Постанова

від 12.08.2020 по справі 905/445/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2020 р. Справа № 905/445/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В.,

розглянувши в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вх.№ 1488)

на рішення господарського суду Донецької області від 12.05.2020

у справі №905/445/20 , ухвалене суддею Харакозом К.С. в приміщенні господарського суду Донецької області 12.05.2020 (повний текст рішення складено та підписано 12.05.2020),

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ,

до відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Колос-Талаківка", м.Маріуполь, Донецька область,

про стягнення 14964,43 грн

ВСТАНОВИЛА:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Колос-Талаківка" про стягнення 14964,43 грн, з яких: основний борг - 4947,89грн, пеня - 3316,52грн, 3% річних - 1394,18грн, інфляційні втрати - 5305,84 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.05.2020 позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Колос-Талаківка" про стягнення 14964,43 грн, - задоволено частково - в сумі 14607,83 грн. Стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Колос-Талаківка" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" основний борг - 4947,89грн, пеню - 3316,52грн, 3% річних - 1394,18грн, інфляційні втрати - 4949,24 грн, а також витрати зі сплати судового збору в сумі 2051,91 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позивач виконав свої зобов`язання за укладеним договором постачання природного газу від 13.10.2016 №4812/1617-ТЕ-6, відповідач не здійснив оплату отриманого у жовтні 2016-березні 2017 природного газу своєчасно та в повному обсязі, у зв`язку з цим стягненню підлягає основний борг у розмірі 4947,89 грн, пеня - 3316,52 грн, 3% річних - 1394,18грн, інфляційні втрати - 4949,24 грн. При цьому, зазначивши, що базою для нарахування інфляційної складової боргу є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 12.05.2020 у справі №905/445/20 в частині відмови у стягненні інфляційних втрат у сумі у сумі 356,60 грн. Прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити, а саме: стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Колос-Талаківка" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" інфляційні втрати у сумі 356,60 грн. Відшкодувати за рахунок відповідача понесені Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги та позовної заяви.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було здійснено невірний перерахунок інфляційних на суму боргу, вважаючи, що нарахуванню згідно з інфляційними процесами підлягають не тільки основна сума боргу, а й суми, на які збільшився борг за попередні періоди внаслідок інфляційних процесів.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.06.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Донецької області від 12.05.2020 у справі №905/445/20 та постановлено здійснити її розгляд у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників в справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2020 у зв`язку з відпусткою судді Бородіної Л.І. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Лакізи В.В., судді Здоровко Л.М., судді Плахова О.В.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

19.10.2016 між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживачем) підписано договір №4812/1617-ТЕ-6 постачання природного газу.

Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до умов п.1.2. договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

У п. 2.1. договору узгоджено, що постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2016р. по 31 березня 2017р. газ обсягом до 10,000 тис. куб. м., у т. ч. по місяцях: у жовтні 2016 - 1,500 тис. куб. м., у листопаді 2016 - 1,500 тис. куб. м., у грудні 2016 - 2,000 тис. куб. м., у січні 2017 - 1,500 тис. куб. м., у лютому 2017 - 2,000 тис. куб. м., у березні 2017 - 1,500 тис. куб. м.

Пунктом 3.4 договору встановлено, що приймання - передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання - передачі.

У п. 3.5. договору узгоджено, що споживач зобов`язується подати не пізніше 7-го числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, постачальнику:

завірену копію акта про надання послуг (транспортування) природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором газорозподільних мереж (газотранспортної системи). Разом із копією акта споживач подає за підписом уповноваженої особи інформацію стосовно детальної розбивки кількості природного газу, зазначеної в акту за категоріями (у тому числі згідно з цим договором);

підписані та скріплені печаткою споживача два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.

Згідно з умовами п. 5.2. договору ціна за 1 000 куб. м. становить 4942,00 грн, крім того ПДВ - 20 % - 218, 20 грн., всього з ПДВ - 5930,40 грн.

Пункт 6.1. договору встановлено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладання договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. №20 Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

Відповідно до п. 6.5. договору оплата споживачем вартості наданої оператором газотранспортної системи послуги з балансування здійснюється з урахуванням положень пункту 3.8 цього договору з урахуванням таких особливостей:

- споживач сплачує постачальнику вартість наданої оператором газотранспортної системи послуги з балансування протягом п`яти банківських днів з дня отримання рахунка постачальника;

- оплата здійснюється на розрахунковий рахунок постачальника, який зазначається в надісланому споживачеві рахунку із призначенням платежу.

У разі несплати або несвоєчасної оплати споживачем вартості послуги з балансування оператора газотранспортної системи згідно із складеним постачальником та надісланим споживачеві рахунком, споживач несе відповідальність перед постачальником на загальних умовах, визначених цим договором та законодавством.

В п. 8.2. договору узгоджено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20.

За змістом п. 8.3 договору, сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3. цього договору укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором.

