Рішення

від 12.08.2020 по справі 910/3972/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.08.2020Справа № 910/3972/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Бондаренко - Легких Г. П.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/3972/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон-Логістик" (вул. Глибочицька,буд.40, м. Київ 50, 04050)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник 7" (вул. Осиповського, буд. 9, м. Київ 123, 04123)

про стягнення 189 899,19 грн

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Оріон-Логістик" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник 7" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 189 899, 19 грн та судових витрат у розмірі 2 847,49 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору про надання послуг № ЗОО-ПР24/05/2019-б від 24.05.2019 в частині повної та своєчасної оплати за надані позивачем послуги, у зв`язку із чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 189 899,19 грн, з яких 158 100,00 грн - прострочена заборгованість по оплаті за надані послуги, 28 265,25 грн - пеня за порушення термінів оплати, 3 533,94 грн - 3 річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без виклику сторін.

Цією ухвалою відповідачу запропоновано надати суду відзив на позовну заяву з доказами направлення позивачу протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та заперечення на відповідь на відзив (якщо така буде надана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.

21.05.2020 через відділ канцелярії суду від відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи, клопотання про продовження строку розгляду справи та залучення до матеріалів справи доказів.

12.06.2020 через відділ канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, в якому відповідач просить суд зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням у справі № 910/7546/20 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельник 7 та Товариства з обмеженою відповідальністю Оріон - Логістик про визнання недійсним договору про надання послуг № 300-ПР24/05/2019-б від 24.05.2019.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.

З огляду на положення п. 4 Розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України у суду відсутні підстави для продовження строку розгляду справи, адже строки були продовжені автоматично.

Подані відповідачем докази залучені судом до матеріалів справи, як такі що подані до суду у межах відповідних процесуальних строків.

Щодо клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, то відповідне клопотання суд визнав необґрунтованим, з огляду на те, що у даній справі суд не позбавлений можливості самостійно оцінити доводи щодо недійсності договору про надання послуг № 300-ПР24/05/2019-б від 24.05.2019, а отже в даному випадку відсутня об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи. Судом також враховані положення ст. 216 Цивільного кодексу України, відповідно до яких в разі неможливості повернення одержаного за недійсним правочином, зокрема тоді, коли одержане полягає у наданій послузі та виконаній роботі, вартість того, що одержується відшкодовується, відповідно виконані за договором роботи та надані послуги повинні бути оплачені незалежно від дійсності/недійсності договору. Також враховані положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, відповідно зупинення провадження у справі в даному випадку буде порушувати право позивача на розумні строки розгляду справи.

На підставі зазначеного суд відмовляє відповідачу в задоволенні відповідного клопотання.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами, відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, судом враховано, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (із внесеними до неї змінами), постановою Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів", з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин, у зв`язку з чим 02.04.2020 до ГПК України внесені зміни щодо продовження процесуальних строків, зокрема і строку подання відзиву, до закінчення дії карантину. А також, що вподальшому процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" в редакції Закону України від 30.03.2020 N 540-IX, закінчилися через 20 днів після набрання чинності Законом України від 18.06.2020 N 731-IX.

Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 24.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Оріон-Логістик" (позивач у справі, виконавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельник 7" (відповідач у справі, замовник за договором) укладено Договір надання послуг №ЗОО-ПР24/05/2019-б (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов`язується надати комплекс послуг замовнику з організації роботи, забезпечення з експлуатації та технічного обслуговування баштовим краном, що гідравлічно само монтується, виробництва Франція, марки Potain IGO 50, стріла довжиною 40 м. (далі - обладнання) на об`єкті: "Реконструкція об`єктів Київського зоологічного парку загальнодержавного значення на проспекті Перемоги, 32, у Шевченківському районі м. Києва (далі - об`єкт).

Згідно пункту 1.2 договору виконавець забезпечує: доставку до 30.05.2019 в повній комплектації та монтаж технічного справного баштового крану марки PotainIgo 50 на об`єкт будівництва (у відповідності із наказом Міністерством Соціальної політики України "Про затвердження правил охорони праці під час експлуатації вантажопідіймальних кранів, підіймальних пристроїв і відповідного обладнання" №62 від 19.01.2018 (далі - Правила); забезпечення експлуатації та технічне обслуговування обладнання; утримання у справному стані обладнання, а саме організація технічного нагляду, обслуговування, регламентного технічного огляду обладнання; забезпечення обладнання атестованими машиністами (кранівниками), у достатній кількості для здійснення безперебійної роботи обладнання на об`єкті у необхідному замовнику режимі, та відповідною документацією; демонтаж та вивезення обладнання та необхідного супутнього обладнання за письмовим повідомленням замовника.

Згідно з п. 1.3. договору замовник приймає та оплачує належним чином виконані виконавцем роботи.

Склад, вартість та об`єми робіт, порядок оплати та інші додаткові умови визначаються у розділі 4 та додатку № 1 до договору (п. 1.5. договору).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що вартість виконання робіт обладнанням в погодженому із замовником режимі становить: 350,00 грн за одну годину роботи, з яких ПДВ 20 % складає 58,33 грн за одну годину роботи. Вартість робіт обладнанням за місяць формується за фактично відпрацьовані дні із розрахунку 3500,00 грн в тому числі ПДВ 20 % за 1 (один) робочий день та не може становити менше 90 000,00 грн в тому числі ПДВ. Вартість 1 години роботи крана понад мінімальну завантаженість становить 350,00 грн, крім того ПДВ 20 %. Вартість роботи машиніста (кранівника) обладнання входить у вартість виконання робіт обладнання. Робота машиніста обладнання та вартість виконання робіт обладнанням оплачується згідно актів приймання - передачі виконаних робіт, підписаних замовником.

В п. 2.2. договору сторони погодили, що вартість робіт, які підлягають виконанню за договором, порядок проведення розрахунків між сторонами за виконання робіт, визначається сторонами у зведеному розрахунку етапів виконання робіт (додаток № 1 до договору) за розцінками, зазначеними для обладнання.

Порядок оплати передбачений у додатку № 1 до договору (п. 2.4. договору).

Відповідно п. 2.5 договору замовник щомісячно проводить оплату виконаних виконавцем та прийнятих замовником робіт за минулий місяць на підставі підписаних сторонами Актів приймання-передачі виконаних робіт.

Згідно п. 3.1 договору приймання-передача виконаних робіт здійснюється сторонами на підставі Акту приймання-передачі виконаних робіт, який підписується сторонами.

Виконавець зобов`язаний до початку робіт забезпечити надання послуг щодо будівництва об`єкту обладнанням, що гідравлічно само монтується марки Potain IGO 50 разом з машиністом (кранівником) згідно з Проектом виконання робіт краном (ПВР) (підпункт 4.1.2 п. 4.1 договору).

Відповідно до підпункту 4.2.4 пункту 4.2 договору замовник зобов`язаний у встановлені цим договором строки сплачувати плату виконавцю за надані послуги в повному обсязі на підставі підписаних Актів приймання-передачі виконаних робіт та рахунків-фактур наданих виконавцем.

За порушення строків оплати замовник сплачує виконавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, від простроченої суми за кожен день прострочення. Сплата пені та/або штрафу (неустойки) не звільняє замовника від обов`язку повністю відшкодувати виконавцеві усі збитки, завдані невиконанням (неналежним виконанням) своїх грошових зобов`язань за цим договором. Неустойка (пеня, штраф) підлягають стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (п. 5.9 договору).

Згідно п. 8.7 договору договір набирає чинності з моменту підписання його повноважними представниками сторін і діє до 01.09.2019. Закінчення строку (терміну) дії договору не звільняє сторін від виконання своїх обов`язків, які виникли під час дії договору або у зв`язку із його виконанням. В разі, якщо будівельні роботи будуть закінчені раніше або зникне потреба в роботі обладнання, договір може бути припинено достроково. У разі дострокового припинення договору замовник повинен повідомити виконавця за 10 днів до закінчення експлуатації обладнання.

Додатками до договору є:

1. Додаток №1 - Зведений розрахунок вартості та термінів виконання робіт обладнанням марки Potain IGO 50.

2. Додаток №2 - Робочий рапорт відпрацьованих машино-годин обладнання.

3. Додаток №3 - Акт прийому-передачі будівельної техніки на зберігання.

В додатку № 1 до договору сторони погодили такий порядок оплати:

Виконання робіт баштовим краном - передоплата щомісячно до 10 - го числа місяця;

Робота машиніста баштового крану - щомісячно до 10 календарного дня місяця наступного за звітнім на основі робочих рапортів відпрацьованих машино - годин баштового крану;

Демонтаж баштового крану - передплата 100 % згідно рахунку - фактури підрядника до 10.06.2019;

Вивезення баштового крану - оплачується замовником по факту виконаних робіт згідно рахунку - фактури підрядника протягом 5 банківських днів з дня отримання рахунку - фактури, за умови надання підрядником первинних документів, підтверджуючих фактично відпрацьовані автокраном машино - години.

