Рішення

від 12.08.2020 по справі 910/3207/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.08.2020Справа № 910/3207/20

Господарський суд міста Києва у складі судді - Бондаренко - Легких Г. П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/3207/20

За позовом Приватної організації Українська ліга авторських і суміжних прав (02002, вул. Євгена Сверстюка, будинок 23, офіс 1016, м. Київ, ідентифікаційний код: 37396233)

До Товариства з обмеженою відповідальністю ДЖОЯ (01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, будинок 24; ідентифікаційний код: 32308514)

Про стягнення заборгованості у розмірі 25 325, 60 грн

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватна організація Українська ліга авторських і суміжних прав (далі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ДЖОЯ (далі - відповідач) про стягнення 25 325, 60 грн за Договором №КБР-02/01/19 від 11.09.2018 (далі - Договір №КБР-02/01/19).

Звертаючись до суду із даним позовом позивач зазначає, що між ним та відповідачем 11.09.2018 було укладено Договір №КБР-02/01/19, відповідно до умов якого відповідач визнає, що він здійснює публічне виконання оприлюднених музичних творів. Позивач, в свою чергу, надав відповідачу згідно з цим Договором невиключне право на таке виконання. За невиключне право відповідач відповідно до п. 3.3 Договору №КБР-02/01/19 зобов`язаний перераховувати на поточний рахунок позивача винагороду (роялті) узгоджену сторонами у відповідних Додатках до Договору. Згідно п.п. 1.2. пункту 1 Додатку № 2 до договору, винагорода (роялті) загальний розмір щоквартального платежу складає 2 700 (дві тисячі сімсот), 00 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов Договору №КБР-02/01/19 не здійснив в повному обсязі оплату роялті за публічне виконання оприлюднених музичних творів на рахунок позивача, у зв`язку з чим останній просить стягнути з відповідача в сукупному розмірі 25 325, 60 грн., з яких: 9900, 00 грн - сума основного боргу; 125,60 грн - 3 % річних від простроченої суми; 6300, 00 грн - штраф; 9000, 00 грн - сума дострокової сплати винагороди (роялті).Також позивач просить покласти на відповідача судові витрати, що складаються з сплаченого судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2 102, 00 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.03.2020 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №910/3207/20. Розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

В ухвалі про відкриття провадження у справі суд запропонував відповідачу надати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі та попередив відповідача, що у випадку неподання відзиву у встановлений строк суд має право, відповідно до статті 178 ГПК України, розглядати справу за наявним в ній матеріалами.

Також суд враховує, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (із внесеними до неї змінами), постановою Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020 р. "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів", з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин, у зв`язку з чим до ГПК України внесені зміни щодо продовження процесуальних строків, зокрема, з 02.04.2020 року було продовжено строк подання відзиву до закінчення строку карантину.

При цьому, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів ГПК України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 16.03.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, а саме: 01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, будинок 24 (поштовий конверт (відправлення №0103051492394) повернувся із відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання").

Згідно із ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день поставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Зі змісту пункту 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

Також у відповідності до ч. 7 ст. 120 ГПК України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Крім того, судом враховано, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2020 у справі № 910/3207/20 у Єдиному державному реєстрі судових рішень, яка опублікована та доступна до вільного перегляду з 19.03.2020.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки, відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, і за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, справа може бути розглянута за наявними у ній документами, відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України.

09.04.2020 до канцелярії Господарського суду м. Києва надійшли додаткові пояснення позивача в яких зазначено, що Договір №КБР-02/01/19, на підставі якого заявлені вимоги про стягнення, є укладеним, дійсним та не був припинений відповідачем, а також окремі питання, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

14.04.2020 до канцелярії Господарського суду м. Києва надійшла заява позивача до якої додано Акт приймання-передачі наданих послуг з професійної правничої допомоги від 07.04.2020, що є додатком №1 до Договору про надання професійної правничої допомоги №8.183-А від 31.01.2020 на підставі якої просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Частиною 8 ст. 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з частиною 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши всі наявні документи у матеріалах справи № 910/3207/20, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно та безпосередньо оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 11.09.2018 між Приватною організацією Українська ліга авторських і суміжних прав (далі-позивач, УЛАСП) та Товариством з обмеженою відповідальністю ДЖОЯ (далі - відповідач, ТОВ ДЖОЯ ), як користувачем, укладено Договір №КБР-02/01/19 (далі - Договір №КБР-02/01/19).

