Ухвала

від 13.08.2020 по справі 520/13793/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

13 серпня 2020 р.Справа № 520/13793/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові клопотання Головного управління ДПС у Харківській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2020 року по справі № 520/13793/19

за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю СХИД АГРО

до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДПС у Харківській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

В с т а н о в и в:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2020 року задоволено адміністративний позов ТОВ СХИД АГРО до ДФС України, ГУ ДПС у Харківській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

07.02.2020 року на вказане судове рішення ГУ ДПС у Харківській області подано апеляційну скаргу, яка ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2020 року повернута скаржнику.

13.02.2020 року ГУ ДПС у Харківській області повторно подано апеляційну скаргу на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2020 року.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2020 року апеляційну скаргу ГУ ДПС у Харківській області залишено без руху, з наданням скаржнику 10-денного строку з дня її отримання для усунення недоліків, а саме: надання суду апеляційної інстанції документу про сплату судового збору у розмірі 2.881,50 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020 року Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 у чинній редакції, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12.03.2020 року по 31.08.2020 року (в редакції останніх змін, у тому числі внесених постановами КМУ від 17.06.2020 р. № 500 та від 22.07.2020 р. № 641) на всій території України встановлено карантин.

Законом України від 30.03.2020 року № 540-IX Розділ VI ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ КАС України доповнено пунктом 3 наступного змісту: 3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) .

Законом України від 18.06.2020 року № 731-IX у редакцію пункту 3 Розділу VI ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ КАС України внесені наступні зміни: 3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином .

Відповідно до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 18.06.2020 року № 731-IX процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" в редакції Закону України від 30.03.2020 р. N 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності Законом України від 18.06.2020 р. N 731-IX. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених Законом України від 18.06.2020 р. N 731-IX.

17.07.2020 року ГУ ДПС у Харківській області втретє подало апеляційну скаргу на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2020 року до якої скаржником додано оригінал платіжного доручення № 5977 від 10.07.2020 року про сплату ГУ ДПС у Харківській області судового збору за подання апеляційної скарги по справі № 520/13793/19 у сумі 5.763,00 грн та заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

В обґрунтування заявленого клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку скаржник зазначає, що первинна апеляційна скарга була подана ГУ ДПС у Харківській області в межах строку на апеляційне оскарження, яка ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2020 року повернута скаржнику у зв`язку з несплатою судового збору. Зауважує, що ГУ ДПС у Харківській області діяло швидко, а тому негайно після повернення апеляційної скарги повторно подано апеляційну скаргу. З посиланням на Конституцію України, рішення Конституційного Суду України: пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абзац 7 пункт З мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012, статтю 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів", практику Верховного Суду України, викладену в ухвалі від 21.11.2016 по справі №826/1722/14, згідно із якою неможливість сплати судового збору є поважними причинами пропуску строку на касаційне оскарження, скаржник вважає, що підстави для поновлення такого строку є наявними.

ГУ ДПС у Харківській області зазначає, що після отримання копії ухвали, якою апеляційну скаргу ГУ ДПС у Харківській області повернуто заявнику, відповідач без зволікань після сплати судового збору повторно подав апеляційну скаргу, що також є підставою для поновлення строків на апеляційне оскарження, згідно з правовою позицією, висловленою в Ухвалі Верховного Суду від 22.07.2019 року по справі № 820/1773/19. ГУ ДПС у Харківській області просить суд надати можливість захистити інтереси держави та не позбавляти права на оскарження судового рішення, та визнати поважними причини пропуску строку та поновити строк на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2020 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи клопотання та матеріали справи, колегія суддів вважає, що заявлене клопотання задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарги на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засідання було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення (ч. 2 ст. 295 КАС України).

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин < > (ч. 3 ст. 295 КАС України).

Згідно ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними за змістом вказаної норми визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

В контексті наведеної норми поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами справи певних процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Приходячи до висновку про відмову у задоволенні заявленого відповідачем клопотання, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника про те, що після отримання копії ухвали, якою апеляційну скаргу ГУ ДПС у Харківській області повернуто заявнику, відповідач без зволікань після сплати судового збору повторно подав апеляційну скаргу, що на думку заявника є поважною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, не підтверджуються матеріалами справи.