Пунктом 12.1 договору встановлено, що договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 31.03.2017, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Як встановлено господарським судом першої інстанції, на виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 34153,16 грн:

- у жовтні 2016 в обсязі 0,632 тис. куб. м. на суму 3748,01 грн з ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2016;

- у листопаді 2016 в обсязі 2,000 тис. куб. м. на суму 11860,80 грн з ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2016;

- у січні 2017 в обсязі 1,816 тис. куб. м. на суму 10769,60 грн з ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2017;

- у лютому 2017 в обсязі 1,311 тис. куб. м. на суму 7774,75 грн з ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2017.

Відповідачем не надано до суду жодних заперечень щодо отримання газу, місцевий господарський суд встановив доведеними позивачем обставини постачання відповідачу природного газу на суму 34153,16 грн у жовтні 2016 - лютому 2017.

Враховуючи, що відповідач здійснив оплату отриманого природного газу несвоєчасно та не в повному обсязі, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Апеляційний господарський суд у відповідності до вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу України обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення в частині відмови у стягненні інфляційних втрат у сумі 356,60 грн, дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст.526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до частини 1 ст.598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 цього Кодексу).

Згідно з ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст.625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 ст.625 Цивільного кодексу України).

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.

Зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.

Наведене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 ЦК України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України Про індексацію грошових доходів населення визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України Про індексацію грошових доходів населення Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови Кабінету міністрів України №1078 від 17.07.2003).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

Встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що "вартість грошей з індексом інфляції за попередній період" є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період.

Для розрахунку індексу інфляції за наступний місяць базовою сумою буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць, який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100%.

Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

Суд зазначає, що такий спосіб розрахунку інфляції за статтею 625 ЦК України з точки зору математичного підходу не є єдиним, але вбачається найбільш простим для застосування юристами.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19.

Отже, при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати на суму 5305,84 грн. Місцевий господарський суд не погодився з розрахунком інфляційних збитків, які були надані позивачем до позовної заяви на зазначену суму, зазначивши про помилковість визначення залишку боргу на початок розрахункового періоду з урахуванням індексу інфляції за попередній період та включення його до розрахунку інфляційних втрат на наступний місяць.

Місцевий суд здійснив власний розрахунок інфляційних збитків на загальну суму 4949,24грн, з якого було виключено інфляційну складову боргу за попередній місяць. Внаслідок такого перерахунку сума інфляційних втрат зменшилась, у порівнянні із заявленою позивачем, на 356,60 грн та позивачу відмовлено у задоволенні його вимог на цю суму.

Враховуючи висновки Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 26.06.2020 у справі №905/21/19, колегія суддів зазначає, що місцевим судом було неправильно застосовано методику розрахунку інфляційних збитків, оскільки за період розрахунку за зобов`язанням за листопад 2016 за період індексації січень-грудень 2017, за зобов`язанням січня 2017 за період індексації березень 2017-серпень 2019, при проведенні помісячних розрахунків інфляції бралася до уваги сума основного боргу без урахування інфляційної складової, яка зменшувалася на суму погашеного боргу в цьому місяці. Відтак, було порушено принцип безперервної послідовності перемножування індексів інфляції та штучно виведено інфляційні збитки за попередній місяць із загальної вартості грошей у поточному місяці, в якому проводився розрахунок. Тобто було порушено ту математичну послідовність, яка закладена Законом України "Про індексацію грошових доходів населення", постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методикою розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженою наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Як вбачається з розрахунку, наданого позивачем, останній нараховував інфляцію на суму боргу з урахуванням індексу інфляції за попередній неоплачений місяць.

Отже, суд першої інстанції необґрунтовано не дав оцінку тому, що позивач за спірні періоди правильно включав до суми боргу за кожний розрахунковий місяць - суму боргу з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, зменшену на суму погашення заборгованості у розрахунковому місяці.

З огляду на викладене, колегія суддів здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат, прийшла до висновку, що сума інфляційних втрат, визначена позивачем, у розмірі 5305,84 є обґрунтованою та вимога про стягнення з відповідача наведеної суми є такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення Господарського суду Донецької області від 12.05.2020 в частині відмови у задоволенні стягнення інфляційних втрат на суму 356,60 слід скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення вимог позивача на 356,60 грн інфляційних втрат.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити.

Рішення Господарського суду Донецької області від 12.05.2020 у справі №905/445/20 в частині відмови у стягненні інфляційних втрат у розмірі 356,60 грн скасувати.

В цій частині прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у розмірі 356,60 грн.

Резолютивну частину рішення Господарського суду Донецької області від 12.05.2020 у справі №905/445/20 викласти в такій редакції:

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Колос-Талаківка" (87594, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 40 років Жовтня, б. 164; код ЄДРПОУ 37885367) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) основний борг - 4947,89грн, пеню - 3316,52грн, 3% річних - 1394,18грн., інфляційні втрати - 5305,84 грн, а також витрати зі сплати судового збору в сумі 2051,91 грн

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Колос-Талаківка" (87594, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 40 років Жовтня, б. 164; код ЄДРПОУ 37885367) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) витрати зі сплати судового збору у сумі 3153 грн за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови складено 12.08.2020

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя О.В. Плахов