Рішення

від 11.08.2020 по справі 910/2852/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.08.2020Справа № 910/2852/20 Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом ОСОБА_1

до Кооперативу "Райдуга-89"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2

ОСОБА_3

про визнання недійсними рішення загальних зборів кооперативу та скасування державної реєстрації

При секретарі судового засідання: Радченко А.А.

Представники сторін:

від позивача: Селівончик А.І. - представник за ордером серія АА №1020855 від 25.02.2020;

від відповідача: Кидалов І.М. - представник за довіреністю № 1 від 20.12.2019;

від третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Кидалов І.М. - представник за довіреністю №440 від 21.05.2020;

від третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Кидалов І.М., довіреність № 458 від 26.05.2020.

встановив:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до кооперативу "Райдуга-89" про визнання недійсними рішення загальних зборів кооперативу та скасування державної реєстрації, а саме:

- визнати недійсним рішення загальних зборів членів виробничого кооперативу "Кооператив "Райдуга-89" (код ЄДРПОУ 21540025) від 28.01.2020, оформлене протоколом №1-2020 від 28.01.2020, в частині виключення із складу членів кооперативу ОСОБА_1 ,

- скасувати у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційні дії, проведені 29.01.2020 відносно виробничого кооперативу "Кооператив "Райдуга-89" (код ЄДРПОУ 21540025) щодо реєстрації змін до установчих документів кооперативу згідно протоколу загальних зборів членів виробничого кооперативу №1-2020 від 28.01.2020.

Ухвалою Господарського суду від 02.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 30.03.2020.

19.03.2020 року з метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, зважаючи на період карантину, визначений постановою КМУ "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 №211, з урахуванням Указу Президента України №87/2020 від 13.03.2020 щодо введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та з урахуванням рішення Уряду про заборону пасажирських перевезень та обмеження кількості учасників масових заходів, на офіційній сторінці суду https://ki.arbitr.gov/ua/sud5011/ та на сторінці суду у соціальній мережі Facebook розміщено інформації щодо зняття з розгляду справ, призначених суддею Мудрим С.М. на 23, 24, 30 та 31 березня 2020. Повідомлено, що про дати і час судових засідань всі учасники будуть повідомлені ухвалами суду, які будуть внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Про зняття з розгляду вищезазначеної справи сторін 19.03.2020 року повідомлено телефонограмами.

30.03.2020 року до канцелярії суду відповідачем подано відзив на позовну заяву.

31.03.2020 року до канцелярії суду від відповідача надійшли заява про зупинення провадження у справі та заява про залучення у справу на стороні відповідача третьої особи.

24.04.2020 на адресу суду від ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надійшла заява про залучення у справу на стороні відповідача третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.04.2020 призначено підготовче засідання у справі на 19.05.2020.

12.05.2020 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про залишення заяви про зупинення провадження у справі без розгляду та про залучення доказів.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.05.2020 року заяву відповідача про залишення заяви про зупинення провадження у справі без розгляду - задоволено. Заяву відповідача про зупинення провадження у справі залишено без розгляду. Заяву відповідача про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - задоволено. Залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Відкладено підготовче засідання у справі на 16.06.2020 року.

11.06.2020 та 12.06.2020 на адресу суду надійшли пояснення третіх осіб.

16.06.2020 через канцелярію суду позивач подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.06.2020 відкладено підготовче засідання на 07.07.2020.

16.06.2020 через канцелярію суду позивач подав заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.06.2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

В судовому засіданні 07.07.2020 року протокольною ухвалою суд закрив підготовче засідання та призначив справу до судового розгляду по суті на 11.08.2020 року.

В судовому засіданні 11.08.2020 року представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти позову, просив суд відмовити та просив суд долучити до матеріалів справи промову в судових дебатах.

Представник третьої особи 1 та 2 заперечував проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Позивачем зазначено, що ОСОБА_1 на підставі заяви та протоколу загальних зборів учасників виробничогокооперативу Кооператив Райдуга-89 від 22.06.2016 стала членом кооперативу із часткою 15% у капіталі Кооперативу.

Починаючи з цього часу позивач, як член кооперативу, приймала участь у діяльності кооперативу та виконувала вимоги статуту.

У 2019 між позивачем та головою кооперативу ОСОБА_4 виник особистий конфлікт щодо діяльності останнього, як голови кооперативу, через що ОСОБА_4 винесено на чергові загальні збори членів кооперативу питання про виключення позивача із складу кооперативу.

Рішенням загальних зборів відповідача від 28.02.2020, оформленого протоколом №1-2020 від 28.01.2020, загальними зборами членів кооперативу прийнято, зокрема, рішення щодо виключення позивача із складу членів кооперативу за систематичне нанесення матеріальної (майнової) шкоди (збитків) кооперативу та відмовою відшкодувати таку шкоду (збитки) .

Відповідно до змісту протоколу підставою до прийняття такого рішення слугувало те, що позивач протягом тривалого часу ініціювала безпідставні судові справи проти кооперативу, в результаті чого, такий стан речей призводить до численних конфліктів в кооперативі, а також спричинив прямі збитки кооперативу в сумі 21 000 грн., а саме: 12 000 грн. - витрачено Кооперативом на юридичні послуги (правову допомогу) на стадії апеляційного провадження у Київському апеляційному суді; 9 000 грн. - було витрачено кооперативом на юридичні послуги (правову допомогу) на стадії касаційного провадження у Верховному Суді.

На думку позивача, рішенням загальних зборів членів виробничого кооперативу Кооператив Райдга-89 від 28.02.2020, оформленого протоколом №1-2020 від 28.01.2020, в частині виключення позивача із складу учасників кооперативу є безпідставним та не ґрунтується на вимогах закону, оскільки витрати на правову допомогу, які нібито понесено відповідачем через дії позивача, не є збитками у розумінні положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Більш того, такі витрати здійснені не з метою захисту (відновлення) прав та інтересів відповідача, а з метою захисту інтересів ОСОБА_4 , як фізичної особи.

У зв`язку з чим просить суд прийняти рішення, яким визнати недійсним рішення загальних зборів членів виробничого кооперативу "Кооператив "Райдуга-89" (код ЄДРПОУ 21540025) від 28.01.2020, оформлене протоколом №1-2020 від 28.01.2020, в частині виключення із складу членів кооперативу ОСОБА_1 , скасувати у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційні дії, проведені 29.01.2020 відносно виробничого кооперативу "Кооператив "Райдуга-89" (код ЄДРПОУ 21540025) щодо реєстрації змін до установчих документів кооперативу згідно протоколу загальних зборів членів виробничого кооперативу №1-2020 від 28.01.2020.

Судом встановлено, що рішення загальних зборів засновників Кооперативу "Райдуга-89, яке оформлено протоколом №36 від 10.06.20216 року вирішено включити ОСОБА_1 до складу засновників кооперативу Райдуга-89 з внесення пайового внеску в сумі 7 735,00 грн.

ОСОБА_1 внесено кошти в розмірі 7 735.00 грн. - 22.06.2016 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією №3479_15 від 22.06.2016 року.

Відповідно до п.1.5 статуту кооперативу Райдуга-89 (нова редакція) затвердженого загальними зборами засновників протокол №36 від 10 червня 2016р., засновниками кооперативу є, зокрема, громадянка України ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), з часткою в статутному капіталі кооперативу розміром 15% - 10500,00 грн.

Відповідно до положень статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом положень статті 167 Господарського кодексу України корпоративні відносини - це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Стаття 55 ГК України визначає господарські організації як юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Господарською діяльністю у ГК України вважається діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей Кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (стаття 3).

За способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу стаття 63 ГК України відносить кооперативні підприємства до корпоративних, а за формою власності - до підприємств колективної власності.

Корпоративне підприємство характеризується тим, що утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

Підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників) (стаття 93 ГК України).

Кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом. Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів (стаття 94 ГК України).

Зазначені норми кореспондуються із нормами статей 83, 85, 86 ЦК України, згідно з положеннями яких юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об`єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

Особливості створення кооперативів та ведення господарської діяльності обслуговуючими кооперативами визначається Законом України Про кооперацію .

За змістом положень статей 2, 6, 9 цього Закону кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо

За змістом наведених норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності передбачені законом і статутними документами.

Згідно з положеннями статті 12 Закону України Про кооперацію основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

Відповідно, члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

Вищезазначена правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі №509/577/18, від 01.10.2019 року у справі 910/7554/18.

Відповідно до статті 15 Закону України Про кооперацію та п. 8.1 Статуту вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу.

Згідно з ч. 2 статті 166 ЦК України член виробничого кооперативу може бути виключений із кооперативу за рішенням загальних зборів у разі невиконання чи неналежного виконання обов`язків, покладених на нього статутом кооперативу, а також в інших випадках, встановлених статутом кооперативу і законом.

Пунктом 8.3 Статуту передбачено, що загальні збори: вирішують питання про прийом в члени кооперативу, виключення із нього.

Члени кооперативу можуть бути виключені з кооперативу за рішенням загальних зборів у випадках, що передбачені статутом (п.10.2 Статуту).

Відповідно до п.5.6 Статуту члени кооперативу можуть бути виключеними з нього за грубе чи систематичне порушення трудової дисципліни, порушення статуту кооперативу, за умисне чи неумисне спричинення збитків кооперативу, за розповсюдження інформації, що становить комерційну тайну кооперативу, за спричинення матеріальної або моральної шкоди кооперативу.

03.12.2019 року відповідачем на адресу позивача направлено вимогу про відшкодування нанесених збитків в розмірі 12 000,00 грн. Дана вимога направлена позивачу 03.12.2019 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи описом вкладення від 03.12.2019 року та накладною Укрпошти №0221708305894 від 03.12.2019 року.

03.01.2020 року відповідачем на адресу позивача направлено вимогу про відшкодування нанесених збитків в розмірі 9 000,00 грн. Дана вимога направлена позивачу 03.01.2020 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи описом вкладення № 02206 05538061 від 03.01.2020 року та накладною Укрпошти №02206 05538061 від 03.01.2020 року.

У відповідь листами від 24.12.2019 року та від 31.01.2020 року позивач повідомила відповідача про те, що викладені вимоги є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 15 Закону України Про кооперацію чергові загальні збори членів кооперативу скликаються правлінням або головою кооперативу у разі потреби, але не рідше одного разу на рік.

Про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення.

03.01.2020 року членам кооперативу головою кооперативу Райдуга-98 направлено повідомлення про скликання загальних зборів членів кооперативу, які відбудуться 28 січня 2020 року о 10 год. 00 хв. В даному повідомленні і містився порядок денний зборів.

Вищезазначене повідомлення на адресу позивача направлено 03.01.2020 року, що підтверджується описом вкладення №02206 05538100 від 03.01.2020 року та накладною Укрпошти №02206 05538100 від 03.01.2020 року.

Рішенням загальних зборів членів кооперативу Райдуга-89 (ідентифікаційний код 21540025), оформлене протоколом №1-2020 від 28.01.2020 року вирішено по 4 питанню виключити ОСОБА_1 з кооперативу за систематичні нанесення матеріально (майнової) шкоди (збитків) кооперативу та відмову відшкодувати таку шкоду (збитки).

В доповіді по 4 питанню порядку денного зборів зазначено: член кооперативу ОСОБА_1 , протягом тривалого часу ініціює безпідставні судові справи проти кооперативу, при чому, суть її вимог до судових органів стосуються періодів 2010 року, тобто, за 6 років до того моменту, коли вона 10.06.2016 року стала членом кооперативу. Такий стан речей призводить до конфліктів в кооперативі, а також спричинив прямі збитки кооперативу в сумі 21 000,00 грн., а саме: 12000,00 грн. було витрачено кооперативом на юридичні послуги (правову допомогу) на стадії апеляційного провадження у Київському апеляційному суді, 9 000,00 грн. було витрачено кооперативом на юридичні послуги (правову) допомогу на стадії касаційного провадження у Верховному Суді.

Так, рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 01 липня 2010 року у справі №2-996/10 позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено. Визнано договір купівлі-продажу майна від 12 травня 2010 року дійсним. Визнано за ОСОБА_4 право власності на об`єкт нерухомого майна площею 451,3 кв. м по АДРЕСА_1 .

13 серпня 2019 року ОСОБА_1 , член Виробничого кооперативу Райдуга-89 , не погодившись із рішенням суду від 01 липня 2010 року подала апеляційну скаргу.

Постановою Київського апеляційного суду від 08.10.2019 року у справі №2-996/10, яка залишена без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів другої палати Касаційного цивільного суду від 13.04.2020 року закрито апеляційне провадження відкрите за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 01 липня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Виробничого кооперативу Райдуга-89 , третя особа: БТІ м. Києва, про визнання дійсним договору та визнання права власності.

У вищезазначеній постанові зазначено, що оскаржуване рішення було постановлено судом за результатами розгляду позовної заяви ОСОБА_4 в 2010 році. На той час ОСОБА_1 не була учасником справи, а відтак і не довела, що на час ухвалення оскаржуваного судового рішення питання про її права, свободи, інтереси та ( або) обов`язки вирішувалися судом.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою ОСОБА_1 вказувала на те, що вона є учасником ( засновником) Виробничого кооперативу „Райдуга -89" частка в статутному капіталі якого становить 15%. Членом кооперативу скаржник стала в 2016 році на підставі її заяви та Протоколу Загальних зборів засновників Виробничого кооперативу „ Райдуга -89" від цієї ж дати, з пайовим внеском у розмірі 7735 гривень, які вона сплатила 22.06.2016 року. Тому на підставі Закону України „Про кооперацію" саме з цієї дати ОСОБА_1 набула прав і обов`язків члену кооперативу, тобто через 6 років після ухвалення оскаржуваного рішення .

Відповідно до усталеної судової практики Верховного Суду підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах (постанова Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 904/9431/15).

При цьому безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з порушенням прямих вказівок закону є: 1) прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму; 2) прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; 3) прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного, на розгляд яких не було отримано згоди усіх присутніх на загальних зборах; 4) відсутність протоколу загальних зборів, підписаного головою і секретарем зборів.

Під час вирішення питання про недійсність рішень загальних зборів у зв`язку з іншими порушеннями, допущеними під час їх скликання та проведення, господарський суд повинен оцінити, як ці порушення вплинули на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Отже, жодного з вищезазначених порушень судом не встановлено, оскільки про проведення загальних зборів було доведено заздалегідь у встановлені законом строки, порядок денний був доведений належним чином, був наявний кворум (всі члени кооперативу були присутні на зборах), питання порядку денного, що розглядались, відносились до компетенції зборів, всі питання, що розглядались, були включені до порядку денного і т.д.

Компетенція загальних зборів членів кооперативу визначена ст. 15 Закону України "Про кооперацію" та ст. 166 ЦК України, згідно з якими до виключної компетенції зборів кооперативу належить питання припинення членства в кооператив (виключення з членів кооперативу). Більш повно зміст даної норми права розкривається в пункті 5.6. Статуту Кооперативу.

Виключна компетенція загальних зборів членів кооперативу полягає в тому, що лише вони є єдиним органом, який може вирішувати питання про виключення члена з кооперативу. Це питання за жодних обставин не може бути передане на вирішення виконавчому органу кооперативу, іншому органу кооперативу чи суду.

Так, пунктом 4.24 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 року №4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" передбачено, що під час вирішення спорів, пов`язаних з виключенням учасників з господарських товариств, господарським судам слід враховувати, що прийняття рішення про виключення учасника з господарського товариства законом віднесено до компетенції загальних зборів учасників цих товариств, а не суду. Виключення учасника з товариства судом є втручанням у господарську діяльність товариства, а тому суд не має права брати на себе функції органів управління товариством; суд перевіряє обґрунтованість та законність прийняття рішення про виключення учасника у разі подання ним позову про визнання такого рішення недійсним.

Судом враховано, що відповідно до статті 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 ст. 225 цього ж кодексу передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Проте, відповідно до ч.1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Також, судом враховано правову позиції Великої Палати Верховного суду, зокрема, у справі №923/876/16 від 22.10.2019 в якій зазначено, що суди мали врахувати, що інтереси товариства можуть не збігатися з інтересами окремих його учасників, а інтереси учасників товариства, включаючи колишніх учасників, також не збігаються. Тому, вирішуючи питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, суди мали врахувати баланс інтересів усіх учасників і самого товариства, уникати зайвого втручання в питання діяльності товариства, які вирішуються виключно рішенням загальних зборів учасників товариства.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про відсутності правових підстав для визнання недійсним рішення загальних зборів членів виробничого кооперативу "Кооператив "Райдуга-89" (код ЄДРПОУ 21540025) від 28.01.2020, оформлене протоколом №1-2020 від 28.01.2020, в частині виключення із складу членів кооперативу ОСОБА_1 ,

Оскільки вимоги позивача щодо скасування у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційні дії, проведені 29.01.2020 відносно виробничого кооперативу "Кооператив "Райдуга-89" (код ЄДРПОУ 21540025) щодо реєстрації змін до установчих документів кооперативу згідно протоколу загальних зборів членів виробничого кооперативу №1-2020 від 28.01.2020 є похідною, тому вона також не підлягає задоволенню.

Частиною 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 75 ГПК України).

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 76, 77, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата підписання рішення: 13.08.2020 року.

Суддя С. М. Мудрий