Рішення

від 12.08.2020 по справі 360/2641/20

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

12 серпня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2641/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Ірметова О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

09 липня 2020 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач, Біловодське ОУПФУ Луганської області) з такими позовними вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 17.03.2020 №3405/03-18 про відмову в призначені позивачці пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2;

- зобов`язати Біловодське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області призначити позивачці пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 11.03.2020 та провести її виплату.

Позов обґрунтовано тим, що 11.03.2020 позивачка звернулась до Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2.

Рішенням відповідача від 17.03.2020 № 3405/03-18 позивачці відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2, у зв`язку із недосягненням нею необхідного віку для виходу на пенсію відповідно до п.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зокрема в рішенні Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області підставою відмови зазначено, що пенсійне забезпечення громадян, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 здійснюється відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-ІV. Частина 2 вказаної норми Закону №1058 передбачає право на пенсію за віком на пільгових умовах працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. До досягнення віку встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними віку 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року.

Разом з цим з рішення вбачається, що відповідачем на підставі наданих ОСОБА_1 документів зараховано до її загального страхового стажу роботи 30 років 05 місяців 07 днів, до пільгового стажу роботи за списком №2 зараховано 10 років 9 місяців 19 днів роботи, і це свідчить про достатність у позивачки загального та спеціального стажу для призначення пенсії за Списком №2. Таким чином Біловодське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської вважає, що ОСОБА_1 набуде права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 після досягнення нею 54 років, і це є єдиною підставою для відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах, яка має місце через правову колізію та невизначеність застосування норм права.

Позивачка вважає, що вказане рішення відповідача є незаконним, порушує права позивача, оскільки відмова винесена без врахування висновків рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року № 1-р/2020.

У зв`язку із чим вважає, що єдиним ефективним засобом правового захисту, який повністю виключить для відповідача можливість невиконання чи неналежного виконання рішення суду при призначенні пенсії, буде визнання рішення суб`єкта владних повноважень протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, а саме: призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 11.03.2020 - з дати звернення із заявою про призначення пенсії.

Ухвалою суду від 13 липня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено справу до розгляду в порядку прощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 51-52).

29.07.2020 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 71-72), в якому останній заперечував проти позовних вимог з огляду на наступне.

Позивачка звернулась 11.03.2020 до відповідача із заявою про призначення/перерахунок пенсії на пільгових умовах. Відповідачем, за результатами розгляду заяви, було відмовлено у призначені пенсії (рішення від 17.03.2020 р. № 3405/03-18). Загальний стаж роботи позивачки складає 30 років 05 місяців 07 днів, пільговий стаж роботи за списком № 2 складає 10 років 09 місяців 19 днів, що не відповідає вимогам частини першої статті 26 та пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058.

Також відповідач зазначив, що відповідно до частини першої статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування починаючи з 1 січня 2020 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи, за наявності страхового стажу не менше 27 років.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року.

Щодо посилання на рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23 січня 2020 року, відповідач зазначає наступне.

Так, рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу І, пункту 2 розділу III Прикінцеві положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року №213-VIII : визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти б - г статті 54 Закону України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788- XII зі змінами, внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII.

Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року в редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право па пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців па зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Позивачка зазначає про можливість застосування до неї приписів статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення з урахуванням абсолютної ідентичності цієї норми приписам статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

Однак, норми частини другої статті 114 Закону № 1058-IV неконституційними не визнавались, а отже, частина друга статті 114 Закону № 1058-1V є чинною.

До того ж, у рішенні Конституційного Суду України № І-р/2020 від 23 січня 2020 року розглядалося питання щодо законності підвищення пенсійного віку для категорій працівників, що визначені у статті 13 Закону № 1788-ХІІ, натомість питання, які розглядаються у цій справі, стосуються віку, необхідного для отримання пенсійного забезпечення на пільгових умовах за віком за приписами статті 114 Закону № 1058-1V.

За таких обставин відповідач вважає, що рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 на спірні правовідносини не впливає, оскільки приписи Закону № 1788-ХІІ не поширюються па позивача.

Таким чином, оскільки, необхідного для призначення пільгової пенсії віку, позивачка станом на час звернення до відповідача із заявою про призначення пільгової пенсії, передбаченого частиною другою статті 114 Закону № 1058-1V (54 роки), не досягла, відповідачем відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Щодо вимог позивачки призначити пенсію з 11.03.2020, відповідач зазначає, що згідно частини першої статті 45 Закону № 1058-ІУ пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Згідно з пунктом 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. На підставі частини п`ятої статті 45 Закону № 1058-ІУ документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

З огляду на вищенаведене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 (а.с. 8-9).

Позивачка має статус внутрішньо переміщеної особи, відповідно до довідки від 10.03.2020 № 920-5000277005 (а.с. 11).

11.03.2020 ОСОБА_1 звернулась із заявою встановленого зразка до Біловодського ОУПФУ Луганської області про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 (а.с. 75).

До заяви було додано: паспорт, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудову книжку НОМЕР_1 , диплом про навчання ( НОМЕР_2 ), довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, заяву про спосіб виплати пенсії, інший документ (ОК-5), свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про шлюб, фото пенсіонера (а.с. 76).

Біловодське ОУПФУ Луганської області рішенням від 17.03.2020 № 3405/03-18 відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 у зв`язку з недосягненням необхідного віку для виходу на пенсію. В обґрунтування зазначеного рішення вказано, що відповідно до п. 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , на призначення пенсії на пільгових умовах мають право жінки, які були зайняті повний робочий день на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць за умови 55 річного віку та при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року народження після досягнення ними 54 років. За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 - не менше 27 років 6 місяців у жінок. Відповідно до записів в трудовій книжці та додатково наданих документів загальний стаж роботи ОСОБА_1 складає 30 років 05 місяців 07 днів, пільговий стаж роботи за списком № 2 становить 10 років 9 місяців 19 днів (а.с. 6-7).

Трудова книжка позивачки НОМЕР_1 (а.с. 15-16) містить наступні записи щодо спірних періодів роботи:

Антрацитівський завод збірних теплиць ім. ХХVІ з`їзду КПРС:

Запис № 1 від 04.12.1986- прийнята для проходження виробничої практики учнем токаря на ремонтно-механічну ділянку, наказ № 223 від 03.12.1986;

Запис № 2 від 23.01.1987 звільнена у зв`язку з закінченням виробничої практики, наказ № 17к від 23.01.1987;

Ворошиловградський автоскладальний завод, філіал в м. Антрациті завод Автоагригат :

Запис № 3 від 05.05.1987 - прийнята на завод Автоагригат токарем 2-го розряду для проходження виробничої практики, наказ № 475/к від 05.05.87;

Запис № 4 від 15.05.1987 - звільнена у зв`язку з закінченням виробничої практики за власним бажанням, наказ № 509/к від 15.05.1987;

ЦЗФ Нагольчанська ВО Антрацитвуглезбагачення

Запис № 5 від 14.05.1987 - прийнята в механічний цех токарем 2-го розряду на час проходження виробничої практики, наказ № 123-к від 15.05.1987;

Запис № 6 від 05.07.1987 - звільнена у зв`язку з закінченням виробничої практики, наказ № 123-к від 15.05.1987;

Запис № 7 від 06.07.1987 - прийнята на погрузку оператором 4-го розряду тимчасово на 1 місяць, наказ № 173-к від 09.07.197;

Запис № 8 від 07.08.1987 - звільнена у зв`язку з закінченням тимчасової роботи, наказ № 173-к від 09.07.1987;

Запис № 9 від 01.12.1987 - прийнята на погрузку оператором 4-го розряду на час переддипломної практики, наказ № 299 від 01.12.1987;

Запис № 10 від 04.01.1988 - звільнена у зв`язку з закінченням виробничої практики, наказ № 2к від 04.01.1988;

Антрацитівський гірничний технікум

Запис № 11 від 01.09.1984 - зарахована на 1-й курс денного відділення, наказ № 105-к від 27.08.1984;

Запис № 12 від 24.02.1988 - відрахована у зв`язку з закінченням, диплом НОМЕР_2 з відзнакою;

ЦЗФ Нагольчанська ВО Антрацитвуглезбагачення

Запис № 13 від 18.03.1988 прийнята до цеху збагачення оператором пульта управління 4-го розряду, наказ № 60-к від 18.03.1988;

Запис № 14 від 23.06.1988 - переведена вагоноперекидачем 4-го розряду, наказ № 149к від 23.06.1988;

Запис № 15 від 01.08.1997 - призначена на посаду майстра цеху збагачення, наказ № 110к від 31.07.1997;

Запис № 16 від 01.07.2000 - призначена на посаду начальника зміни, наказ № 98к від 03.07.2000;

Запис № 17 від 20.10.2009 - звільнена у зв`язку з переходом на вибірну посаду голови профспілкового комітету ТОВ ЦФ Нагольчанська , наказ № 143к від 21.10.2009.

Трудова книжка містить наступну інформацію про проведення атестації робочих місць:

Наказ № 315 від 10.11.1994 за результатами атестації робочих місць за умовами праці підтверджено право на пенсію на пільгових умовах за Списком № 2;

Наказ № 414 від 30.12.1998 за результатами атестації робочих місць за умовами праці підтверджено право на пенсію на пільгових умовах за Списком № 2;

Наказ № 326 від 16.12.2003 за результатами атестації робочих місць за умовами праці підтверджено право на пенсію на пільгових умовах за Списком № 2;

Наказ № 139 від 16.12.2008 за результатами атестації робочих місць за умовами праці підтверджено право на пенсію на пільгових умовах за Списком № 2.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон 1788) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років (стаття 12 Закону 1788).

Відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (у редакції, у редакції Закону України від 02.03.2015 р. N 213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.

Аналогічно згідно з підпунктом 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики №383 від 18.11.2005 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (надалі - Порядок № 383).

Згідно з пунктом 10 Порядку № 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.

Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка (пункт 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637, далі - Порядок № 637).

Зі змісту вказаної норми вбачається, що уточнюючі довідки мають надаватися у разі, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13 та Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14 квітня 2018 року у справі № 164/1993/14-а, від 19 червня 2018 року у справі № 592/5846/17, від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17, від 28 березня 2019 року у справа №194/712/17, від 18 квітня 2019 року у справі №156/173/17, від 11 липня 2019 року у справі №423/1156/17 та від 11 липня 2019 року у справі №225/3845/17.

Відповідно до п.п. 1, 2, 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 р. №442 (далі за текстом Порядок № 442), атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах. Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначається наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. Позачергово атестація проводиться у разі докорінної зміни умов і характеру праці з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, профспілкового комітету, трудового колективу або його виборного органу, органів Державної експертизи умов праці з участю установ санітарно-епідеміологічної служби МОЗ.

Підпунктами 4.1, 4.4, 4.5 п. 4 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 № 383, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 р. за № 1451/11731 (далі за текстом Порядок №383), згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 № 442 (далі - Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.

Зазначена постанова № 442 набула чинності з 21.08.92.

Трудова книжка ОСОБА_1 містить записи про проведення атестації робочих місць за умовами праці підтверджено право на пенсію на пільгових умовах за списком № 2 у 1994, 1998, 2003, 2008 роках. Також в матеріалах справи наявні: довідка від 16.10.2014 № 07/212 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній; накази про результати атестації робочих місць за умовами праці з переліками робочих місць, робот, професій і посад для яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2 (а.с. 18, 35-41).

Пунктом 3 Порядку №383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).

Згідно Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162, та Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36, які були чинними у 1994-2003 роках та 2003-2016 роках відповідно, до робіт, що надають право на пільгову пенсію за Списком №2, відносилися роботи 1) 2030000а-15948 оператори пульта управління, зайняті у виробництві обважнювачів брикетів, препаратів і концентра (-тів), у тому числі вугільних; 2) 2040100а-13598 машиністи вагоноперекидачів; 3) 1010100г-23269 майстри (старші майстри) контрольні 2040100б-24043 начальники змін.

Трудова книжка позивачки, яка описана вище, містить записи щодо роботи ОСОБА_1 в ЦЗФ Нагольчанська ВО Антрацитвуглезбагачення з 18.03.1988 по 23.06.1988 на посаді оператора пульта управління 4-го розряду, з 23.06.1988 по 01.08.1997 вагоноперекидачем 4-го розряду, з 01.08.1997 по 01.07.200 майстром цеху збагачення, з 01.07.2000 по 20.10.2009 начальником зміни.

Записами у трудовій книжці та довідкою від 16.10.2014 № 07/212, виданою ТОВ ЦЗФ Нагольчанська , підтверджується характер роботи позивачки у спірний період за Списком № 2, що надає право на включення спірних періодів до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Крім того, сам відповідач у спірному рішенні не заперечує наявність у позивачки пільгового стажу роботи за списком № 2 - 10 років 9 місяців 19 днів, загального стажу роботи - 30 років 05 місяців 07 днів.

Наказом Мінфіну від 14.04.2015 р. №435 (зі змінами) затверджено довідник кодів підстав для обліку Пенсійним фондом України стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства.

Згідно зазначеного довідника код підстави НОМЕР_3 - це працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461, і за результатами атестації робочих місць.

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5 про ОСОБА_1 в графі Відомості по спеціальному стажу вбачається, що у період з 1999 року по 2009 рік позивачці враховано спецстаж за кодом НОМЕР_3 (а.с. 86).

Отже стаж, необхіний для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, ОСОБА_1 зараховано.

Підставою для прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, стали висновки відповідача про не досягнення заявницею пенсійного віку, передбаченого підпунктом 2 пункту 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

З цього приводу суд зазначає, що 23.01.2020 Конституційним Судом України прийнято рішення №1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу І, пункту 2 розділу ІІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII.

Так, вищевказаним рішенням визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти б - г статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII (пункт 1).

Стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення (пункт 2).

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Аналогічна за змістом норма міститься у статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13.07.17 №2136-VIII.

Отже, відповідні положення статті 13, частини другої статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII втратили чинність з 23 січня 2020 року.

Також пунктом 3 рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року вирішено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року N 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: "На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.

Таким чином, на час прийняття оскаржуваного рішення № 3405/03-18 від 17.03.2020 застосуванню підлягала стаття 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року N 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

В рішенні №1-р/2020 від 23.01.2020 року Конституційний Суд України зазначив, що "Згідно зі статтею 13, частиною другою статті 14, пунктами "б" - "г" статті 54 Закону N 1788 у редакції до внесення змін Законом N 213 у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у цих нормах, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію. Однак оспорюваними положеннями Закону N 213 змінено нормативне регулювання призначення пенсій таким особам.

Конституційний Суд України, дослідивши правовідносини, пов`язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначає, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Отже, особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об`єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов`язані саме з положеннями Закону N 1788 у редакції до внесення змін Законом N 213. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Таким чином, стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону N 1788 зі змінами, внесеними Законом N 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність".

Отже, зазначене рішення Конституційного Суду України надає право жінкам, які працювали за Списками № 1 або № 2, вийти на пільгову пенсію після досягнення відповідно 45 і 50 років, за умови, що вони працювали в шкідливих чи важких умовах праці до 1 квітня 2015 року.

Суд зазначає, що станом на 1 квітня 2015 року позивач мала стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Станом на дату звернення за призначенням пенсії 11.03.2020 року позивач досягла 51 року, та мала стаж роботи не менше 20 років, з них більше 10 років на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, доводи відповідача про недосягнення позивачем пенсійного віку, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, є помилковими.

Суд зазначає, що Закон України Про пенсійне забезпечення (Закон № 1788) є пріоритетним у спірних правовідносинах, ніж Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , бо Закон 1788, відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій та визначає які саме види пенсій призначаються громадянам України.

Отже, в оскаржуваному рішенні, відповідач помилково відмовив позивачці у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, у зв`язку з недосягненням нею відповідного віку, посилаючись на норми п. 2 ч. 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення № 3405/03-18 від 17.03.2020 прийнято відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що переглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії передбачені Законом України "Про пенсійне забезпечення" та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Також, суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права сформовано у постанові Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 227/3208/16-а.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є: визнання протиправним та скасування рішення Біловодського ОУПФУ Луганської області від 17.03.2020 № 3405/03-18 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 та зобов`язати відповідача призначити позивачці пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з дати звернення 11 березня 2020 року.

Щодо позовної вимоги провести виплату пенсії, суд вважає що така вимога у повній мірі охоплюється зобов`язанням відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з дати звернення 11 березня 2020 року. Відповідно, додаткового зобов`язання не потребує.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Позивачкою при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн, що підтверджується квитанцією № 0.01758731883.1 від 06.07.2020 (а.с. 5).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені, судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 840,80 грн на користь позивачки.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 17.03.2020 № 3405/03-18 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах за Списком № 2.

Зобов`язати Біловодське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області (ідентифікаційний код: 41247269, місцезнаходження: 92800, Луганська обл., смт. Біловодськ, вул. Центральна, 77) призначити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 ) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з дати звернення 11 березня 2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (ідентифікаційний код: 41247269, місцезнаходження: 92800, Луганська обл., смт. Біловодськ, вул. Центральна, 77) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 ) судовий збір в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Ірметова