Рішення

від 04.08.2020 по справі 910/16462/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.08.2020Справа № 910/16462/19 За позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлокомфорт", м. Київ

про стягнення 2 298 541,97 грн, -

суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Драчова М.С. (адвокат за довіреністю №446 від 27.01.2020 року);

від відповідача: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлокомфорт" (відповідач) суми основної заборгованості в розмірі 1 847 928,09 грн, суми інфляційних втрат в розмірі 99 647,25 грн, суми 3% річних в розмірі 27 991,56 грн, суми пені в розмірі 230 578,66 грн, суми штрафу в розмірі 92 396,41 грн, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов Договору на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі №06945/5-07 від 03.10.2016 року, в частині своєчасної оплати вартості поставленої питної води та прийняття стічних вод за період з 01.02.2018 року по 31.05.2019 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.01.2020.

В підготовчому засіданні 28.01.2020 судом було продовжено строк підготовчого засідання, зобов`язано позивача протокольною ухвалою, яка занесена до протоколу судового засідання, надати суду докази повідомлення відповідача про наступну дату судового засідання шляхом оголошення в газеті та оголошено перерву до 17.03.2020.

Також ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2020 в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України відповідача було викликано в підготовче засідання, яке призначене на 17.03.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2020 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 21.04.2020. Окрім того, вказаною ухвалою було зобов`язано позивача здійснити оголошення в місцевій газеті для належного повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання.

03.04.2020 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів на виконання вимог ухвали суду від 17.03.2020.

Підготовче засідання 21.04.2020 судом було відкладено до 23.06.2020.

В засіданні 23.06.2020 року судом було ухвалено закрити підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.08.2020 року.

В судовому засіданні 04.08.2020 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні 04.08.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.10.2006 року між Відкритим акціонерним товариством Акціонерна компанія Київводоканал (назву якого змінено на Приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал ) (надалі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Житлокомфорт (надалі - абонент) укладено Договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі №06945/5-07 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого за цим Договором постачальник зобов`язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред`явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізацій м. Києва (дозвіл) прийняти від нього стічні води у систему каналізацій м. Києва відповідно до правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва (місцеві правила приймання), а абонент зобов`язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього Договору, дотримуватись порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим Договором.

Відповідно до п. 2.1.1. Договору, облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється: за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об`єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом.

Згідно з п. 2.1.2. Договору, зняття показань з лічильника (-ків) здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки, згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента зі стабільним об`ємом водоспоживання (до 30 м. куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватися постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячні платіжні документи, виходячи з його середньодобового споживання води. Показання водолічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, зняті постачальником, є підставою для виставлення платіжних документів на оплату наданих послуг.

Пунктом 2.1.4. Договору встановлено, що кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно з показаннями лічильників та або іншими способами визначення об`ємів стоків, відповідно до розділу 21 Правил користування.

За змістом п. 2.2.1. Договору постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього договору постачальник доводить абоненту нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів.

Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента. (п. 2.2.2. Договору).

Згідно з п. 2.2.3. Договору в разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Відповідно до п. 2.2.4. Договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов`язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ вважатиметься безпідставною.

Пунктом 3.3.5. Договору абонент зобов`язується сплачувати вартість наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору.

Відповідно до п. 7.1. Договору, він укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що ним належним чином виконувалися зобов`язання за Договором в частині надання відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення у період з 01.02.2018 по 31.05.2019, проте відповідач не в повному обсязі розрахування за такі послуги і станом на момент звернення до суду за ним рахується заборгованість за послуги з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, а саме:

- по кодам абонента: 2-1063, 3-882, 7-1307, 10-1264 за період з 01.02.2018 по 31.05.2019 позивачем надано послуги відповідачу на загальну суму в розмірі 1 872 178,76 грн, з яких оплачено відповідачем 146 616,30 грн, а тому заборгованість склала 1 725 342,58 грн (з урахуванням перерахунків на суму 219,88 грн);

- по коду абонента: 7-2607 за період з 01.02.2018 по 31.05.2019 позивачем надано послуги відповідачу на загальну суму в розмірі 40 126,69 грн, які відповідачем не оплачені в повному обсязі, а тому заборгованість склала 40 126,69 грн;

- по кодам абонента: 2-41063 та 10-51264 за період з 01.02.2018 по 31.05.2019 позивачем надано послуги відповідачу на загальну суму в розмірі 122 458,82 грн, з яких оплачено відповідачем 40 000,00 грн, а тому заборгованість склала 82 458,82 грн.

На підтвердження зазначених обставин, позивачем до матеріалів справи надано розшифровки рахунків абонента за вказаний період, виписки по власному рахунку, відповідно до яких вбачається частковий розрахунок, а також на підтвердження обсягу водопостачання та водовідведення, позивачем долучені копії актів про зняття показань з приладу обліку, за визначений період.

Отже, як зазначав позивач, вартість наданих відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення у період з 01.02.2018 по 31.05.2019, оплачена відповідачем лише частково у розмірі 186 616,30 грн, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 1 847 928,09 грн.

Також позивачем нараховані інфляційні втрати в розмірі 99 647,25 грн, 3% річних в розмірі 27 991,56 грн, пеню в розмірі 230 578,66 грн та штраф в розмірі 92 396,41 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 "Про житлово-комунальні послуги", відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" Послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов`язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об`єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об`єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Положеннями ч. 2 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" встановлено, що споживачі питної води, зокрема своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до чинних на час укладення договору Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України №65 від 01.07.1994, водоканал надає послуги у забезпеченні питною водою та водовідведенні.

Відповідно до Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року №190 (чинних станом на час надання послуг у спірний період), зазначені Правила визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України. Ці Правила є обов`язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об`єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 №37, зареєстрованих у Мін`юсті 26.04.2002 за №403/6691, а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту (п. 1.4. Правил №190).

Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджені наказом Держбуду №37 від 19.02.2002 поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - підприємства).

Відповідно до п. 1.4. Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджені наказом Держбуду № 37 від 19.02.2002, стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

Стаття 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" визначає, що споживач питної води - юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб.

Субспоживачем, у відповідності до Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року №190, є суб`єкт господарювання, який одержує воду з комунальної водопровідної мережі або скидає стічні води в комунальну мережу водовідведення через мережі споживача.

Пунктом 2.4. Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджені наказом Держбуду № 37 від 19.02.2002 передбачено, що підприємства зобов`язані виконувати в повному обсязі вимоги цих Правил, місцевих Правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки водоканалу за надані послуги.

Відповідач є споживачем питної води і відносини між сторонами щодо постачання питної води виникли на підставі укладеного між сторонами договору, відповідно до умов якого, відповідач зобов`язався сплачувати надані позивачем послуги з постачання питної води та приймання стічних вод.

За розрахунком позивача, як зазначалось вище, у період з 01.02.2018 по 31.05.2019 сума наданих послуг становила 2 034 764,27 грн, сума здійснених часткових оплат - 186 616,30 грн, сума боргу - 1 847 928,09 грн (з урахуванням перерахунків на суму 219,88 грн).

Матеріали справи не містять зауважень відповідача щодо обсягів послуг водопостачання та приймання стічних вод, згідно наявних в матеріалах справи актів про зняття показників з приладів обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахування умов укладеного Договору, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був здійснювати розрахунки за поставлену позивачем холодну воду та надані послуги з відведення холодної води не пізніше 5-го числа наступного місяця.

Судом перевірено розрахунок заборгованості наданих послуг з постачання питної води та приймання стічних вод та встановлено, що розрахунок заборгованості у загальній сумі 1 847 928,09 грн. є вірним та обґрунтованим, відповідачем доказів на спростування вказаної заборгованості суду не надано.

Згідно зц ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором в частині сплати послуг з постачання питної води та приймання стічних вод за період з 01.02.2018 по 31.05.2019 підтверджено матеріалами справи, заборгованість у сумі 1 847 928,09 грн належним чином доведена, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості у сумі 1 847 928,09 грн.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення 99 647,25 грн інфляційних втрат, 27 991,56 грн 3% річних, 230 578,66 грн пені та 92 396,41 грн штрафу, то суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних та інфляційних втрат є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, наданий позивачем до позовної заяви, суд встановив, що він є вірним, а тому, позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню в сумах визначених позивачем.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У пункті 4.6. Договору сторони погодили, що за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок, або вимогу щодо оплати, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від суми, яку відмовився сплатити.

Відповідно до п. 4.2. договору, у разі порушення строків виконання зобов`язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняєтеся через 1 рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконане.

Перевіривши розрахунки пені та штрафу за прострочення оплати послуг з постачання води та прийняття стічних вод, судом встановлено, що розрахунки є вірними, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача суми основної заборгованості в розмірі 1 847 928,09 грн, суми пені в розмірі 230 578,66 грн, суми штрафу в розмірі 92 369,41 грн, суми інфляційних втрат в розмірі 99 647,25 грн та суми 3% річних в розмірі 27 991,56 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов`язаних із наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат. (ч. 1 ст. 128 Господарського процесуального кодексу України).

Так на підтвердження понесення додаткових витрат, окрім сплати судового збору, позивачем долучено до матеріалів справи акт надання послуг №291 від 31.03.2020 року, відповідно до якого позивачем було оплачено Комунальному підприємству Київської міської ради Центр публічної комунікації та інформації вартість розміщення об`яви в газеті Хрещатик щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи судом, в розмірі 1 186,56 грн.

Враховуючи викладене, витрати зі сплати судового в розмірі 34 478,13 грн та додаткові витрати необхідні для розгляду справи, а саме розміщення оголошення в газеті про повідомлення відповідача щодо розгляду Господарським судом міста Києва справи №910/16462/19, в розмірі 1 186,56 грн, понесені позивачем, з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлокомфорт" (ідентифікаційний код 32853435, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, буд. 14) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (ідентифікаційний код 03327664, місцезнаходження: 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-а) суму основної заборгованості в розмірі 1 847 928,09 грн (один мільйон вісімсот сорок сім тисяч дев`ятсот двадцять вісім гривень 09 копійок), суму пені в розмірі 230 578,66 грн (двісті тридцять тисяч п`ятсот сімдесят вісім гривень 66 копійок), суму штрафу в розмірі 92 396,41 грн (дев`яносто дві тисячі триста дев`яносто шість гривень 41 копійку), суму 3% річних в розмірі 27 991,56 грн (двадцять сім тисяч дев`ятсот дев`яносто одну гривню 56 копійок), суму інфляційних втрат в розмірі 99 647,25 грн (дев`яносто дев`ять тисяч шістсот сорок сім гривень 25 копійок) та суму судового збору в розмірі 35 664,69 грн (тридцять п`ять тисяч шістсот шістдесят чотири гривни 69 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене 13.08.2020 року.

Суддя С.М. Морозов