовірності, допустимості кожного окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності; колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, які відхилив суд першої інстанції.

Колегія суддів, з урахуванням встановленого, вважає, що апеляційну скаргу банку належить задовольнити частково, а саме: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість, яка складається з наступного: 12 557, 62 грн.-заборгованість по відсотках за користування кредитом, та 1 605, 74 грн. - штрафів, оскільки стягнення пені і штрафу буде подвійним притягненням до відповідальності особи за невиконання кредитних зобов`язань.

В частині стягнення заборгованості по кредиту рішення не оскаржене і не переглядається.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягає стягненню 2 365, 23 грн. судового збору.

Керуючись: ст. ст. 141, 367, п. 2 ч.1 ст.374, ст.ст. 376, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк задовольнити частково.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 4 лютого 2020 року скасувати в частині відмови у стягненні заборгованості з процентів, неустойки та розподілу судових витрат; в цій частині ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) в користь Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк (вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001, Код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 , МФО №305299) 30 578, 19 грн. (тридцять тисяч п`ятсот сімдесят вісім грн. 19 коп.) заборгованості за кредитним договором № б/н від 10 липня 2015 року, з яких: 12 557, 62 грн. -заборгованість по процентах за користування кредитом, 1 605, 37 грн. - штраф, а також 2 365, 23 грн. (дві тисячі триста шістдесят п`ять грн. 23 коп.) судового збору.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 11 серпня 2020 року.

Головуючий

Судді