Ухвала

від 10.08.2020 по справі 917/1765/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

10.08.2020 Справа № 917/1765/19

за заявою Комунального підприємства теплового господарства "Гадячтеплоенерго" про відстрочення виконання рішення господарського суду Полтавської області від 21.01.2020 року по справі №917/1765/19

за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001

до відповідача Комунального підприємства теплового господарства "Гадячтеплоенерго", вул. Полтавська.19 а, м. Гадяч, Полтавська область, 37300

про стягнення 539 777,01 грн. заборгованості

Суддя Тимощенко О.М.

Секретар судового засідання Отюгова О.І.

Представники сторін:

від стягувача: не з`явився

від заявника (боржника): не з`явився

Обставини справи: Рішенням Господарського суду Полтавської області від 21.01.2020 року у справі №917/1765/19 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства теплового господарства "Гадячтеплоенерго" на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України пеню у сумі 125 063,60 грн., три проценти річних у сумі 83 484,06 грн., інфляційні втрати у сумі 206 165,76 грн. та 8 096,66 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено в задоволенні позовних вимог. У розстроченні виконання рішення відмовлено.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.05.2020 року рішення Господарського суду Полтавської області від 21.01.2020 року у справі №917/1765/19 залишено без змін.

11.06.2020 року до Господарського суду Полтавської області надійшла заява Комунального підприємства теплового господарства "Гадячтеплоенерго" про відстрочення виконання рішення господарського суду Полтавської області від 21.01.2020 року по справі №917/1765/19.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 12.06.2020 року відкладено вирішення питання про прийняття до розгляду заяви Комунального підприємства теплового господарства "Гадячтеплоенерго" про відстрочення виконання рішення господарського суду Полтавської області від 21.01.2020 року по справі №917/1765/19 до повернення матеріалів справи з Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

17.06.2020 року від стягувача до суду надішли заперечення на заяву про відстрочку виконання рішення суду (том 3, арк. с. 145-149). В поданих запереченнях позивач (стягувач) зазначає, що наведений відповідачем у заяві про відстрочку виконання рішення перелік обставин, а саме: складне фінансове становище, недостатність тарифів, неможливість здійснення господарської діяльності у повному, належному обсязі, значну заборгованість контрагентів та населення не є тими обставинами, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

19.06.2020 року від боржника (заявника) надійшла відповідь на заперечення про відстрочку виконання рішення суду (том 3, арк. с. 155-157).

24.07.2020 року матеріали справи № 917/1765/19 провернулися до господарського суду Полтавської області.

Ухвалою від 29.07.2020 року суд прийняв до розгляду заяву Комунального підприємства теплового господарства "Гадячтеплоенерго" про відстрочення виконання рішення господарського суду Полтавської області від 21.01.2020 року по справі №917/1765/19 та призначив розгляд заяви на 10.08.2020 року.

07.08.2020 року від боржника (заявника) до суду надійшло клопотання про розгляд заяви про відстрочку виконання рішення суду без участі їхнього представника за наявними в справі матеріалами.

Учасники справи у судове засідання 10.08.2020 року не з`явились, про місце, дату та час його проведення були повідомлені належним чином ( поштові повідомлення про вручення ухвали суду в матеріалах справи).

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд встановив:

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 21.01.2020 року у справі №917/1765/19 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства теплового господарства "Гадячтеплоенерго" на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України пеню у сумі 125 063,60 грн., три проценти річних у сумі 83 484,06 грн., інфляційні втрати у сумі 206 165,76 грн. та 8 096,66 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено в задоволенні позовних вимог. У розстроченні виконання рішення відмовлено.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.05.2020 року рішення Господарського суду Полтавської області від 21.01.2020 року у справі №917/1765/19 залишено без змін.

25.05.2020 року на виконання рішення господарського суду Полтавської області від 21.01.2020 року судом було видано відповідний наказ.

Ухвалою Верховного Суду від 23.06.2020 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.05.2020 року і рішення Господарського суду Полтавської області від 21.01.2020 року у справі №917/1765/19.

11.06.2020 року до Господарського суду Полтавської області надійшла заява Комунального підприємства теплового господарства "Гадячтеплоенерго" про відстрочення виконання рішення господарського суду Полтавської області від 21.01.2020 року по справі №917/1765/19 до 15 листопада 2020 року (том 3, арк. с. 100-106).

В обґрунтування заяви про відстрочку виконання рішення відповідач посилається на те, що казана сума, яка підлягає стягненню за рішенням суду є занадто великою для разової оплати. Прострочка з оплати отриманого відповідачем природного газу виникала з огляду на наявність різниці у тарифах на теплову енергію, несвоєчасного відшкодування державою коштів (субвенцій), несвоєчасності оплати споживачами послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, довготривалості процедури затвердження тарифів, і як наслідок відсутність достатніх коштів для забезпечення своєчасних розрахунків за отримані енергоносії, а також в зв`язку з наявністю різниці у тарифах на теплову енергію, яка невідшкодована. В зв`язку з цим відповідач (боржник) знаходиться у важкому фінансовому стані та несе збитки від реалізації послуг по теплопостачанню.

Крім того, відповідач (боржник) вказує на те, що постановою КМУ від 11.03.2020 року №211 на усій території України установлено карантин та передбачено обмежувальні заходи пов`язані з поширенням короновірусної хвороби (COVID-19).

Надаючи оцінку викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав заяви про надання відстрочки виконання судового рішення, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 9 частини 3 статті 129 Конституції України, обов`язковість рішень суду відноситься до основних засад судочинства.

Відповідно до статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 331 ГПК України).

Згідно ч. 4 ст. 331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

З зазначених норм права, суд вбачає, що розстрочка рішення допускається при наявності обставин, які суттєво ускладнюють виконання рішення.

Як зазначено у п. 7.1.2 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України"). Отже, в основу ухвали про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 р., ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Суд також бере до уваги те, що п. 1 статті 6 § 1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду". В зв`язку з тим, що відстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі оправданої затримки виконання рішення суду залежить зокрема від складності виконавчого провадження, суми та характеру що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на то мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

З аналізу процесуальних норм, які регулюють питання можливості надання відстрочки та розстрочки виконання рішення суду випливає, що законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочку виконання судового рішення в судовому порядку з об`єктивними, непереборними, тобто виключними обставинами, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.

Господарський процесуальний кодекс визначає перелік обставин, які зазначалися вище в ч. 4 ст. 331 ГПК України, разом з тим, не обмежує їх перелік, оскільки можуть бути і інші обставини, які об`єктивно ускладнюють виконання рішення суду.

Посилання заявника на те, що останній є неприбутковою організацією і несплата споживачів за отримані житлово-комунальні послуги, спричинила виникнення заборгованості та збитковості підприємства відповідача судом не оцінюється як виключні, оскільки дана обставина не свідчить про те, що особа (боржник) не може виконати рішення суду.

Судом приймаються до уваги доводи стягувача, стосовно того, що відсутність у боржника грошових коштів не може свідчити про неможливість виконання рішення суду з огляду на існування інших, крім звернення стягнення на грошові кошти, передбачених Законом України Про виконавче провадження способів виконання рішення суду.

Заявником до суду не надано доказів на підтвердження доводів щодо наявності виключних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду. Крім того, боржником не надано доказів, що ті обставини, які, на його думку, унеможливлюють виконання рішення суду на момент розгляду заяви про відстрочку виконання рішення, зміняться у наступному, та доказів здійснення заявником заходів для зміни таких обставин і виконання судового рішення в повному обсязі.

До того ж, заявником не надано доказів того, що він зможе виконати рішення суду до 15.11.2020 року.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відсутність коштів у заявника за змістом статті 331 Господарського процесуального кодексу України не є обставинами, котрі ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим у встановленим господарським судом способом, а відтак не виступають підставою для відстрочки виконання рішення суду.

Крім того, невиконання відповідачем своїх грошових зобов`язань перед позивачем негативно відображується на підприємстві позивача. А подальше ухилення відповідача від сплати заборгованості суттєво зачіпає інтереси позивача і завдає йому істотної, в тому числі й матеріальної шкоди.

Постановою КМУ від 11.03.2020 року №211 на усій території України установлено карантин та передбачено обмежувальні заходи пов`язані з поширенням короновірусної хвороби (COVID-19), однак дана обставина законодавчо не визначена як підстава для звільнення від оплати отриманого природного газу за договором. Факт введення карантину не є достатнім для автоматичного відстрочення виконання рішення суду.

У відповідності до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що відповідачем не подано належних доказів, які б свідчили про наявність виключних об`єктивних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, а тому заява про відстрочку виконання рішення по даній справі задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 234, 331 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви Комунального підприємства теплового господарства "Гадячтеплоенерго" про відстрочення виконання рішення господарського суду Полтавської області від 21.01.2020 року по справі №917/1765/19.

Ухвала підписана 12.08.2020 року

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена протягом 10 днів (ст.ст.235,255 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.М.Тимощенко