Рішення

від 06.08.2020 по справі 915/706/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2020 року Справа № 915/706/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця Ключника Едуарда Васильовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до відповідача: Комунальної установи Миколаївської міської ради "Центр енергоефективності м. Миколаєва" (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, ідентифікаційний код 41278040)

про стягнення заборгованості за договором оренди

В С Т А Н О В И В:

25.05.2020 Фізична особа-підприємець Ключник Едуард Васильович звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 25.05.2020 про стягнення з Комунальної установи Миколаївської міської ради "Центр енергоефективності м. Миколаєва" заборгованість за договором оренди приміщень будівлі з мансардою № 1 від 02.10.2017 на загальну суму 42 517,24 грн., з якої: основна заборгованість в сумі 35079,60 грн., штраф у сумі 3 507,96 грн., пеня в сумі 3 929,68 грн., а також судовий збір в сумі 2 102,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору оренди приміщень будівлі з мансардою № 1 від 02.10.2017 щодо несвоєчасної оплати орендної плати, внаслідок чого відповідачу нараховано та заявлено до стягнення штраф та пеню відповідно до умов договору та вимог законодавства.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 01.06.2020 прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами. Надано сторонам строк для подання заяв по суті справи.

Відповідачем не подавалось до суду заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Копію ухвали суду від 01.06.2020 направлену на адресу відповідача, яка зазначена позивачем у позові та є адресою місцезнаходження Комунальної установи Миколаївської міської ради "Центр енергоефективності м. Миколаєва" відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отримано останнім 04.06.2020.

Отже, строк, протягом якого відповідач мав право подати відзиву на позов закінчився 19.06.2020.

23.06.2020 від відповідача до суду надійшла заява № 370 від 23.06.2020, в якій заявник повідомив суд про неможливість надання відзиву на позовну заяву у зв`язку з її неотриманням, та просить зобов`язати позивача направити копію позову з додатками на адресу відповідача, або надати можливість ознайомитись із матеріалами справи та зняти копії.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до позовної заяви додано докази надсилання копії позовної заяви та доданих до неї документів на адресу відповідача, що підтверджується копією службового чеку, накладною та описом вкладення в цінний лист від 25.05.2020 (а.с. 4).

Відповідач ознайомився з матеріалами справи 22.07.2020, але не скористався наданим йому ч. ч. 1, 2, 4 ст. 161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву.

Господарський суд враховує, що Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" № 211 від 11.03.2020 установлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України карантин.

Крім цього, Постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" № 392 від 20.05.2020 (зі змінами) установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22 травня 2020 р. до 31 липня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061).

У подальшому Постановою Кабінету Міністрів України № 641 від 22.07.2020 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 1 серпня до 31 серпня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061) та від 20 травня 2020 р. № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626).

Відповідно до п. 4 розділу Х Перехідні положення ГПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" чинний із 17.07.2020, викладено пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в такій редакції:

"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Пунктом 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення вказаного Закону визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Відповідач, у встановлений ухвалою про відкриття провадження у справі строк, відзив на позовну заяву не подав. Під час дії карантину, заяви про продовження процесуальних строків на подання відзиву від відповідача до суду не надходило. Також не надходив відзив у строк до 06.08.2020.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За ч. 2 ст. 178 ГПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

02.10.2017 між Фізичною особою-підприємцем Ключником Едуардом Васильовичем та Комунальною установою Миколаївської міської ради "Центр енергоефективності м. Миколаєва" був укладений договір оренди приміщень будівлі з мансардою № 1 (далі - Договір), згідно з предметом якого позивач, як орендодавець, передає в оренду - строкове платне користування - приміщення будівлі з мансардою за літерою "А-1", загальною площею 62 кв. м., а відповідач, як орендар, відповідно до розділу 3 Договору, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачує орендну плату.

Згідно п. 1.2 Договору, у вищезазначених приміщеннях знаходяться:

а) приміщення № І/1 - 1 загальною площею 1,5 кв. м.;

б) частина приміщення № І/1 - 2 загальною площею 41,7 кв. м.;

в) приміщення № І/1 - 3 загальною площею 2,1 кв. м.;

г) приміщення № І/1 - 4 загальною площею 1,7 кв. м.;

д) приміщення № І/1 - 5 загальною площею 4,0 кв. м.;

є) приміщення № І/1 - 6 загальною площею 11,0 кв. м.

