Ухвала

від 11.08.2020 по справі 922/515/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"11" серпня 2020 р.Справа № 922/515/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Міньковського С.В.

при секретарі судового засідання Тютюник О.Ю.

розглянувши заяву ліквідатора про субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника на засновника боржника та керівника боржника по справі

за заявою Головне управління ДФС у Харківській області, м. Харків до ТОВ "Феррелль Груп", м. Харків про визнання банкрутом за участю сторін: ліквідатор - Чипиженко Є.В.,

пр-к ГУ ДПС у Харківській області - Климова А.С. (витяг з наказу про призначення працівників №206-о від 27.04.2020., посадова інструкція від 04.03.2020, дов. від 12.05.2020),

ВСТАНОВИВ:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ТА ПІДСТАВИ ВИМОГ ЗАЯВНИКА.

Постановою суду від 26.06.2019 ТОВ "Феррель Груп" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором по справі призначено арбітражного керуючого Чипиженко Є.В., зобов`язавши його виконати ліквідаційну процедуру.

19.03.2020 на адресу суду надійшла заява ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на засновника боржника та керівників боржника, в якій ліквідатор просить суд:

- задовольнити заяву про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника ТОВ "Феррель Груп", код ЄДРПОУ 37660768, на засновника боржника та керівників боржника;

- покласти солідарно субсидіарну відповідальність на засновника та керівників ТОВ "Феррель Груп" у зв`язку з доведенням до банкрутства ТОВ "Феррель Груп";

- стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ТОВ "Феррель Груп" 3 455 693,07 грн.

Ухвалою суду від 23.03.2020 призначено до розгляду в межах справи про банкрутство заяву ліквідатора про покладання субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його засновника ОСОБА_5 та керівників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (далі - відповідачі), яка мотивована винними діями вказаних осіб щодо доведення боржника до банкрутства. Цією ж ухвалою суд залучив до розгляду даної заяви засновника боржника ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що виконували функції директора в різні періоди, зобов`язавши залучених осіб надати суду відзив на заяву ліквідатора.

Крім того, 23.04.2020 судом здійснено запит щодо доступу персональних даних з метою встановлення місця проживання фізичної особи, на які отримано відповідь про місце проживання ОСОБА_4 та зазначено, що для інших осіб, зазначених у запиті суду необхідні додаткові дані.

22.06.2020 судом здійснено повторний запит щодо доступу персональних даних з метою встановлення місця проживання фізичної особи, на які отримано відповідь про місце проживання засновника ОСОБА_5 та ОСОБА_2 . Щодо ОСОБА_3 зазначено, що він зареєстрованим у Харківській області не значиться.

В судове засідання залучені особи жодного разу не з`явились, вимог ухвали суду не виконали, хоча судом у встановленому порядку направлялись відповідні ухвали суду на адреси, підтверджені відділом обліку та моніторингу про реєстрацію місця проживання.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

За змістом п.п. 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Як встановлено судом ухвали суду, які направлялись на адресу ОСОБА_5 та ОСОБА_2 були вручені, про що свідчать відмітки на поштових повідомленнях про вручення. Разом з тим, ухвали, що направлялись на адресу ОСОБА_4 та ОСОБА_3 всі повернулись до суду з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Тобто, лише факт неотримання гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та, яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Суд зазначає, що інформацію з Єдиного державного реєстру судових рішень слід вважати загальновідомою згідно із Законом України "Про доступ до судових рішень", що дозволяєть залученим особам ознайомитись з повним текстом ухвали суду без одержання копії цієї ухвали поштою.

Стаття 202 ГПК України визначає наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Частина 1 цієї статті встановлює, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Частина 3 цієї статті передбачає, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:

1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;

2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи викладене, суд констатує, що всіх учасників даного судового засідання було повідомлено про дату, час та місце розгляду заяви ліквідатора належним чином, в зв`язку з чим суд розглядає заяву ліквідатора про витребування майна по суті.

Крім того, необхідно зазначити, що відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та те, що відповідно до статті 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів по справі покладено на сторони, суд, враховуючи ненадання залученими особами відзиву у встановлений судом строк, без поважних причин, згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішує справу (заяву) за наявними матеріалами та поданими доказами.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи, суд зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Присутній в судовому засіданні представник кредитора, ГУ ДПС у Харківській області, підтримує заяву ліквідатора в повному обсязі та просить суд її задовольнити.

В судових засіданнях, що проведені у справі, ліквідатор підтримав заявлені вимоги про стягнення з відповідачів суми субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута у розмірі 3 455 693,07 грн, солідарно на користь боржника для зарахування до ліквідаційної маси. В обґрунтування своїх вимог ліквідатор посилається на вимоги законодавства України, надану ліквідатору копію податкової декларацій підприємства за 2013 рік, з якої вбачається, що у ТОВ "Феррель Груп" обліковувались основні на суму 36,0 тис.грн, готова продукція на суму 20421 тис.грн, дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги на суму 18783 тис.грн, дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом на суму 224 тис.грн, грошові кошти в сумі 54,0 тис.грн. Отже, ліквідатор вважає, що наявність майнових активів у ТОВ "Феррель Груп" в 2013 році документально підтверджено, але в ліквідаційній процедурі виявлено на рахунку в банку лише 490,00 грн, інші активи відсутні. Крім того постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2017 по справі № 820/3750/17 встановлено факти порушення посадовими особами банкрута норм податкового законодавства, не виконання обов`язків щодо сплати платежів до бюджету, що призвело до неможливості виконання грошових зобов`язань і, як наслідок, ТОВ "Феррель Груп" було доведено до банкрутства.

Розглянувши матеріали справи, заяву ліквідатора, надані суду додаткові пояснення і документи, вислухавши пояснення ліквідатора та представника кредитора, здійснивши оцінку всіх доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

НОРМИ, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ.

Згідно ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується верховенством права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано ВРУ, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У відповідності до ч. 6 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Однак, з 21.10.2019 почав діяти новий Кодекс України з процедур банкрутства.

Відповідно до ч. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

За приписами ч. 1 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч. 3 наведеної статті судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Таким чином, подальший розгляд справи про банкрутство ТОВ "Феррель Груп" та заяви ліквідатора повинен відбуватись за нормами нового Кодексу України з процедур банкрутства.

Проте, згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За цих обставин, суд вважає за необхідне здійснювати вирішення питань, які виникли під час розгляду судом зазначеної заяви ліквідатора, за приписами норм нового Кодексу України з процедур банкрутства (далі за текстом - Кодекс).

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції після 19.01.13 р. (далі - Закон про банкрутство) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України. Зазначена норма кореспондується з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства.

Згідно ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено порядок вирішення спорів у справі про банкрутство.

Згідно ч. 3 ст. 60 Кодексу України з процедур банкрутства у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії (бездіяльність) ліквідатора та здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

Згідно ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ст. 74 ГПК України (обов`язок доказування і подання доказів), визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 9 зазначеного Кодексу визначено, що за результатом розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, суд виносить ухвали.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ І ВИСНОВОК СУДУ.

Матеріалами справи підтверджується, що ухвалою суду від 12.03.2019 у справі №922/515/19 за заявою ГУ ДФС у Харківській області відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Феррель Груп" (далі - ТОВ "Феррель Груп") визнано розмір безспірних вимог ініціюючого кредитора в сумі 1 607 568,70 грн, з яких неустойка (пеня, штраф) складає - 321 517,75 грн. Зазначена сума підтверджена постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.17 р. по справі №820/3750/17 та інкасовими дорученнями на суму 1 607 568,70 грн на підставі грошових зобов`язань згідно акта перевірки №1979/20-31-22-03-07/37660768 від 03.07.2015 р. та податкового повідомлення-рішення №0002122203 від 29.07.15 р. з податку на додану вартість.

Ухвалою суду від 11.12.2019 здійснено заміну кредитора ТОВ "Феррель Груп" ГУ ДФС у Харківській області на кредитора Головне управління ДПС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код 43143704).

Ухвалою суду від 16.05.2019 затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 3 456 183,07 грн до якого увійшли лише вимоги ініціюючого кредитора ГУ ДФС у Харківській області (правонаступник ГУ ДПС у Харківській області).

Постановою суду 26.06.2019 ТОВ "Феррель Груп" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Підставою для визнання боржника банкрутом стали висновки арбітражного керуючого та комітету кредиторів, з якими погодився господарський суд, про відсутність обставин, які дають достатні підстави вважати, що платоспроможність боржника може бути відновлена.

Приписами ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Аналогічні положення містив і Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції після 19.01.2013, який застосовувався до 21.10.2019.

Отже, предметом доказування у цій справі є обставини господарської діяльності боржника, які стали підставою нездатності боржника виконати свої грошові зобов`язання перед кредиторами, виконання керівником та учасниками (засновниками) боржника своїх обов`язків відповідно до вимог законодавства України та Статуту боржника щодо недопущення банкрутства боржника та наявності їх вини у банкрутстві боржника - доведення до банкрутства.

При чому, згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. А згідно ч. 1 ст. 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 211 Господарського кодексу України засновники (учасники) суб`єкта підприємництва, власник майна, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, у межах своїх повноважень зобов`язані вживати своєчасних заходів щодо запобігання його банкрутству.

Частиною 1 ст. 215 Господарського кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції після 19.01.2013 (яка застосовувалась в справі до 21.10.19) засновники (учасники, акціонери) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, центральні органи виконавчої влади, органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов`язані вживати своєчасних заходів для запобігання банкрутству боржника.

У разі виникнення ознак банкрутства керівник боржника зобов`язаний надіслати засновникам (учасникам, акціонерам) боржника, власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника відомості щодо наявності ознак банкрутства.

Отже, законодавством передбачено право ліквідатора заявити вимоги до засновників (учасників) та керівника (директора) підприємства, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства.

На виконання повноважень, покладених на арбітражного керуючого Кодексом України з процедур банкрутства та постановою суду, протягом ліквідаційної процедури здійснені відповідні заходи з метою отримання фінансово-господарської документації, печатки, штампів та матеріальних цінностей. Але будь-яких фінансово-господарських документів або їх копій, установчих документів печаток, штампів, матеріальних цінностей ліквідатору передано не було.

За результатами виїзду за юридичною адресою банкрута ліквідатором встановлено відсутність органів управління (посадових осіб), а також бухгалтерської та іншої документації (акти від 26.06.19, 14.11.2019, 15.01.2020).

Згідно протоколу інвентаризаційної комісії від 30.07.2019 (із додатками) активи банкрута складають 490,00 грн на рахунку в банківській установі, які підлягають включенню до складу ліквідаційної маси, інших активів ліквідатором не виявлено. Отримано відповіді з установ що здійснюють реєстрацію майна.

Крім того, отримано відповідь з Головного управління статистики у Харківській області (лист від 10.03.2020), згідно якої вбачається, що ТОВ "Флоксар" (код ЄДРПОУ 38634372) не залучалися Держстатом до сукупностей звітуючих одиниць державних статистичних спостережень та звітність до ГУ статистики у Харківській області не подавали.

На запит ліквідатора до податкових органів, ГУ ДПС у Харківській області повідомила ліквідатора (лист від 05.07.2019, та від 10.03.2020), що ТОВ "Феррель Груп" за запитуваний період фінансову звітність не подавало, однак ліквідатору було надано копію фінансового звіту підприємства за 2013 рік.

За результатами аналізу наданих ліквідатору фінансових звітів за 2013, 2014 рік та податкової декларації за 2014 рік, ліквідатор зробив висновок, що підприємство здійснювало господарську діяльність, яка була фінансово прибутковою.

Так, з копій фінансових звітів, які були надані ліквідатору, вбачається, що на кінець 2013 року дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) складав 49273,0 тис.грн.

Отже, на думку ліквідатора, наявність активів у 2013 році підтверджено документально, проте ліквідатором під час проведення ліквідаційної процедури встановлено відсутність будь-яких активів банкрута, окрім грошових коштів на рахунку в банку в розмірі 490,00 грн, в зв`язку з чим ліквідатор вважає, що майнові активи підприємства були відчужені в результаті рішень та дій засновника та/або керівника підприємства.

Крім того, ліквідатор зазначає, що факти порушення посадовими особами банкрута норм податкового законодавства встановлено судовим рішенням, що набрали законної сили, а саме: постанова Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2017 по справі №820/3750/17. Не виконання обов`язків щодо сплати платежів до бюджету, призвело до неможливості виконання грошових зобов`язань і, як наслідок, ТОВ "Феррель Груп" було доведено до банкрутства.

Як вбачається з наданих до матеріалів справи витягів з ЄДРЮОФОП станом на 04.07.2014, 14.11.2014 та 06.08.2019 засновником є ОСОБА_5, розмір внеску 300000,00 грн, керівником ТОВ "Феррель Груп" є ОСОБА_2 з 10.10.2013; з 12.11.2014 керівником та підписантом стає ОСОБА_3 ; з 19.12.2014 керівником та підписантом стає ОСОБА_4 .

Відповідно до абзацу 1 ч. 5 ст. 41 Закону про банкрутство в редакції після 19.01.2013 до 21.10.2019, під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Такі саме норми відображені в ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - Кодекс, КУзПБ).

Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійний цивільно-правовий вид відповідальності, який покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.

Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, оскільки чинне законодавство не пов`язує можливість покладення субсидіарної відповідальності на третіх осіб з наявністю вироку у кримінальній справі щодо таких осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення, оскільки в даному випадку особи в силу спеціального припису Закону про банкрутство (Кодексу України з процедур банкрутства) притягуються до цивільної відповідальності у формі солідарного стягнення (аналогічний висновок про застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 по справі № 910/21232/16).

Притаманною ознакою цивільно-правової відповідальності є те, що особа, яка є відповідачем, повинна доказати відсутність своєї вини.

Отже, після визнання боржника банкрутом, за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника, погашення заборгованості банкрута є неможливим внаслідок дій та (або) бездіяльності засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, до поки такі особи не доведуть протилежного.

Проте, доведення до банкрутства для покладення субсидіарної відповідальності має відбуватись на підставі документів та фактичних даних, здобутих у процедурах банкрутства.

По-перше, розпорядник майна зобов`язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану боржника та виявляти (за наявності) ознаки доведення до банкрутства (ч. 3 ст. 44 КУзПБ).

По-друге, у процедурі ліквідації ліквідатор зобов`язаний аналізувати фінансовий стан банкрута (ч. 1 ст. 61 Кодексу).

Аналіз фінансового становища банкрута в поєднанні з дослідженням ліквідатором підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство дозволяє виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи (постанова ВС від 30.10.2019 у справі № 906/904/16.

При оцінці фінансово-господарського стану підприємств, виявленні ознак дій, передбачених статтями 218, 219 і 220 Кримінального кодексу України, - приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, а також для своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу для здійснення випереджувальних заходів щодо запобігання банкрутству підприємств застосовуються Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджені Наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14.

Пунктом 4 розділу І вищезазначених Методичних рекомендацій встановлено, що доведення до банкрутства - умисне, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб вчинення громадянином-засновником (учасником) або службовою особою суб`єкта господарської діяльності дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб`єкта господарської діяльності, якщо це завдало великої матеріальної шкоди державі чи кредитору.

Відповідно до п. 4 розділу ІІ Методичних рекомендацій за результатами проведення аналізу складається звіт (за формою згідно з додатком 3).

З огляду на вищезазначені норми суд зазначає, що факт доведення до банкрутства боржника в межах провадження у справі про банкрутство встановлюється шляхом складання звіту, розробленого та складеного в порядку, передбаченому приписами Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства.

Згідно з п. 3.2 розділу ІІІ Методичних рекомендацій визначення ознак дій з доведення до банкрутства здійснюється за період, що починається за три роки до дати порушення справи про банкрутство, у разі наявності ознак неправомірних дій відповідальних осіб боржника, що призвели до його стійкої фінансової неспроможності, у зв`язку з чим боржник був не в змозі задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів або сплатити обов`язкові платежі.

Ухвала господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Феррель Груп" постановлена судом 12.03.2019, отже, початком трирічного періоду, що передував даті відкриття провадження у справі про банкрутство є 12.03.2016.

Разом з тим, зважаючи на неподання боржником фінансово-податкової звітності в період з 2016 року до моменту ініціювання порушення щодо нього справи про банкрутство податковою інспекцією у 2019 році, проведення арбітражним керуючим (розпорядником майна та ліквідатором) аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ "Феррель Груп" за період з березня 2016 по березень 2019 року, було об`єктивно неможливим за відсутності фінансової звітності боржника за цей період.

Однак, дослідження судом факту наявності або відсутності доведення ТОВ "Феррель Груп" до банкрутства для покладення субсидіарної відповідальності має відбуватися у зазначений трирічний період, що передував відкриттю провадження у справі про банкрутство. При чому, господарський суд має встановити, які саме дії або бездіяльність та яких саме осіб призвели до доведення до банкрутства і причинно-наслідковий зв`язок між ними.

Поряд з наведеним судом встановлено, що в обґрунтування підстав доведення до банкрутства ліквідатор та кредитор посилається на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2017 у справі №820/3750/17, якою встановлено, що ТОВ "Феррель Груп" допущено порушення порядку ведення податкового обліку, а саме: п.57.3 ст. 57, 59.1 ст. 59, ст. 183, 185, 187.1 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижена сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного періоду.

На підставі вище зазначеного акту перевірки ДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення за №0002122203 від 29.07.2015 року на загальну суму 1 607 588,75 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2017 по справі №820/3750/17, зазначено, що оскільки податковий борг з податку на додану вартість в розмірі 1607568,70, на підставі податкового повідомлення-рішення від 30.07.2015 №0002122203 не сплачена, на час розгляду справи сума боргу є узгодженою, в зв`язку з чим адміністративний позов ГУ ДФС у Харківській області до ТОВ "Феррель Груп" про стягнення податкового боргу задоволено; стягнуто до Державного бюджету України кошти у розмірі 1607568,70 грн в рахунок погашення податкового боргу з ТОВ "Феррель Груп".

Однак, суд зазначає, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2017 у справі №820/3750/17 не встановлено факту доведення засновником чи керівниками ТОВ "Феррель Груп" до банкрутства, а лише підтверджено правомірність прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення та донарахування податків.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Слід зауважити, що Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальнихсправах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". ...Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Отже, суд дійшов висновку, що ліквідатором не доведено суду та в матеріалах справи відсутні докази протиправної діяльності, яка б свідчила про доведення підприємства боржника до банкрутства засновником ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що не спростовано Головним управлінням ДПС у Харківській області у своїх письмових поясненнях.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне в задоволенні заяви ліквідатора щодо покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на засновника та керівників ТОВ "Феррель Груп" відмовити.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 2, 58-65 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 3, 11, 13, 14, 74, 86, 233-235 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви ліквідатора щодо покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на засновника та керівників ТОВ "Феррель Груп" - відмовити.

2. Ухвалу направити ліквідатору, кредитору, залученим особам.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня підписання повного судового рішення.

Ухвала підписана 12.08.2020.

Суддя Міньковський С.В.