Ухвала

від 10.08.2020 по справі 203/4449/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

10 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 203/4449/18

провадження № 61-10633ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Петрова Є. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 вересня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Сосенки , Товариства з обмеженою відповідальністю Житлова сервісна компанія Центр , третя особа -виконавчий комітет Дніпровської міської ради, про визнання протиправним та скасування рішення правління, визнання недійсним та скасування договору, визнання протиправними дій та заборону вчиняти певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 вересня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від

09 червня 2020 року.

Касаційна скарга на вищевказані судові рішення надійшла з пропуском строку на касаційне оскарження, передбаченого статтею 390 ЦПК України.

До касаційної скарги додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки копію постанови Дніпровського апеляційного суду від 09 червня 2020 року ним отримано 14 липня 2020 року, що підтверджується поштовим конвертом Дніпровського апеляційного суду. Вважає, що вказані обставини є поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень.

Відповідно до частин другої, третьої статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, вважаю за можливе його поновити.

Крім того, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі не зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах

2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Оскільки посилань на вказані конкретні випадки касаційна скарга не містить , скаржнику необхідно подати до Верховного Суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій зазначити підставу (підстави), передбачену (передбачені) частиною другою статті 389 ЦПК України, на якій (яких) подається касаційна скарга.

Також до касаційної скарги додано клопотання про зменшення суми судового збору за подання касаційної скарги до 2 000,00 грн, яке обґрунтоване тим, що заявник є безробітнім, не отримав всіх належних виплат при звільненні, справ № 203/3578/18 за його трудовим спором до ОСББ Сосенки повернута на новий розгляд до апеляційного суду, на протязі двох років йому не повернуто із бюджету 2 819,80 грн та 704,80 грн інваліду по зору по справі № 203/2021/18.

Розглядаючи вказане клопотання про зменшення суми судового збору за подачу касаційної скарги, Верховний Суд приходить до висновку, що воно задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 8 Закону України Про судовий збір враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

При вирішенні питання про відстрочення, розстрочення, зменшення або звільнення від сплати судового збору майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов`язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати судового збору.

Згідно із статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Звертаючись до суду з клопотанням про зменшення розміру судового збору за подання касаційної скарги заявником не додано належних та достатніх доказів на підтвердження свого майнового стану.

Виходячи з вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливих судових процедур і рівності учасників судового процесу перед законом, та враховуючи те, що ОСОБА_1 є особою працездатного віку і доказів відсутності можливості отримання ним заробітку не надано, клопотання заявника про зменшення розміру судового збору за подання касаційної скарги задоволенню не підлягає.

Таким чином, заявнику необхідно доплатити судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 3 Закону України Про судовий збір визначено, що судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2018 рік встановлено, що з 01 січня 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 1 762,00 грн.

Згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір (в редакції станом на момент подання позову) ставка судового збору за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У випадку коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимоги немайнового характеру судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (частина третя статті 6 Закону України Про судовий збір ).

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір за подання до суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми.

Тому за подання касаційної скарги заявнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі 5 638,40 грн (704,80х4*200%).

Враховуючи те, що заявником вже сплачено 2 000,00 грн, тому ОСОБА_1 необхідно доплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 3 638,40грн (5 638,40 - 2 000,00) .

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у

Печер.р-ні/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 Судовий збір (Верховний Суд, 055 ).

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України Про судовий збір . На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати оригінал документа, що підтверджує його сплату.

Крім того, з прохальної частини касаційної скарги не можливо ідентифікувати які саме судові рішення по справі № 203/4449/18 заявник просить скасувати.

Таким чином заявнику необхідно в уточненій касаційній скарзі викласти прохальну частину відповідно до вимог статті 409 ЦПК України, визначивши вимоги щодо перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанції та наслідки перегляду, узгодивши її зміст зі змістом вступної та мотивувальної частини скарги.

Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 вересня

2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 червня 2020 року.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про зменшення розміру судового збору за подачу касаційної скарги.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 вересня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 червня 2020 року залишити без руху.

Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали, але який не може перевищувати десять днів з дня закінчення карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настають наслідки, передбачені процесуальним законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Петров