Відповідно до умов вказаного договору позивачем надано відповідачу комплекс послуг з організації роботи, забезпечення з експлуатації та технічного обслуговування баштовим краном, що гідравлічно само монтується, виробництва Франція, марки Potain IGO 50, стріла довжиною 40 м. (далі - Обладнання) на об`єкті: "Реконструкція об`єктів Київського зоологічного парку загальнодержавного значення на проспекті Перемоги, 32, у Шевченківському районі м. Києва на загальну суму 415 100,00 грн, в тому числі ПДВ.

Факт надання зазначених послуг підтверджується Актами надання послуг, а саме: №516 від 10.06.2019 на суму 37 800,00 грн (послуги крану), №565 від 30.06.2019 на суму 101 850,00 грн (послуги крану), №651 від 22.07.2019 на суму 93 100,00 грн (послуги крану), №673 від 31.07.2019 на суму 52 500,00 грн (послуги крану), №729 від 19.08.2019 на суму 62 300,00 грн (послуги крану), №747 від 27.08.2019 на суму 22 050,00 грн (послуги крану), №769 від 31.08.2019 на суму 45 500,00 грн (послуги крану - 3 500, 00 грн, транспортні послуги - 15 000, 00 грн, демонтаж баштового крану 27 000, 00 грн) відповідно, що підписані сторонами та скріплені печатками підприємств, копії яких наявні в матеріалах справи.

Матеріали справи містять докази часткової оплати наданих послуг на суму 263 060, 00 грн - копію виписки по рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) з 01.06.2019 по 16.03.2020 Акціонерного товариства "АБ "РадаБанк" та копії платіжних доручень № 888 від 27.03.2020 на суму 3 030, 00 грн та № 890 від 31.03.2020 на суму 3 030, 00 грн.

З тексту позовної заяви вбачається, що позивачем у позасудовому порядку було направлено відповідачеві Претензію №1 за вих. №51/Л від 30.10.2019 з вимогою погашення простроченої заборгованості. Проте копії такої претензії та доказів її направлення і отримання відповідачем матеріали справи не містять. Не містять матеріали справи і доказів, які б спростовували факт направлення позивачем відповідачу претензії №1 за вих. №51/Л від 30.10.2019.

За розрахунком позивача основна заборгованість відповідача перед ним за договором складає 158 100, 00 грн.

Предметом позову у даній справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього основної заборгованості за договором - 158 100,00 грн, пені за прострочення оплати наданих послуг за період з 11.07.2019 по 10.01.2020 в розмірі 28 265,25 грн та 3 % річних за порушення терміну виконання грошового зобов`язання за період 11.07.2019 по 15.03.2020 в розмірі 3 533,94 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку, що провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 6 060, 00 грн підлягає закриттю, вимоги позивача в іншій частині підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою Договір надання послуг №ЗОО-ПР24/05/2019-б від 24.05.2019 є змішаним договором, який містить елементи договору про надання послуг та елементи договору підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глав 61 та 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором (ст. 854 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Отже, відповідно до наведених положень чинного законодавства замовник зобов`язаний оплатити виконану роботу та надані послуги за договором в строки визначені в договорі.

В ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України внормовано, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що позивач виконав робити та надав послуги визначені договором на загальну суму 415 100, 00 грн, і відповідач такі послуги та роботи прийняв, та частково оплатив на загальну суму 263 060, 00 грн, при цьому 6 060, 00 грн за договором були сплачені відповідачем після відкриття провадження у справі.

За твердженням позивача положеннями додатку № 1 до договору визначено, що оплата проводиться не пізніше 10 календарного дня наступного місяця за звітнім на основі актів приймання - передачі виконаних робіт.

Проте суд не погоджується із позивачем, що умовами договору визначений саме такий строк оплати виконаних робіт та наданих послуг, оскільки суд встановив, що умови договору не містять чітких строків оплати.

