Рішення

від 06.08.2020 по справі 908/1459/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/96/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2020 Справа № 908/1459/20

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянувши матеріали справи

За позовом: Концерну "Міські теплові мережі" (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; фактична адреса: 69005, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, буд. 4; код ЄДРПОУ 32121458)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Техпромсервіс" (70441, Запорізька область. с. Біленьке, вул. Горького, буд. 4; код ЄДРПОУ 42010482)

про стягнення заборгованості у розмірі 42 481,95 грн.

Без участі представників сторін

СУТНІСТЬ СПОРУ:

10.06.2020 р. до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну "Міські теплові мережі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Техпромсервіс" про стягнення заборгованості у розмірі 42 481,95 грн.

10.06.2020 р. автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу №908/1459/20 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 12.06.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1459/20 в порядку спрощеного позовного провадження. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи, присвоїти справі номер провадження - 5/96/20 та розгляд справи по суті розпочати з 13.07.2020 р.

Ухвалою від 13.07.2020 р. оголошено перерву до 06.08.2020 без виклику (повідомлення) сторін.

06.08.2020 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що Концерн МТМ направив на адресу ТОВ "Компанія Техпромсервіс" договір №204203 про надання послу з централізованого опалення та постачання гарячої води, однак договір між сторонами не укладено. Отже, враховуючи відсутність договору між сторонами, облік кількості відпущеної теплової енергії здійснювався по особовому рахунку №204203. Позивач у період з жовтня 2018 р. по квітень 2020 р. відпустив відповідачу теплову енергію до нежитлового приміщення №164 (літ. А-6), яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Тбіліська, буд. 27, яке перебуває у власності ТОВ "Компанія Техпромсервіс" на підставі договору купівлі-продажу №3150 від 19.12.2013 р. на загальну суму 41 044,61 грн. За вказаний період відповідач жодних оплат не здійснив. У зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового обов`язку позивачем нараховано інфляційні втрати в розмірі 595,84 грн. та 3% річних в сумі 841,50 грн. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 258, 509, 525, 526, 625, 629, 12 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 193, 222 Господарського кодексу України, Закон України Про теплопостачання , Правила користування тепловою енергією , затвердженими постановою КМУ від 03.10.2007 р. №1198, позивач просить суд позов задовольнити.

Ухвалою суду від 13.07.2020 р. запропоновано сторонам виконати вимоги ухвали суду від 12.06.2020 р., а саме: відповідачу у строк до 29.07.2020 р.: відповідно до ст. 251 ГПК України надіслати на адреси позивача та суду копію відзиву на позовну заяву та додані до нього документи, докази направлення (фіскальний чек, опис вкладення у цінний лист) надати суду у визначений строк; позивачу у строк до 06.08.2020 р.: у випадку отримання від відповідача відзиву на позовну заяву відповідно до ст. 251 ГПК України направити на адресу відповідача та суду письмову відповідь (пояснення, заперечення) щодо відзиву на позовну заяву, докази направлення (фіскальний чек, опис вкладення у цінний лист) надати суду

29.07.2020 р. до суду від ТОВ "Компанія Техпромсервіс" надійшов письмовий відзив на позовну заяву від 27.07.2020 р. До вказаного відзиву відповідачем на підтвердження його направлення на адресу позивача додано оригінали фіскального чеку №6906302325554 від 28.07.2020 р., поштової накладної №6906302325554 від 28.07.2020 р. та опису вкладення у цінний лист від 28.07.2020 р.

Відповідно до роздруківки з офіційного сайту УДППЗ Укрпошта за №6906302325554: кореспонденцію прийнято до відправлення: 28.07.2020 р. та відправлення вруречно за довіреністю: 29.07.2020 р. об 10 год. 07 хв.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що позивач не скористався своїм правом передбаченим ст. 251 ГПК України подати до суду у встановлений в ухвалі суду від 13.07.2020 р. строк, а саме до 06.08.2020 р. письмову відповідь (пояснення, заперечення) щодо відзиву на позовну заяву.

У відзиві на позовну заяву від 27.07.2020 р. ТОВ "Компанія Техпромсервіс" проти задоволення заявлених позовних вимог заперечує в повному обсязі, зазначивши, що нежитлове приміщення №164 (літ. А-6), яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Тбіліська, буд. 27, не містить жодних опалювальних приладів та гаряче водопостачання відсутнє. Також вказане приміщення є підвальним приміщенням багатоквартирного житлового будинку та відповідачу належить лише його 21/100 частина. Крім того, у цьому приміщення встановлено загальнобудинковий прилад обліку теплової енергії, який фіксує споживання теплової енергії всіма споживачами багатоквартирного житлового будинку №27 по вул. Тбіліській. Також матеріали справи не містять помісячних показників будинкового засобу обліку теплової енергії та показників приладу обліку, теплового навантаження та не надано розрахунку щодо розміру теплового навантаження на об`єкт відповідача. На підставі викладеного, відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи без виклику представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Концерн МТМ діє на підставі статуту. Відповідно до статуту підприємства основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.

Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут та інше.

Правовідносини між Теплопостачальною організацією та Споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 р. за № 2633-IV, Правилами користування тепловою енергією , затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. за № 1198 та іншими нормативно-правовими актами України.

Зокрема, в Законі та в вказаних Правилах надано визначення поняттю Споживач , а саме споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі до договору (Закон); споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору (Правил).

Теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

В розумінні Закону України Про теплопостачання та Правил користування тепловою енергією, Споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, що використовує теплову енергію на підставі договору.

Відповідно ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 630 ЦК України договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку.

Згідно ст. 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійсняються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник, при чому виробник послуг може бути і їх виконавцем.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Відповідно до частини 4 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії.

Пунктами 4, 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 р. передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, який споживач зобов`язаний до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією.

Згідно п. 3 ч.2 ст. 21 Закону України Про житлово-комунальні послуги виконавець зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 05.12.2018 р. за вих. №1609/09 Концерн МТМ направив на адресу ТОВ "Компанія Техпромсервіс" два примірника договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №204203 від 01.10.2018 р. та Додатки №№1, 2 до договору. В якому також просить розглянути вказаний договір з додатками до нього, підписати та один примірник в порядку встановленому ст.ст. 179, 181 ГК України повернути на адресу Концерну МТМ . Факт направлення вказаної кореспонденції підтверджується фіскальним чеком №9035 від 13.12.2018 р. та описом вкладення у цінний лист від 13.12.2018р.

Також, листом від 13.03.2019 р. за вих. №277/09 Концерн МТМ направив на адресу ТОВ "Компанія Техпромсервіс" два примірника договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №204203 від 01.03.2019 р. Зазначеним листом позивач повідомив відповідача, що у відповідності до ст. 24 Закону України Про теплопостачання серед основних обов`язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії. Враховуючи встановлену законодавством обов`язковість укладання договору, просить у встановлений законом строк розглянути вказаний договір, підписати та один примірник в порядку встановленому ст.ст. 179, 181 ГК України повернути на адресу Концерну МТМ . Направлення зазначеної кореспонденції підтверджується фіскальним чеком від 14.03.2019 р. №8015 та описом вкладення у цінний лист від 14.03.2019 р.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Техпромсервіс" та Концерном МТМ договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води не укладено.

Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства".

Відповідно до пункту 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Правила), розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем відсутній укладений договір, а отже під час розрахунків застосовується термін оплати вказаний у пункті 18 Правил.

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Аналогічні приписи містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послуги, виконати роботу, сплатити гроші тощо), а кредитор вправі вимагати виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, виходячи зі змісту якої цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У статті 179 ГК України закріплено, що укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язковим для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 275, ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги встановлено обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Як зазначає позивач, Концерном "МТМ" надавалась теплова енергія у період з жовтня 2018 по квітень 2020 р. Товариству з обмеженою відповідальністю Компанія Техпромсервіс до нежитлового приміщення № 164 (літ А-6), яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Тбіліська, буд. 27, та перебуває у власності Споживача на підставі договору купівлі-продажу № 3150 від 19.12.2013 р. Вважає, що факт постачання теплової енергії підтверджується рішеннями Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювальних сезонів у спірний період.

Крім того, 19.09.2019 р. Концерн МТМ направив на адресу ТОВ "Компанія Техпромсервіс" лист від 17.09.2019 р. за вих. №957/09, в якому зазначено, що ТОВ "Компанія Техпромсервіс" є власником нежитлового приміщення 164 (літ. А-6), яке розташовано за адресою: вул. Тбіліська, 27 (особовий рахунок №204203). Концерн МТМ поставляв теплову енергію до вказаного приміщення та по особовому рахунку №204203 існує заборгованість в сумі 25 034,77 грн. за період з жовтня 2018 р. по квітень 2019 р. З урахуванням викладеного, направлено повторно рахунки, акти приймання-передачі теплової енергії, акт звірки взаємних розрахунків та розрахунок заборгованості по рахунку №204203 для здійснення оплати. Також Концерн МТМ просив оформити акт звірки взаємних розрахунків та акти прийому-передачі теплової енергії належним чином та підписаний один примірник вказаних документів направити на адресу Концерну МТМ .

