Постанова

від 22.07.2020 по справі 641/2269/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

22 липня 2020 року

м. Київ

справа № 641/2269/17

провадження № 61-47149св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Фаловської І. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Державний навчальний заклад Харківське вище професійне училище № 6 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Харківської області від 13 вересня 2018 року в складі колегії суддів: Кіся П. В., Бурлака І. В., Яцини В. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного учбового закладу Харківське вище професійне училище № 6 (далі - ДНЗ Харківське вище професійне училище № 6 ) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що з 16 вересня 2012 року вона працювала бухгалтером ДНЗ Харківське вище професійне училище № 6 . 15 березня 2017 року її було звільнено з роботи за прогул без поважних причин за пунктом 4 статті 40 КЗпП України відповідно до наказу від № 34-к. Проте зазначає, що вона була відсутня на роботі з поважних причин, про що свідчить її письмова заява від 13 березня 2017 року на ім`я директора ДНЗ з проханням про наданні їй відпустки за власний рахунок на 14 березня 2017 року, у зв`язку з сімейними обставинами. Крім того її було звільнено з роботи без засідання профкомітету, членом якого вона є.

Враховуючи наведене, позивач просила визнати незаконним та скасувати наказ директора ДНЗ Харківське вище професійне училище № 6 від 15 березня 2017 року № 34-к про звільнення її з посади бухгалтера, на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України; поновити її на посаді бухгалтера ДНЗ Харківське вище професійне училище № 6 з 13 лютого 2018 року; визнати факт відсутності її на роботі 14 березня 2017 року з поважних причин; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, суму фактичного розрахунку в розмірі 1 163,63 грн та моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12 лютого 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним і скасовано наказ директора ДНЗ Харківське вище професійне училище № 6 від 15 березня 2017 року № 34-к про звільнення з посади бухгалтера ОСОБА_1 , на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді бухгалтера ДНЗ Харківське вище професійне училище № 6 з 13 лютого 2018 року. Стягнуто з ДНЗ Харківське вище професійне училище № 6 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 23 917,08 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді бухгалтера і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 , зокрема про відшкодування моральної шкоди, відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що посилання позивача ОСОБА_1 на ту обставину, що 14 березня 2017 року вона була відсутня на робочому місці з поважних причин не знайшло свого підтвердження, однак звільнення її було здійснено з порушенням встановленого законом порядку, а саме через відсутність прийнятого і оформленого належним чином рішення виборного органу профспілкового комітету, членом якого на той час була ОСОБА_1 , про надання згоди на її звільнення за прогул.

При цьому, ухвалюючи рішення щодо стягнення з ДНЗ Харківське вище професійне училище №6 на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 23 917,08 грн, суд виходив із нарахування заробітної плати обчисленої саме з календарних днів, посилаючи на довідку про заробітну плату позивача.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд виходив із того, що позивачем не доведено факту заподіяння їй моральної шкоди.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 13 вересня 2018 року рішення суду першої інстанції в частині відмови у відшкодуванні моральної шкоди скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ДНЗ Харківське вище професійне училище №6 на користь ОСОБА_1 4 000,00 грн у якості відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 12 лютого 2018 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у зв`язку з незаконним звільненням ОСОБА_1 тривалий час була змушена витрачати час на захист порушеного відповідачем права на оплачувану працю, змушена була докладати додаткових зусиль і часу на усунення негативних наслідків порушення відповідачем її звичайного укладу життя, відчувати душевні страждання від вказаних ускладнень у житті внаслідок звільнення, яке було здійснено, як встановив суд незаконно. Отже, висновок суду про недоведеність доводів позивача про те, що незаконним звільненням відповідач завдав їй моральну шкоду, не відповідає обставинам справи.

При цьому, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині поновлення позивача на роботі, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ні ОСОБА_1 , а ні відповідачем рішення суду в частині задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу директора ДНЗ Харківське вище професійне училище № 6 від 15 березня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 за пунктом 4 статті 40 КЗпП України з підстав лише ненадання згоди профспілковим органом не оскаржувалося, а відтак висновки суду першої інстанції в цій частині рішення є також таким, що визнаються сторонами.

Погоджуючись з висновками суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що рішення в цій частині відповідає нормам матеріального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не простували.

Короткий зміст касаційної скарги

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині визначення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 38 530,00 грн.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У квітні 2019 року на адресу Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.

Відповідно до розпорядження Верховного Суду від 16 квітня 2020 року призначений повторний автоматизований розподіл вказаної судової справи.

У квітні 2020 року справу розподілено судді-доповідачу Мартєву С. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права щодо розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу. При ухваленні оскарженого рішення, суд апеляційної інстанції фактично послався на довідку від 01 лютого 2018 року, надану відповідачем, згідно з якою її середньомісячна заробітна плата складає (1 816,00+2 720,00)/2=2268,00 грн, кількість календарних днів в розрахунковому періоді складає 18+25=43 календарних днів, середньомісячна кількість днів складає 22 дні (43/2), середньоденна заробітна плата обчислена виходячи з розрахунку: 2 268,00/22-103,09 грн, і саме з цього показника суд виходив при визначенні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Проте, суд помилково визначив розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виходячи з цієї довідки, оскільки в ній наведені календарні дні, а не робочі.

Відзив на касаційну скаргу

У травні 2019 року ДНЗ Харківське вище професійне училище № 6 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив скаргу відхилити, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 працювала на посаді бухгалтера ДНЗ Харківське вище професійне училище № 6 .

Відповідно до наказу директора ДНЗ Харківське вище професійне училище № 6 від 15 березня 2017 року № 34-к ОСОБА_1 було звільнено з роботи за прогул без поважних причин за пунктом 4 статті 40 КЗпП України.

Рішення виборного органу профспілкового комітету, членом якого є ОСОБА_1 щодо погодження на її звільнення з займаної посади у зв`язку з прогулом за пунктом 4 статті 40 КЗПП України, профспілковим комітетом не надавалось.

Згідно з довідкою від 01 лютого 2018 року № 21 про середню заробітну плату ОСОБА_1 , середньомісячна заробітна плата останньої складала 2 268,00 грн та середньоденна зарплата складала 103,09 грн.

Відповідно до лікарняного листа № 976523 у період із 19 січня до 03 лютого 2017 року ОСОБА_1 знаходилась на лікарняному: в січні 13 календарних днів, у лютому 3 календарних дні.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Постанова суду апеляційної інстанції переглядається в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки в іншій частині судове рішення не оскаржується заявником.

За правилами частини другої статті 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом останніх повних двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац 3 пункту 8 Порядку).

Крім того, положеннями розділу ІІІ Порядку передбачені виплати, які підлягають і не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що суд помилково розрахував середній заробіток, оскільки вважає, що середній заробіток повинен бути розрахований виходячи із заробітної плати, отриманої за два останні місяці перед звільненням (у тому числі дні тимчасової непрацездатності) шляхом поділу фактично отриманої заробітної плати на фактично відпрацьовані робочі дні у відповідному місці без врахування днів тимчасової непрацездатності.

Проте, такий розрахунок не відповідає Порядку обчислення середньої заробітної плати та Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, а тому не може бути покладений у основу судового рішення.

Таким чином, посилання заявника на висновок щодо порядку обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу викладеним Верховним Судом України в постанові від 14 вересня 2016 року № 6-419цс16, є необґрунтованим, оскільки у зазначеній справі розрахунок проведено відповідно до Порядку.

Проте, колегія суддів не може погодитися з розрахунком середнього заробітку з якого виходив суд апеляційної інстанції, оскільки згідно з довідкою про середню заробітну плату ОСОБА_1 від 01 лютого 2018 року № 21 (а. с. 162 том 1), середньоденна заробітна плата позивача становить 105,48 грн (1816,00+2720/00/43), а суд апеляційної інстанції, погоджуючись з висновком суду першої інстанції в частині визначення середнього заробітну за час вимушеного прогулу, не звернув уваги на зазначене.

Враховуючи, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом апеляційної інстанції повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про скасування оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та ухвалення в цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Таким чином, Верховий Суд дійшов висновку про необхідність стягнення з ДНЗ Харківське вище професійне училище № 6 на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період із 15 березня 2017 року (наказ про звільнення) по 12 лютого 2018 року (ухвалення рішення суду про поновлення на роботі), що становить 228 робочих днів, у розмірі 24 049,44 грн (105,48*228).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови Апеляційного суду Харківської області від 13 вересня 2018 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу таухвалення в цій частині нового рішення про часткове задоволення заявлених позовних вимог.

Керуючись статтями 409, 412, 416 ЦПК України , Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Харківської області від 13 вересня 2018 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного навчального закладу Харківське вище професійне училище № 6 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Стягнути з Державного навчального закладу Харківське вище професійне училище № 6 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 24 049,44 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко Судді: С. Ю. Мартєв Є. В. Петров І. М. Фаловська С. П. Штелик