Так, в п. 1.5. договору сторони ви значили, що порядок оплати визначається у розділі 4 та додатку № 1 до договору, в п. 2.1. договору - що робота машиніста обладнання та вартість виконання робіт обладнанням оплачується згідно актів приймання - передачі виконаних робіт, підписаних замовником, в п. 2.2. договору - що порядок проведення розрахунків між сторонами за виконання робіт, визначається сторонами у зведеному розрахунку етапів виконання робіт (додаток № 1 до договору), в п. 2.4. договору - що порядок оплати передбачений у додатку № 1 до договору, а в п. 2.5 договору - що замовник щомісячно проводить оплату виконаних виконавцем та прийнятих замовником робіт за минулий місяць на підставі підписаних сторонами Актів приймання-передачі виконаних робіт. При цьому, розділ 4 договору визначає права та обов`язки сторін і не містить положень щодо порядку здійснення розрахунків за договором, а в додатку № 1 договору, сторони визначили такий порядок оплати: виконання робіт баштовим краном - передоплата щомісячно до 10 - го числа місяця; робота машиніста баштового крану - щомісячно до 10 календарного дня місяця наступного за звітнім на основі робочих рапортів відпрацьованих машино - годин баштового крану; демонтаж баштового крану - передплата 100 % згідно рахунку - фактури підрядника до 10.06.2019; вивезення баштового крану - оплачується замовником по факту виконаних робіт згідно рахунку - фактури підрядника протягом 5 банківських днів з дня отримання рахунку - фактури, за умови надання підрядником первинних документів, підтверджуючих фактично відпрацьовані автокраном машино - години.

Отже, умови договору містять суперечливі положення щодо порядку розрахунків за договором (одночасно передплата та оплата щомісячно до 10 календарного дня місяця наступного за звітнім). За вказаних обставин суд дійшов висновку, що строк здійснення розрахунків за договором сторони не погодили, відповідно, з огляду на положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, замовник був зобов`язаний здійснити розрахунок за договором у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги. В позовній заяві позивач зазначає, що відповідачу направлялася відповідна претензія (№1 за вих. №51/Л від 30.10.2019), відповідач в свою чергу факт отримання претензії не заперечує та не спростовує, враховуючи наведене суд дійшов висновку, що позивач дійсно звертався до відповідача в жовтні 2019 року із вимогою про здійснення оплати за договором, відтак строк виконання відповідного зобов`язання (оплата наданих послуг та виконаних робіт), на момент винесення рішення, по справі настав.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено судом, надані послуги та виконані роботи за договором були оплачені відповідачем лише частково на загальну суму 263 060, 00 грн, при цьому 6 060, 00 грн були сплачені після відкриття провадження у справі. Заборгованість в розмірі 152 040, 00 грн (415 100, 00 - 263 060, 00 = 152 040, 00) оплачена не була, і доказів іншого матеріали справи не містять.

Згідно ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, в тому числі, якщо відсутній предмет спору.

Разом з тим, суд зазначає, що припинення існування предмета спору у відповідній частині між сторонами відбулося в процесі розгляду справи, а на момент виникнення спору між сторонами відповідний предмет спору існував.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету (п. 3, 4 ст. 231 ГПК України).

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Таким чином, відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами, а закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

З огляду на зазначене, провадження у справі №910/3972/20 в частині стягнення 6 060,00 грн основної заборгованості з відповідача підлягає закриттю, у зв`язку з відсутністю предмету спору у відповідній частині через часткове погашення заборгованості відповідачем в процесі розгляду справи.

При цьому, в іншій частині факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за договором в сумі 152 040,00 грн, належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати наданих послуг та виконаних робіт є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у розмірі 152 040,00 грн, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені за прострочення оплати наданих послуг за період з 11.07.2019 по 10.01.2020 в розмірі 28 265,25 грн та 3 % річних за порушення терміну виконання грошового зобов`язання за період 11.07.2019 по 15.03.2020 в розмірі 3 533,94 грн суд зазначає.

Відповідно до частини 1 статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором.

За частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано.

В п. 5.9. договору сторони визначили, що за порушення строків оплати замовник сплачує виконавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, від простроченої суми за кожен день прострочення.

Суд встановив, що строк виконання зобов`язань відповідача за договором настав в жовтні 2019 року, проте на момент винесення рішення у справі відповідні зобов`язання в повному обсязі не виконані, відтак в даному випадку в цілому наявні правові підстави для застосування до відповідача такої міри відповідальності за порушення грошового зобов`язання, як стягнення пені.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Відповідно до вказаної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Частиною 2 вищезазначеної статті встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов`язання, відповідно наявні правові підстави і для застосування до відповідача такої міри відповідальності за порушення ним зобов`язань за договором, як стягнення 3 % річних.

Водночас, з огляду на вимоги Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати, відповідно до зазначеного в п. 1.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 N 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань , обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок.

В силу приписів ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, при розгляді вимог щодо стягнення пені та 3 % річних за порушення грошових зобов`язань доказуванню підлягають, окрім іншого, періоди протягом яких мало місце прострочення відповідача, при цьому перебіг строку починається з наступного дня після дати до якої зобов`язання мало бути виконане.

Положеннями ст. 77 Господарського процесуального кодексу України внормовано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У свою чергу, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Тобто рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

За твердженням позивача загальний період прострочення відповідача складає термін з 11.07.2020 по 15.03.2020. Проте, суд не погоджується із відповідним твердженням позивача, адже судом встановлено, що строк виконання зобов`язання у даному випадку настав у відповідності до положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України (в жовтні 2019 року), при цьому матеріали справи не містять доказів із яких би вбачалася точна дата отримання відповідачем вимоги від позивача. Відтак матеріалами справи не доведено, ні що початок прострочення відповідача має місце з 11.07.2020, ні що початок прострочення відповідача має місце з іншої точної дати. З огляду на вказане суд не має можливості самостійно встановити розмір пені та розмір 3 % річних та здійснити перерахунок заявлених сум. З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів із яких би вбачалася точна дата отримання відповідачем вимоги від позивача, визначення судом будь - якої дати початку періоду прострочення відповідача буде нічим іншим, як припущенням, а на припущеннях рішення суду не може ґрунтуватися.

Отже, з огляду на все вищезазначене, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки в сумі 28 265,25 грн за період з 11.07.2019 по 10.01.2020 та 3 % річних в сумі 3 533,94 грн у зв`язку з порушенням терміну виконання грошового зобов`язання за період 11.07.2020 по 15.03.2020 є необґрунтованими та не доведеними позивачем та не підлягають задоволенню.

Щодо поданої відповідачем в матеріали справи копії платіжного доручення № 891 від 02.04.2020 на суму 30 000, 00 грн, в якості доказу здійснення ним часткової оплати по договору, то зазначений доказ суд не приймає з огляду на призначення платежу зазначене у вказаному платіжному дорученні - оплата заборгованості згідно мирової угоди від 01.04.2020 , адже мирова угода у даній справі судом не затверджувалася, і в матеріалах справи відсутні докази укладання між сторонами, з метою врегулювання правовідносин за договором, мирової угоди від 01.04.2020.

Суд також зазначає, що в силу приписів ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Матеріали справи не містять доказів із яких би вбачалося, що договір, укладений між сторонами, визнаний на момент винесення рішення по даній справі є недійсним. При цьому, недійсність такого договору прямо не встановлена законом, сторонами, зокрема, відповідачем, не наведено правових підстав недійсності договору, які б суд міг би оцінити при розгляді даної справи, не встановлені такі підстави і судом самостійно.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у відповідача обов`язку сплати заборгованість за виконані роботи та надані послуги за договором, у визначеному судом розмірі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.

В частині позовних вимог провадження по яким закрито судовий збір, відповідно до положень ст. 7 Закону України Про судовий збір підлягає поверненню позивачу, за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду. Проте оскільки позивач не звертався до суду з клопотанням про повернення сплаченого судового збору, сплачений судовий збір в частині позовних вимог провадження по яким закрито не повертається судом.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Провадження у справі в частині стягнення 6 060, 00 грн основної заборгованості закрити у зв`язку з відсутністю предмету спору у відповідній частині.

2. В іншій частині позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон-Логістик" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник 7" про стягнення 189 899,19 грн задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник 7" (04123, м. Київ, вул. Осиповського, буд. 9; ідентифікаційний код 41636034) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон-Логістик" (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 40; адреса для листування: 04080, м. Київ, вул. Тульчинська, буд. 6; ідентифікаційний код 38483506) 152 040 (сто п`ятдесят дві тисячі сорок) грн 00 коп. основного боргу та судовий збір у розмірі 2 280 (дві тисячі двісті вісімдесят) грн 60 коп.

4. В задоволенні інших позовних вимог, щодо стягнення 28 265, 25 грн пені та 3 533, 94 грн 3 % річних, - відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його роголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г. П. Бондаренко - Легких