Згідно п. 1 Договору №КБР-02/01/19, УЛАСП є організацією, що має повноваження надавати право (невиключну ліцензію) на використання в комерційній діяльності музичних творів, а також здійснювати збір винагороди (роялті) за таке використання на підставі Свідоцтва про облік організації колективного управління майновими правами суб`єктів авторського права та суміжних прав № 19/2011 від 24.01.2011, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України.

Відповідно до пункту 3.3. Договору №КБР-02/01/19 користувач зобов`язаний перераховувати на поточний рахунок Позивача винагороду (роялті) узгоджену Сторонами у відповідних Додатках до Договору. Відповідний загальний щомісячний платіж, що є складовою частиною винагороди (роялті) має перераховуватись не пізніше ніж за 5 (п`ять) днів до початку місяця, за який він здійснюється.

Не зважаючи на дату укладення договору, користувач здійснює перший платіж за весь місяць (календарний період), в якому було укладено договір. Перший платіж здійснюється не пізніше трьох календарних днів після підписання цього договору.

Розмір винагороди (роялті) не залежить від кількості творів, що використовуватимуться користувачем під час дії договору та частоти їх використання.

У відповідності до п. 3.4 Договору №КБР-02/01/19 здійснення платежів (сплата винагороди) сторони підтверджують шляхом підписання щоквартально Акту про виплату роялті.

Пунктом 3.5. Договору №КБР-02/01/19 визначено, що у разі якщо користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4-ри (чотири) місяці, то користувач повинен буде сплатити позивачу штраф, що складає 100% від розміру, простроченого платежу. Крім цього, в разі зазначеної прострочки позивач набуває право на дострокове отримання винагороди (роялті) за строк в повному обсязі.

Згідно п. 6. 1. Договору №КБР-02/01/19 цей договір набирає чинності з 01.01.2019 і діє до 31.12.2020, а частині невиконання фінансових зобов`язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов`язань - до їх повного виконання.

Згідно п. 1.1. Додатку №2 до Договору №КБР-02/01/19 сторони погодили, що винагорода (роялті) нараховується на підставі Закону та цього Договору і виплачується користувачем УЛАСПу щоквартальними платежами. Також сторонами погоджено наступний розмір платежу за три місяці за використання творів:

Пунктом 1.2. Додатку № 2 до Договору №КБР-02/01/19 загальний розмір щоквартального платежу складає 2 700 (дві тисячі сімсот) гривень. Зазначена сума перераховується користувачем на розрахунковий рахунок УЛАСП відповідно до умов Договору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором в частині здійснення платежів. Як вказує позивач, відповідачем мали бути здійснені платежі за 5 кварталів - 2 700 (дві тисячі сімсот) гривень за кожен місяць, але відповідач оплатив лише 1 (один) квартал за використання наданих йому невиключних прав, сплативши всього 2 700 (дві тисячі сімсот) гривень.

У зв`язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за період з 27.03.2019 по 27.01.2020 у розмірі: 9 900, 00 грн основного боргу . Крім того, позивач просить стягнути з відповідача: 0, 00 грн - втрати від інфляції за загальний період; 125, 60 грн - 3 % проценти від простроченої суми за загальний період; 6 300, 00 грн - штраф за період прострочення щомісячного платежу з 27.03.2019 по 27.01.2019 (окрім прострочення щомісячного платежу з 27.10.201 по 27.01.2020, оскільки нарахування штрафу в цей період не здійснювалось в силу вимог п. 3.5. Договору №КБР-02/01/19) ; 9 000, 00 грн - суму дострокової сплати винагороди (роялті) відповідно до вимог п. 3.5. Договору №КБР-02/01/19. Таким чином, за розрахунками позивача загальна сума позову, що підлягає стягненню: 25 325, 60 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього заборгованості за Договором №КБР-02/01/19 в сукупному розмірі 25 325, 60 грн., в зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині оплати винагороди за використання об`єктів права інтелектуальної власності (музичних творів).

Щодо вимог про стягнення з відповідача основного боргу за Договором №КБР-02/01/19 в розмірі 9900, 00 грн з урахуванням інфляції та 3 % річних від простроченої суми за період з 27.03.2019 по 27.01.2020 суд констатує наступне:

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором на виплату винагороди за використання в комерційній діяльності музичних творів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є організацією колективного управління, яка здійснює управління на колективній основі майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується Свідоцтвом про облік організації колективного управління на колективній основі майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України за N 19/2011 від 24.01.2011.

За змістом ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", організація колективного управління (організація колективного управління майновими правами) - організація, що управляє на колективній основі майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав і не має на меті одержання прибутку.

Частиною 3 ст. 426 ЦК України встановлено, що використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених Цивільним кодексом України та іншим законом.

Відповідно до ч. 4 і 5 ст. 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права" за авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому, за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб`єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Частиною 2 ст. 33 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди). Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Суб`єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: а) особисто; б) через свого повіреного; в) через організацію колективного управління (ст. 45, ч. 1 ст. 47 Закону).

За умовами п. 6.1. Договору №КБР-02/01/19 він набирає чинності з 01.01.2019 і діє до 31.12.2020, а в частині невиконаних фінансових зобов`язань, фінансових санкцій та будь - яких інших зобов`язань - до їх повного виконання.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Судом становлено, що п. 3.3 Договору №КБР-02/01/19 визначає порядок оплати та розмір винагороди, що є істотною умовою договору, у відповідних додатках до цього договору. Разом з тим, в наступному реченні сказаного пункту, сторони погодили, що відповідний щомісячний платіж, що є складовою частиною винагороди (роялті), має перераховуватись на розрахунковий рахунок позивача не пізніше ніж за 5 дні до початку місяці, за який він здійснюється.

При цьому, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було досягнуто домовленості з приводу сплати винагороди (роялті) щоквартально, що підтверджується додатком № 2 до Договору №КБР-02/01/19, докази чого наявні в матеріалах справи.

Зокрема, у відповідності до п.п. 1.2. пункту 1 додатку № 2 до Договору №КБР-02/01/19 винагорода (роялті) виплачується користувачем, тобто відповідачем на розрахунковий рахунок УЛАСП, тобто позивача, щоквартальними платежами, тобто кожні три місяці, у розмірі 2 700, 00 грн. В самому пункті 1 додатку № 2 до договору, сторони погодили, що винагорода (роялті) нараховується і виплачується відповідачем позивачу щоквартальними платежами.

Отже, оцінюючи умови договору та додатків до договору №КБР-02/01/19, суд зазначає, що він містить суперечливі положення щодо строків та порядку оплати винагороди відповідачем у справі, оскільки в додатку № 2 до договору сторони погодили щоквартальні платежі, а деякі норми договору містять положення щодо визначення строків та порядку оплати винагороди щомісячними платежами.

При цьому, суд зазначає, що неможливо застосувати одночасно два різні порядки сплати платежів по договору (щомісячні та щоквартальні) та визначити два різні строки порушення строків виконання зобов`язання по оплаті.

Виходячи з суперечливості умов договору, укладеного між сторонами спору,. З огляду на зміст договору, в якому передбачено у п. 3.3, що розмір і порядок оплати по договору узгоджується у відповідних додатках до договору, суд приходить до висновку, що слід застосовувати щоквартальний порядок оплати винагороди (роялті) у розмірі 2700 грн., погоджений сторонам в п.п. 1.2 п. 1 додатку № 2.

З огляду на зазначене доводи позивача з приводу того, що відповідачем мали бути щомісячні платежі винагороди (роялті) за кожен місяць є помилковими, оскільки, сторони дійшли згоди по виплаті винагороди (роялті) щоквартально, тобто кожні три місяці у визначеній сторонами сумі 2700 грн.