Відповідно до п. 3.1.1 Договору, розмір орендної плати за один місяць розраховується по формулі:

а) загальна площа приміщення складає 62,00 кв.м.;

б) орендна плата за 1 кв.м. орендованої площі складає 230,00 грн.;

в) загальна сума орендної плати за місяць складає суму у гривнях, яка визначається за формулою на день здійснення платежу: П (грн) = П 1 (грн) х S (кв.м.) х Рі

де П - остаточна загальна сума орендної плати за місяць, що підлягає перерахуванню на рахунок орендодавця;

П 1 - плата за користування 1 кв.м приміщення, визначена у п. п. б п. 3.1.1 цього Договору в грн.;

S - загальна площа орендованого приміщення, яка визначена у п. п. а п. 3.1.1. цього Договору;

Рі - рівень інфляції, що становить співвідношення Іф /100, де Іф - індекс інфляції встановлений Держкомстатом України за попередній місяць здійснення платежу відповідно до жовтня 2017 року.

За умовами п. 3.1.3 Договору, загальна сума орендної плати за об`єкт оренди в місяць з 02.10.2017 складає 14 260,00 грн. та підлягає перегляду у відповідності до п.п. 3.1.1-3.1.2 цього Договору.

Відповідно до п. 3.2 Договору, орендна плата та доплата за оренду приміщень з урахуванням рівня інфляції сплачується орендарем щомісячно згідно рахунку орендодавця, шляхом оплати на поточний рахунок орендодавця не пізніше п`яти банківських днів після отримання рахунку орендодавця.

Відповідно до п. 7.3 Договору, даний договір укладено строком на 2 роки 11 місяців та діє до 02.09.2020 року.

Пунктом 7.8 Договору передбачено, що чинність даного договору припиняється також достроково у випадку, передбаченому п. 4.2.4 Договору, тобто у випадку не внесення орендарем протягом двох місяців в повному обсязі орендної плати згідно Договору.

Умовами п. 5.2. Договору визначено, що у разі несвоєчасного перерахування орендарем платежів по орендній платі орендодавцю відповідно до умов даного договору, орендар сплачує на користь орендодавця неустойку у вигляді пені у розмірі 0,1 % від суми затриманого платежу за кожний день прострочення виконання зобов`язання, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діятиме на момент виникнення прострочки виконання зобов`язання від суми затриманого платежу, а також штраф у розмірі 10 % від суми затриманого платежу у випадку його затримання більш ніж на 10 календарних днів від дати, визначеної у п. 3.2 Договору.

Договір підписано обома сторонами та скріплено печаткою відповідача.

Відповідно до копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно виконавчого комітету Миколаївської міської ради серія ЯЯЯ № 000099 від 30.03.2005 та копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації серія СВО № 498877 від 30.03.2005, позивач є власником будівлі з мансардою, яка знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Макарова адмірала, буд. 42А.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача, як орендодавця, до відповідача, як орендаря, щодо стягнення заборгованості за договором оренди, а також пені, та штрафу у зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонам регулюються положеннями чинного законодавства про оренду.

Так, відповідно до змісту частин 1 та 6 статті 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом статті 286 ГК України орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об`єкта оренди. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 759, ч. 1 ст. 762 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (ст. 764 ЦК України).

За умовами статті 765 ЦК України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Відповідно до приписів статті 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об`єкта оренди; ліквідації суб`єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об`єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Судом встановлено, що під час дії договору оренди позивачем за січень та лютий 2020 року нараховано відповідачу орендну плату на загальну суму 35 079,60 грн., що підтверджується виставленими позивачем рахунками № 1 від 05.01.2020 на суму 16 441,78 грн., № 3 від 05.02.2020 на суму 16 470,30 грн. та підписаними сторонами актами надання послуг № 1 від 15.01.2020 та № 3 від 17.02.2020 (а. с. 24, 25). Відповідачем вказані рахунки отримано 10.01.2020 та 07.02.2020, що підтверджується підписом керівника відповідача на вказаних рахунках.

25.02.2020 позивачем вручено відповідачу лист, що підтверджується підписом працівника відповідача на вказаному листі, в якому позивач повідомив відповідача про розірвання договору оренди приміщень будівлі № 1 від 02.10.2017 у зв`язку з невиконанням умов договору щодо сплати орендних платежів (а. с. 26).

03.03.2020 року позивачем вручено відповідачу попередження про необхідність сплатити заборгованість відповідача за спірним договором за січень-лютий 2020 на загальну суму 28 921,78 грн. без урахування рівня інфляції за лютий 2020. Вказане попередження отримано відповідачем, що підтверджується підписом працівника відповідача на даному попередженні (а.с. 27).