На підтвердження направлення зазначеної кореспонденції позивачем надано до матеріалів справи опис вкладення у цінний лист від 19.09.2019 р., поштову накладну №6903526683376 та фіскальний чек від 19.09.2019 р.

10.06.2020 р. позивач направив на адресу відповідача вимогу від 01.06.2020 р. за вих. №425/05-юр щодо погашення заборгованості за теплову енергію в розмірі 41 044,61 грн. відпущену Концерном МТМ до нежитлового приміщення ТОВ "Компанія Техпромсервіс" за період з жовтня 2018 р. по квітень 2020 р., що підтверджується Реєстром відправленої замовленої кореспонденції від 01.06.2020 р. за вих. №09/311 від 10.06.2020 р. та фіскальним чеком від 10.06.2020 р.

Позивач вважає, що у період з жовтня 2018 р. по квітень 2020 р. Концерн МТМ відпустив теплову енергію на загальну суму 41044,61 грн. до нежитлового приміщення 164 (літ. А-6), яке розташовано за адресою: вул. Тбіліська, 27 та належить на праві власності ТОВ "Компанія Техпромсервіс", однак жодних оплат відповідач не здійснив, у зв`язку з чим позивач звернувся з цим позовом до суду.

Також позивач зазначає, що відсутність укладеного між сторонами договору з централізованого опалення та постачання гарячої води, обов`язковість укладання якого лежить і на Споживачеві, і на Теплопостачальній організації не виключає можливості стягнення з відповідача на користь позивача вартості послуг з теплопостачання, оскільки між позивачем та відповідачем склалися фактичні договірні відносини.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 15.10.2019 р. за №184681247 міститься інформація щодо нежитлового приміщення підвалу літ. - 6, загальною площею 789,5 кв.м., за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Тбіліська, буд. 27, прим. 164, а саме: номер запису про право власності: 25507386 від 28.03.2018 р., підстава виникнення договір купівлі-продажу №3150 від 19.12.2013 р., належить на праві приватної часткової спільної власності розміром 21/100 - Товариству з обмеженою відповідальністю Компанія Техпромсервіс" (код ЄДРПОУ 42010482).

Відомості про права власності: 29.02.2008 р. колективна форма власності з часткою 73/100 - Агрофірма БАЗІС ЛТД виробничо-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 13617729), на підставі договору купівлі-продажу №4851 від 18.12.2007 р.; 11.04.2008 р. колективна форма власності з часткою 21/100 - БАМ товариство з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 32607940), на підставі договору купівлі-продажу №462 від 25.02.2008 р.; 11.04.2008 р. комунальна форма власності з часткою 3/50 - Територіальна громада м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ 04053915).

Як стверджує позивач та встановлено судом, з наданих відповідачем до письмового відзиву від 27.07.2020 р. фототаблиць №№ 1-5, нежитлового приміщення № 167 по вул. Тбіліській, 27, вбачається, що у вказаному приміщенні труби опалення проходять транзитом, а отже теплового навантаження не несуть, також не містить жодних опалювальних приладів та гаряче водопостачання відсутнє. З фототаблиці № 6 вбачається, що у вказаному приміщенні встановлено загальнобудинковий прилад обліку теплової енергії.

Відповідач пояснив, що зазначений прилад обліку фіксує споживання теплової енергії всіма споживачами багатоквартирного житлового будинку № 27 по вул. Тбіліській. Однак, відповідач не звертався до Концерну з питанням підключення його приміщення до центрального опалення.

Доказів зворотнього позивачем до матеріалів справи не надано.

Судом встановлено, що до позовної заяви позивачем додано копії рахунків на оплату за теплову енергію, які виставлені ТОВ "Компанія Техпромсервіс" та Акти приймання-передачі теплової енергії по особовому рахунку №204203 за період з жовтня 2018 р. по квітень 2020 р.