З розрахунку позивача вбачається, що основний борг у розмірі 9900, 00 грн складається з несплаченої винагороди (роялті) за другий, третій, четвертий квартал 2019 року та за перші два місяці першого кварталу 2020 року.

Однак, керуючись нормами Договору №КБР-02/01/19, який є чинним на момент розгляду справи судом, суд приходить до висновку, що на момент звернення позивача до суду з позовом (03 березня 2020 року) строк виконання зобов`язання відповідно до п. 1.2. N 2 до Договору №КБР-02/01/19 по сплаті щоквартальної винагороди (роялті) настав щодо першого, другого, третього, четвертого кварталу 2019 року, і позивачем відповідно до умов договору мала бути сплачена сума винагороди у розмірі 8100,00 грн. у строк до 01.01.2020 року щодо 2-4 кварталів 2019 року.

За підрахунками суду, з урахування щоквартальної сплати винагороди (роялті) станом на момент звернення позивача з позовом щодо захисту порушеного права, відповідачем було порушено строк оплати роялті по другому - четвертому кварталам 2019 року у сумі 8100 (вісім тисяч сто) гривень. Строк сплати роялті за договором №КБР-02/01/19 станом на 03.03.2020 року за перший квартал 2020 року у відповідача не настав, оскільки останнім днем оплати відповідачем роялті за перший квартал 2020 має бути 31.03.2020 року.

Таким чином, суд констатує, що відповідачем не було допущено порушення права позивача на отримання винагороди за перший квартал 2020 року по договору №КБР-02/01/19, на момент звернення до суду позивача з даним позовом, проте строк оплати за період першого кварталу 2020 року настав в процесі розгляду справи та станом на момент винесення рішення відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання по оплаті роялті за перший квартал 2020 року.

Відповідно до п. 3 статті 236 ГПК України, судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеним статтею 2 ГПК України, з метою ЕФЕКТИВНОГО захисту ПОРУШЕНИХ прав позивача.

Суд констатує, що відповідно до умов договору №КБР-02/01/19, станом на день винесення рішення, відповідач прострочив сплату основного боргу по сплаті роялті за 2- 4 квартали 2020 року і 1 квартал 2020 року у загальній сумі 10800 грн., чим порушив права позивача на отримання таких платежів по договору.

Враховуючи приписи ч. 2 ст. 237 ГПК України, яка встановлює, що суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог суд задовольняє позовні вимоги позивача у заявленому ним розмірі основного боргу 9900 грн.

Докази здійснення відповідачем оплати винагороди (роялті) на розрахунковий рахунок позивача за Договором №КБР-02/01/19 за другий, третій, четвертий квартали 2019 року та за перший квартал 2020 року у розмірі: 9900, 00 грн в матеріалах справи відсутні та відповідачем до матеріалів справи не долучені.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 ЦК України.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 9 900, 00 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк виконання зобов`язання відповідно до п. 1.2. додатку N 2 до Договору №КБР-02/01/19 настав, а тому позовні вимоги про стягнення боргу у розмірі 9 900, 00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача за загальний період з 27.03.2019 по 27.01.2020: 0, 00 грн - інфляційних витрат та 125, 60 грн - 3 % річних, що нараховані на суму основного боргу щомісячно.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначалось вище, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було досягнуто домовленості з приводу сплати винагороди (роялті) щоквартально, що підтверджується додатком № 2 до Договору №КБР-02/01/19, докази чого наявні в матеріалах справи.

Зокрема, у відповідності до п. 1.2. додатку № 2 до Договору №КБР-02/01/19 винагорода (роялті) виплачується користувачем, тобто відповідачем, на розрахунковий рахунок УЛАСП, тобто позивача, щоквартальними платежами, тобто кожні три місяці, у розмірі 2 700, 00 грн.

З огляду на зазначене позивачем не вірно розраховано період нарахування 3 % річних, а відповідно нарахована сума позивачем є помилковою, оскільки, як встановлено судом вище, досягнуті домовленості між позивачем та відповідачем про щоквартальну сплату винагороди (роялті) виключають щомісячний порядок сплати винагороди (роялті), таким чином 3 % річних та індекс інфляції, так само як і основний борг, повинні були бути вирахувані виходячи із щоквартальної сплати винагороди (роялті), яка прострочена відповідачем.

Враховуючи суперечливість норм Договору №КБР-02/01/19 та п. 1.2. додатку № 2 до Договору №КБР-02/01/19 щодо періоду сплати винагороди (роялті) суд позбавлений можливості самостійно здійснити розрахунок сум 3 % річних відповідно до умов договору замість позивача у справі, оскільки з огляду на принципи господарського судочинства, зокрема і принцип змагальності, саме на сторону покладається обов`язку здійснити розрахунок штрафних санкцій у відповідності до умов укладеного договору. Суд не може здійснити самостійно такий розрахунок, з огляду на неможливість виходу за межі позовних вимог щодо самостійного визначення за позивача періодів нарахування 3% та штрафних санкцій

Таким чином, у 125, 60 грн. 3 % річних від простроченої суми за період з 27.03.2019 по 27.01.2020 слід відмовити, оскільки відповідачем невірно зроблено такий розрахунок щодо строків нарахування.

Щодо вимог про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 6 300, 00 грн та дострокової сплати винагороди (роялті) у розмірі 9 000, 00 грн суд констатує наступне:

З матеріалів справи вбачається, що позивач вираховує штрафні санкції за невиконання зобов`язань по сплаті винагороди (роялті) за Договором №КБР-02/01/19 у вигляді штрафу в розмірі 6 300, 00 грн, а також 9 000, 00 грн дострокової сплати винагороди (роялті), при цьому посилаючись на п. 3.5 зазначеного договору.

Пунктом 3.5. Договору №КБР-02/01/19 визначено, що у разі якщо користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4-ри (чотири) місяці, то користувач повинен буде сплатити позивачу штраф, що складає 100% від розміру, простроченого платежу. Крім цього, в разі зазначеної прострочки позивач набуває право на дострокове отримання винагороди (роялті) за строк в повному обсязі.

Таким чином, дана норма регулює відповідальність за прострочення платежу у разі встановлення щомісячного порядку виплати винагороди (роялті).

При цьому, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було досягнуто домовленості з приводу сплати винагороди (роялті) щоквартально, що підтверджується додатком № 2 до Договору №КБР-02/01/19, докази чого наявні в матеріалах справи.

У відповідності до п. 1.2. додатку № 2 до Договору №КБР-02/01/19 винагорода (роялті) виплачується користувачем, тобто відповідачем на розрахунковий рахунок УЛАСП, тобто позивача, щоквартальними платежами, а саме кожні три місяці, у розмірі 2 700, 00 грн.

Відповідно до ч. 1 статті 247 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Сторонами Договору №КБР-02/01/19 у пункті 3.5 було погоджено в письмовому вигляді неустойку у виді штрафу, яка є забезпеченням виконання зобов`язання, за прострочення сплати щомісячних платежів.

Виходячи з умов додатку №2 та самого Договору №КБР-02/01/19 сторонами не було досягнуто домовленостей щодо штрафних санкцій у вигляді штрафу за не сплату винагороди (роялті) щоквартального.

Суд констатує, що між позивачем та відповідачем не було досягнуто домовленості з приводу встановлення неустойки (штрафу) за прострочення щоквартального платежу, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для стягнення штрафу за прострочення щомісячних платежів по сплаті роялті.

Таким чином, суд не вбачає правових підстав для задоволення вимог з приводу сплати штрафу, а відповідно і дострокової сплати винагороди (роялті) право на отримання якої набуває позивач одночасно з обов`язком відповідача по сплаті такого штрафу за прострочення щомісячного платежу, передбачені п. 3.5 Договору №КБР-02/01/19 з огляду на не доведення позивачем обставин наявності у відповідача відповідного обов`язку за договором щодо сплати штрафних санкцій за прострочення платежу, який сплачується щоквартально.

Щодо вимог про покладення на відповідача судові витрати, що складаються із судового збору у розмірі 2 102, 00 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000, 00 грн суд констатує наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, опис наданих робіт , платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.05.2018 у справі №372/1010/16-ц.

Позивачем в підтвердження понесених судових витрат надано до позовної заяви Договір про надання професійної правничої допомоги №8.183-А від 31.01.2020 року, умовами якого передбачено, що Адвокатське об`єднання Інтелкрафтс , в особі Хлєбнікова Сергія Георгійовича, який діє на підставі Статуту надає позивачу професійну правничу допомогу, а саме: підготовка позовної заяви та всіх необхідних документів, пов`язаних з розглядом справи, звернення до суду, представництво інтересів Клієнта в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій у господарській справі за позовом клієнта до ТОВ ДЖОЯ про стягнення заборгованості за Договором №КБР-02/01/19. Так, за цим договором винагорода за надання професійної правничої допомоги в суді першої інстанції (підготовка позовної заяви, звернення до суду та представництво інтересів клієнта в суді) складає 6 000,00 грн. Також позивачем додано до позовної заяви наказ Адвокатського об`єднання "Інтелкрафтс" №8.183 від 31.01.2020 про здійснення представництва інтересів клієнта адвокатами об`єднання - Хлєбніковим С.Г. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія КВ №000083 від 11.12.2017) та Сербуль О.Ю. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №3228 від 28.02.2008).

З матеріалів справи вбачається, що 14.04.2020 позивачем було подано до Господарського суду м. Києва заяву про долучення доказів в порядку ст. 129 ГПК України. На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до заяви додано акт приймання-передачі наданих послуг з професійної правничої допомоги.

При цьому, згідно п. 4.2 Договору про надання професійної правничої допомоги №8.183-А від 31.01.2020 року клієнт оплачує винагороду Адвокатському об`єднанню у строки, погоджені сторонами, але не пізніше дати розгляду справи по суті на відповідній стадії судового розгляду.

Згідно розділу 6 Договору про надання професійної правничої допомоги №8.183-А від 31.01.2020 року умови наданого Договору мають однакову обов`язкову силу для сторін та можуть бути змінені за взаємною домовленістю з обов`язковим складенням письмового документа.

Аналізуючи вище зазначені норми суд констатує, що між Адвокатським об`єднанням "Інтелкрафтс" та позивачем (клієнтом) не було досягнуто домовленості з приводу зміни строку оплати винагороди, а Акт приймання-передачі наданих послуг з професійної правничої допомоги від 07.04.2020 року не є таким документом/додатковою угодою в розумінні розділу 6 Договору про надання професійної правничої допомоги №8.183-А , а є лише документом, що підтверджує факт надання відповідних послуг та їх вартість (п. 4.4. Договору про надання професійної правничої допомоги №8.183-А від 31.01.2020 року).

Згідно з частиною 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З огляду на те, що позивачем не доведено належними доказами понесені витрати на професійну правничу допомогу, тобто відповідними платіжними дорученнями, позовні вимоги в частині покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000, 00 грн є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частина 1 ст. 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з пункту 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені судом, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватної організації Українська ліга авторських і суміжних прав (02002 вул. Євгена Сверстюка, будинок 23, офіс 1016, м. Київ, ідентифікаційний код: 37396233) до Товариства з обмеженою відповідальністю ДЖОЯ (01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, будинок 24; ідентифікаційний код: 32308514) про стягнення заборгованості у розмірі 25 325, 60 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДЖОЯ (01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, будинок 24; ідентифікаційний код: 32308514) на користь Приватної організації Українська ліга авторських і суміжних прав (02002 вул. Євгена Сверстюка, будинок 23, офіс 1016, м. Київ, ідентифікаційний код: 37396233) 9 900 (дев`ять тисяч дев`ятсот) основного боргу, а також 819 (вісімсот дев`ятнадцять), 78 (сімдесят вісім) грн - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог щодо 125, 60 грн 3 % річних; 6 300, 00 штрафу; 9 000, 00 дострокової сплати винагороди (роялті) - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г. П. Бондаренко - Легких