12.03.2020 позивачем надіслано міському голові та відповідачу попередження б/н від 12.03.2020, в якому позивачем зазначено, що у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за договором оренди приміщень будівлі з мансардою № 1 від 02.10.2017 за січень-лютий 2020 у сумі 35 079,60 грн. плати за оренду приміщень та 4 097,13 грн. неустойки за прострочку плати за оренду приміщень, яку відповідачу необхідно сплатити (а.с. 28-30). До вказано попередження додано рахунок № 5 від 12.03.2020 на загальну суму 35 079,60 грн., яка складається з: плати за оренду приміщень у січні 2020 за Договором (з урахуванням рівня інфляції за грудень 2019 року) у сумі 16 441,78 грн.; плати за оренду приміщень у лютому 2020 за Договором (з урахуванням рівня інфляції за січень 2020) у сумі 16 470,30 грн.; плати за оренду приміщень у лютому 2020 за Договором (з урахуванням рівня інфляції за лютий 2020) у сумі 2 167,52 грн. та рахунок № 7 від 12.03.2020 на загальну суму 4 097,13 грн., яка складається з: плати неустойки (штрафу) за прострочку плати за оренду приміщень у січні 2020 та лютому 2020 за Договором у сумі 3291,20 грн.; плати неустойки (пені) за прострочку плати за оренду приміщень у січні 2020 та лютому 2020 з 01.01.2020 по 11.03.2020 за Договором у сумі 805,93 грн.

Вказані попередження залишені відповідачем без відповіді та задоволення, а надані рахунки без оплати.

Водночас, за даними позивача, які не спростовані та не заперечені відповідачем, останній не погасив цю заборгованість, що і змусило позивача звернутися до суду з відповідним позовом.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно наданого позивачем розрахунку основного боргу за Договором (а.с. 6) вбачається, що сума основної заборгованості за Договором складається з:

- розрахунку орендної плати за січень 2020 у сумі 16 441,78 грн., у тому числі орендна плата за січень 2020 у сумі 14 260,00 грн. та інфляція за грудень 2019 у сумі 2181,78 грн.;

- розрахунку орендної плати за лютий 2020 у сумі 16 470,30 грн., у тому числі орендна плата за лютий 2020 у сумі 14 260,00 грн. та інфляція за січень 2020 у сумі 2210,30 грн.;

- розрахунку інфляції за лютий 2020 у сумі 2 167,52 грн.

При цьому, суд вважає нарахування інфляції за лютий 2020 можливо тільки у разі наявності заборгованості за березень 2020, як передбачено п. 3.1.1 Договору, але позивач обґрунтовує позовні вимоги про стягнення заборгованості по орендній платі за Договором тільки за січень та лютий 2020 року.

Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за договором оренди приміщень будівлі з мансардою № 1 від 02.10.2017 за січень-лютий 2020 підлягає задоволенню тільки в сумі 32 912,08 грн., яка складається з: орендної плати за січень 2020 у сумі 16 441,78 грн., (з урахуванням інфляції за грудень 2019 у сумі 2 181,78 грн.) та орендної плати за лютий 2020 у сумі 16 470,30 грн., (з урахуванням інфляції за січень 2020 у сумі 2 210,30 грн.), а в задоволенні позовних вимог щодо стягнення нарахування інфляції за лютий 2020 у сумі 2 167,52 грн. слід відмовити, оскільки розмір інфляційних втрат за лютий 2020 мав бути нарахований позивачем відповідно до умов п. 3.1.1 Договору при виставлені рахунку зі сплати орендної плати за березень 2020. Позивач не здійснював нарахування орендної плати за березень 2020 і відповідно не виставляв рахунок відповідачу, так як першим було ініційовано процедуру розірвання договору оренди.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту належної оплати за договором закон покладає на відповідача.

Як уже було наведено вище, відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором не представив, доводи позивача не спростував, наявність заборгованості за договором не оспорив.

З урахуванням прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання за договором оренди, позивачем в позові заявлені до стягнення з відповідача також:

- штраф за затримку сплати орендної плати у розмірі 3 705,96 грн., а саме нарахований за затримку платежу по орендній платі за січень 2020 у сумі 1 644,17 грн., нарахований за затримку платежу по орендній платі за лютий 2020 у сумі 1 647,03 грн. та нарахований за затримку платежу по орендній платі за березень 2020 у сумі 216,75 грн.;

- пеня за невиконання зобов`язання щодо сплати орендної плати на загальну суму 3929,68 грн., а саме за несвоєчасну оплату орендних платежів за січень 2020 за рахунком № 1 від 05.01.2010, нараховану на суму 16 441,78 грн. за період з 17.01.2020 по 24.05.2020 (129 днів) у розмірі 2 120,97 грн.; за несвоєчасну оплату орендних платежів за лютий 2020 за рахунком № 3 від 05.02.2020, нараховану на суму 16 470,30 грн. за період з 14.02.2020 по 24.05.2020 (101 день) в розмірі 1 663,49 грн., за несвоєчасну оплату орендних платежів за березень 2020, нараховану на суму 2 167,52 грн. за період з 19.03.2020 по 24.05.2020 (67 днів) у розмірі 145,22 грн.

Розрахунки штрафу та пені містяться в додатку до позовної заяви № 1 (а.с. 5).

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

На підставі статті 549 ЦК України та статті 230 ГК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню.

Відповідно до п. 5.2 Договору за несвоєчасне перерахування платежів по орендній платі орендар сплачує пеню в розмірі 0,1 % від суми затриманих платежів за кожний день прострочення виконання зобов`язання, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діятиме на момент виникнення прострочки виконання зобов`язання від суми затриманого платежу.

Суд зазначає, що позовні вимоги в стягненні штрафу в сумі 216,75 грн. та пені в сумі 145,22 грн., які нараховані позивачем на суму 2 167,52 грн. інфляційних втрат за лютий 2020, не підлягають задоволенню, оскільки ці вимоги є похідними та судом було відмовлено в задоволенні основних вимог в цій частині.

Водночас, перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що при нарахуванні пені позивачем допущено помилки.

Так, при нарахуванні пені позивачем застосовано ставку пені в розмірі 0,1 % від суми платежів, без врахування обмеження щодо подвійної облікової ставки НБУ, застосування якої передбачено п. 5.2 Договору.

Крім того, при нарахуванні пені за несвоєчасну оплату орендних платежів за лютий 2020 за рахунком № 3 від 05.02.2020, позивачем не вірно визначено період нарахування пені, а саме перший день прострочення за вказаним рахунком. Так, відповідно до п. 3.2 Договору, орендна плата та доплата за оренду приміщень з урахуванням рівня інфляції сплачується орендарем щомісячно згідно рахунку орендодавця, шляхом оплати на поточний рахунок орендодавця не пізніше п`яти банківських днів після отримання рахунку орендодавця. Рахунок № 3 від 05.02.2020 отримано відповідачем 07.02.2020, тому строк оплати становив з 10.02.2020 по 14.02.2020 включно. Отже, відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання по орендній платі за лютий 2020 - з 15.02.2020.

Судом здійснено перерахунок розміру пені за допомогою Бази "Законодавство" та встановлено, що обґрунтованою сумою пені, яка підлягає стягненню з відповідача є 2053,59 грн., а саме: за несвоєчасну оплату орендних платежів за січень 2020 за рахунком № 1 від 05.01.2010, нараховану на суму 16 441,78 грн. за період з 17.01.2020 по 24.05.2020 (129 днів) у розмірі 1 185,07 грн. та за несвоєчасну оплату орендних платежів за лютий 2020 за рахунком № 3 від 05.02.2020, нараховану на суму 16 470,30 грн. за період з 15.02.2020 по 24.05.2020 (100 днів) в розмірі 868,52 грн.,

З огляду на що, суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача пені в сумі 1876,09 грн. (3 929,68 - 2 053,59).

Судом перевірено розрахунок розміру штрафу, нарахованого за затримку платежу по орендній платі за січень 2020 у сумі 1 644,17 грн. та за затримку платежу по орендній платі за лютий 2020 у сумі 1 647,03 грн., а всього в сумі 3 291,20 грн., вважає його вірним, а позовні вимоги в цій частині такими що підлягають задоволенню.

З огляду на що, суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача штрафу в сумі 216,76 грн., нарахованого на інфляційні витрати за лютий 2020 року.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.

У даній господарській справі суд установив, що позивач належними, допустимими і достовірними доказами довів порушення відповідачем грошового зобов`язання в частині повноти та своєчасності здійснення розрахунків за договором оренди.

Отже, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Згідно ст. 129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 77, 79, 86, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунальної установи Миколаївської міської ради "Центр енергоефективності м. Миколаєва" (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, ідентифікаційний код 41278040) на користь Фізичної особи-підприємця Ключника Едуарда Васильовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 32 912,08 грн. - основного боргу, 3 291,20 грн. - штрафу, 2 053,59 грн. - пені та 1 891,37 грн. - судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 11.08.2020.

Суддя В.С. Адаховська