Як вже встановлено судом, Концерном МТМ на адресу ТОВ "Компанія Техпромсервіс" листом від 17.09.2019 р. за вих. №957/09 направлено рахунки та акти приймання-передачі теплової енергії тільки за період з жовтня 2018 р. по квітень 2019 р., однак позивачем не надано належних та допустимих доказів направлення вказаних документів за період з травня 2019 р. по квітень 2020 р.

Відповідно до п. 7 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 р. № 830, визначення кількісних та якісних показників послуги здійснюється відповідно до умов договору:

1) за показаннями вузла комерційного обліку теплової енергії - для колективного договору, договору з колективним споживачем, договору з власником (користувачем) будівлі, індивідуального договору;

2) з урахуванням показань вузла (вузлів) розподільного обліку теплової енергії / приладів - "розподілювачів теплової енергії (у разі їх наявності) або дотриманням нормативної температури повітря у приміщеннях (для приміщень не оснащених вузлами розподільного обліку теплової енергії / приладами - розподілювачами теплової енергії) - для індивідуального договору (із здійсненням обслуговування і проведення поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання).

Згідно пункту 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 р. № 1198, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Отже, для розрахунку теплової енергії необхідно керуватися показниками приладу обліку теплової енергії встановленому у відповідному будинку та враховувати його кількісні та якісні показники з урахуванням значень теплового навантаження всіх приміщень у будинку, а також по кожній площі приміщень окремо.

До матеріалів справи позивачем не надано актів обстеження спірного приміщення, яким би було підтверджено наявність опалювальних приладів, інформації щодо обсягів спожитої теплової енергії, помісячні покази вузлів обліку, порядок детального розрахунку з зазначенням розміру теплового навантаження на об`єкт відповідача та інформацію про середні обсяги споживання. Вказані параметри мають суттєве значення для визначення суми заборгованості, яка підлягає сплаті за спірний період.

Крім того, позивачем не надано первинних документів на підтвердження зняття показів з лічильників по об`єкту відповідача, а саме копії журналу обліку теплової енергії по показникам приладу обліку, Акту прийому в експлуатацію приладу обліку теплової енергії з одиницею виміру теплової енергії МВт, обґрунтування нормативного навантаження по об`єкту відповідача, а саме на 21/100 частини приміщення, тощо.

Окрім того, у відповідності до Закону України "Про природні монополії" нав`язування послуг забороняється.

Також суд звертає увагу, що позивач застосовує для розрахунку КТМ 204 України 244-94, що затверджені 14 грудня 1994, виходячи з загальної площі приміщення, а не опалювальної, та плутаючи поняття теплове навантаження опалення та теплове навантаження системи опалювання споживача.

Відповідно до розрахунку за договором №204203 від 01.03.2019 р., наданого позивачем, в якому зазначено, що площа згідно даних БТІ становить 162 кв.м. по вул. Тбіліська, 127, прим. 164 (літ. А-6), опалення: 10930 ккал/час за тарифом 1499,94 грн. Отже, з цього розрахунку вбачається, що він здійснений виходячи з загальної площі приміщення, без урахування опалювальної площі, яка є меншою.

Разом з тим, з набуттям чинності ДБН В.2.5-67:2013 "Опалення, вентиляція та кондиціонування" введено нові методики для визначення теплового навантаження системи опалення приміщення та визначення проектної (розрахункової) потужності системи опалення будівлі, які регламентуються ДСТУ Б EN 12831 "Системи опалення будівель. Метод визначення проектного теплового навантаження".

Належне відповідачу приміщення є підвальним приміщенням житлового будинку і ніколи не було житловим приміщенням.

Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" підвал будинку віднесено до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку, який призначений для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Отже, під час проектування та будівництва саме в підвалі розташовуються комунікації будинку, які забезпечують його експлуатацію як житлового, труби опалення, водопровід, каналізація тощо.

Після отримання такого приміщення користувач не може в односторонньому порядку змінити проект трубопроводів будинку, не може змінювати їх розташування і використовує підвал, враховуючи його статус, як допоміжного приміщення.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів поставки відповідачу теплової енергії в обсягах, визначених у спірних актах, а також достовірності здійсненого нарахування плати за спожиту теплову енергію.

Таким чином, заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 41 044,61 грн. є необґрунтованими, не підтверджені належними та допустимими доказами, а отже в цій частині суд приходить до висновку в задоволенні позову відмовити. Крім того, враховуючи вказане, суд зазначає, що і відсутні підстави для стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 595,84 грн. та 3% річних в сумі 841,50 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено: 11.08.2020 р.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.