Постанова

від 12.08.2020 по справі 910/15781/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2020 р. Справа№ 910/15781/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Попікової О.В.

Корсака В.А.

за участю:

секретаря судового засідання: Кульчицької І.А.,

представників сторін: не з`явились ,

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Классік-Ассістанс"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2020

у справі № 910/15781/19 (суддя Маринченко Я.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Классік-Ассістанс"

до 1. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Дебтекс Україна",

треті особи :1. Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",

2. Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит",

3. Публічне акціонерне товариство "Комерційний Банк "Надра",

4.Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Фінгруп Фактор",

5. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Оферта"

про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2020 у справі №910/15781/19 відмовлено ТОВ "Классік-Ассістанс" в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем не доведено того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ "Классік-Ассістанс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2020 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Попікова О.В., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Классік-Ассістанс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2020 у справі № 910/15781/19, розгляд справи призначено на 12.08.2020

Вимоги та доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тим обставинам, що на даний час третіми особами у даній справі та, ймовірно, також за участі інших осіб, вчинено певну кількість правочинів, права та обов`язки стосовно яких витікають та пов`язані з оскаржуваним рішенням, питання щодо протиправності якого є предметом розгляду у даній справі.

Представники учасників справи в судове засідання 12.08.2020 не з`явились, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Крім того 20.07.2020 від скаржника надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності вказаних представників.

Частинами 1, 4 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Классік-Ассістанс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Товариства з обмеженою відповідальністю "Дебтекс Україна" про визнання протиправним та скасування рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.10.2019 відповідач-1 розмістив оголошення про проведення відкритих торгів з продажу активів, що обліковуються на балансі АТ "Дельта Банк", АТ "Банк "Фінанси та Кредит" і ПАТ "КБ "Надра", організатором торгів обрано відповідача-2.

Вважаючи, що відповідач-1 не має належних доказів наявності в нього необхідних прав на виставлене на торги майно, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-1 "Про затвердження умов продажу активів (майна) АТ "Дельта Банк", АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ПАТ "КБ "Надра" №2670 від 21.10.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 відкрито провадження у справі №910/15781/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, справу призначено до розгляду в підготовчому засіданні.

10.06.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Классік-Ассістанс" надійшла заява про забезпечення позову шляхом:

- заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова оферта", Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Юнайтед", Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор" та будь-яким іншим особам здійснювати оформлення та/або реєстрацію на свою користь, відчужувати у будь-який спосіб, а також надавати в забезпечення за будь-якими зобов`язаннями на користь будь-яких інших осіб активи (повністю або частково), одержані за (первинними та похідними) правочинами, що виникли за наслідками виконання рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про затвердження умов продажу активів (майна) AT "Дельта Банк", AT "Банк "Фінанси та Кредит" та ПАТ "КБ "Надра" №2670 від 21.10.2019 в частині продажу активів, які були включені до лоту №debtx_8908;

- заборони органам державної реєстрації та державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрації будь-яких договорів/правочинів, реєстрації прав власності та інших речових прав, реєстрації іпотеки, застави та іншого забезпечення, у тому числі поручительства), пов`язаних з активами, визначеними відповідно до рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про затвердження умов продажу активів (майна) AT "Дельта Банк", AT "Банк "Фінанси та Кредит" та ПАТ "КБ "Надра" № 2670 від 21.10.2019 в частині продажу активів, які були включені до лоту №debtx_8908;

- зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова оферта", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Юнайтед", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор" надати суду інформацію та докази про всі відомі їм вчинені правочини за їх участі та участі інших осіб, що витікають з наслідків виконання рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про затвердження умов продажу активів (майна) AT "Дельта Банк", AT "Банк "Фінанси та Кредит" та ПАТ "КБ "Надра" №2670 від 21.10.2019 в частині продажу активів, які були включені до лоту № debtx_8908, з метою вжиття заходів для попередження наступних (неправомірних) правочинів з реалізованими на аукціоні 04.12.2019 за лотом №debtx_8908 активами;

- зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова оферта", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Юнайтед", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор" повідомити про існування даного судового спору та встановлених судом заходів забезпечення позову всіх осіб, з якими ними або від їх імені чи в їх інтересах було укладено правочини стосовно відчуження (повністю або частково) у будь-який спосіб, а також надано в забезпечення за будь-якими зобов`язаннями на користь будь-яких інших осіб активи, одержані за правочинами, що виникли за наслідками виконання рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про затвердження умов продажу активів (майна) AT "Дельта Банк", AT "Банк "Фінанси та Кредит" та ПАТ "КБ "Надра" № 2670 від 21.10.2019 в частині продажу активів, які були включені до лоту №debtx_8908.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Классік-Ассістанс" про забезпечення позову, місцевий суд дійшов вірного висновку, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною 1 ст. 138 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову (ч. 1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України).

Обґрунтовуючи подану заяву, позивач посилається на те, що з матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор" заявляє свої права на предмет спору у даній справі з огляду на те, що на підставі Договору про відступлення прав вимоги від 20.03.2020 останнє придбало у ТОВ "Фінансова компанія "Юнайтед" права вимоги, одержані на підставі Договору №2138/К/1 від 31.01.2020 про відступлення прав вимоги, який укладено за результатами проведення прилюдних торгів, оформлених протоколом №№debtx_8908 від 03.01.2020, що відбулися на підставі оскаржуваного рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №2670 від 21.10.2019.

У свою чергу ТОВ "Фінансова компанія "Юнайтед" на підставі договору про відступлення прав вимоги від 17.03.2020 набуло таких прав вимоги від ТОВ "Фінансова оферта".

Таким чином, за твердженнями заявника, існують документально підтверджені підстави вважати, що на даний час третіми особами у даній справі та, ймовірно, також за участі інших осіб, вчинено певну кількість правочинів, права та обов`язки стосовно яких витікають та пов`язані з оскаржуваним рішенням, питання щодо протиправності якого є предметом розгляду у даній справі.

Як зазначає позивач, визнання недійсним оскаржуваного рішення, відповідно до норм ст. 216 Цивільного кодексу України автоматично призведе до недійсності усіх наступних правочинів, що виникли з прав та обов`язків, похідних від оскаржуваного рішення.

З огляду на викладене, на думку заявника, існують реальні підстави вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову у даній справі може в подальшому суттєво утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у даній справі.

Колегія суддів відзначає, що забезпечення позову є засобом, що призначений гарантувати виконання майбутнього рішення господарського суду. З метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову. Інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (Рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011 №4-рп/2011).

Відповідно до приписів ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Відповідно до ч. 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положеннями ст. 137 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік заходів забезпечення позову, а також регламентовано, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб. Зі змісту вказаної норми вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

При цьому арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.

Частиною ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з ч. 4 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів. Отже, з положень ч. 4 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України слідує, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову".

Таким чином, суд у вирішенні питання про забезпечення позову має здійснити оцінку, зокрема, обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем певних дій не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Апеляційний суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає встановлення господарським судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Враховуючи вище зазначене, колегія суддів зазначає, що заявником у заяві про забезпечення позову не наведено належних обґрунтувань та не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду саме у даній справі.

В той же час у поданій до суду заяві заявник зазначає, що в силу приписів ст. 216 Цивільного кодексу України, а також відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеній в роз`ясненнях "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 24.11.2008, визнання недійсним оскаржуваного рішення автоматично призведе до недійсності усіх наступних правочинів, а відтак відсутня необхідність визнавати недійсним усі в подальшому укладені правочини.

З огляду на вказані приписи чинного законодавства та роз`яснення Верховного суду України, колегія суддів відзначає, що заявник не навів жодних обґрунтованих підстав, які свідчили б про можливість ускладнення чи неможливість виконання рішення у даній справі у разі задоволення позову.

З урахуванням наведеного місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що заявником не доведено необхідності вжиття заходів забезпечення позову.

При цьому колегія суддів відзначає, що скаржник не наводить повного і чіткого переліку активів (майна, грошових сум тощо), щодо яких він просить забезпечити позов. Крім того з матеріалів справи не вбачається, що запропоновані позивачем заходи можуть забезпечити виконання рішення в даній справі, беручи до уваги предмет оскарження та заявлені щодо нього позовні вимоги.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для вирішення питання про застосування заходів забезпечення позову, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржник не надав суду апеляційної інстанції.

У справі, що розглядається, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судове рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275 - 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Классік-Ассістанс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2020 у справі №910/15781/19 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2020 у справі №910/15781/19 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/15781/19.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складений 13.08.2020.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді О.В. Попікова

В.А. Корсак