Рішення

від 11.08.2020 по справі 120/1613/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 серпня 2020 р. Справа № 120/1613/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: Заступника керівника Немирівської місцевої прокуратури в інтересах Держави (вул. Шевченка, 23, м. Немирів, Вінницька область, 22800, код ЄДРПОУ 02909909) до: Староприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області (код ЄДРПОУ- 04329174, вул. Гагаріна, 42, с. Стара Прилука, Липовецький район, Вінницька область, 22511) про: визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Заступника керівника Немирівської місцевої прокуратури в інтересах Держави (далі - позивач) до Староприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначив, що до Староприлуцької об`єднаної територіальної громади, яка створена 05.05.2017, приєдналось с. Нова Прилука Липовецького району, на території яких проживає 421 дитина, у т.ч. діти-сироти, діти позбавлені батьківського піклування та діти, які опинилися у складних життєвих обставинах.

Прокурор зазначив, що діти, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, мають право на особливий захист і допомогу з боку держави. Держава, як гарант цього права, здійснює захист прав дітей, у тому числі через діяльність служб у справах дітей, які безпосередньо забезпечують реалізацію на території відповідних рад державної політики з питань захисту прав дітей. Органи місцевого самоврядування сільських, селищних, міських рад, зобов`язані відповідно до вимог законодавства здійснювати повноваження з питань захисту прав дітей, які є мешканцями громади та утворити для цього у складі відповідних виконавчих органів рад службу у справах дітей.

Проте в порушення вимог законодавства у сфері охорони дитинства щодо захисту прав дітей, у складі виконавчих органів Староприлуцької сільської ради не утворено службу у справах дітей. Оскільки, така ситуація створює загрозу порушення суспільних інтересів та інтересів держави у сфері охорони дитинства щодо реалізації в повному обсязі завдань та заходів державної політики з питань соціально - правового захисту дітей, прокурор в інтересах держави звернувся до суду із цим позовом.

Мотивуючи підстави для представництва інтересів держави у суді, прокурор зазначив, що порушення інтересів держави у даному випадку виразилося у невиконанні Староприлуцькою сільською радою діючих вимог законодавства, що може призвести до порушення інтересів держави в частині гарантування забезпечення належного захисту прав дітей, передбачених Конвенцією ООН "Про права дитини" від 20.11.1989, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.09.1991 №789-ХІІ, Декларацією прав дитини прийнятої резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1959.

Крім того, прокурором зазначено, що орган до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах є Міністерство соціальної політики України. Однак, згідно покладених на Мінсоцполітики завдань, воно лише контролює та координує діяльність служб у справах дітей, здійснює координацію та методологічне забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування щодо соціального захисту дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Вказаним зумовлюється необхідність захисту інтересів держави органами прокуратури.

Ухвалою суду від 15.04.2020 відкрито провадження у даній справі та вирішено розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідно до положень ст. 262 КАС України. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

На виконання вимог ухвали суду та відповідно до положень ст. 162 КАС України, стороною відповідача подано до суду відзив щодо заявлених позовних вимог, з якого слідує, що відповідач заперечує щодо задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.

Cтроки в межах яких може бути подано звернення до адміністративного суду є пропущеними, згідно вимог ст. ст. 122, 123 КАСУ, оскільки з моменту утворення Староприлуцької сільської ОТГ та введення в штатний розпис її виконавчого апарату посади спеціаліста з питань захисту прав дітей і по дату подання позову минуло майже три роки. Так, 05 травня 2017 року Староприлуцька сільська об`єднана територіальна громада була утворена рішенням 20 сесії 7 скликання Староприлуцької сільської ради та 11 травня 2017 року 13 сесією 7 скликання Новоприлуцькою сільською радою за № 282.

22 грудня 2017 року рішенням 3 сесії 8 скликання Староприлуцької сільської ради за №34 "Про затвердження структури та чисельності апарату Староприлуцької сільської ради на 2018 рік", згідно вимог наказу Мінсоцполітики від 19.01.2016 за №26 "Методичних рекомендацій щодо виконання власних (самоврядних) повноважень об`єднаної територіальної громади у сфері соціального захисту населення", в штатний розпис виконавчого апарату Староприлуцької сільської ради введено посаду інспектора (соціального працівника) з питань захисту прав дітей, на яку розпорядженням № 6 від 04 січня 2018 року сільського голови Староприлуцької сільської ради призначено Нечипорука В.В.

31 травня 2018 року розпорядженням за №24/1 сільського голови Староприлуцької сільської ради "Про приведення найменувань посад у відповідність до структури та чисельності апарату Староприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області" посаду "інспектор (соціальний працівник)" було змінено на "головний спеціаліст (з питань захисту прав дітей)".

Про це, неодноразово, повідомлялись Служба у справах дітей Вінницької обласної державної адміністрації, Вінницький обласний центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Вінницької обласної державної адміністрації, тощо. Тому, ці служби обізнані про стан справ у Староприлуцькій сільській раді щодо захисту прав дітей і не мають жодних претензій до роботи та структури органу із захисту прав дітей. Навіть більше, ці органи, в силу своїх можливостей, допомагають інспектору з питань захисту прав дітей Староприлуцької сільської ради.

З огляду на те, що позивач звернувся до суду лише в квітні 2020, останнім пропущено строк звернення до суду з даним позовом, на чому наполягає відповідач.

Крім того, як стверджує відповідач, відомості у позовній про проживання на території Староприлуцької сільської ради 412 дітей віком до 18 років не відповідають дійсності, адже Староприлуцька ОТГ має єдиний представницький орган, на території якого розташовані населені пункти: село Стара Прилука - 406,2 га, населення складає - 1436 осіб та село Нова Прилука - 681,3 га, населення складає - 2032 особи. Відтак, на території обох населених пунктів проживає загалом 412 дітей віком до 18 років.

Оскільки в Староприлуцькій сільській ОТГ нараховується 412 осіб дитячого віку, то керуючись вимогами вищевказаних нормативних актів в штатному розписі виконавчого органу Староприлуцької сільської ради було передбачено посаду спеціаліста з питань захисту прав дітей. Також, з питання створення служби у справах дітей Староприлуцької сільської ради проводились консультації із юрисконсультом Вінницького ВП Центру розвитку місцевого самоврядування та керівництвом служби у справах дітей Вінницької ОДА, які наголосили про доцільність введення в громаді посади спеціаліста з питань захисту прав дітей з урахуванням кількості дітей - 412 осіб та нормах Закону.

Також, відповідач вказує на економічну недоцільність створення служби в Староприлуцькій сільській раді, з огляду на те, що відповідач є неприбуткова організація, яка веде свою господарську діяльність на підставі прийнятого на сесії місцевого бюджету.

12.05.2020 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій останній виклав свої пояснення щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення, які полягають у наступному.

Обов`язок виконавчих органів об`єднаних територіальних громад щодо організації та забезпечення їх діяльності у сфері, зокрема захисту прав дітей, та відповідно створення служби у справах дітей як юридичної особи визначено багатьма законодавчими актами. Втім, відповідачем не вчинено жодних дій щодо вирішення питання про створення служби у справах дітей, що свідчить про бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Щодо тверджень відповідача стосовно пропуску строку звернення, позивач вказує на те, що 19.02.2020 він надіслав лист за №36/3-124вих20, в якому просив надати до прокуратури інформацію щодо утворення в структурі виконавчих органів Староприлуцької ОТГ служби в справах дітей. У відповідь, листом за №43, який надійшов 03.03.2020 вказано, що на території ОТГ проживає 412 дітей, проте служба у справах дітей не створена, відповідні повноваження здійснює головний спеціаліст.

19.05.2020 на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач вказав, що утворення відповідних структурних підрозділів з питань захисту прав дітей у штатному розписі виконавчого органу ОТГ згідно із Методичних рекомендацій "Щодо виконання власних (самоврядних) повноважень ОТГ у сфері соціального захисту населення" вбачається рекомендаційний характер, а не обов`язковий. Натомість, відповідач наполягає на утворенні сільською ОТГ такої структури, як служба у справах дітей, що може бути утворена, якщо дитяче населення перевищує 4 000.

Крім того, відповідач просить урахувати факт надання відповідних рекомендацій Вінницьким ВП Центру розвитку місцевого самоврядування та службою у справах дітей Вінницької ОДА щодо доцільності введення в громаді посади спеціаліста з питань захисту прав дітей. З огляду на вищенаведене просить відмовити у задоволенні позову.

Визначаючись щодо питання про пропущення строків звернення до суду з даним позовом, суд зазначає наступне.

Частиною п`ятою статті 125 Конституції України визначено, що з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.

За визначенням частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У свою чергу, частина перша статті 5 КАС України передбачає право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до ч. 4 статті 5 КАС України, суб"єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень позначає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 2 статті 4 КАС).

За загальним правилом строк звернення до адміністративного суду регламентовано статтею 122 КАС України, за приписами частин першої, другої якої, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до абз 2 ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Відтак, у даному випадку суд перевіряє підстави, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог.

При зверненні з позовом до суду позивач посилається на те, що строк звернення у нього виник 03.03.2020 з моменту отримання відповіді на лист за №36/3-124вих20 про надання до прокуратури інформації щодо утворення в структурі виконавчих органів Староприлуцької ОТГ служби в справах дітей.

Так, з огляду на обставини того, що зверненню позивача до суду передували обставини його запиту з відповідною заявою, за результатами розгляду якої позивачем було отримано відповідь про не створення служби та виконання повноважень головним спеціалістом, суд приходить до висновку, що позивач звернувся до суду із позовом у межах встановленого законодавством строку.

Щодо тверджень відповідача стосовно того, що 05.05.2017 створено Староприлуцьку ОТГ, а 22.12.2017 в штатний розпис виконавчого округу Староприлуцької ОТГ введено посаду інспектора (соціального працівника) з питань захисту прав дітей, при цьому позивач звертається до суду лише 10.04.2020, суд відхиляє з огляду на те, що в даному випадку предметом позову є протиправна бездіяльність, яка на думку позивача, є триваючим порушенням, тому обмежувати строк звернення немає жодних правових підстав.

Відтак, підстави для залишення позову без руху відсутні.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд встановив наступне.

19.02.2020 листом за №36/3-124вих20 Немирівська місцева прокуратура, у межах наданих повноважень, звернулась до голови Староприлуцької ОТГ, в якому просила надати інформацію про дату утворення Староприлуцької ОТГ, кількість дітей, які проживають на її території, наявність у її складі виконавчого органу, а саме служби у справах дітей із наданням належним чином завірених копій відповідних документів.

На вказаний запит, листом за №43 від 27.02.2020, який отримано позивачем 03.03.2020, повідомлено, що Староприлуцька ОТГ була утворена у 2017 році (рішення 20 сесії 7 скликання Староприлуцької ОТГ від 05.05.2017). На території Староприлуцької ОТГ проживає 412 дітей (віком до 18-ти років). Також вказано, що служба у справах дітей в Староприлуцькій ОТГ не створена, а у відділі працює головний спеціаліст, на якого покладено відповідні повноваження.

Вважаючи вищезазначене протиправною бездіяльністю відповідача, яка полягає у нестворенні служби у справах дітей, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

Відповідно до 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із п. 1 ст. 3 Конвенції ООН "Про права дитини" (від 20.11.1989 року, ратифікованої постановою Bерховної Pади № 789-ХІІ від 27.02.1991 року) (далі- Конвенція) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративним чи законодавчими органами, першочергова увага має приділятись якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 3 Конвенції держави-учасниці Конвенції зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров`я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.

Аналогічні зобов`язання України передбачені і у основних міжнародно - правових актах. Ст. 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права від 16.12.1966 року (ратифікований Указом Президії Верховної Ради Української PCP від 19.10.1973 року) визначає право кожної людини на соціальне забезпечення, а ст. 10 цього ж Пакту декларує визнання Державами- учасницями, що сім`ї, яка є природним і основним осередком суспільства, повинні надаватися по можливості якнайширша охорона і допомога, особливо при її утворенні і поки на її відповідальності лежить турбота про несамостійних дітей та їх виховання. Особливих заходів охорони і допомоги має вживатися щодо всіх дітей і підлітків без будь-якої дискримінації за ознакою сімейного походження чи за іншою ознакою. Дітей і підлітків має бути захищено від економічної і соціальної експлуатації.

В Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, закріплено, що дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.

Виходячи з Конституції України та Конвенції ООН про права дитини правові основи діяльності органів і служб у справах дітей та спеціальних установ для дітей, на які покладається здійснення соціального захисту і профілактики правопорушень серед осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку, визначає Закон України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей".

Згідно ст. 1 Закону України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей" здійснення соціального захисту дітей і профілактики серед них правопорушень покладається в межах визначеної компетенції, зокрема, на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері сім`ї та дітей, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері сім`ї та дітей, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері сім`ї та дітей, відповідні структурні підрозділи обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів міських і районних у містах рад. У здійсненні соціального захисту і профілактики правопорушень серед дітей беруть участь у межах своєї компетенції інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, окремі громадяни.

Відповідно до ч. 7 ст. 4 Закону України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей" штатна чисельність працівників районних, міських, районних у містах служб у справах дітей установлюється з розрахунку один працівник служби не більше ніж на одну тисячу дітей, які проживають у районі, та не більше ніж на дві тисячі дітей, які проживають у місті, районі у місті. Штатна чисельність працівників служб у справах дітей виконавчих органів сільських, селищних рад відповідних територіальних громад встановлюється з розрахунку один працівник служби не більше ніж на одну тисячу дітей, але не менше одного працівника на об`єднану територіальну громаду.

Разом з тим, ч. 1 ст. 7 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують вирішення питань щодо встановлення опіки і піклування, створення інших передбачених законодавством умов для виховання дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих, житлових і майнових прав та інтересів дітей та осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 12 вищевказаного Закону безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей. Служба у справах дітей: бере участь у здійсненні заходів щодо соціального захисту і захисту прав та інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і несе відповідальність за їх дотримання, а також координує здійснення таких заходів; оформляє документи на усиновлення і застосування інших форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, визначених цим Законом; оформляє клопотання щодо переведення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на інші форми влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; здійснює контроль за умовами влаштування і утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; здійснює моніторинг діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; здійснює інші заходи стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування").

Згідно із ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать забезпечення школярів із числа дітей-сиріт, дітей з інвалідністю/осіб з інвалідністю I - III групи, дітей, позбавлених батьківського піклування, та дітей із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям", які навчаються в державних і комунальних навчальних закладах, безоплатними підручниками, створення умов для самоосвіти; вирішення відповідно до законодавства питань про повне державне утримання дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, у школах-інтернатах, дитячих будинках, у тому числі сімейного типу, професійно-технічних навчальних закладах та утримання за рахунок держави осіб, які мають вади у фізичному чи розумовому розвитку і не можуть навчатися в масових навчальних закладах, у спеціальних навчальних закладах, про надання громадянам пільг на утримання дітей у школах-інтернатах, інтернатах при школах, а також щодо оплати харчування дітей у школах (групах з подовженим днем) (пп. 6, 8 п. "б" ст. 32 Закону Укрїани "Про місцеве самоврядування").

Відповідно до п. 2, 2-1 п. "б" ч. 1 ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: делеговані повноваження: забезпечення здійснення передбачених законодавством заходів щодо поліпшення житлових і матеріально-побутових умов, зокрема, дітей, що залишились без піклування батьків, на виховання в сім`ї громадян; вирішення відповідно до законодавства питань надання соціальних послуг особам та сім`ям з дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, забезпечення утримання та виховання дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад" суб`єктами добровільного об`єднання територіальних громад є суміжні територіальні громади сіл, селищ, міст. Об`єднана територіальна громада, адміністративним центром якої визначено місто, є міською територіальною громадою, центром якої визначено селище, - селищною, центром якої визначено село, - сільською.

Згідно ч. 4 ст. 4 Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад" найменування об`єднаної територіальної громади, як правило, є похідним від найменування населеного пункту (села, селища, міста), визначеного її адміністративним центром.

У зв`язку з розширенням повноважень сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад щодо провадження діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, постановами КМУ від 15.11.2017 року № 877 та від 11.04.2018 року № 301 внесені зміни до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини (постанова КМУ від 24.09.2008 року № 866), згідно із якими сільські, селищні, міські ради об`єднаних територіальних громад мають самостійно здійснювати діяльність, пов`язану із захистом прав дитини, зокрема передано об`єднаним територіальним громадам повноваження стосовно влаштування під опіку дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

З аналізу наведених вище положень слід дійти висновку, що об`єднані територіальні громади мають самостійно здійснювати діяльність, пов`язану із захистом прав дитини.

Крім того, наказом Міністерства соціальної політики України від 14.06.2018 року №890 затверджено Методичні рекомендації щодо організації та забезпечення діяльності об`єднаної територіальної громади у сфері соціального захисту населення та захисту прав дітей, згідно з п. 1.1. яких передбачено, що з метою забезпечення виконання повноважень у сфері соціального захисту населення та захисту прав дітей у виконавчому органі сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади рекомендовано за рішенням сесії відповідної громади, зокрема, утворити (ввести до штатного розпису) службу у справах дітей як юридичну особу, підпорядковану голові сільської, селищної, міської ради.

Аналізом наведеного можна зробити висновок, що Методичні рекомендації носять виключно рекомендаційний характер щодо утворення служби у справах дітей як юридичну особу.

Також, постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 року №800 затверджено Порядок взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, закладів та установ під час забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі таких, що можуть загрожувати їх життю та здоров`ю, та внесені зміни до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини (постанова Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866), якими визначено органами опіки та піклування, зокрема, виконавчі органи міських, сільських, селищних рад, у тому числі об`єднаних територіальних громад, які провадять діяльність із соціального захисту дітей.

Так, відповідно до п. 3 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини органами опіки та піклування, зокрема, виконавчі органи міських, сільських, селищних рад, у тому числі об`єднаних територіальних громад, які провадять діяльність із соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі забезпечення їх права на виховання у сім`ї, надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових і житлових прав дітей.

Згідно п.п. 13, 14 цього Порядку облік дітей, які залишились без батьківського піклування, здійснює служба у справах дітей за місцем проживання батьків дитини або одного з них, з яким проживала дитина до настання обставин, за яких вона залишилася без піклування батьків, незалежно від місця виявлення дитини, а дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - служба у справах дітей за місцем походження дитини. Відомості про дитину, яка залишилась без батьківського піклування, збираються службою у справах дітей протягом 10 днів після надходження повідомлення про таку дитину. Служба у справах дітей на підставі зібраних відомостей про дитину приймає рішення, яке оформлюється наказом про взяття її на первинний облік дітей, які залишились без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (далі - первинний облік), і вносить дані про таку дитину до книги первинного обліку. Дитина вважається такою, що взята на первинний облік, з дати прийняття такого рішення. Після взяття дитини на первинний облік служба у справах дітей складає та затверджує індивідуальний план соціального захисту дитини, залишеної без батьківського піклування, дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування.

Абзацом 3 частини 3 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 р. № 866 передбачена норма іншого змісту, а саме: Безпосереднє ведення справ і координація діяльності стосовно захисту прав дітей, зокрема дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, покладаються на служби у справах дітей районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, сільських, селищних рад об`єднаних територіальних громад.

Зміст наведеної вище норми стосується виключно функцій служб у справах дітей, які вже утворені та здійснюють своє функціонування, та жодним чином не зобов`язує органи місцевого самоврядування створити таку службу у складі відповідних виконавчих органів.

Суд зазначає, що звернення до суду прокурора у даному випадку, як зазначено у позові, спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання щодо захисту прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які опинилися у складних життєвих обставинах. Так, в позовній заяві вказано, що до Староприлуцької обєднаної територіальної громади, яка створена 05 травня 2017 року, приєдналось с. Нова Прилука Липовецького району, на території яких проживає 421 дитина, в тому числі діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, діти, які опинилися у складних життєвих обставинах. Проте, у порушення вимог законодавства у сфері охорони дитинства щодо захисту прав дітей у складі відповідних виконавчих органів сільської ради не утворено службу у справах дітей.

Відтак, позовна заява стосувалася питання визнання бездіяльності протиправною в частині не створення служби у справах дітей, а не виконання повноважень у сфері захисту прав дітей. Позивачем, в свою чергу, не вказується щодо неналежного виконання головним спеціалістом покладених на нього повноважень, не наведеного жодного випадку в чому полягає порушення прав дітей, які потребують соціальної підтримки.

Натомість, відповідно до матеріалів справи установлено, що з метою забезпечення виконання повноважень у сфері соціального захисту прав дітей, з моменту утворення Староприлуцької сільської ОТГ, введено в штатний розпис її виконавчого апарату посаду спеціаліста з питань захисту прав дітей.

22 грудня 2017 року рішенням 3 сесії 8 скликання Староприлуцької сільської ради за №34 "Про затвердження структури та чисельності апарату Староприлуцької сільської ради на 2018 рік", згідно вимог наказу Мінсоцполітики від 19.01.2016 за №26 "Методичних рекомендацій щодо виконання власних (самоврядних) повноважень об`єднаної територіальної громади у сфері соціального захисту населення", в штатний розпис виконавчого апарату Староприлуцької сільської ради введено посаду інспектора (соціального працівника) з питань захисту прав дітей, на яку розпорядженням №6 від 04 січня 2018 року сільського голови Староприлуцької сільської ради призначено Нечипорука В.В.

31 травня 2018 року розпорядженням за №24/1 сільського голови Староприлуцької сільської ради "Про приведення найменувань посад у відповідність до структури та чисельності апарату Староприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області" посаду "інспектор (соціальний працівник)" було змінено на "головний спеціаліст (з питань захисту прав дітей)".

Установлено, що з моменту утворення Староприлуцької сільської ОТГ головним спеціалістом з питань захисту прав дітей Нечипоруком В.В. систематично виконуються основні завдання служби, закріплені наказом Мінсоцполітики від 19.01.2016 за №26 Методичні рекомендації щодо виконання власних (самоврядних) повноважень об`єднаної територіальної громади у сфері соціального захисту населення та ст. 3 Типового положення про службу у справах дітей районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2007 року за №1068 а саме: реалізація на відповідній території державної політики з питань соціального захисту дітей, запобігання дитячій бездоглядності та безпритульності, вчиненню дітьми правопорушень; розроблення і здійснення самостійно або разом з іншими структурними підрозділами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, громадськими організаціями заходів щодо захисту прав, свобод і законних інтересів дітей; координація зусиль місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності у вирішенні питань соціального захисту дітей та організації роботи із запобігання дитячій бездоглядності та безпритульності; забезпечення додержання вимог законодавства щодо встановлення опіки та піклування над дітьми, їх усиновлення, влаштування в дитячі будинки сімейного типу, прийомні сім`ї; здійснення контролю за умовами утримання і виховання дітей у закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, спеціальних установах і закладах соціального захисту для дітей усіх форм власності; ведення державної статистики щодо дітей; ведення обліку дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, усиновлених, влаштованих до прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу та соціально-реабілітаційних центрів (дитячих містечок); надання органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності, громадським організаціям, громадянам практичної та методичної допомоги, консультацій з питань соціального захисту дітей, запобігання вчиненню дітьми правопорушень; улаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, під опіку, піклування до дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей, сприяння усиновленню; підготовка інформаційно-аналітичних і статистичних матеріалів, організація дослідження стану соціального захисту дітей, запобігання дитячій бездоглядності та безпритульності, вчиненню дітьми правопорушень; визначення пріоритетних напрямів поліпшення на відповідній території становища дітей, їх соціального захисту, сприяння фізичному, духовному та інтелектуальному розвиткові, запобігання дитячій бездоглядності та безпритульності, вчиненню дітьми правопорушень.

Головним спеціалістом з питань захисту прав дітей регулярно проводиться в Староприлуцькій ОТГ: соціальна робота з дітьми-сиротами та дітьми позбавленими батьківського піклування під опікою та піклуванням; виявлення та здійснення оцінки потреб обліку сімей із дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах їх соціальний супровід та діяльність дорадчих органів, про що додано щоквартальні звіти до Служби у справах дітей Вінницької ОДА, Вінницького обласного центру соціальних служб у справах сім`ї, дітей та молоді.

Матеріалами справи підтверджено, що систематично до профільних установ, подається інформація щодо: кількості сімей різних категорій, які проживають на території Староприлуцької ОТГ; фахівців, які надають послуги соціального супроводу прийомним сім`ям, дитячим будинкам сімейного типу, сім`ям опікунів, піклувальників; про відпочинок, оздоровлення та лікування дітей сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, які виховуються в ПС, ДБСТ.

Ведеться соціальна робота сімей, діти з яких перебувають в інтернатних закладах системи освіти та які протягом літніх канікул відпочивають вдома, так як на території Староприлуцької сільської ОТГ розташована допоміжна школа-інтернат для дітей з особливими потребами.

Також, матеріалами справи доведено, що головним спеціалістом з питань захисту прав дітей систематично проводяться обстеження умов проживання сімей із дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах, про що складено відповідні акти. Проводиться постійна взаємодія з Липовецьким відділення поліції Немирівського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області щодо вказаних сімей. Проводяться засідання опікунських рад при виконавчому комітеті Староприлуцької сільської ради, щодо стану утримання та виховання дітей в сім`ях опікунів, піклувальників та в сім`ях, що перебувають у складних життєвих обставинах. На їх підставі видаються рішення про доцільність призначення опікунами, визначення тимчасового місця проживання тощо. Також, ведеться соціальна робота в умовах карантину про що теж подається звітність.

Крім того, суд бере до уваги взаємодію служби у справах дітей Липовецької РДА із головним спеціалістом з питань захисту прав дітей Староприлуцької сільської ОТГ, за якою були передані особові справи дітей, що перебувають на обліку, як такі, що опинилися в складних життєвих обставинах. Також належними доказами доводиться взаємодія та співпраця головного спеціаліста із Службою у справах дітей Вінницької ОДА, Вінницьким обласним центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Вінницької ОДА, Службою у справах дітей Липовецької РДА, Липовецьким відділенням поліції Немирівського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області, що вказує на належне виконання захисту прав дітей утвореної ОТГ.

Суд акцентує увагу, що у зв`язку з добровільним об`єднанням громад, адміністративно - територіальний устрій не змінюється. Липовецька районна державна адміністрація як до об`єднання громад так і після цього здійснює свої повноваження, що визначені чинним законодавством, в межах адміністративно - територіальної одиниці - району. Тобто, незалежно від того скільки територіальних громад увійшли до складу ОТГ, районну державну адміністрацію жодним чином не обмежено у повноваженнях, що передбачені законодавством.

У відповідності до п.п. 1, 9, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України Про місцеві державні адміністрації місцеві державні адміністрації наділені повноваженнями щодо захисту майнових та немайнових прав дітей - сиріт, дітей позбавлених батьківських прав, осіб з їх числа, сімей, що опинилися в складних життєвих обставинах і т.ін. Тобто, Законом України Про місцеві державні адміністрації повноваження адміністрацій, щодо захисту прав дітей не обмежуються у зв`язку з утворенням територіальної громади.

Отже, спільними принципами місцевого самоврядування та діяльності місцевих державних адміністрацій є поєднання державних і місцевих інтересів. А це свідчить про взаємозв`язок між відповідними органами та уникнення дублювання повноважень тотожних органів, що здійснюють свої повноваження в межах однієї адміністративно - територіальної одиниці.

Також суд бере до уваги, що на території обох населених пунктів ОТГ проживає загалом 412 дітей віком до 18 років. Відповідно до інформації про здійснення соціальної роботи встановлено, що станом на 08.04.2020 на території ОТГ загальна кількість сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах - 2; кількість сімей до яких повернулися діти із закладів інституційного догляду та виховання - 7; кількість сімей, в яких виховуються діти під опікою/піклуванням - 2. Відтак, твердження позивача, що на території ОТГ проживає 412 дітей, в тому числі діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, діти, які опинилися у складних життєвих обставинах, матеріалами справи не підтверджується.

Щодо доводів позивача стосовно бездіяльності відповідача, а саме не створення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей, на підтвердження яких останній вказує ряд нормативно - правових актів, що стосуються діяльності служби у справах дітей, її чисельності.

Суд акцентує увагу, що в наведених законодавчих актах відсутні норми, якими покладається на відповідача обов`язок стосовно створення служби у справах дітей, як виконавчого органу та не наведено підстав неправомірності введення в штатний розпис виконавчого органу Староприлуцької сільської ради посаду спеціаліста з питань захисту прав дітей.

Позивач у позовній заяві посилається на Указ Президента України від 30.09.2019 року № 721/2019 "Про деякі питання забезпечення прав та законних інтересів дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, розвитку та підтримки сімейних форм виховання дітей", яким зобов`язано вжити заходів щодо приведення штатної чисельності служб у справах дітей, у тому числі в об`єднаних територіальних громадах.

Так, з метою забезпечення права дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, на особливий захист та Допомогу держави, розвитку та підтримки сімейних форм виховання дітей, Указом Президента України від 30.09.2019 року № 721/2019 "Про деякі питання забезпечення прав та законних інтересів дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, розвитку та підтримки сімейних форм виховання дітей" постановлено:

- вжити в установленому порядку заходів Кабінету Міністрів України, перелік яких наведено у частині першій;

- обласним, Київській міській державним адміністраціям за участю органів місцевого самоврядування відповідно до компетенції уживати в установленому порядку вичерпних заходів щодо, зокрема, приведення штатної чисельності служб у справах дітей відповідно до нормативів, установлених законодавством, у тому числі в об`єднаних територіальних громадах.

Отже, відповідно до компетенції об`єднана територіальна громада має уживати в установленому порядку вичерпних заходів щодо приведення штатної чисельності служб у справах дітей відповідно до нормативів, установлених законодавством.

Питання нормативів передбачено у Методичних рекомендаціях. Так, з метою забезпечення єдиного методологічного підходу до виконання власних (самоврядних) повноважень об`єднаної територіальної громади у сфері соціального захисту населення та захисту прав дітей на підставі норм законодавчих актів з питань соціального захисту населення розроблено Методичні рекомендації, які затверджені наказом Мінсоцполітики за №26 від 19.01.2016.

Відповідно до Методичних рекомендацій передбачено:

- пункт 1.3. - для виконання власних повноважень у сфері соціального захисту населення, в тому числі захисту прав дітей, у структурі виконавчого органу об`єднаної територіальної громади пропонується утворити відповідні структурні підрозділи або покласти повноваження на відповідальних працівників виконавчого органу (далі - відповідальний підрозділ (посадова особа));

- пункт 1.8. - з метою належного виконання власних (самоврядних) повноважень об`єднаної територіальної громади у сфері захисту прав дітей рекомендується передбачати посади спеціалістів з питань захисту прав дітей у штатному розписі виконавчого органу об`єднаної територіальної громади (із розрахунку: орієнтовно 1 працівник на 2 тисячі дитячого населення) або утворювати структурний підрозділ захисту прав дітей (якщо дитяче населення перевищує 4 тисячі).

Системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що з метою належного виконання власних (самоврядних) повноважень об`єднаної територіальної громади у сфері захисту прав дітей рекомендується передбачати посади спеціалістів з питань захисту прав дітей у штатному розписі виконавчого органу ОТГ із розрахунку: орієнтовно 1 працівник на 2 тисячі дитячого населення, або альтернативно, в разі якщо дитяче населення перевищує 4 тисячі, утворювати структурний підрозділ.

Оскільки, в Староприлуцькій сільській ОТГ нараховується 412 осіб дитячого віку до 18 років, то правомірно, що в штатному розписі виконавчого органу Староприлуцької сільської ради було передбачено посаду спеціаліста з питань захисту прав дітей, яку в подальшому було змінено на посаду головного спеціаліста (з питань захисту прав дітей).

Суд вважає помилковим твердження позивача про обов"язок сільської ради створити службу із обов"язком забезпечувати соціальні гарантії прав дітей, оскільки такі поняття не є тотожними.

Зокрема позивач посилається на положення п. 1 ч. 2 ст. 38 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , якою передбачено, що до відання виконавчих органів міських (за винятком міст районного значення) рад, крім повноважень, зазначених у пункті б частини першої цієї статті, належить утворення служб у справах дітей та спостережної, спрямування їх діяльності.

По-перше, вказана норма передбачає повноваження щодо утворення служб у справах дітей. По-друге, стаття 38 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні регламентує повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад власні та делеговані. Частина перша статті 38 Закону окреслює повноваження всіх виконавчих органів рад. Натомість частина друга, на яку покликається позивач, статті 38, як уточнююча норма, окреслює додаткові повноваження виконавчих органів міських рад, а не виконавчих органів місцевих рад.

Крім того, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження типових положень про службу у справах дітей №1068 від 30.08.2007 року, в редакції від 19.02.20018 року, п. 4 передбачено Обласним, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям у місячний строк розробити та затвердити положення про службу у справах дітей . А пунктом 5 цієї ж Постанови, Кабінет Міністрів України лише рекомендує органам місцевого самоврядування розробити положення про службу у справах дітей на основі Типового положення про службу у справах дітей обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації та Типового положення про службу у справах дітей районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації.

Аналізуючи дані норми можна дійти до висновку, що якщо законодавством було б встановлено обов`язок органу місцевого самоврядування створити службу у справах дітей, то даний суб`єкт би зазначили саме в пункті 4, та зобов`язали б розробити та затвердити таке положення, а не рекомендували б.

Наведене вище свідчать про необґрунтованість доводів позивача та підтверджують доводи відповідача щодо виконання останнім власних та делегованих повноважень у сфері захисту прав дітей.

Стосовно зобов`язання Староприлуцької сільської ради вчинити дії, спрямовані на утворення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей, суд зазначає наступне.

Рішення щодо утворення у складів виконавчих органів ради служби у справах дітей, приймається колегіальним органом сільської ради. Водночас, суд звертає увагу, що перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Отже, завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Суд є правозастосовуючим органом, тобто, не створюючи нових правових норм, не підміняючи собою органи виконавчої та законодавчої влади, на підставі закону у встановленому процесуальним законом порядку вирішує справи.

В постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року за №13 викладено позицію щодо неможливості суду підміняти собою органи владних повноважень, згідно якої суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Також суд відхиляє покликання позивача на висновок Чернігівського окружного адміністративного суду у прийнятому рішенні від 17.03.2020 у справі №620/305/20, в силу того, що відповідно до ч. 7 ст. 78 КАС України, правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи не є обов`язковою для суду.

Також, Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2020 року по даній справі рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року скасовано та прийнято нове, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог заступника прокурора Чернігівської області.

Відповідно до положень ст. 242 КАС України, суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, враховує висновки щодо застосування норми права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до положень ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відтак, за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Тобто, обов`язок доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень одночасно покладено на усіх учасників процесу.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази на підтвердження правомірності своїх дій, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Прокурор у даній справі є суб`єктом владних повноважень та виконує функції з представництва інтересів держави у суді, тому суд дійшов висновку, що оскільки позивачем не надано доказів понесених витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, то судові витрати до стягнення з відповідача не належать.

Виходячи із приписів положень статті 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір з відповідача не стягується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви заступника керівника Немирівської місцевої прокуратури до Староприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити: Немирівська місцева прокуратура (вул. Шевченка, 23, м. Немирів, Вінницька область, 22800, код ЄДРПОУ 02909909); Староприлуцька сільська рада Липовецького району Вінницької області (код ЄДРПОУ- 04329174, вул. Гагаріна, 42, с. Стара Прилука, Липовецький район, Вінницька область, 22511)

Копію рішення у повному обсязі сторони можуть одержати: (11.08.2020)

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна