Рішення

від 12.08.2020 по справі 640/1788/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2020 року м. Київ № 640/1788/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Корона Санрайс" доНаціональної ради України з питань телебачення і радіомовлення про представники сторін: визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії позивача: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ; відповідача - Кондратенко О.В.; В С Т А Н О В И В:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Корона Санрайс" (адреса: 03057, м. Київ, вул. Довженка, буд. 14, оф. 156, ідентифікаційний код - 37717473) (далі - позивач або ТОВ "Корона Санрайс" або Товариство) подано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (адреса: 01601, м. Київ, вул. Прорізна, 2, ідентифікаційний код - 00063928) (надалі - відповідач або Національна рада або Нацрада), у якому позивач, з урахуванням поданих уточнень згідно заяви № 181 від 19.02.2020 Про зміну предмету позову , просить суд:

- визнати противоправною бездіяльність Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення щодо залишення без розгляду заяви ТОВ "Корона Санрайс" про скасування "оголошення попередження" від 18.12.2014;

- зобов`язати Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення за наслідками розгляду заяви ТОВ "Корона Санрайс" про скасування "оголошення попередження" від 18.12.2014, враховуючи результати моніторингу програм позивача 14.01.2015 та проведення регулятором 21.01.2015 позапланової перевірки, якими встановлено відсутність з боку позивача порушень ч. 7 ст. 27, ч. 8 ст. 28, ч. 1 ст. 46, пунктів а), б), е) ч. 1 ст. 59 закону України "Про телебачення і радіомовлення" на підтвердження виконання позивачем п. 3 рішення регулятора № 965 від 25.09.2014 і умов п. 2, 3 Положення Національної ради № 114 від 08.02.2012, прийняти рішення про скасування санкції "оголошення попередження" ТОВ "Корона Санрайс" (ліцензія на мовлення НР № 00476-м від 26 серпня 2011 року), винесеного за рішенням № 965 від 25.09.2014.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.03.2020 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у адміністративній справі № 640/1788/20, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 28.04.2020.

Вказаної дати судове засідання відкладено до 23.07.2020.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.07.2020 відмовлено у задоволенні заяви № 104/20 від 07.04.2020 "Про залишення позову без розгляду" представника Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення Кондратенко О.В.

Окрім цього призначеного дня у судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, з урахуванням поданих уточнень, в повному обсязі та просили, за викладених у позові мотивів, задовольнити позовну заяву.

Зокрема Товариство вказує, що 10.09.2014 за наслідками позапланової перевірки Національною радою складено акт позапланової перевірки дотримання телерадіоорганізацією законодавства України № 19 ПП/Кв/ПС/14, згідно якого під час перевірки встановлені порушення ч. 7 ст. 27, п. а, б) ч. 1 ст. 59, ч. 8 ст. 28 закону України Про телебачення і радіомовлення .

25.09.2014 відповідачем винесено рішення № 965 про визнання порушення ТОВ КОРОНА САНРАЙС ч. 8 ст. 28 та п. а), б) ч. 1 ст. 59 Закону України Про телебачення і радіомовлення та оголошено Товариству попередження (за текстом скорочено - Рішення або Рішення № 965).

Згідно п. 3 Рішення:

Зобов`язано ліцензіата протягом місяця привести свою діяльність у відповідність до умов діючої ліцензії та чинного законодавства. Впродовж двох тижнів після цього надати до Національної ради звіт, завізований представником Національної ради у м. Києві. В разі невиконання ліцензіатом цього рішення по завершенні вказаного у рішенні терміну представнику Національної ради у м. Києві поінформувати про це Національну раду. Розглянувши цю інформацію, Національна рада може призначити позапланову перевірку або оголосити попередження на підставі документальних свідчень про невиконання рішення, що передбачено ч. 5 та ч. 6 ст. 72 Закону України Про телебачення і радіомовлення , або звернутися до суду про анулювання ліцензії у зв`язку з невиконанням розпорядження про усунення порушень, що передбачено п. в) ч. 5 ст. 37 Закону України Про телебачення і радіомовлення .

Позивач звертає увагу, що протягом двох тижнів після оголошення попередження новим власником та директором ТОВ КОРОНА САНРАЙС були усунені всі порушення, поданий звіт № 07-11/2014 від 07.11.2014 про приведення діяльності Товариства відповідно до умов ліцензії на мовлення HP № 00476-м від 26.08.2011, подані відповідні документи на підтвердження виконання, що підтверджено у відповіді Нацради № 16/456 від 18.10.2019, в абз. 3 якої зазначено, що звіт було отримано 11.11.2014.

17.12.2014 Товариством було подано до Національної ради заяву про скасування санкції оголошення попередження , яка зареєстрована відповідачем, до якої були додані всі документи, що є необхідними для розгляду ним заяви та прийняття відповідного рішення за наслідками виконання відповідачем умов п.п. 3.2, 3.3., 4.1. Положення про скасування санкції „оголошення попередження", застосованої Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення за порушення умов ліцензії та законодавства України телерадіоорганізаціями і провайдерами програмної послуги , затвердженого рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 08.02.2012 № 114 (по тексту - Положення).

Так, згідно тверджень Товариства, за наслідками розгляду заяви Нацрада повинна була прийняти одне з рішень:

про призначення позапланової перевірки з метою з`ясування питання про усунення порушень, які стали підставою застосування до ліцензіата санкції „оголошення попередження";

про залишення заяви про скасування санкції „оголошення попередження" без розгляду у разі недотримання вимог пунктів 3.2 та 3.3 глави 3 цього розділу.

При цьому рішення відповідачем могло бути прийнято тільки після розгляду такої заяви.

В свою чергу підстав для залишення заяви позивача про скасування санкції про оголошення попередження від 17.12.2014, зареєстрованої відповідачем за № 16/4675 від 17.12.2014, без розгляду або без задоволення не було.

Окремо позивач виокремлює, що позиція відповідача про те, що згідно моніторингу 27.10.2014 Товариство не усунуло порушення, про які ним було зазначено в звіті від 11.11.2014, не може бути прийнято до уваги у зв`язку з тим, що звіт прийнято Національною радою 11.11.2014. Тобто з цього моменту позивач відповідає за усунення всіх можливих порушень, які були виявлені відповідачем при проведенні перевірки 10.09.2014, не раніше.

Окрім цього на переконання позивача прийняти до уваги акт моніторингу від 27.10.2014 не вбачається можливим, у зв`язку з тим, що станом на дату його проведення не існувало жодного нормативного документа, яким би визначались порядок, спосіб, мета та місце проведення моніторингу, якими технічними засобами він має здійснюватися та спосіб фіксування його результатів , що встановлено Київським апеляційним адміністративним судом у справі № 826/4026/17 (постанова від 29.05.2018), та підтверджено Верховним Судом постановою від 12.12.2019 по цій же справі.

Крім того 24.10.2014 відбулася зміна складу учасників ТОВ КОРОНА САНРАЙС (протокол загальних зборів учасників № 1 від 24.10.2014), про що регулятор був повідомлений. А протягом серпня-жовтня 2014 року позивачем подавалися декілька заяв до відповідача про внесення змін до умов ліцензії у зв`язку із змінами діяльності товариства. Зміну складу учасників, місцезнаходження, редакційну раду, адресу студії, адресу офісних приміщень, переобрання директора було офіційно зареєстровано, підписано та належним чином оформлено тільки 05.11.2014, про що свідчить відповідний запис в ЄДР та на 1-й сторінці статуту Товариства, викладеного в новій редакції.

За наведеного позивач наголошує, що за результатами позапланової перевірки та аналізу документальних свідчень, передбачених пунктом 3.3 Положення, відповідно до п. 5.2 Положення Національна рада приймає одне з таких рішень:

скасувати санкцію оголошення попередження у разі усунення ліцензіатом порушень, які стали підставою для застосування Національною радою санкції;

відмовити у скасуванні санкції оголошення попередження у разі, якщо під час здійснення позапланової перевірки було виявлено, що порушення усунуто не в повному обсязі;

застосувати нову санкцію, передбачену статтею 72 Закону України Про телебачення і радіомовлення , у разі, якщо під час здійснення позапланової перевірки було виявлено, що порушення не усунуто.

Отже, на думку позивача, моніторинг мовлення ТОВ Корона санрайс , здійснення перевірки виконання ліцензіатом умов ліцензії HP № 1367-м від 26.08.2011 та п. 3 рішення № 965 від 25.09.2014 можливо бути здійснено відповідачем тільки після отримання заяви про скасування попередження від 18.12.2014.

Відтак твердження відповідача у відповіді № 16/456 від 18.10.2019 про те, що рішення № 1307 від 27.11.2014 винесено Національною радою за наслідками звіту про усунення порушень від 11.11.2014, суперечить п. 5 Положення, згідно якого проведення позапланової перевірки за заявою ліцензіата про скасування санкції „оголошення попередження" здійснюється відповідно до нормативно-правового акта Національної ради про порядок здійснення перевірок телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги України .

Таким чином рішення Національної ради про проведення позапланової перевірки за наслідками поданої ТОВ Корона санрайс заяви про скасування оголошення попередження від 18.12.2014 повинно було бути прийняте після 18.12.2014.

Отже, в розумінні вимог ст. ст. 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України (альтернативно - КАС України), рішення Національної ради № 1307 від 27.11.2014 та акт моніторингу від 27.10.2014 не є належними та допустимими доказами порушення Товариством ч. 7 ст. 27, п. а ч. 1 ст. 59 Закону України Про телебачення і радіомовлення в частині невиконання вимог та умов ліцензії на мовлення серії HP № 00476-м від 26 серпня 2011 року.

Додатково позивач зазначає, що доводи відповідача у відповіді № 16/456 від 18.10.2019 стосовно того, що рішення № 153 від 12.02.2015 винесено за наслідками перевірки 21.01.2015 (акт позапланової перевірки № 3 ПП/(І)/Кв/САП-К/15), проведеної начебто за рішенням № 1307 від 21.11.2014 щодо перевірки усунення порушень ліцензіатом, не може бути доказом по справі, так як прийнято воно за рішенням, яке приймалося не за розглядом заяви позивача від 18.12.2014 про скасування оголошення попередження згідно з вимогами п. 5 Положення.

Більш того моніторинг, який проводився Національною радою 14.01.2015 після подання позивачем відповідачу заяви від 18.12.2014 про скасування оголошення попередження , підтверджує відсутність порушень ТОВ Корона санрайс вимог діючого законодавства та умов ліцензії на мовлення HP № 1347-м від 26.08.2011, що тільки доводить, що після подання 11.11.2014 звіту про усунення ліцензіатом ТОВ Корона санрайс порушень умов ліцензії та після подання ним заяви від 18.12.2014, такий суб`єкт виконує і умови ліцензії на мовлення, і вимоги діючого законодавства України, що вбачає відсутність зі сторони позивача порушень ч. 7 ст. 27, ч. 8 ст. 28. ч. 1 ст. 46, п. б), е) ч. 1 ст. 59 Закону України Про телебачення і радіомовлення , що спростовує висновки прийнятого рішення № 153 від 12.02.2015.

Крім того пунктами 5 та 6 акту № 3 ПП/(І)/Кв/САП-К/15 позапланової перевірки дотримання телерадіоорганізацією законодавства України від 21.01.2015, за наслідками проведеного регулятором 14.01.2015 моніторингу програми Товариства, Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення було встановлено, що: Порушень ч. 7 ст. 27, ч. 8 ст. 28, ч. 1 ст. 46, пунктів а), б), е) ч. 1 ст. 59 закону України Про телебачення і радіомовлення не зафіксовано .

Підсумовуючи наведене позивач переконаний, що Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення не виконані умови Положення після отримання від ТОВ Корона санрайс заяви від 18.12.2014 про скасування оголошення попередження , а тому позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Представник відповідача проти позову заперечив, акцентуючи необґрунтованість позову.

Так 09.04.2020 через канцелярію до суду від відповідача надійшов відзиву на позовну заяву, в якому Нацрада, посилаючись на проведення 10.09.2014 позапланової перевірки та прийняття рішення № 965 від 25.09.2014, вказала, що Товариство зобов`язане було усунути порушення в місячний строк, тобто до 27.10.2014 включно, після чого в двотижневий строк подати звіт до Національної ради.

На виконання пункту 3 рішення № 965 від 25.09.2014 позивач надав звіт щодо виконання рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 07-11/2014 від 07.11.2014.

Однак результати моніторингу, здійсненого 27.10.2014, який Національна рада вважає належним і допустимим доказом, не підтвердили достовірність звітної інформації.

Таким чином в зв`язку з невиконанням пункту 3 Рішення Національна рада прийняла рішення № 1307 від 27.11.2014, яким вирішила:

- визнати невиконання ТОВ КОРОНА САНРАЙС , м. Київ, п. 3 рішення (розпорядження) Національної ради від 25.09.2014 № 965;

- призначити позапланову перевірку діяльності ТОВ КОРОНА САНРАЙС , м. Київ, HP № 1367-м від 26.08.2011, з метою перевірки дотримання вимог ч. 7 ст. 27, ч. 1 ст. 46, пп. а), б), е) ч. 1 ст. 59, ч. 8 ст. 28 Закону України Про телебачення і радіомовлення .

Нацрада звертає увагу, що заяву про скасування санкції оголошення попередження навіть не було подано станом на дату призначення перевірки. Натомість позивач подав заяву після того, як було встановлено факт не усунення порушення, невідповідності звітної інформації та після того як вже було призначено перевірку.

Поряд із цим суд примічає, що заслухавши в судовому засіданні представників сторін, зважаючи на заявлене ними спільне клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, суд ухвалив адміністративну справу, відповідно до ч. 3 ст. 194, ч. 9 ст. 205 та ч. 1 ст. 262 КАС України, розглядати в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вказує таке.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України Про телебачення і радіомовлення (в рішенні - Закон), Положенням про скасування санкції „оголошення попередження", застосованої Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення за порушення умов ліцензії та законодавства України телерадіоорганізаціями і провайдерами програмної послуги , затвердженого рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення 08.02.2012 № 114, та іншими нормативно-правовими актами (тут і по тексту відповідні нормативно-правові акти наведено в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Закон України Про телебачення і радіомовлення відповідно до Конституції України та Закону України "Про інформацію" регулює відносини, що виникають у сфері телевізійного та радіомовлення на території України, визначає правові, економічні, соціальні, організаційні умови їх функціонування, спрямовані на реалізацію свободи слова, прав громадян на отримання повної, достовірної та оперативної інформації, на відкрите і вільне обговорення суспільних питань.

Згідно ст. 1 Закону, ліцензія на мовлення - документ державного зразка, який видається Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення та засвідчує право ліцензіата відповідно до умов ліцензії здійснювати мовлення, використовувати канали мовлення, мережі мовлення, канали багатоканальних телемереж.

Умови ліцензії - визначені ліцензією на мовлення та додатками до ліцензії організаційні, технологічні та змістовні характеристики мовлення, а також організаційно-технічні, фінансові, інвестиційні зобов`язання організації-ліцензіата.

Статтею 3 Закону передбачено, що законодавство України про телебачення і радіомовлення складається з Конституції України, Закону України "Про інформацію", цього Закону, законів України "Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення України", "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення", "Про телекомунікації", "Про радіочастотний ресурс України", міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Держава проводить політику протекціонізму щодо розповсюдження програм і передач вітчизняного виробництва.

Держава створює умови для забезпечення засобами телерадіомовлення культурних та інформаційних потреб громадян України, а також потреб етнічних українців, які проживають за межами України.

Держава підтримує об`єднання суб`єктів інформаційної діяльності в галузі телебачення і радіомовлення (телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги) у самоврядні організації.

Держава не чинить перепон прямому прийому телевізійних і радіопрограм та передач з інших країн, які транслюються мовою національної меншини або подібною до неї регіональною мовою.

Держава встановлює дієві обмеження щодо монополізації телерадіоорганізацій промислово-фінансовими, політичними та іншими групами чи окремими особами, а також гарантує захист телерадіоорганізацій від фінансового і політичного тиску з боку фінансово-політичних груп та органів державної влади і органів місцевого самоврядування.

Держава гарантує реалізацію прав на інформацію, на вільне і відкрите обговорення суспільно важливих проблем із застосуванням телебачення і радіомовлення.

Держава всіма можливими законними засобами не допускає в інформаційних та інших телерадіопрограмах систематичного цілеспрямованого безпідставного загострення уваги на війні, насильстві і жорстокості, розпалюванні расової, національної та релігійної ворожнечі або позитивного їх подання (трактування), а також забезпечує ідеологічний і політичний плюралізм у сфері аудіовізуальних засобів масової інформації.

Держава законодавчо визначає органи влади, які здійснюють реєстраційні та регулюючі функції у галузі телерадіомовлення і не допускає створення нових чи наділення існуючих державних органів тотожними або дублюючими повноваженнями щодо аудіовізуальних засобів масової інформації.

Не допускається подвійне ліцензування одного й того ж виду діяльності в галузі телебачення і радіомовлення (ст. 4 Закону).

Поряд з вказаними нормативними положеннями, які регулюють питання загальних засад відносин, що виникають у сфері телевізійного та радіомовлення, Законом врегульовано питання відповідальності за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення.

Так в силу ст.ст. 71-74 розд. IX Закону, відповідальність за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення несуть телерадіоорганізації, провайдери програмної послуги, їх керівники та працівники, інші суб`єкти господарської діяльності, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Винні в порушеннях несуть цивільно-правову, адміністративну і кримінальну відповідальність згідно із законодавством України.

Міру відповідальності та відповідні санкції за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення встановлює суд. У визначених цим Законом випадках санкції за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення встановлюються Національною радою.

Рішення Національної ради щодо застосування штрафних санкцій можуть бути оскаржені у судовому порядку.

Відповідальність за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення встановлюється на підставі документальних свідчень, актів перевірки телерадіоорганізацій, звернень визначених цим Законом органів державної влади.

Національна рада застосовує санкції до телерадіоорганізацій у разі порушення ними вимог цього Закону або ліцензійних умов.

Національна рада застосовує санкції до провайдерів програмної послуги у разі порушення ними вимог цього Закону.

У разі порушення законодавства про телебачення і радіомовлення іншими юридичними або фізичними особами Національна рада звертається до суду або до інших органів державної влади для усунення цих порушень у визначеному законодавством порядку.

Національна рада приймає рішення про застосування санкцій на підставі наданих документальних свідчень, актів перевірки чи подання визначених цим Законом органів державної влади.

Національна рада може застосовувати до телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги такі санкції: оголошення попередження; стягнення штрафу; подання до суду справи про анулювання ліцензії на мовлення.

Питання про порушення ліцензіатом законодавства або умов ліцензії розглядаються на засіданні Національної ради в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення".

Національна рада починає розгляд питання про порушення ліцензіатом законодавства або умов ліцензії на підставі актів перевірки.

За результатами розгляду питання про порушення ліцензіатом законодавства або умов ліцензії Національна рада приймає рішення про: а) визнання порушення і застосування передбачених цим Законом санкцій; б) проведення додаткової перевірки; в) відсутність фактів порушення.

З наведених положень Закону випливає про застосування Національною радою санкцій до телерадіоорганізацій у разі порушення останніми вимог Закону або ліцензійних умов.

Рішення про застосування санкцій приймаються Національною радою на її засіданні, на підставі, зокрема, актів перевірки.

Разом з регулюванням Законом відносин, що виникають у сфері телевізійного та радіомовлення, Положення про скасування санкції „оголошення попередження", застосованої Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення за порушення умов ліцензії та законодавства України телерадіоорганізаціями і провайдерами програмної послуги , затвердженого рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 08.02.2012 № 114, визначає порядок скасування санкції „оголошення попередження", застосованої Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення до телерадіоорганізацій і провайдерів програмної послуги за порушення умов ліцензії та чинного законодавства у сфері телебачення і радіомовлення.

У відповідності до п. 1.2. Положення воно розроблено для позасудового скасування санкції „оголошення попередження" телерадіоорганізаціям та провайдерам програмної послуги.

У разі прийняття Національною радою рішення про застосування санкції „оголошення попередження" ліцензіат зобов`язаний в установлений в рішенні строк усунути зафіксовані у його діяльності порушення.

На виконання рішення Національної ради ліцензіат в установлений в рішенні строк має надіслати на адресу Національної ради звіт та матеріали, що підтверджують усунення порушень умов ліцензії та законодавства України.

Звернення із заявою до Національної ради про скасування санкції „оголошення попередження" відбувається за ініціативою ліцензіата (п.п. 2.1.-2.3. п. 2 р. ІІ).

Заява про скасування санкції „оголошення попередження":

Розгляд питання про скасування санкції „оголошення попередження" здійснюється на підставі заяви ліцензіата про скасування санкції „оголошення попередження" за формою згідно із додатком до цього Положення.

Заяву про скасування санкції „оголошення попередження" ліцензіат має право подавати за умови:

якщо він не оскаржує або не оскаржив рішення Національної ради, яким оголошено попередження, у судовому порядку;

якщо ліцензіат не є системним порушником умов ліцензії та чинного законодавства;

якщо ліцензіатом вчасно надано звіт та матеріали, що підтверджують усунення порушень умов ліцензії та законодавства України, відповідно до пункту 2.2. глави 2 цього розділу (п.п. 3.1., 3.2. п. 3 р. ІІ).

Розгляд заяви про скасування санкції „оголошення попередження":

Під час розгляду заяви про скасування санкції „оголошення попередження" враховується факт виконання ліцензіатом рішення Національної ради щодо усунення порушень, які стали підставою для застосування санкції, та надходження звіту до Національної ради у встановлений рішенням строк.

За результатами розгляду заяви про скасування санкції „оголошення попередження" Національна рада має право прийняти рішення:

про призначення позапланової перевірки з метою з`ясування питання про усунення порушень, які стали підставою застосування до ліцензіата санкції „оголошення попередження";

про залишення заяви про скасування санкції „оголошення попередження" без розгляду у разі недотримання вимог пунктів 3.2 та 3.3 глави 3 цього розділу (п.п. 4.1., 4.2. п. 4 р. ІІ).

Проведення позапланової перевірки та розгляд її результатів на засіданні Національної ради:

Проведення позапланової перевірки за заявою ліцензіата про скасування санкції „оголошення попередження" здійснюється відповідно до нормативно-правового акта Національної ради про порядок здійснення перевірок телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги України.

За результатами позапланової перевірки та аналізу документальних свідчень, передбачених пунктом 3.3 глави 3 цього розділу, Національна рада приймає одне з таких рішень:

скасувати санкцію „оголошення попередження" у разі усунення ліцензіатом порушень, які стали підставою для застосування Національною радою санкції;

відмовити у скасуванні санкції „оголошення попередження" у разі, якщо під час здійснення позапланової перевірки було виявлено, що порушення усунуто не в повному обсязі;

застосувати нову санкцію, передбачену статтею 72 Закону України „Про телебачення і радіомовлення", у разі, якщо під час здійснення позапланової перевірки було виявлено, що порушення не усунуто (п.п. 5.1., 5.2. п. 5 р. ІІ).

Із зауважених нормативних приписів Положення видно, що у випадку прийняття Національною радою рішення про застосування санкції „оголошення попередження" ліцензіат зобов`язаний в установлений в рішенні строк усунути зафіксовані у його діяльності порушення, в підтвердження чого в установлений Нацрадою в рішенні строк надіслати на адресу останньої звіт та матеріали, що підтверджують усунення порушень умов ліцензії.

Надалі ліцензіат, за своєю ініціативою та за обставин вчасного подання звіту і матеріалів, що підтверджують усунення порушень умов ліцензії та законодавства України, звертається із заявою до Національної ради про скасування санкції „оголошення попередження, під час розгляду якої Національною радою враховується як факт виконання ліцензіатом її рішення щодо усунення порушень, які стали підставою для застосування санкції, так і надходження звіту до Нацради.

Після чого за наслідками розгляду заяви ліцензіата про скасування санкції „оголошення попередження" Національна рада має право прийняти рішення:

про призначення позапланової перевірки з метою з`ясування питання про усунення порушень, які стали підставою застосування до ліцензіата санкції „оголошення попередження";

про залишення заяви про скасування санкції „оголошення попередження" без розгляду у разі недотримання вимог пунктів 3.2 та 3.3 глави 3 цього розділу.

У випадку прийняття Національною радою рішення про проведення позапланової перевірки, така здійснюється відповідно до нормативно-правового акта Національної ради про порядок здійснення перевірок телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги України.

За результатами позапланової перевірки та аналізу документальних свідчень Національна рада приймає одне з таких рішень:

скасувати санкцію „оголошення попередження" у разі усунення ліцензіатом порушень, які стали підставою для застосування Національною радою санкції;

відмовити у скасуванні санкції „оголошення попередження" у разі, якщо під час здійснення позапланової перевірки було виявлено, що порушення усунуто не в повному обсязі;

застосувати нову санкцію, передбачену статтею 72 Закону України „Про телебачення і радіомовлення", у разі, якщо під час здійснення позапланової перевірки було виявлено, що порушення не усунуто.

Як свідчать матеріали справи, 25.09.2014 відповідачем винесено Рішення № 965 про визнання порушення ТОВ КОРОНА САНРАЙС ч. 8 ст. 28 та п. а), б) ч. 1 ст. 59 закону України Про телебачення і радіомовлення та оголошено останньому попередження.

Зі змісту п. 3 Рішення убачається, що ліцензіата зобов`язано протягом місяця привести свою діяльність у відповідність до умов діючої ліцензії та чинного законодавства. Впродовж двох тижнів після цього надати до Національної ради звіт, завізований представником Національної ради у м. Києві. В разі невиконання ліцензіатом цього рішення по завершенні вказаного у рішенні терміну представнику Національної ради у м. Києві поінформувати про це Національну раду. Розглянувши цю інформацію, Національна рада може призначити позапланову перевірку або оголосити попередження на підставі документальних свідчень про невиконання рішення, що передбачено ч. 5 та ч. 6 ст. 72 Закону України Про телебачення і радіомовлення , або звернутися до суду про анулювання ліцензії у зв`язку з невиконанням розпорядження про усунення порушень, що передбачено п. в) ч. 5 ст. 37 Закону України Про телебачення і радіомовлення .

Таким чином у строк до 25.10.2014 Товариство зобов`язано привести свою діяльність у відповідність до умов діючої ліцензії та чинного законодавства, і протягом двох тижнів після цього, тобто до 11.11.2014, надати до Національної ради звіт, що підтверджує усунення ліцензіатом порушень умов ліцензії та законодавства України.

Судом установлено про подання позивачем до відповідача звіту у визначений Рішенням строк, що слідує з листа Нацради від 18.10.2019 № 16/456.

Слід примітити, що як визначено у Рішенні представник Національної ради у м. Києві, в разі невиконання ліцензіатом рішення по завершенні вказаного у рішенні терміну, інформує про таке Національну раду, яка розглядає відповідну інформацію та може призначити позапланову перевірку або оголосити попередження на підставі документальних свідчень про невиконання рішення, що передбачено ч. 5 та ч. 6 ст. 72 Закону України Про телебачення і радіомовлення , або звернутися до суду про анулювання ліцензії у зв`язку з невиконанням розпорядження про усунення порушень, що передбачено п. в) ч. 5 ст. 37 Закону України Про телебачення і радіомовлення .

Водночас, як акцентувалося судом вище, у відповідності до Положення рішення про призначення позапланової перевірки з метою з`ясування питання про усунення порушень, які стали підставою застосування до ліцензіата санкції „оголошення попередження" приймається Національною радою за наслідками розгляду заяви ліцензіата про скасування санкції „оголошення попередження".

Таким чином оскільки рішення про призначення позапланової перевірки кореспондує, в силу приписів Положення, до розгляду заяви про скасування санкції „оголошення попередження" з боку Нацради, остання реалізує надані їй повноваження щодо призначення позапланової перевірки з метою з`ясування питання про усунення порушень, які стали підставою застосування до ліцензіата санкції „оголошення попередження" за обставин подання ліцензіатом заяви про скасування санкції „оголошення попередження".

Окрім цього призначення Національною радою позапланової перевірки або оголошення попередження на підставі документальних свідчень про невиконання рішення, що передбачено ч. 5 та ч. 6 ст. 72 Закону України Про телебачення і радіомовлення , або звернення нею до суду про анулювання ліцензії у зв`язку з невиконанням розпорядження про усунення порушень, що передбачено п. в) ч. 5 ст. 37 Закону України Про телебачення і радіомовлення пов`язане з інформуванням Нацради представником Національної ради у м. Києві про невиконання ліцензіатом рішення по завершенні вказаного у ньому терміну.

З матеріалів справи видно, що після подання Товариством до Нацради звіту, ТОВ "Корона Санрайс" звернулося до Нацради із заявою про скасування санкції „оголошення попередження", яка була зареєстрована за вх. № 16/4675 від 18.12.2014.

Разом з цим доказів розгляду Національною радою заяви ТОВ "Корона Санрайс" про скасування "оголошення попередження" від 18.12.2014 до суду не представлено.

Окрім того доказів прийняття відповідачем рішення про призначення позапланової перевірки конкретно через подання відповідної заяви Товариством, а відповідно за наслідками розгляду такої заяви Нацрадою матеріали справи також не містять.

Крім цього до матеріалів справи не подано інформування Нацради представником Національної ради у м. Києві про невиконання Товариством рішення по завершенні вказаного у Рішенні № 965 терміну, що є обов`язковим в питаннях призначення Національною радою позапланової перевірки або оголошення попередження на підставі документальних свідчень про невиконання рішення, що передбачено ч. 5 та ч. 6 ст. 72 Закону України Про телебачення і радіомовлення , або звернення до суду про анулювання ліцензії у зв`язку з невиконанням розпорядження про усунення порушень, що передбачено п. в) ч. 5 ст. 37 Закону України Про телебачення і радіомовлення .

Разом з цим з матеріалів справи випливає про прийняття Нацрадою рішення № 1307 від 27.11.2014, яким: визнано невиконання ТОВ "Корона Санрайс" п. 3 Рішення № 965; призначено позапланову перевірку діяльності Товариства. Також з відміченого рішення вбачається про проведення 27.10.2014 відповідачем моніторингу мовлення програм позивача, за яким не підтвердженою є достовірність звітної інформації.

За таких обставин вказане рішення прийнято Нацрадою за відсутності обставин як подання Товариством заяви про скасування санкції „оголошення попередження", так і інформування Нацради представником Національної ради у м. Києві про невиконання Товариством Рішення, що не відповідає нормам Положення та не узгоджується з п. 3 Рішення № 965 відповідно.

При цьому варто акцентувати, що за результатами проведення позапланової перевірки діяльності Товариства згідно рішення № 1307 від 27.11.2014 відповідачем складено акт № 3 ПП/(І)/Кв/САП-К/15 від 21.01.2015, за п. 6 якого порушень ч. 7 ст. 27, ч. 8 ст. 28, ч. 1 ст. 46, пунктів а), б) ч. 1 ст. 59 закону України Про телебачення і радіомовлення , тобто порушень визначених у Рішенні № 965, за результатами моніторингу, здійсненого 14.01.2015, не зафіксовано.

З огляду на наведене, приймаючи до уваги подання Товариством до Національної ради звіту про виконання Рішення № 965 у визначений у такому рішенні строк, зважаючи, що рішення № 1307 від 27.11.2014 прийнято Нацрадою до моменту подання Товариством заяви про скасування санкції „оголошення попередження", враховуючи викладені у акті № 3 ПП/(І)/Кв/САП-К/15 від 21.01.2015 висновки щодо відсутності фіксування порушень ч. 7 ст. 27, ч. 8 ст. 28, ч. 1 ст. 46, пунктів а), б) ч. 1 ст. 59 закону України Про телебачення і радіомовлення з боку ТОВ "Корона Санрайс", вмотивованими, за висновками суду, є аргументи позивача стосовно відсутності правових підстав для залишення відповідачем без розгляду або без задоволення заяви Товариства про скасування санкції „оголошення попередження", що обумовлює обґрунтованість тверджень останнього про протиправність бездіяльності Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення щодо залишення без розгляду заяви ТОВ "Корона Санрайс" про скасування "оголошення попередження" від 18.12.2014.

Щодо доводів Нацради про те, що за результатами моніторингу від 27.10.2014, про що складено акт, не підтвердженою була достовірність звітної інформації, слід окреслити, що беручи до уваги приписи Положення, згідно яких з`ясування питання про усунення порушень, які стали підставою застосування до ліцензіата санкції „оголошення попередження", має місце під час позапланової перевірки, яка, як уже відмічалося раніше, призначається за результатами розгляду заяви про скасування санкції „оголошення попередження", однак яка розглянута не була, суд не приймає до уваги акт моніторингу від 27.10.2014 як належний та достатній доказ у розумінні ст.ст. 73, 76 КАС України.

В площині викладених епізодів, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За правилами частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Частинами 1 та 2 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту), згідно якої під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Отже ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У справі Трегубенко проти України (заява № 61333/00, пункт 53) Суд вказав, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, зокрема інтерес суспільства та умови, передбачені законом . Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинне відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав суд, справедливий баланс має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе індивідуальний і надмірний тягар .

Так одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів доброго врядування і належної адміністрації (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до якості закону).

Наприклад, у пунктах 70-71 рішення по справі Рисовський проти України (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу належного урядування , зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, Онер`їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, Тошкуца та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах Онер`їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Принцип належного урядування , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 58, Ґаші проти Хорватії (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, Трґо проти Хорватії (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип належного урядування може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (наприклад, рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), пункту 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (зазначені вище рішення у справах Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 53 та Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), пункт 38).

Застосовуючи принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини суд враховує положення викладені в рішенні по справі Олссон проти Швеції (Olson v Sweden) від 24.03.1988, в якому зазначено, що Закон, який передбачає дискреційні повноваження, сам по собі не є несумісним з вимогами передбачуваності за умови, що дискреційні повноваження та спосіб їх здійснення вказані з достатньою ясністю для того, щоб з урахуванням правомірності мети зазначених заходів забезпечити індивіду належний захист від свавільного втручання держави. Таким чином, запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб`єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов`язаний відновити порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається. Аналогічний підхід має бути застосований і в разі, коли має місце протиправна дія чи бездіяльність органу влади щодо неприйняття відповідного рішення у відносинах, коли обставини свідчать про наявність всіх підстав для його прийняття.

За ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 76 КАС України).

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом в рішенні підкреслювалося, що у відповідності до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини Щокін проти України (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про закон , стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі Шпачек s.r.о. проти Чеської Республіки (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 24.01.2020 (справа № 420/2921/19).

Отже виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, з огляду протиправну бездіяльність Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення щодо залишення без розгляду заяви ТОВ "Корона Санрайс" про скасування "оголошення попередження" від 18.12.2014, суд вважає правомірною позовну вимогу позивача про зобов`язання відповідача прийняти рішення про скасування санкції "оголошення попередження" ТОВ "Корона Санрайс" (ліцензія на мовлення НР №00476-м від 26 серпня 2011 року), винесеного за рішенням № 965 від 25.09.2014, що, в сукупному аспекті ефективного захисту прав, свобод та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, є належним ефективним захистом таких прав, свобод та інтересів Товариства, а відтак суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, як то відповідача у справі підлягають відшкодуванню судові витрати у розмірі 2 102,00 грн.

Керуючись статтями 6, 72-77, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов, з урахуванням поданих уточнень згідно заяви № 181 від 19.02.2020 Про зміну предмету позову , Товариства з обмеженою відповідальністю "Корона Санрайс" - задовольнити повністю.

2. Визнати противоправною бездіяльність Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення щодо залишення без розгляду заяви ТОВ "Корона Санрайс" про скасування "оголошення попередження" від 18.12.2014.

3. Зобов`язати Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення (адреса: 01601, м. Київ, вул. Прорізна, 2, ідентифікаційний код - 00063928) за наслідками розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Корона Санрайс" (адреса: 03057, м. Київ, вул. Довженка, буд. 14, оф. 156, ідентифікаційний код - 37717473) про скасування "оголошення попередження" від 18.12.2014, враховуючи результати моніторингу програм позивача 14.01.2015 та проведення регулятором 21.01.2015 позапланової перевірки, якими встановлено відсутність з боку позивача порушень ч. 7 ст. 27, ч. 8 ст. 28, ч. 1 ст. 46, пунктів а), б), е) ч. 1 ст. 59 закону України "Про телебачення і радіомовлення" на підтвердження виконання позивачем п. 3 рішення регулятора № 965 від 25.09.2014 і умов п. 2, 3 Положення Національної ради № 114 від 08.02.2012, прийняти рішення про скасування санкції "оголошення попередження" ТОВ "Корона Санрайс" (ліцензія на мовлення НР № 00476-м від 26 серпня 2011 року), винесеного за рішенням № 965 від 25.09.2014.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корона Санрайс" (адреса: 03057, м. Київ, вул. Довженка, буд. 14, оф. 156, ідентифікаційний код - 37717473) за рахунок бюджетних асигнувань Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (адреса: 01601, м. Київ, вул. Прорізна, 2, ідентифікаційний код - 00063928) понесені ТОВ "Корона Санрайс" витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні).

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко