Рішення

від 13.08.2020 по справі 916/1104/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" серпня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1104/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.

при секретарі судового засідання Арзуманян В. А.

розглянувши справу №916/1104/20

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОС ТІМ» (65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, 21, офіс 508/2, код ЄДРПОУ 40111231)

До відповідача: Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» (04112, м. Київ, вул. Олени Тегіли, 8, код 37884028) в особі Одеської філії (67666, Одеська область, Біляївський район, с. Великий Дальник, вул. Кірова, 1, код ЄДРПОУ 38104286)

про стягнення 155 779,03грн.

Представники сторін:

від позивача - Кірган О.О., довіреність №б/н, дата видачі : 02.01.20;

від відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОС ТІМ» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» в особі Одеської філії про стягнення 190 875,01грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки №18081503 від 15.08.2018р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.05.2020 року було відкрито позовне провадження у справі № 916/1104/20 за правилами загального позовного провадження.

30.06.2020р., 13.07.2020р. та від 27.07.2020р. відповідач звернувся до суду із клопотаннями про не проведення судового розгляду справи без представника відповідача та відкласти її розгляд на більш пізніший термін до закінчення дії заходів спрямованих на запобігання поширенню коронавірусу COVID-19 та припинення дії карантину на території України.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для не проведення судового розгляду справи без представника відповідача та відкласти її розгляд на більш пізніший термін до закінчення дії заходів спрямованих на запобігання поширенню коронавірусу COVID-19 та припинення дії карантину на території України, господарський суд виходить з наступного.

02.04.2020р. набув чинності Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020р. № 540-IX, яким було внесено зміни до законодавчих актів України, в тому числі до ГПК України.

Варто зауважити, що Законом України від 30.03.2020р. № 540-IX було доповнено ст. 197 ГПК України новою частиною, відповідно до якої під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" або Державною судовою адміністрацією України.

Таким чином, Законом України від 30.03.2020р. № 540-IX передбачено право учасників справи брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Господарський суд зазначає, що будь-яких обмежень у діяльності судів на період карантину встановлено не було, а, отже, суди продовжують здійснювати правосуддя та ухвалювати відповідні процесуальні рішення.

З наявних в матеріалах справи рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення вбачається, що ухвали суду від 13.05.2020р., 10.06.2020р., 24.06.2020р., та від 13.07.2020р. були вручені. Таким чином, у відповідача було достатньо часу для вжиття всіх необхідних заходів для участі у судових засіданнях, в тому числі шляхом подання клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів. Проте, вказане клопотання на адресу суду від відповідача не надходило.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому, згідно вимог ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Підсумовуючи вищенаведене, враховуючи необхідність дотримання судом принципу розумності строків розгляду справ як одного із завдань господарського судочинства враховуючи наявність у відповідача можливості вжиття всіх необхідних заходів з метою участі у судовому засіданні, господарський суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні поданого клопотання про не проведення судового розгляду справи без представника відповідача та відкласти її розгляд на більш пізніший терміндо закінчення дії заходів спрямованих на запобігання поширенню коронавірусу COVID-19 та припинення дії карантину на території України.

Крім того, відповідач просить суд застосувати до позовних вимог про стягнення штрафу та пені спеціальну позовну давність в один рік та вирішити питання, щодо надіслання на адресу відповідача позовної заяви та доданих до неї документів в зв`язку з їх неотриманням.

Що стосується клопотання в частині щодо надіслання на адресу відповідача позовної заяви та доданих до неї документів, господарський суд відмовляє в цій частині клопотання так як позивачем були надані докази направлення копії позовної заяви з доданими до неї документами на адресу відповідача. Також, відповідач не був позбавлений права на ознайомлення з матеріалами справи відповідно до ст. 42 ГПК України .

Крім того, у відповідних клопотаннях відповідач просить суд застосувати до позовних вимог про стягнення штрафу та пені спеціальну позовну давність в один рік, отже відповідач був обізнаний про позовні вимоги викладені в позовній заяві тому суд приходить до висновку відмовити відповідачу в задоволенні клопотання в частині надіслання на адресу відповідача позовної заяви та доданих до неї документів.

Також відповідачем заявлялась вимога про надсилання справи за підсудністю, за місцем знаходження юридичної особи, в задоволенні якої судом було відмовлено з огляду на його необґрунтованість.

03.08.2020р. позивач надав суду заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог відповідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 155 779,03грн. Також, просить повернути з державного бюджету судовий збір в сумі 526,45 грн.

Представник відповідача в судові засідання не з`являвся, про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою, що підтверджено поштовими відправленнями. Відзив на позов не надав.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

15.08.2018р. між Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОС ТІМ" (Продавець) та Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі Одеської філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (Покупець) був укладений договір поставки №18081503, за умовами якого Продавець зобов`язаний передати у власність, а Покупець зобов`язаний прийняти та оплатити вартість переданого товару.

Відповідно до пункту 2.1. договору, на умовах даного Договору Продавець зобов`язується передавати у власність Покупця товар, перелік та кількість якого зазначений в Додатках або видаткових накладних до Договору тощо (надалі іменована - "Додаток"), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість зазначеного товару на умовах та в строки, які зазначені в даному Договорі або Додатках до нього.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що Продавець зобов`язаний передати товар Покупцю у строки та порядку, передбаченому відповідними Додатками до Договору (Специфікацією), а Покупець зобов`язаний розрахуватися за товар у повному обсязі.

Оплата товару здійснюється Покупцем протягом 10 днів з моменту отримання Товару, якщо інше не передбачено відповідним Додатком до Договору (специфікацією, видатковою накладною, рахунком, тощо) (п.4.1 договору).

Позивач вказує, що на виконання умов договору поставив відповідачу товар на суму 107 400грн., що підтверджується видатковою накладної №18081603 від 16.08.2018р. (копія якої міститься в матеріалах справи).

Проте, відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару належним чином та не здійснив, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованості в сумі 107 400грн.

Крім того між сторонами був підписаний Акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого станом на 31.12.2019р. за відповідачем рахується заборгованість в сумі 107 400грн.

Отже, невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором №18081503 від 15.08.2018р. стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОС ТІМ" до суду з відповідним позовом для захисту свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

З матеріалів справи вбачається, що 15.08.2018р. між Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОС ТІМ" (Продавець) та Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі Одеської філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (Покупець) був укладений договір поставки №18081503, за умовами якого Продавець зобов`язаний передати у власність, а Покупець зобов`язаний прийняти та оплатити вартість переданого товару.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оплата товару здійснюється Покупцем протягом 10 днів з моменту отримання Товару, якщо інше не передбачено відповідним Додатком до Договору (специфікацією, видатковою накладною, рахунком, тощо) (п.4.1 договору).

Судом встановлено, що позивачем зобов`язання за договором №18081503 від 15.08.2018р. щодо поставки товару були викликані належним чином, що підтверджується видатковою накладної №18081603 від 16.08.2018р.

Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. (ч. 1, ст. 692 Цивільного Кодексу України)

В той же час, судом встановлено що відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару належним чином не здійснив, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованості в сумі 107 400грн. При цьому, відповідачем встановлені судом обставини належним чином не спростовано.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми отриманого та неоплаченого товару в сумі 107 400грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

У відповідності до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх грошових зобов`язань перед позивачем за договором поставки №18081503 від 15.08.2018р, що зумовило нарахування останнім пені в сумі 19 564,45грн. та штрафу 10% в сумі 10 740грн.

Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

Отже, чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Згідно п. 5.2 договору, за прострочення здійснення розрахунку за товар Продавець має право вимагати повернення товару, Покупець зобов`язаний за вимогою Продавця виплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Проте, перевіривши надані позивачем розрахунок пені, судом встановлено що надані розрахунки не відповідають вимогам законодавча в частині періоду нарахування, в зв`язку з чим судом самостійно здійснено перерахунок пені.

Так, здійснивши перерахунок пені за допомогою системи «Ліга Закон» , судом встановлено, що загальна сума пені яка підлягає задоволенню становить 19 246,45грн..

Крім того відповідно до п.5.4 Договору, якщо Продавець буде вимушений звернутись до суду з позовом, щодо стягнення заборгованості за даним Договором, Покупець, окрім пені передбаченої п. 5 2. даного Договору, сплачує Продавцю штраф у сумі 10% від загальної суми Договору

Розглянувши здійснений позивачем розрахунки штрафу, господарський суд відзначає його правильність та обґрунтованість, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОС ТІМ" в частині стягнення з відповідача штрафу 10% в розмірі 10 740грн. за порушення грошових зобов`язань за договором поставки №18081503 від 15.08.2018р.підлягають задоволенню.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові... Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.

Позивачем було нараховано три відсотки річних в розмірі 5 320,24грн. та інфляційних витрат в сумі 12 754,34грн. Розглянувши наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних витрат за прострочення виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань, суд доходить висновку, що вказані розрахунки було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» в особі Одеської філії трьох відсотків річних в сумі 5 320,24грн. та інфляційних витрат в сумі 12 754,34грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо заяви відповідача про застосування спеціальної позовної давності, щодо стягнення пені, штрафу, та загальної щодо основної заборгованості, суд зазначає наступне.

Як зазначив Конституційний Суд України, строки звернення до суду як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників правовідносин (абзац пятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012).

Виходячи з положень ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст.ст. 260, 261 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Господарський суд зазначає, що вказані приписи ст. 267 ЦК України знайшли своє відображення у правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 21.11.2012р. у справі № 6-101 цс 12.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно між сторонами були підписані Акти звірки взаєморозрахунків, згідно якого відповідач визнав факт наявності станом як на 30.09.2019р. так і на 31.12.2019р. суми заборгованості за договором поставки №18081503 від 15.08.2018р. в розмірі 107 400грн.

Таким чином, наведені вище обставини свідчать про наявність факту перервання перебігу строку позовної давності, в зв`язку з чим суд відмовляє в задоволення клопотання відповідача про застосування позовної давності щодо стягнення пені.

При цьому суд зазначає що три річний строк позовної даності щодо основної заборгованості не сплив, оскільки його початок є 27.08.2018р. та кінець 27.08.2021р., позовну заяву подано 21.04.2020 року.

Тобто, позов пред`явлено у межах строку позовної давності відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОС ТІМ» є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, проте враховуючи перерахунок пені, підлягають задоволенню частково.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.

Позивач надав заяву про зменшення позовних вимог та просить суд повернути судовий збір в розмірі 526,45грн. у зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог.

Відповідно до ч.1 п. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила, у разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи викладене, суд вважає повернути Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОС ТІМ» судовий збір в сумі 526,45 грн. який сплачений за платіжним дорученням №3135 від 15.04.2020р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОС ТІМ» (65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, 21, офіс 508/2, код ЄДРПОУ 40111231) до Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» (04112, м. Київ, вул. Олени Тегіли, 8, код 37884028) в особі Одеської філії (67666, Одеська область, Біляївський район, с. Великий Дальник, вул. Кірова, 1, код ЄДРПОУ 38104286) - задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» (04112, м. Київ, вул. Олени Тегіли, 8, код 37884028) в особі Одеської філії (67666, Одеська область, Біляївський район, с. Великий Дальник, вул. Кірова, 1, код ЄДРПОУ 38104286) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОС ТІМ» (65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, 21, офіс 508/2, код ЄДРПОУ 40111231) заборгованість за Договором поставки №18081503 від 15.08.2018р. в розмірі 107 400 грн. (сто сім тисяч чотириста) грн. 00 коп., пеню в розмірі 19 246 (дев`ятнадцять тисяч двісті сорок шість) грн. 45 коп., штраф 10% в розмірі 10 740 (десять тисяч сімсот сорок) грн. 00 коп., 3% річних в розмірі 5 320 (п`ять тисяч триста двадцять) грн. 24 коп., інфляційні в розмірі 12 754 (дванадцять тисяч сімсот п`ятдесят чотири ) грн. 34 коп. та судовий збір в сумі 2 331 (дві тисячі триста тридцять одна) грн. 92 коп.

3. Повернути з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області (65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 6, код ЄДРПОУ 38016923) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „АГРОС ТІМ» (вул. Бугаївська, 21, офіс №508/2, м. Одеса, 65005, код 40111231) надмірно сплачений судовий збір в розмірі 526 (п`ятсот двадцять шість) грн. 45 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 13 серпня 2020 р.

Суддя К.Ф. Погребна