Рішення

від 12.08.2020 по справі 520/4342/2020

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

12.08.2020р. справа №520/4342/2020 Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) осіб справу за позовом

Головного управління ДПС у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Долеман" простягнення 221.001,53 грн. коштів за податковим боргом , - встановив:

Матеріали позову одержані судом 01.04.2020 р. Рішення про прийняття справи до розгляду було прийнято 06.04.2020 р. Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті може бути розпочатий з 07.05.2020 р.

Суб`єкт владних повноважень, Головне управління ДПС у Харківській області (далі за текстом - владний суб`єкт, позивач, контролюючий орган, адміністративний орган, Управління), у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про стягнення з ТОВ "Долеман" 221.001,53 грн. за податковим боргом.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що платник податків у добровільному порядку не виконав податкового обов`язку з оплати податкового повідомлення-рішення. Вказане спричинило утворення спірної суми заборгованості. Вжиті контролюючим органом заходи, зокрема, направлення податкової вимоги, не призвели до погашення податкового боргу. Посилаючись на вказані вище обставини, позивач просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Долеман" (далі за текстом - платник, ТОВ), правом на подання письмового відзиву у прийнятні поза розумним сумнівом строки не скористався, хоча про відкриття провадження по справі повідомлявся судом належним чином і завчасно. про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке було вручене 15.04.2020 р.

Усвідомлюючи, що приписами постанови КМУ від 11.03.2020р. №211 у кореспонденції із положеннями п.3 розділу VI КАС України з 12.03.2020 р. автоматично продовжено перебіг строків на вчинення учасниками судових справ окремих процесуальних дій, у тому числі і стосовно подання відзиву, суд ухвалою від 16.06.2020 р. запропонував відповідачу направити письмове повідомлення з приводу наявності наміру та ймовірних строків реалізації як права на подання відзиву на позов, так і інших процесуальних прав, реалізація яких є необхідною для вирішення спору по суті.

Вказану ухвалу було отримано ТОВ 26.06.2020 р., проте жодних процесуальних документів з цього приводу від відповідача не надходило.

Суд зазначає, що 17.07.2020 р. набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 731-IX, який зокрема, встановив, що відповідні процесуальні строки суд поновлює за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

При цьому, п. 2 Прикінцевих положень згаданого Закону встановлено, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Жодних заяв з приводу процесуальних строків від учасників справи у період після 17.07.2020 р. до суду не надходило.

За таких обставин, суд не вбачає перешкод у вирішенні спору по суті, адже доходить висновку, що учасниками справи у прийнятні поза розумним сумнівом строки були реалізовані права на подачу відповідних процесуальних документів.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявлена владним суб`єктом вимога ґрунтується на податковому повідомленні-рішенні ГУ ДПС у Харківській області №00000260517 від 01.11.2019р. про визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 219.815,50грн. (основний платіж - 139.877,00грн.; штраф - 69,938,50грн.). Також до структури боргу входить 11.186,33грн. пені.

Згадане рішення було направлено контролюючим органом за правильною у розумінні ст.45 Податкового кодексу України податковою адресою боржника і 06.11.2019р. було одержано платником.

Ця обставина підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

Доказів оскарження цього рішення контролюючого органу до суду або адміністративного органу вищого рівня учасниками справи не подано.

16.11.2019 р. контролюючим органом з посиланням на п. 129.1.2 ст. 129 Податкового кодексу України у картці особового рахунку відповідача була проведена облікова операція з нарахування пені у розмірі 11186,33 грн.

25.11.2019 р. контролюючим органом була винесена податкова вимога №153050-57 на суму 221.511,83грн., яка надіслана на правильну податкову адресу відповідача і 02.12.2019р. вручена уповноваженій особі ТОВ.

Стверджуючи про наявність підстав для виконання податкового обов`язку боржника у примусовому порядку, контролюючий орган ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З 01.01.2011 р. таким законом є Податковий кодекс України.

З огляду на приписи ч. 2 ст. 73 КАС України до предмету доказування по адміністративній справі про стягнення заборгованості, котра утворилась внаслідок невиконання публічного обов`язку з проведення платежу на користь Державного бюджету України, місцевого бюджету чи певного суб`єкта владних повноважень з огляду на приписи ч. 2 ст. 73 КАС України входять обставини: 1) реального існування зобов`язаної особи як суб`єкта права, 2) виникнення публічного обов`язку по здійсненню платежу, 3) доведення до відома зобов`язаної особи факту виникнення публічного обов`язку по здійсненню платежу, 4) виконання публічного обов`язку в добровільному порядку, 5) дотримання органом контролю чи управління визначеної законом процедури виконання публічного обов`язку в примусовому порядку, 6) існування заборгованості з виконання публічного обов`язку, 7) заявлення органом контролю чи управління вимоги про стягнення в межах визначеного законом строку.

Визначені рішеннями контролюючого органу зобов`язання підлягають сплаті за строком згідно з п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України, а саме: у 10 календарних днів від дня отримання податкового повідомлення-рішення, а у випадку оскарження - у 10 календарних днів за днем узгодження, яким є або день закінчення процедури адміністративного оскарження (п. 56.17 ст. 56 Податкового кодексу України), або день набрання законної сили судовим рішенням у справі про скасування рішення контролюючого органу (п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України).

Згаданий строк у спірних правовідносинах збіг, доказів виконання особою податкового обов`язку у добровільному порядку матеріали справи не містять, доказів припинення податкового обов`язку з інших підстав судом не виявлено.

Доказів існування підстав для визначення цих строків за правилами абз.2 п.57.3 ст.57 у кореспонденції з приписами п.56.16 ст.56 або 56.18 ст.56 Податкового кодексу України матеріали справи не містять.

Вирішуючи спір за епізодом обчислення пені, суд виходить із таких міркувань.

Правовідносини з приводу нарахування пені унормовані приписами ст. 129 Податкового кодексу України.

Так, п.п.129.1 статті 129 Податкового кодексу України у редакції до Закону України від 21.12.2016р. було встановлено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов`язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного цим Кодексом;

б) при нарахуванні суми грошового зобов`язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

За правилами підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України пеня нараховується: у день настання строку погашення податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

Тобто наведена редакція Кодексу передбачала застосування фінансової санкції до платників податків у вигляді нарахування пені за весь період заниження податкового зобов`язання на суму такого заниження, оскільки платник весь період, коли він не декларував та не сплачував податки, користувався коштами, які він повинен був сплатити до бюджету.

Однак, у зв`язку з прийняттям Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні від 21.12.2016р. №1797-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017р., пункт 129.1 викладений в іншій редакції, а саме: 129.1. Нарахування пені розпочинається: 129.1.1. при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); 129.1.2. при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов`язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); 129.1.3. при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання .

Отже, наведеною нормою кодексу було запроваджено три процедури нарахування пені, а саме: 1) у порядку п.п.129.1.1 ст.129 Податкового кодексу України - за рішеннями контролюючого органу, прийнятими за результатами податкової перевірки; 2) у порядку п.п.129.1.2 ст.129 Податкового кодексу України - за рішеннями контролюючого органу, прийнятими у випадках визначення податкового зобов`язання органом доходів і зборів у силу закону; 3) у порядку п.п.129.1.3 ст.129 Податкового кодексу України - за самостійно поданими платником деклараціями.

Таким чином, редакція норми права, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, була змінена з 01.01.2017р. і передбачала, що у кожному з окреслених випадків нарахування пені розпочинається виключно після настання події узгодження грошового зобов`язання з податку (збору).

Можливість нарахування пені на недоїмку (тобто на занижене платником грошове зобов`язання) від календарної дати закінчення певного звітного податкового періоду нормами Податкового кодексу України чітко не передбачена.

Згідно з ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 р. по справі Щокін проти України (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та у рішенні Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 р. по справі Серков проти України (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05) Європейським судом з прав людини фактично надане тлумачення змісту ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та принципу верховенства права, згідно з яким національне законодавство має бути чітким та узгодженим, відповідати вимозі якості закону, забезпечувати адекватний захист осіб від свавільного втручання у права заявника, а у разі протилежного (тобто у разі неоднозначного трактування норми права) підлягає застосуванню найбільш сприятливий для заявника підхід.

Оскільки положеннями Податкового кодексу України не встановлено чіткого порядку нарахування пені на занижене грошове зобов`язання платника до моменту настання події узгодження такого зобов`язання за рішенням контролюючого органу, то у цій частині позов задоволенню не підлягає.

Аналогічний висновок про те, що у випадку донарахування платнику суми грошового зобов`язання за результатами перевірки, нарахування пені розпочинається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, викладено у постанові Верховного Суду від 27.11.2018р. у справі №822/2591/17 та у постанові Верховного Суду від 05.12.2019р. по справі №520/10442/18.

Додатково суд зважає на наявні у справі роздруківки картки особового рахунку платника податків, з яких вбачається, що в даному випадку нарахування контролюючим органом пені проведено на підставі п.129.1.2 ст.129 Податкового кодексу України.

Між тим, суд зазначає, що у спірних правовідносинах контролюючим органом була проведена податкова перевірка діяльності платника, складено акт податкової перевірки, видано податкові повідомлення-рішення.

Тому нарахування пені могло бути проведено лише за процедурою п.129.1.1 ст.129 Податкового кодексу України.

Визначення контролюючим органом пені за іншою підставою зумовлює відмову у позові в цій частині.

При цьому, суд зважає, що картка особового рахунку платника податків є електронним документом, в якому відображається лише подія нарахування пені контролюючим органом.

Відтак, відомості картки особового рахунку платника самі по собі об`єктивно не здатні підтвердити правильність та підставність обчислення пені.

До того ж суд бере до уваги, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області №00000260517 від 01.11.2019р. було прийнято лише 01.11.2019р., а отримано платником 06.11.2019р.

Тому граничний строк оплати цього рішення контролюючого органу відповідно до п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України не міг настати раніше від збігу календарної дати 16.11.2019р.

Проте, у відомостях особової картки боржника контролюючим органом зазначено, що 11.186,33грн. пені нараховано за період 01.11.2019р.-02.10.2019р., тобто у зворотньому хронологічному вимірі.

Такого порядку дій контролюючого органу законом не передбачено, адже пеня має нараховуватись у режимі звичайного перебігу часу.

У тексті позову заявником викладені вже інші доводи про те, що пеня у сумі 11.186,33грн. нарахована за період 01.11.2019р.-16.11.2019р.

Однак, можливість правомірного нарахування пені до настання події узгодження грошового зобов`язання нормами Податкового кодексу України не передбачена з наведених вище міркувань.

Окремо суд зважає, що облікова картка платника податків за своїм призначенням та правовою суттю не є самостійною підставою для виникнення податкового обов"язку, адже відтворює виключно стан проведеного контролюючим органом обліку виконання особою податкового обов`язку, котрий виникає з інших підстав, до кола яких належать або складений платником письмовий документ у вигляді податкової декларації (звіту; як-то передбачено ст.ст.46-51 Податкового кодексу України), або виданий контролюючим органом правовий акт індивідуальної дії з приводу визначення грошового зобов`язання платника податків (як-то передбачено ст.ст.54, 58 Податкового кодексу України).

Дослідивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах скінчився перебіг визначених законом строків виконання податкового обов`язку, але фактичних даних, котрі б засвідчували припинення податкового обов`язку внаслідок самостійного і добровільного перерахування платником податків коштів до бюджету, а також з інших підстав відповідно до положень ст.ст. 37, 38, 101, 102 Податкового кодексу України матеріали справи не містять.

У зв`язку із цим, за правилами п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 та п. 57.1, п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України за податковим повідомленням - рішенням виник податковий борг.

25.11.2019 р. ГУ ДПС у Харківській області була складена податкова вимога №153050-57, яка згідно копії повідомлення про вручення поштового відправлення була вручена відповідачу 02.12.2019 р.

У ході розгляду справи підтверджені обставини постійного і безперервного існування податкового боргу відповідача.

Спору з приводу застосування п. 87.9 ст.87 Податкового кодексу України між учасниками справи не існує.

Запроваджений ст. 102 Податкового кодексу України присікальний строк давності у спірних правовідносинах не сплинув.

Передбачена ст. 95 Податкового кодексу України черговість реалізації управлінської функції контролю за своєчасністю розрахунків Головним управлінням дотримана.

Існування невиконаного податкового обов`язку особи підтверджено наявною у справі роздруківкою картки особового рахунку платника податків, котра за правилами ст.ст. 73-76 КАС України є належним, допустимим, достатнім та достовірним доказом невиконаного податкового обов`язку з боку відповідача.

У ході розгляду справи доказів відсутності обов`язку платника податків у спірних правовідносинах здійснити платіж на користь державного бюджету України або доказів виконання такого обов`язку сторонами до суду не подано, а судом самостійно не виявлено.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки судовим розглядом не встановлено факту порушення заявленою суб`єктом владних повноважень вимогою прав та інтересів платника податків у сфері публічно-правових відносин у галузі податкової справи, то позов належить задовольнити, стягнувши заявлену до стягнення суму податкового боргу.

Вирішуючи спір, суд зважає, що за приписами Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні і Податкового кодексу України кошти в Україні існують в готівковій і безготівковій формі, а відтак, питання визначення форми коштів, котрі підлягають стягненню з платника податків за податковим боргом, належить до управлінської компетенції контролюючого органу і підлягає вирішенню у ході виконання останнім відповідного судового акту.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» , від 22.02.2007р. у справі «Красуля проти Росії» , від 05.05.2011р. у справі «Ільяді проти Росії» , від 28.10.2010р. у справі «Трофимчук проти України» , від 09.12.1994р. у справі «Хіро Балані проти Іспанії» , від 01.07.2003р. у справі «Суомінен проти Фінляндії» , від 07.06.2008р. у справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії» ) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат необхідно провести за правилами ст. 139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 72-77, 211, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Долеман" (ідентифікаційний код - 39737308; місцезнаходження - 61027, м. Харків, вул. Кричевського, буд. 37) на користь державного бюджету України кошти за податковим боргом у сумі 209.815 (двісті дев`ять тисяч вісімсот п`ятнадцять) грн. 50 коп.

Позов у решті вимог - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Суддя Сліденко А.В.