Постанова

від 12.08.2020 по справі 910/14376/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2020 р. Справа№ 910/14376/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Євсікова О.О.

Попікової О.В.

за участю секретаря судового засідання: Костяк В.Д.,

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 12.08.2020,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промислова група "Алькор"

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2020 (повний текст складено 20.01.2020)

у справі № 910/14376/19 (суддя Борисенко І.І.),

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Констракшн Машинері"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промислова група "Алькор"

про стягнення 1 552 936,62 грн,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Констракшн Машинері" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промислова група "Алькор" (надалі - відповідач) про стягнення 1 552 936,62 грн, з яких: 1 467 424,00 грн основного боргу на підставі договору поставки №7301 від 15.08.2017 та 85 512,62 грн 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем п.п. 3.1 - 3.5 Договору поставки №7301 від 15.08.2017 в частині оплати поставленого товару в повному обсязі у визначений умовами договору строк, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість.

Матеріально-правовою підставою позову позивач обрав статті 509, 526, 527, 530, 625 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.01.2020 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промислова група "Алькор" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Констракшн Машинері" 1 467 424,00 грн основного боргу, 85 512 (вісімдесят п`ять тисяч п`ятсот дванадцять) грн 62 коп. 3% річних, 23 294 (двадцять три тисячі двісті дев`яносто чотири) грн 05 коп. судового збору, 4 500 (чотири тисячі п`ятсот) грн витрат на правову допомогу.

Рішення суду обґрунтовано тим, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та договором обов`язку, своє зобов`язання щодо оплати за поставлений товар не здійснив, у зв`язку з чим, позовні вимоги є обгрунтованими та доведеними.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промислова група "Алькор" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2020 у справі №910/14376/19 скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник посилається на те, що ухвала Господарського суду міста Києва від 10.12.2019 не відповідає вимогам ч.7 ст. 121 ГПК України, які встановлені законом для ухвал про виклик або ухвал про повідомлення, позаяк не містить вказівки про те, що участь сторони у судовому засіданні є не обов`язковою та відсутнє роз`яснення про наслідки неявки сторони. Крім того, відповідач вказав, що ухвала Господарського суду міста Києва від 21.10.2019 містить описку, оскільки у ній невірно зазначено дату судового засідання - 14.01.2019.

Внаслідок відсутності у відповідача тексту позовної заяви, йому не відомо мотиви позову, у тому числі на чому ґрунтуються вимоги щодо стягнення 3% річних та позбавлено його права подати заперечення.

Скаржник зазначає, що обладнання поставлено позивачем не в повному об`ємі, чим порушено приписи ст. 662 ЦК України, тому відповідно до ст. 613 ЦК України строк оплати не настав.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2020 справу №910/14376/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді - Євсіков О.О., Попікова О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промислова група "Алькор" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2020 у справі №910/14376/19. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 18.05.2020 о 14:40 год. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 14.05.2020. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 14.05.2020. Доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті.

В процесі апеляційного перегляду розгляд справи ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2020, від 06.07.2020, від 20.07.2020 через неявку учасників справи неодноразово відкладався.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2020 відкладено розгляд справи №910/14376/19 на 12.08.2020 о 14 год. 40 хв. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив скаргу відхилити, та оскаржене судове рішення залишити без змін, як правильне та обґрунтоване. Позивач посилався на те, що підписанням видаткової накладної та Акту приймання-передачі обладнання підтверджується факт передачі та отримання товару відповідачем. Крім того, у Акті приймання - передачі обладнання, який підписано відповідачем без зауважень зазначено, що сторони одна до одної претензій не мають. Відповідно до п.п. 3.1.1 - 3.1.3 договору відповідач зобов`язався повністю розрахуватися з позивачем не пізніше 30.10.2017, тобто оплата визначена конкретною датою та не пов`язана подією і не залежить від дати постачання товару. З будь-якими претензіями відповідач не звертався.

Явка представників сторін.

В судове засідання від 12.08.2020 представники сторін не з`явилися, про час та місце судового засідання належним чином повідомлені у відповідності до ст. 120, 242 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, зокрема залучені поштові повідомлення. Про причини неявки суд не повідомили, будь-яких заяв чи клопотань не подано.

Беручи до уваги те, що суд апеляційної інстанції не визнавав участь учасників справи обов`язковою, учасники належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи наявність достатніх у матеріалах справи доказів для вирішення даної справи, колегія суддів дійшла до висновку про можливість здійснення апеляційного перегляду оскарженого рішення за наявними матеріалами справи.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, оскаржене рішення у даній справі залишити без змін, виходячи з наступного.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

15.08.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Констракшн Машинері" (далі - постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промислова група "Алькор" (далі - покупець) був укладений договір поставки №7301.

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов`язався передати у власність, а покупець прийняти та оплатити один мінівантажувач з бортовим поворотом JCB 225 HF з навісним обладнанням, виробництва фірми - JCB- Англія, в подальшому "Обладнання", загальною вартістю 2 067 424,00 грн, в т.ч. ПДВ - 344 570,67 грн.

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3 договору, постачальник поставляє Обладнання у відповідності зі Специфікацією - що є Додатком №1 до даного Договору, і складає його невід`ємну частину. Обладнання є новим, у викраденні і/або розшуку не знаходиться, договором застави та іншими зобов`язаннями, що перешкоджають переходу права власності на Обладнання до Покупця, не обтяжено.

Відповідно до п. 2.1-2.4 Договору, постачальник здійснює поставку Обладнання на умовах DDP - склад Покупця м. Київ. Постачальник здійснює відвантаження Обладнання протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати перерахування попередньої оплати згідно п. 3.1.1 даного Договору, та при умові надання Покупцем довіреності на одержання товарно-матеріальних цінностей. Датою поставки буде вважатися дата, вказана на видатковій накладній. Дострокова поставка допускається.

Відповідно до п. 3.1-3.5 Договору, Покупець здійснює оплату Обладнання за даним Договором у такий спосіб: не пізніше 07 вересня 2017 року Покупець перераховує на поточний рахунок Постачальника 600 000,00 грн. (шістсот тисяч гривень 00 копійок), в т.ч. ПДВ - 100 000,00 гривень. Не пізніше 22 вересня 2017 року Покупець перераховує на поточний рахунок Постачальника 1 000 000,00 грн (один мільйон гривень 00 копійок), в т.ч. ПДВ - 166 666,67 гривень. Не пізніше 30 жовтня 2017 року Покупець перераховує на поточний рахунок Постачальника 467 424,00 грн (чотириста шістдесят сім тисяч чотириста двадцять чотири гривні 00 копійок), в т.ч. ПДВ - 77 904,00 гривень. Оплата здійснюється на підставі даного Договору. Датою здійснення оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок Постачальника. Всі ризики на Обладнання переходять до Покупця після підписання Акта прийому-передачі Обладнання. Право власності на Обладнання переходить до Покупця після повної оплати вартості Обладнання.

Позивач у мотивах позову посилається на те, що у відповідності до договору поставки ним поставлено на адресу відповідача міні навантажувач з бортовим поворотом JCB 225 виробництва Англія, (надалі - Обладнання), тобто ним зобов`язання покладені умовами договору виконанні належним чином.

На підтвердження факту поставки обладнання позивач надав видаткову накладну №9849 від 08 вересня 2017 року та Акт №КМ-00009849 приймання-передачі обладнання від 08.09.2017 року на суму 2 067 424,00 грн, Довіреність на отримання обладнання №28 від 07 вересня 2017 року на ім`я Кочарян Рафаель Романович.

Зазначені акт та видаткова накладна підписані уповноваженими представниками сторін.

Відповідачем здійснено оплату за поставлений товар в частині на суму 600 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 06.09.2017 №377.

Проте, у встановлений пунктами 3.1-3.5 Договору строк відповідач за поставлене обладнання повністю не розрахувався, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення 1 467 424,00 грн основного боргу (2 067 424,00 грн - 600 000,00 грн) та 85 512,62 грн 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Зміст укладеного між сторонами договору №7301 від 15.08.2017 за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 Цивільного кодексу України зазначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Так, відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідності до частини першої статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положення частини 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Розділом ІІІ Договору визначено процедуру порядку здійснення розрахунків та їх строки.

Так, як випливає з п. 3.1-3.5 умов укладеного договору, покупець здійснює оплату Обладнання за даним Договором у такий спосіб: не пізніше 07 вересня 2017 року Покупець перераховує на поточний рахунок Постачальника 600 000,00 грн. (шістсот тисяч гривень 00 копійок), в т.ч. ПДВ - 100 000,00 гривень. Не пізніше 22 вересня 2017 року Покупець перераховує на поточний рахунок Постачальника 1 000 000,00 грн. (один мільйон гривень 00 копійок), в т.ч. ПДВ - 166 666,67 гривень. Не пізніше 30 жовтня 2017 року Покупець перераховує на поточний рахунок Постачальника 467 424,00 грн. (чотириста шістдесят сім тисяч чотириста двадцять чотири гривні 00 копійок), в т.ч. ПДВ - 77 904,00 гривень. Оплата здійснюється на підставі даного Договору. Датою здійснення оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок Постачальника. Всі ризики на Обладнання переходять до Покупця після підписання Акта прийому-передачі Обладнання. Право власності на Обладнання переходить до Покупця після повної оплати вартості Обладнання.

Як встановлено вище, факт поставки обладнання підтверджується видатковою накладною №9849 від 08 вересня 2017 року та Актом №КМ-00009849 приймання-передачі обладнання від 08.09.2017 року на суму 2 067 424,00 грн.

Зазначені акт та видаткова накладна підписані уповноваженими представниками сторін.

Також позивачем долучено до справи Довіреність, видану Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промислова група "Алькор" на отримання обладнання №28 від 07 вересня 2017 року на ім`я - Кочарян Рафаель Романович.

Отже, на підставі поданих доказів суд дійшов висновку, що позивачем було належним чином виконане зобов`язання за Договором та поставлено відповідачу обладнання на загальну вартість 2 067 424, 00 грн з урахуванням ПДВ.

Таким чином, аргументи апеляційної скарги відповідача про те, що обладнання поставлено не в повному об`ємі, чим порушив приписи ст. 662 ЦК України, тому відповідно до ст. 613 ЦК України строк оплати не настав, не заслуговують на увагу та відхиляється судом апеляційної інстанції.

Відповідач стверджує, що у специфікації до Договору визначено ще додаткові приналежності та документи, зокрема передбачено поставку обладнання з дорожньою фрезою Simplex PL 4520, щіткою поворотною підмітальною без бункеру, ковшем навантажувача шириною 1 829 мм, об`ємом 0,44 куб.м, тощо, проте такі не були передані йому позивачем разом з обладнанням.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що на виконання пункту 2.3, 3.4 договору позивач передав обладнання, що підтверджується відповідною видатковою накладною №9849 та Актом №КМ-00009849 приймання-передачі обладнання від 08.09.2017 на суму 2 067 424,00 грн, які підписані сторонами без зауважень. У Акті вказано, що сторони претензій одна до одної не мають. Доказів протилежного матеріали справи не містять, зокрема претензій, звернень з приводу неповної поставки обладнання. Тому наведенні доводи скаржника не знайшли свого підтвердження.

Отримавши обладнання за договором, у відповідача перед позивачем, згідно умов Договору та відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, виникли зобов`язання по оплаті грошових коштів за отриманий Товар на загальну суму 2 067 424,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Матеріали справи свідчать про здійснення з боку відповідач оплату в частині на суму 600 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 06.09.2017 №377. Доказів оплати поставленого товару в повному обсязі відповідачем матеріали справи не містять.

Оскільки відповідачем сплачено 06 вересня 2017 року лише 600 000,00 грн, станом на час розгляду справи відповідач має заборгованість перед позивачем по Договору поставки №7301 від 15.08.2017 року в розмірі 1 467 424,00 гривень (2 067 424,00 грн - 600 000,00 грн).

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в розмірі 1 467 424,00 грн доведений суду належним чином. Строк оплати з умовами договору є таким, що настав.

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 1 467 424,00 грн основного боргу.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 85 512,62 грн слід зазначити наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або Законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, колегія суддів дійшла висновку, що він є арифметично вірним, а тому заявлені позовні вимоги про стягнення 85 512,62 грн 3 % річних правомірно задоволено судом першої інстанції.

Аргументи відповідача з приводу того, що внаслідок відсутності у відповідача тексту позовної заяви, йому не відомо мотиви позову, у тому числі на чому ґрунтуються вимоги щодо стягнення 3% річних колегія суддів оцінює критично та відхиляє. Як свідчать матеріали справи, на підтвердження факту надсилання на адресу відповідача позовної заяви з додатками наявні належні докази щодо її надсилання, зокрема накладна та опис вкладення у цінний лист з відбитком поштового штемпеля датованим 09.10.2019. (а/с 23) Крім того, на адресу відповідача неодноразово надсилалась судова кореспонденція, а тому відповідач не був позбавлений права ознайомитись з матеріалами справи.

Крім того, відповідач вказав на те, що його не було належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, оскільки ухвала Господарського суду міста Києва від 10.12.2019 не відповідає вимогам ч.7 ст. 121 ГПК України, які встановлені законом для ухвал про виклик або ухвал про повідомлення, позаяк не містить вказівки про те, що участь сторони у судовому засіданні є не обов`язковою та відсутнє роз`яснення про наслідки неявки сторони. Крім того, відповідач зазначив, що ухвала Господарського суду міста Києва від 21.10.2019 містить описку, оскільки у ній невірно зазначено дату судового засідання - 14.01.2019.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та відповідні ухвали суду першої інстанції, названі зауваження скаржника визнає необґрунтованими та безпідставними. Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2019 було призначено підготовче засідання на 21.11.2019, а не 14.01.2019 як вказав скаржник, при цьому судом роз`яснено сторонам, що їх явка до судового засідання не є обов`язковою. Водночас, в ухвалі суду від 21.11.2019 відповідача було викликано до судового засідання, яке призначене на 10.12.2019 та роз`яснено йому про наслідки неявки.

Додаткового колегія суддів вважає необхідним зазначити, що ухвали Господарського суду міста Києва від 21.10.2019, 21.11.2019, 10.12.2019 були надіслані за адресою місцезнаходження відповідача, що визначені в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 01054, м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 35, оф. 412. В матеріалах справи наявні рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення з яких слідує, що відповідач отримував кореспонденцію суду 08.11.2019, 29.11.2019, 02.01.2020. Тому, відповідач завчасно був повідомлений про місце, дату та час судових засідань, і у разі наміру подати відзив на позовну заяву, письмові пояснення, додаткові документи, мав достатньо часу для цього.

Серед іншого, позивач також заявив про стягнення з відповідача 4 500,00 грн витрат на правову допомогу.

Що стосується цієї вимоги суд першої інстанції відзначив наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

В матеріалах справи міститься копія договору №69 від 06.11.2019 про надання правничої допомоги, укладеного між позивачем та Адвокатським об`єднанням "ЛЕКС Консалтинг", відповідно до умов якого адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надавати правничу (правову) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язаний оплатити надану правову допомогу у порядку та строки, обумовлені сторонами.

Окрім того, позивачем долучено, замовлення №2 на надання правової допомоги від 14.11.2019, акт здачі-приймання наданих правових послуг №2 від 21.11.2019, замовлення №3 на надання правової допомоги від 03.12.2019, акт приймання наданих правових послуг №3 від 10.12.2019, ордер серія ІФ №089101 на надання правової допомоги, платіжні доручення №8710від 14.11.2019 на суму 2500,00 грн., №9328 від 09.12.2019 на суму 2000,00 грн.

Таким чином, дослідивши зазначені докази, суд першої інстанції дійшов висновку вимогу позивача відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу задовольнити повністю в розмірі 4 500,00 грн.

Суд апеляційної інстанції погоджується із наведеним висновком суду, вважає його правильним та обґрунтованим. Між тим, за доводами апеляційного оскарження рішення суду в частині стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу не оскаржено.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, доводи апеляційного оскарження є необґрунтованими, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на відповідача (скаржника).

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промислова група "Алькор" залишити без задоволеня.

2. Рішення Господарського суду міста Києа від 14.01.2020 у справі №910/14376/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний тескт постанови складено та підписано - 13.08.2020.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді О.О. Євсіков

О.В. Попікова