Як посвідчується матеріалами справи, оскаржуване судове рішення постановлено судом 21.01.2020 року в порядку спрощеного провадження.

Копія рішення отримана ГУ ДПС у Харківській області 27.01.2020 року, що підтверджується відміткою у повідомленні про вручення поштового відправлення /а.с. 55/.

Первинна апеляційна скарга подана відповідачем 07.02.2020 року.

Друга апеляційна скарга подана ГУ ДПС у Харківській області 13.02.2020 року.

Згідно оригіналу платіжного доручення № 5977, доданого ГУ ДПС у Харківській області до третьої апеляційної скарги, скаржником сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги по справі № 520/13793/19 - 10.07.2020 року.

Крім того, колегія суддів зауважує, що сума судового збору сплачена скаржником 10.07.2020 року, проте апеляційна скарга повторно подана до суду лише 17.07.2020 року.

Суд зазначає, що статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України від 21.12.2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі Мельник проти України від 28.03.2006 року, заява № 23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку апеляційного оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги/відмови у відкритті апеляційного провадження за вперше поданою апеляційною скаргою до дати повторного звернення з апеляційною скаргою.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 19.06.2001 року справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Пунктом 1 частини п`ятої статті 296 КАС України передбачено, що однією з вимог апеляційної скарги визначено надання документа про сплату судового збору.

Згідно з положеннями Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 року № 3674-VІ органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.

Органи доходів і зборів є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб`єктами, що реалізують свою владну компетенцію.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 Інші поточні платежі , розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

Крім того, у пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини Лелас проти Хорватії суд зверну увагу на те, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу .

У справі Рисовський проти України Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що …у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб… .

Тобто, виходячи з принципу належного урядування , державні органи загалом, і орган доходів і зборів зокрема, зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

А отже, довготривала процедура погодження та сплати судового збору, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.

Також, колегія суддів зазначає, що апелянт, діючи як суб`єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому зупинення на рахунку контролюючого органу фінансових операцій, зокрема, в частині видатків передбачених на сплату судового збору, не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов`язків щодо оформлення апеляційної скарги, та не повинно ставитись у залежність від правовідносин, у які податковий орган вступає в інших сферах його діяльності, зокрема, з приводу безспірного списання коштів з його рахунків на підставі виконавчих документів, оскільки ці фактори не є взаємопов`язаними.

Колегія суддів зазначає, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, а тому обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб`єктами владних повноважень не є об`єктивними та непереборними підставами, які перешкоджають оскаржити судові рішення в межах встановленого законодавством строку апеляційного оскарження та реалізувати своє право щодо оскарження без порушення порядку здійснення такої процесуальної дії.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 року у справі Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain Європейський Суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Наведене вище узгоджується із правовими висновками, викладеними, зокрема, Верховним Судом у постановах від 02.11.2018 року по справі № 810/3539/17, та від 13.11.2018 року по справі № 804/958/17 та від 19.02.2019 року по справі № 820/2921/17.

Крім того, посилання апелянта на ухвали Верховного суду України від 21.11.2016 року по справі № 826/1722/14, та від 22.07.2019 по справі № 820/1773/19 колегія суддів не приймає до уваги, оскільки ці судові рішення не мають преюдиційного значення при вирішенні питання про поновлення строку апеляційного оскарження в межах справи № 520/13793/19, а також з огляду на те, що Верховним Судом в ухвалі від 25.03.2019 року по справі №815/3667/17 викладена чітка правова позиція, відповідно до якої вказані скаржником обставини не вважаються поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для визнання поважними тих причин, що наведені скаржником у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, та відмовляє у його задоволенні.

На підставі наведеного, керуючись ст. 121, ст.ст. 299, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Харківській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2020 року по справі № 520/13793/19.

Ухвала Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)Мельнікова Л.В. Судді (підпис) (підпис)Рєзнікова С.С. Бегунц А.О.