ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2020 року справа №360/4644/19
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., секретар судового засідання Антонюк А.С., за участю представника позивача Хорольського І.В., представників відповідача Мельник В.А., Бездоля О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 травня 2020 року (повний текст складено 01 червня 2020 року в м. Сєвєродонецьк) у справі № 360/4644/19 (суддя І інстанції - Чернявська Т.І.) за позовом ОСОБА_1 до Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування наказу від 27 вересня 2019 року № 77-к, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та недоотриманої заробітної плати за вересень 2019 року,-
В С Т А Н О В И В:
25 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації (далі - відповідач), в якій позивач з урахуванням уточненої позовної заяви від 26 листопада 2019 року б/н (т. 1 арк. спр. 137-142) просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ від 27 вересня 2019 року № 77-к «Про звільнення ОСОБА_1 » з посади заступника начальника управління - начальника відділу економічного аналізу Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації;
- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління - начальника відділу економічного аналізу Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації з дня незаконного звільнення;
- стягнути з Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 вересня 2019 року по дату ухвалення рішення;
- стягнути з Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 недоотриману заробітну плату за вересень 2019 року у розмірі 20828,78 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона з 02 лютого 2018 року обіймала посаду заступника начальника управління - начальника відділу планування та фінансування робіт і послуг на автомобільних дорогах та з питань управління персоналом Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації (далі - Управління). З 01 травня 2019 року позивача переведено на посаду заступника начальника управління - начальника відділу економічного аналізу того ж Управління.
27 вересня 2019 року під тиском виконуючого обов`язки начальника Управління Чумака А.Н. позивач була вимушена написати заяву про звільнення за влacним бажанням, оскільки між нею та начальником управління ОСОБА_2 склалися неприязні відносини.
У період часу з 16 вересня 2019 року по 20 вересня 2019 року позивач перебувала у відрядженні у м. Києві. За усним розпорядженням начальника Управління позивач ще на два дні залишилась у м. Києві. 23 вересня 2019 року позивач вийшла на роботу, але звіт про відрядження не оформлювала, оскільки мала багато завдань. 24 вересня 2019 року позивач приймала участь у форумі Регіонального розвитку області та в цей день їй стало зле. Через погане самопочуття позивач 25 вересня 2019 року зателефонувала начальнику Управління з проханням залишитись вдома, на що отримала його дозвіл. 26 вересня 2019 року позивачу не стало краще та вона написала керівнику смс-повідомлення з проханням залишиться вдома та у цьому разі не продовжувати їй відрядження на два дні. Відповіді на своє повідомлення позивач не отримала. 27 вересня 2019 року позивач вийшла на роботу за наказом начальника Управління з метою виконання заходів, метою яких було відрядження. Начальник Управління у присутності юриста наказав позивачу писати заяву на звільнення за власним бажанням, а у разі його невиконання він її звільнить за прогул. Того ж дня позивач написала заяву на звільнення за власним бажанням, але ця заява не була її власним волевиявленням, вона була написана в результаті незаконних дій, насильства і погроз з боку керівництва.
Незаконними діями, насильством і погрозами з боку керівництва, які змусили позивача написати заяву на звільнення за власним бажанням, позивач вважає вручення повідомлення про зміну істотних умов праці, наказ від 03 вересня 2019 року № 56, яким позивача визначено відповідальною особою за виконання плану заходів з усунення порушень, виявлених Рахунковою палатою, а також не продовження терміну відрядження у м. Київ на два дні, неоплата вихідних днів відрядження або ненадання двох днів вихідних.
Також позивач вказала, що у вересні 2019 року їй ненарахована та невиплачена премія і надбавка, в той час коли всі працівники Управління отримали 130 % надбавки і 30 % премії. Оскільки ніяких наказів щодо позбавлення позивача премії і надбавки пред`явлено не було, позивач вважає, що у вересні 2019 року вона недоотримала премію у розмірі 30 % в сумі 4851,42 грн та надбавку у розмірі 130 % в сумі 21022,84 грн.
З урахуванням викладеного та з посиланням на частину першу статті 235 Кодексу законів про працю України, позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, наказ від 27 вересня 2019 року № 77-к та просив поновити її на посаді, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та недоотриману заробітну плату за вересень 2019 року в сумі 20828,78 грн.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 22 травня 2020 року у справі № 360/4644/19 в задоволенні позову - відмовлено.
Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, проти чого заперечував представник відповідача, наголошуючи на законності прийнятого судом першої інстанції рішення.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла наступного.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) проходила публічну службу в Управлінні розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації з 01 травня 2019 року на посаді заступника начальника управління - начальника відділу економічного аналізу, про що свідчить витяг з наказу Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації від 26 квітня 2019 року за № 57-к «Про переведення» та трудова книжка від 22 серпня 1986 року серії НОМЕР_2 з вкладишем до неї від 12 грудня 2017 року серії АХ № 325357 (т. 1 арк. спр. 20-31, 32-33, 91-93, 155).
Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації (ідентифікаційний код 41908217, місцезнаходження: 93405, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, просп. Центральний, буд. 59) є органом державної влади і у встановленому законом порядку 30 січня 2018 року зареєстровано юридичною особою, про що свідчать витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 29 жовтня 2019 року за № 1005901254 та від 30 квітня 2020 року за № 1006593817 (т. 1 арк. спр. 64-65; т. 2 арк. спр. 110-111).
Згідно з пунктами 1, 4 Положення про Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови обласної держадміністрації - керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 30 березня 2018 року за № 261, Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації (далі - Управління) є структурним підрозділом обласної державної адміністрації, який утворюється головою облдержадміністрації - керівником обласної військово-цивільної адміністрації (далі - голова) та забезпечує виконання покладених на нього завдань, визначених цим Положенням. Основними завданнями Управління є забезпечення реалізації державної політики у сферах управління автомобільними дорогами загального користування місцевого значення (далі - автодороги) та дорожнього господарства (т. 1 арк. спр. 66-68).
27 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до в.о. начальника Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації Чумака А.М. з заявою від 27 вересня 2019 року, в якій просила звільнити її за власним бажанням з 27 вересня 2019 року (т. 1 арк. спр. 127, 156).
Наказом Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації від 27 вересня 2019 року № 77-к «Про звільнення ОСОБА_1 » припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 , заступника начальника управління - начальника відділу економічного аналізу Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації, 27 вересня 2019 року, за власним бажанням, частина перша статті 86 Закону України «Про державну службу» , а також наказано відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про відпустки» виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 2 календарних дні щорічної основної оплачуваної відпустки за період роботи з 02 лютого 2019 року по 27 вересня 2019 року (т. 1 арк. спр. 36, 96, 128, 157).
З наказом від 27 вересня 2019 року № 77-к «Про звільнення ОСОБА_1 » позивач ознайомлена 27 вересня 2019 року, про що свідчить особистий підпис останньої (т. 1 арк. спр. 97, 129, 158).
Трудову книжку позивач отримала також 27 вересня 2019 року, що підтверджується особистим підписом ОСОБА_1 в книзі обліку видачі трудових книжок і вкладишів до них та в особовій справі (т. 1 арк. спр. 190-191, 192).
Згідно з довідкою від 21 листопада 2019 року за № 1/19-1041, виданою Управлінням розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації, заробітна плата за вересень 2019 року ОСОБА_1 склала у нарахуванні 23070,92 грн (оклад - 16171,42 грн; надбавка за вислугу років - 4366,28 грн; надбавка за ранг 476,19 грн; компенсація за 2 календарних дні щорічної основної оплачуваної відпустки - 2057,03 грн). Премія за підсумками роботи у вересні 2019 року за фактично відпрацьований час та надбавка за інтенсивність праці у вересні 2019 року за фактично відпрацьований час ОСОБА_1 не встановлювались (т. 1 арк. спр. 130, 166).
Відомостями розподілу виплат з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» за 26-27 вересня 2019 року підтверджується виплата позивачу заробітної плати за вересень 2019 року та проведення розрахунку при звільненні (арк. спр. 167, 168).
Наказом Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації від 26 вересня 2019 року № 27-п «Про преміювання працівників управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області» відповідно до частини п`ятої статті 52 Закону України «Про державну службу» , Положення про преміювання державних службовців Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації, затвердженого наказом начальника управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області від 01 квітня 2019 року № 17-п, враховуючи подання, виходячи з фактичної економії фонду оплати праці, залежно від особистого внеску в загальний результат роботи Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області, з урахуванням ініціативності у роботі, якості виконання завдань, премійовано за підсумками роботи у вересні 2019 року за фактично відпрацьований час працівників Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації. В наказі про преміювання ОСОБА_1 відсутня (т. 2 арк. спр. 125-126).
У зведеній таблиці розміру щомісячної премії державних службовців Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації за вересень 2019 року заступнику начальника управління - начальнику відділу економічного аналізу ОСОБА_1 визначено розмір премії за пропозицією в.о. начальника Управління - « 0 %» (т. 2 арк. спр. 127-128).
Наказом Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації від 26 вересня 2019 року № 28-п «Про встановлення надбавки за інтенсивність праці працівникам управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області» відповідно до частини п`ятої статті 52 Закону України «Про державну службу» , Порядку встановлення надбавок за інтенсивність праці державним службовцям Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації, затвердженого наказом начальника управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області від 01 квітня 2019 року № 16-п, враховуючи подання, виходячи з фактичної економії фонду оплати праці, відповідно до ступеня напруженості праці, у відсотках до посадового окладу, встановлено надбавку за інтенсивність праці у вересні 2019 року за фактично відпрацьований час працівникам Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації. В наказі про встановлення надбавки за інтенсивність праці ОСОБА_1 відсутня (т. 2 арк. спр. 129-130).
Також судом встановлено, що згідно з наказом Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації від 16 вересня 2019 року за № 76-к «Про відрядження ОСОБА_1 » , з яким позивач ознайомлена 16 вересня 2019 року, ОСОБА_1 , заступника начальника управління - начальника відділу економічного аналізу Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації, відряджено до м. Київ, Державного агентства автомобільних доріг України, з метою погодження змін до переліку об`єктів будівництва, реконструкції, капітального та поточного середнього ремонту автомобільних доріг загального користування місцевого значення, вулиць і доріг комунальної власності у населених пунктах Луганської області на 2019 рік, строком на 5 діб, з 16 вересня по 20 вересня 2019 року включно (т. 1 арк. спр. 35, 95, 159-160).
Листом Луганської обласної державної адміністрації - Луганської обласної військово-цивільної адміністрації від 20 вересня 2019 року № 1/9-4460 до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету надані на погодження зміни до переліку об`єктів будівництва, реконструкції, капітального та поточного середнього ремонтів автомобільних доріг загального користування місцевого значення, вулиць і доріг комунальної власності у населених пунктах за рахунок залишків субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам за бюджетною програмою 3131090 у 2018 році, погоджені листом Державного агентства автомобільних доріг України від 17 вересня 2019 року № 4974/1/5.1-6-1042/08 (т. 2 арк. спр. 15).
З пояснень учасників справи та показань свідків у судовому засіданні суду першої інстанції судом встановлено, що лист Луганської обласної державної адміністрації - Луганської обласної військово-цивільної адміністрації від 20 вересня 2019 року № 1/9-4460 до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету був переданий 21 вересня 2019 року ОСОБА_1 на телефонну вимогу в.о. керівника Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації Чумака А.М.
З пояснень учасників справи у судовому засіданні суду першої інстанції судом встановлено, що зміни до наказу Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації від 16 вересня 2019 року за № 76-к «Про відрядження ОСОБА_1 » не вносились і термін відрядження ОСОБА_1 до м. Києва не збільшувався.
Листом від 02 грудня 2019 року за № 02-35/1509 Міжрегіональне управління Національного агентства України з питань державної служби у Донецькій та Луганській областях зазначило, що ОСОБА_1 зі скаргами щодо порушення її прав або перешкод у їх реалізації до управління не зверталась (т. 2 арк. спр. 20-21).
Листом від 06 грудня 2019 року за № 7/29-5767 Луганська обласна державна адміністрація - Луганська обласна військово-цивільна адміністрація повідомила, що в обласні державній адміністрації відсутні звернення (скарги) ОСОБА_1 щодо порушення її прав (т. 2 арк. спр. 22).
Відповідно до звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, від 17 жовтня 2019 року № 15 витрати на відрядження ОСОБА_1 склали 1502,07 грн (т. 2 арк. спр. 40-43).
Відомістю розподілу виплат з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» за 17 жовтня 2019 року підтверджується виплата позивачу видатків на відрядження в сумі 1502,07 грн (т. 1 арк. спр. 134, 194).
Згідно з витягом із табеля обліку використання робочого часу за вересень 2019 року (уточнений) ОСОБА_1 з 16 по 20 вересня 2019 року перебувала у відрядженні, з 23 по 27 вересня 2019 року перебувала на роботі, 27 вересня 2019 року звільнена (т. 1 арк. спр. 135, 189).
З пояснень позивача та показань свідків в судовому засіданні суду першої інстанції судом встановлено, що на прохання позивача за наданою керівником управління ОСОБА_3 усною згодою внаслідок поганого самопочуття, викликаного харчовим отруєнням, ОСОБА_1 перебувала вдома 25 та 26 вересня 2019 року і за медичною допомогою до лікарні не зверталась.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначені Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889).
Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 889 правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань державної служби, інших центральних органів виконавчої влади, виданими в межах їх повноважень у випадках, визначених законом (тут і надалі посилання норми Закону № 889 наводяться в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частин другої, третьої статті 5 Закону № 889 відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 889 державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.
Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби (частина друга статті 1 Закону № 889).
Пункт 3 частини першої статті 83 Закону № 889 серед підстав для припинення державної служби виокремлює припинення державної служби за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 Закону № 889).
Так, приписами частини першої статті 86 Закону № 889 обумовлено, що державний службовець має право звільнитися зі служби за власним бажанням, попередивши про це суб`єкта призначення у письмовій формі не пізніш як за 14 календарних днів до дня звільнення.
Державний службовець може бути звільнений до закінчення двотижневого строку, передбаченого частиною першою цієї статті, в інший строк за взаємною домовленістю із суб`єктом призначення, якщо таке звільнення не перешкоджатиме належному виконанню обов`язків державним органом (частина друга статті 86 Закону № 889).
Частина перша статті 86 Закону № 889 закріплює право державного службовця звільнитися зі служби за власним бажанням та порядок припинення державної служби за власною ініціативою.
Норма, що міститься в частині другій статті 86 Закону № 889, надає змогу пришвидшити припинення державної служби за ініціативою державного службовця, шляхом узгодження меншого терміну звільнення державного службовця ніж це передбачено, тобто менше ніж протягом 14 днів. Основною передумовою для скорочення терміну припинення державної служби за власним бажанням є непорушність функціонування державного органу та недопущення зниження ефективності через таке звільнення. За допомогою даної норми гарантується стабільність у діяльності державно-владного апарату та фактична безперечність його функціонування.
Отже, правовою підставою для звільнення державного службовця зі служби за власним бажанням є частина перша статті 86 Закону № 889, а частина друга статті 86 Закону № 889 передбачає умови, за яких державний службовець може бути звільнений зі служби за власним бажанням в інший, ніж передбачений частиною першою цієї статті, строк.
Як вбачається із власноруч написаної заяви ОСОБА_1 від 27 вересня 2019 року, остання містить підставу звільнення - за власним бажанням, та волевиявлення (пропозицію) позивача на визначення строку, з якого трудовий договір пропонується розірвати - 27 вересня 2019 року. Резолюція відповідача - «до наказу» , що знаходиться на вказаній заяві, засвідчує погодження строку, з якого трудовий договір може бути розірвано.
Під час розгляду справи позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що її звільнення зі служби за власним бажанням відбулось внаслідок шантажу, психологічного тиску і погроз з боку відповідача.
Доказів звернення позивача під час проходження служби до Державної служби України з питань праці або до правоохоронних органів з заявами про грубе порушення відповідачем законодавства про працю суду не надано.
Обставини щодо прогулу, якими в позовній заяві позивач обґрунтовує шантаж з боку відповідача, під час судового розгляду не знайшли свого підтвердження.
Крім того, відповідно до положень частини п`ятої статті 66 Закону № 889 звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване за прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин лише у випадку вчинення систематично (повторно протягом року) зазначеного дисциплінарного проступку.
Повідомлення про зміну істотних умов державної служби, яке обумовлено змінами у структурі Луганської обласної державної адміністрації в частині перейменування Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації в Департамент розвитку, утримання мережі автомобільних доріг області та інфраструктури Луганської обласної державної адміністрації, на підставі розпорядження голови обласної державної адміністрації - керівника військово-цивільної адміністрації від 03 вересня 2019 року № 690 (т. 1 арк. спр. 37, 98), не можна вважати примусом до звільнення працівника за власним бажанням.
Посилання позивача в обґрунтування позовних вимог на наказ Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації від 03 вересня 2019 року № 56 «Про відповідальну особу за виконання плану заходів з усунення порушень, виявлених Рахунковою палатою» , суд вважає безпідставними, оскільки зазначений наказ позивачем у встановленому законом порядку не оскаржений та не є предметом оскарження в рамках даної адміністративної справи.
Частиною першою статті 9 Закону № 889 передбачено, що державний службовець під час виконання посадових обов`язків діє у межах повноважень, визначених законом, і підпорядковується своєму безпосередньому керівнику або особі, яка виконує його обов`язки, чи особі, визначеній у контракті про проходження державної служби (у разі укладення).
Державний службовець зобов`язаний виконувати накази (розпорядження), доручення керівника, видані в межах його повноважень, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті (абзац перший частини другої статті 9 Закону № 889).
Згідно з частиною шостою статті 9 Закону № 889 державний службовець у разі виникнення у нього сумніву щодо законності виданого керівником наказу (розпорядження), доручення повинен вимагати його письмового підтвердження, після отримання якого зобов`язаний виконати такий наказ (розпорядження), доручення. Одночасно з виконанням такого наказу (розпорядження), доручення державний службовець зобов`язаний у письмовій формі повідомити про нього керівника вищого рівня або орган вищого рівня. У такому разі державний службовець звільняється від відповідальності за виконання зазначеного наказу (розпорядження), доручення, якщо його буде визнано незаконним у встановленому законом порядку, крім випадків виконання явно злочинного наказу (розпорядження), доручення.
Доказів звернення позивача за підтвердженням наказу Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації від 03 вересня 2019 року № 56 «Про відповідальну особу за виконання плану заходів з усунення порушень, виявлених Рахунковою палатою» внаслідок виникнення сумніву щодо законності такого наказу, як того вимагає частина шоста статті 9 Закону № 889, суду не надано.
Отже, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації від 27 вересня 2019 року № 77-к «Про звільнення ОСОБА_1 » з посади заступника начальника управління - начальника відділу економічного аналізу Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації та поновлення на роботі є безпідставними та необґрунтованими і у їх задоволенні слід відмовити.
Відповідно до частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 Кодексу законів про працю України).
Оскільки за наслідками судового розгляду суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління - начальника відділу економічного аналізу Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації, правові підстави для прийняття рішення про виплату позивачеві середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні, а отже, позовні вимоги про стягнення з Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу є безпідставними та необґрунтованими і у їх задоволенні також слід відмовити.
Щодо позовних вимог про стягнення з Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 недоотриманої заробітної плати за вересень 2019 року у розмірі 20828,78 грн слід зазначити таке.
В силу вимог статті 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» , якою встановлено, що
- основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців;
- додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій;
- інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Відповідно до приписів частини другої статті 50 Закону № 889 заробітна плата державного службовця складається з: 1) посадового окладу; 2) надбавки за вислугу років; 3) надбавки за ранг державного службовця; 4) виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця; 5) виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків за вакантною посадою державної служби за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою; 6) премії (у разі встановлення).
Частиною третьою статті 50 Закону № 889 встановлено, що за результатами роботи та щорічного оцінювання службової діяльності державним службовцям можуть встановлюватися премії. До премій державного службовця належать: 1) премія за результатами щорічного оцінювання службової діяльності; 2) місячна або квартальна премія відповідно до особистого внеску державного службовця в загальний результат роботи державного органу. При цьому загальний розмір премій, передбачених пунктом 2 цієї частини, які може отримати державний службовець за рік, не може перевищувати 30 відсотків фонду його посадового окладу за рік.
Згідно із частиною шостою статті 52 цього Закону № 889 премії виплачуються в межах фонду преміювання залежно від особистого внеску державного службовця в загальний результат роботи державного органу.
Типове положення про преміювання затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері трудових відносин, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Встановлення премій державним службовцям здійснюється керівником державної служби відповідно до затвердженого ним Положення про преміювання у відповідному державному органі, погодженого з виборним органом первинної профспілкової організації (за наявності).
Типове Положення про преміювання державних службовців органів державної влади, інших державних органів, їхніх апаратів (секретаріатів) затверджено наказом Міністерства соціальної політики України від 13 червня 2016 року № 646 (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України від 06 травня 2019 року № 683) та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 червня 2016 року за № 903/29033 (далі - Положення № 646 у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 2 розділу І «Загальні положення» Положення № 646 передбачено, що преміювання державних службовців проводиться з метою матеріального стимулювання високопродуктивної та ініціативної праці, підвищення її ефективності, якості, заінтересованості у досягненні її кінцевого результату та посилення персональної відповідальності державних службовців за доручену роботу або поставлені завдання.
Згідно з пунктом 3 розділу І «Загальні положення» Положення № 646 державним службовцям можуть встановлюватись такі види премій: 1) премія за результатами щорічного оцінювання службової діяльності; 2) місячна або квартальна премія відповідно до особистого внеску в загальний результат роботи державного органу.
Вид преміювання, передбаченого підпунктом 2 цього пункту, визначає керівник державної служби у державному органі залежно від особливостей виконання функцій і завдань державного органу.
Відповідно до пунктів 4, 5 розділу І «Загальні положення» Положення № 646 встановлення премій державним службовцям проводиться керівником державної служби в державному органі відповідно до затвердженого ним положення про преміювання, розробленого згідно з цим Типовим положенням і погодженого з виборним органом первинної профспілкової організації (за наявності). Розмір премії державного службовця встановлюється керівником державної служби в державному органі шляхом видання відповідного наказу (розпорядження).
Пунктом 2 розділу II «Порядок визначення розміру премії державним службовцям державного органу» Положення № 646 визначено, що розмір місячної або квартальної премії державного службовця залежить від його особистого внеску в загальний результат роботи державного органу з урахуванням таких критеріїв: 1) ініціативність у роботі; 2) якість виконання завдань, визначених положеннями про державний орган, самостійний структурний підрозділ, у якому працює державний службовець, його посадовою інструкцією, а також дорученнями керівництва відповідного державного органу та безпосереднього керівника державного службовця; 3) терміновість виконання завдань; 4) виконання додаткового обсягу завдань (участь у провадженні національних реформ, роботі комісій, робочих груп тощо).
Аналогічні за змістом положення щодо преміювання державних службовців закріплені в Положенні про преміювання державних службовців Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації, затверджене наказом начальника управління від 01 квітня 2019 року № 17-п (т. 1 арк. спр. 179-186).
З огляду на наведене правове регулювання є підстави стверджувати, що премія є складовою заробітної плати, зокрема державного службовця, але не є обов`язковою її частиною. Встановлення премії має на меті заохотити, стимулювати до продуктивної праці, винагородити працівників залежно від індивідуальних чи колективних результатів їхньої роботи. Тобто в такій площині премія є додатковим видом заробітної плати (винагородою) заохочувального характеру, тож не може розглядатися як неодмінна, беззастережна виплата, яку працівник може вимагати від керівництва органу/установи, в якій працює, щоб йому призначили і виплатили.
Аналіз викладених норм свідчить про те, що кожний державний службовець має право на достатній рівень оплати праці, що також включає в себе преміювання. При цьому, премія це додаткова (порівняно з основною заробітною платою) винагорода, що виплачується працівникові лише у певних випадках. Встановлення премії державним службовцям є правом керівника державного органу.
Преміювання є заходом заохочення працівника та залежить від виконання завдань під час виконання обов`язків державної служби, від його вкладу в загальний результат роботи, якості роботи та результатів, оцінка щодо чого здійснюється за сукупністю вищевикладених критеріїв. Само ж по собі виконання посадових обов`язків не є самостійною та достатньою підставою для преміювання. По суті премія надається за визначні та суттєві досягнення, а не лише за само по собі перебування на службі.
При цьому, самі по собі «пропозиції про преміювання» не створюють для певного службовця будь-яких правових наслідків, оскільки виходячи із самого змісту їх найменування є лише пропозиціями, тобто оцінкою керівником за своїм внутрішнім переконанням результатів роботи підлеглого працівника, яке (внутрішні переконання) не може бути переоцінене судом, а пропозиції - скасовані судом. Остаточне рішення щодо преміювання приймається керівником державної служби у формі наказу про преміювання.
У даному випадку, зазначаючи про наявність права на премію, тобто внаслідок визначних досягнень у роботі, позивач, однак, в порядку виконання обов`язку, визначеного частиною першою статті 77 КАС України, не наводить навіть певних доводів, які б могли слугувати підставою для визнання його роботі у період вересня 2019 як визначної з досягненням суттєвих результатів у роботі та які б спростовували доводи керівника управління щодо відсутності підстав для преміювання.
Механізм застосування стимулюючих виплат державним службовцям з метою посилення мотивації працівників державних органів до високопрофесійної, результативної та високоякісної роботи визначає Положення про застосування стимулюючих виплат державним службовцям, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року № 15 (далі - Положення № 15 у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 2 Положення № 15 передбачено, що керівники державної служби в державному органі мають право встановлювати державним службовцям у межах економії фонду оплати праці додаткові стимулюючі виплати.
Згідно з пунктом 3 Положення № 15 до додаткових стимулюючих виплат державним службовцям належать надбавки: 1) за інтенсивність праці; 2) за виконання особливо важливої роботи.
Надбавка за інтенсивність праці та надбавка за виконання особливо важливої роботи (далі - надбавки) встановлюються державним службовцям у відсотках до посадового окладу. Надбавки встановлюються згідно з наказом (розпорядженням) керівника державної служби в державному органі (пункт 4 Положення № 15).
Відповідно до пункту 5 Положення № 15 надбавка за інтенсивність праці встановлюється державним службовцям з урахуванням таких критеріїв: 1) якість і складність підготовлених документів; 2) терміновість виконання завдань, опрацювання та підготовки документів; 3) ініціативність у роботі.
У разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи надбавки скасовуються або їх розмір зменшується (пункт 9 Положення № 15).
Аналогічні за змістом положення щодо встановлення надбавок за інтенсивність праці державним службовцям закріплені в Порядку встановлення надбавок за інтенсивність праці державним службовцям Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації, затвердженому наказом начальника управління від 01 квітня 2019 року № 16-п (т. 1 арк. спр. 175-177).
З огляду на положення зазначених норм права, суд дійшов висновку про те, що по-перше, надбавка за інтенсивність праці за своїм змістом є засобом заохочення працівника та не є обов`язковим платежем, хоча і входить у структуру заробітної плати. По-друге, надбавка як і премія виплачується в залежності від особистого внеску службовця в загальний результат роботи державного органу, а встановлення її розміру є виключною компетенцією відповідних органів.
Оскільки Законом № 889, Положенням про преміювання державних службовців Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації, затвердженим наказом начальника управління від 01 квітня 2019 року № 17-п, та Порядком встановлення надбавок за інтенсивність праці державним службовцям Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації, затвердженим наказом начальника управління від 01 квітня 2019 року № 16-п, не встановлено конкретних розмірів премій та надбавок, а премія та надбавка за інтенсивність праці за фактично відпрацьований час у вересні 2019 року позивачу наказами не встановлювалась, не можна погодитись з доводами позивача, що у спірному випадку відповідачем безпідставно було скасовано премію та надбавку або зменшено їх розмір.
Твердження позивача, що не встановлення премії та надбавки за інтенсивність праці у вересні 2019 року є іншими заходами дисциплінарного впливу, що мають застосовуватись з дотриманням визначеної законом процедури притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності, суд вважає такими, що гуртуються на помилковому тлумаченні правових норм у межах спірних правовідносин.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, оскільки в межах даної адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є необґрунтованими, а відповідач як суб`єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 77 КАС України покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, довів суду правомірність оскаржених рішень, суд першої інстанції дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю.
При викладених обставинах, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 травня 2020 року у справі № 360/4644/19 - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 травня 2020 року у справі № 360/4644/19 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 12 серпня 2020 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді Т.Г. Гаврищук
І.В. Сіваченко
Суд | Перший апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 11.08.2020 |
Оприлюднено | 14.08.2020 |
Номер документу | 90942620 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Перший апеляційний адміністративний суд
Блохін Анатолій Андрійович
Адміністративне
Перший апеляційний адміністративний суд
Блохін Анатолій Андрійович
Адміністративне
Перший апеляційний адміністративний суд
Блохін Анатолій Андрійович
Адміністративне
Перший апеляційний адміністративний суд
Блохін Анатолій Андрійович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні