Рішення

від 13.08.2020 по справі 906/701/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/701/20

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Сікорської Н.А.

секретар судового засідання: Макарчук В.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Гранітненське"

про стягнення 46881,12 грн

Процесуальні дії по справі.

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась з позовом до Комунального підприємства "Гранітненське" про стягнення 34701,58грн інфляційних та 12179,54грн 3% річних.

Ухвалою від 22.06.2020 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті суд призначив 16.07.2020.

Ухвалою від 16.07.2020 суд відмовив у задоволенні клопотання Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" від 09.07.2020 про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Гранітненської селищної ради. Відклав розгляд справи по суті на 13.08.2020

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2309 БО-10 в частині своєчасної оплати поставленого природного газу.

Позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором і після винесення Господарським судом Житомирської області рішення у справі №906/793/13 від 08.08.2013, внаслідок чого позивачем нараховані інфляційні та 3% річних за період прострочення оплати боргу.

В судове засідання сторони повноважних представників не направили.

Про час та місце розгляду справи сторони повідомлялись своєчасно та належним чином.

Відповідач у порядку встановленому ст. 165 ГПК України письмового відзиву не подав.

При цьому суд зазначає, що з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позов, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду від 22.06.2020 про відкриття провадження у справі та ухвали про відкладення розгляду справи від 16.07.2020 надсилалась на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Однак, 29.07.2020 на адресу суду повернулась ухвала від 22.06.2020, яка направлялась на адресу відповідача з відміткою поштового відділення про неможливість вручення поштового відправлення "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до витягу з офіційного сайту ПАТ "Укрпошта" про відстеження поштових направлень за номером відправлення 1000231857650, згідно якого направлялась копія ухвали господарського суду Житомирської області від 22.06.2020 на адресу відповідача "відправлення не вручене під час доставки".

Крім того, ухвалу про відкладення розгляду справи від 22.06.2020, з метою повідомлення про розгляд справи, суд також направив на адресу засновника КП "Гранітненське" - Гранітненську селищну раду.

Відповідно до витягу з офіційного сайту ПАТ "Укрпошта" про відстеження поштових направлень за номером відправлення 1000231857668, згідно якого направлялась копія ухвали господарського суду Житомирської області від 22.06.2020 на адресу Гранітненської селищної ради "відправлення вручене особисто".

За приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи наведе, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги, що відповідач не повідомляв суд про іншу адресу, відмінну від адреси місцезнаходження відповідача, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд констатує, що ним вчинено всі необхідні та можливі заходи з метою встановлення місцезнаходження відповідача та повідомлення його про розгляд справи судом.

В порядку ст. 165 ГПК України відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача на час розгляду справи до суду також не надходило.

Згідно ч.9. ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки явка сторін не визнавалась обов`язковою, сторони належним чином повідомлялись про дату, час і місце судового засідання, суд вважає за можливе вирішити спір по суті.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Рішенням господарського суду від 08.08.2013 у справі № 906/793/13 за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Гранітненське" суд стягнув з Комунального підприємства "Гранітненське" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 156586,02грн. заборгованості, з яких: 135257,64грн. - основний борг, 10500,25грн. - пеня, 8780,53 грн. - 3% річних, 2047,60грн. - інфляційні нарахування, також 3131,72грн сплаченого судового збору.

При розгляді справи № 906/793/13 господарський суд Житомирської області встановив наступні обставини.

20.12.2010 року між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (Постачальник/позивач) та Комунальним підприємством "Гранітненське" (Покупець/відповідач) було укладено договір №06/10-2309 БО-10 про закупівлю природного газу за державні кошти з додатком (а.с. 9-16), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а відповідач зобов`язується прийняти і оплатити газ в обсязі, визначеному у п. 1.2 цього договору (п.1.1 Договору).

На виконання умов договору, за період з січня 2011 року по квітень 2011 року, позивачем було передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 135257,64грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу (а.с. 17-20).

Відповідно до п.4.1 Договору остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Однак, Відповідач свої зобов`язання за Договором належним чином не виконав, а за отриманий газ розрахувався невчасно.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день розгляду справи становила 135257,64грн.

Відповідно до ч.4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

У зв`язку з тим, що відповідач після прийняття рішення господарським судом Житомирської області у справі 906/793/13 від 08.08.2013 не погасив заборгованість у розмірі 135257,64грн щодо оплати отриманого природного газу за договором про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2309 БО-10 від 20.12.2010 , позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення інфляційних втрат у розмірі 34701,58 та 3% річних в сумі 12179,54грн, нарахованих згідно ст.625 ЦК України за період прострочення виконання зобов`язання.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

За змістом частин 1, 2 статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Наведена правова норма кореспондується зі ст.174 ГК України, якою визначено, що однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

За приписами статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Отже, якщо зобов`язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов`язки.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 08.08.13 у справі №906/793/13 встановлено наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 135257,64грн.

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних за неналежні виконання відповідачем грошового зобов`язання за період, що не охоплений рішенням суду у справі №906/666/13.

Так, статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Таким чином, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Поряд з цим, суд зазначає, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, три відсотки річних та інфляційні втрати підлягають стягненню на підставі закону як вид відшкодування за завдані втрати незалежно від укладення договору та не є штрафними санкціями, право на нарахування яких виникає у зв`язку з невиконанням або несвоєчасним виконанням зобов`язань за договором.

Враховуючи викладені обставини, позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних нарахувань за невиконання рішення Господарського суду Житомирської області у справі №906/793/13.

Згідно розрахунку позивача (а.с.2-3) позивач заявив до стягнення з відповідача інфляційні у розмірі 34701,58 грн (за період з 01.05.17 по 30.04.20) та 12179,54 грн 3% річних (за період з 06.06.17 по 05.06.20).

Перевіривши розрахунок інфляційних та 3 % річних суд встановив, що розрахунок є обґрунтованим та арифметично вірним.

За вказаних обставин вимога позивача про стягнення 34701,58 грн інфляційних та 12179,54 грн 3% є правомірною та підлягає задоволенню.

Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову на загальну суму 46881,12грн, з яких: 34701,58 грн інфляційні, 12179,54грн 3% річних.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Гранітненське" (11634, Житомирська область, Малинський район, смт Гранітне, вул. Злагоди,6, код ЄДРПОУ 32277209)

на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116,м.Київ, вул. Шолуденка,1, код ЄДРПОУ 31301827)

- 34701,58грн інфляційних;

- 12179,54грн 4% річних;

- 2102,00 грн судового збору

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення рішення повного тексту рішення.

Повне рішення складено: 13.08.20

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

Друк:

1- у справу

2,3- сторонам (рек)

4- Гранітненська селищна рада (11634, Житомирська обл., Малинський р-н, смт. Гранітне, вул. Леніна, 10) (рек.)