Постанова

від 11.08.2020 по справі 910/17818/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2020 р. Справа№ 910/17818/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Андрієнка В.В.

Кропивної Л.В.

За участю секретаря судового засідання : Кулачок О.А.

За участю представників:

Від позивача: Шубак М.І. ( ордер ВС №1033255 від 10.08.2020);

Від відповідача : Лопатнікова А.В. ( довір. №1180-К-Н-О від 05.03.2020);;

розглянувши апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Сатурн-11"

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2020

у справі № 910/17818/19 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн-11"

до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

про визнання пункту договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.02.2020 у справі №910/17818/19 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Сатурн-11 відмовлено повністю.

Рішення місцевого господарського суду грунтується на тому, що:

- зміст п.8.2 договору фінансового лізингу №4С16069ЛИ від 20.08.2016 повністю відповідає положенням чинного на момент укладення договору законодавства, в тому числі загальним засадам цивільного законодавства, та волевиявленню сторін договору, тобто підстави для визнання спірного договору недійсним відсутні;

- осікльки суд вілмовляє в позові по суті з підстав його необгрунтованості та безпідставності, судом не застосовується строк позовної давності до вказаних правовідносин.

Не погоджуючись з рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2020 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі позивач зазначає про те, що:

- умови п.8.2 договору фінансового лізингу, щодо підстав та порядку розірвання договору в односторонньому порядку за ініціативо банку (лізингодавця) якщо прострочення сплати становить більш ніж 30 (тридцять) днів суперечать ч.1 статті 782 ЦК України та значно погіршують становище лізингоодержувача, і порушують право лізингоодержувача на предмет лізингу, та принципи цивільно-праволвих відносин, які закрвплені у статті 3 Цивільного кодексу;

- умови п.8.2 договору фінансового лізингу є несправедливими, оскільки суперечать принципу добросовісності, а його наслідком є істотни дисбаланс встановлених законом прав та обов`язків на шкоду лізингоодержувача.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2020 колегією суддів у складі головуючого судді Пашкіної С.А., судді Буравльов С.І., Андрієнко В.В. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю "Сатурн-11" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2020, справу №910/17818/19 призначено до розгляду на 11.08.2020.

Від відповідача (31.07.2020) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2020 без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає про те, що:

- укладення ТОВ Сатурн-11 договору з передбаченими у ньому умовами, в тому числі тими, що вважаються позивачем несправедливими та незаконними (п.8.2 договору лізингу), було правом позивача (елементом його договірної свободи), а тому відсутні підстави для визнання зазначених умов недійсними;

- жодних застережень щодо умов договору під час укладення або дії такого від ТОВ Сатурн-11 не надходило до банку.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2020 у зв`язку з виходом судді Буравльова С.І. у відпустку з 10.08.2020 у справі № 910/17818/19 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу від 07.08.2020 у справі № 910/17818/19 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Пашкіна С.А., судді: Андрієнко В.В., Кропивна Л.В.

Ухвалою Північного апеляцйного господарського суду від 11.08.2020 колегією суддів у складі: головуючий суддя: Пашкіна С.А., судді: Андрієнко В.В., Кропивна Л.В. прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн-11" у справі № 910/17818/19 на рішення господарського суду міста Києва від 27.02.2020.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін судовою колегією встановлено.

Між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк", яке реорганізоване у Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк", та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сатурн-11" 20.08.2016р. укладено договір фінансового лізингу № 4С16069ЛИ , відповідно до п.1.1 якого відповідач передає позивачу майно, власником якого є відповідач, а позивач приймає це майно від відповідача в платне користування, а після виплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені цим договором строки, на умовах фінансового лізингу.

Вищевказані договір фінансового лізингу та додатки до нього підписано сторонами договору із використанням електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа, про що сторони домовились у п.10.4. договору, а також в Угоді про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 10.03.2016 р.

Відповідач передав позивачу по акту приймання-передачі нерухоме майно, яке є предметом договору фінансового лізингу (п. 1 договору), 25.08.2016 p., що підтверджується актом приймання-передачі майна № 1.

Пунктом 8.2. договору фінансового лізингу передбачено, що цей договір підлягає розірванню в односторонньому порядку за ініціативою банку шляхом письмового повідомлення про це лізингоодержувача за 3 (три) дні, у наступних випадках:

8.2.1 у випадку невиконання лізингоодержувачем зобов`язань з належного/цільового використання майна, збереження майна. Не отримання згоди банку у встановлених випадках;

8.2.2 у випадках одержання ухвали про порушення справи про банкрутство, постанови про накладення арешту на майно, вироку суду про конфіскацію майна лізингоодержувача;

8.2.3 у випадку повної або часткової несплати лізингового платежу лізингоодержувачем, якщо прострочення сплати становить більше ніж 30 (тридцять) днів. Порушення строків сплати винагороди за договором;

8.2.4 у випадку, якщо майно знищене, пошкоджене та не може бути відновлене (у повідомленні банк зазначає суму збитків та санкцій).

Доводи позивача в апеляціійн скарзі про те, що умови пункту 8.2. договору фінансового лізингу є несправедливими, оскільки суперечать принципу добросовісності, а його наслідком є істотний дисбаланс встановлених законом прав та обов`язків за шкоду лізингоодержувача не можуть бути покладені в основу рішення з огляду на наступне.

Договір є погоджена дія двох або більше сторін спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частини 1, 2, 4 статті 202 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови визначені законом як істотні або є необхідними для даного виду договору, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї сторони має бути досягнуто згоди.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно - правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 ЦК України).

Частиною 1 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до вимог ст.6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Так, зміст принципу справедливості, добросовісності і розумності полягає в тому, що норми законів, умови договорів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають відповідати загальновизнаним вимогами цивільного обороту, вимогам справедливості, добросовісності та розумності, що практично виражається у встановленні нормами цивільного законодавства рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб.

Необхідно врахувати, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов`язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалась шкода, неможливість укладення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб`єктів зобов`язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов`язків, яка б виключала необ`єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної.

Частиною 1 ст.626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору. Як встановлено її положеннями, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови.

Відповідно до ч.5 ст.12 ЦК України, якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він не визнаний судом недійсним (оспорюваний правочини).

З огляду на те, що цивільне законодавство встановлює презумпцію добросовісності та розумності поведінки особи при укладенні договору, тягар доведення факту недобросовісності дій відповідача лежить на позивачеві.

В той же час, укладення TОB "Сатурн-11" договору з передбаченими у ньому умовами, в тому числі тими, то вважаються позивачем несправедливими (п. 8.2. договору лізингу), було правом позивача (елементом його договірної свободи), а тому відсутні підстави для визнання зазначених умов недійсними.

Крім того, жодних застережень щодо умов договору під час укладення та дії договору від ТОВ "Сатурн-11" до банку не надходило.

Розділом 8 договору лізингу сторонами погоджені умови щодо дострокового розірвання договору та повернення майна. Пунктом 8.2. договору лізингу визначені підстави, за яких договір може бути розірвано в односторонньому порядку за ініціативою Банка.

Статтею 651 ЦК України внормовано, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, про зміну та розірвання договору сторони вправі домовитися у будь-який час на свій розсуд незалежно від наявності підстави порушення договору. Розірвання або зміна договору може відбутися у зв`язку із односторонньою відмовою від договору однієї із його сторін, що тягне правові наслідки його розірвання або зміни.

Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Статтею 782 ЦК України встановлено право наймодавця відмовитися від договору найму. Так, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Загальні правові та економічні засади фінансового лізингу визначає Закон України "Про фінансовий лізинг".

Частиною 2 ст.7 Закону України "Про фінансовий лізинг" унормовано, що лізингодавець має право (1) відмовитися від договору лізингу та (2) вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Окрім того, положення ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" не обмежує сторони та не забороняє визначити інші умови (підстави), за яких договір фінансового лізингу може бути розірвано лізингодавцем в односторонньому порядку, ніж ті, що передбачені даною нормою.

Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом; вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Отже, ст. 782 ЦК України, ст.ст. 7, 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено право лізингодавця на односторонню відмову від договору у випадку несплати лізингоодержувачем платежів, при цьому ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" також встановлено право лізингодавця у безспірному порядку вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Колегія суддів, з урахуванням наведеного погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що зміст п. 8.2. договору фінансового лізингу № 4С16069ЛИ від 20.08.2016 року повністю відповідає положенням чинного, на момент укладання договору законодавства, в тому числі загальним засадам цивільного законодавства, та волевиявленню сторін договору, з урахуванням чого підстави для визнання спірного договору недійсним відсутні.

Щодо позовної давності.

Частиною 4 статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Оскільки судом відмовлено в позові по суті з підстав його необґрунтованості та безпідставності, тому й обгрунтовано не застосовано строк позовної давності до вказаних правовідносин.

Враховуючи викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2020 не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273-279, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн-11" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2020 у справі № 910/17818/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/17818/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

В разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 13.08.2020

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді В.В.Андрієнко

Л.В. Кропивна