Постанова

від 30.07.2020 по справі 160/10043/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 липня 2020 року м. Дніпросправа № 160/10043/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Чабаненко С.В.,

суддів: Чумака С.Ю., Юрко І.В.,

за участю секретаря судового засідання Сколишева О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласунка» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року у справі №160/10043/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласунка» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласунка» звернулося до суду з позовною заявою, в якому позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- №0024781409 від 21.08.2019 р. за формою «Р» , яким ТОВ «Ласунка» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 144528,00 грн., в тому числі за основним платежем - 96352,00 грн. та за штрафними санкціями 48176,00 грн.

- №0024771409 від 21.08.2019 р. за формою «В4» , яким ТОВ «Ласунка» зменшено розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2017 року, на суму 107058,00 грн

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

У судовому засіданні представники сторін підтримали свої доводи та заперечення з урахуванням раніше викладених позицій.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтвержено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласунка» (код ЄДРПОУ 39524473) зареєстроване 21.01.1997р. Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради (номер державної реєстрації 12241200000014522), перебуває на податковому обліку в ГУ ДФС у Дніпропетровській області та, зокрема, є платником податку на додану вартість з 16.07.1997р. на підставі свідоцтва №200158911.

На підставі наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 08.02.2019р. №789-п та повідомлення від 11.02.2019р. №280, відповідно до п.19.1.1 ст.19.1ст.19, п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України, посадовою особою ГУ ДФС у Дніпропетровській області проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ «Ласунка» (код ЄДРПОУ 24440838) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з СВК «Молочна-Країна» (код ЄДРПОУ 39524473) за період з 01.01.2017р. по 31.12.2017р.

За результатами перевірки складено акт від 19.03.2019р. №14009/04-36-14-09/24440838, відповідно до висновків якого встановлено порушення:

- п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток за 2017 рік на суму 96352,00грн.;

- п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено від`ємне значення податку на додану вартість за грудень 2017 року на суму 107058,00грн.

На підставі висновків акта перевірки від 19.03.2019 Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №0024781409 від 21.08.2019 р. за формою «Р» , яким ТОВ «Ласунка» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 144528,00 грн., в тому числі за основним платежем - 96352,00 грн. та за штрафними санкціями 48176,00 грн.

- податкове повідомлення-рішення №0024771409 від 21.08.2019 р. за формою «В4» , яким ТОВ «Ласунка» зменшено розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2017 року, на суму 107058,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що господарські операції з постачання товарів фактично не мали реального характеру, що, у свою чергу, доводить правомірність висновків контролюючого органу, які покладені в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з таким рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовано приписами Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно з п.135.1 ст.135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов`язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Так, відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та отримання послуг.

При цьому п.198.2 ст.198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За змістом приписів абз.1 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до абз.2 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України у разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Отже, колегія суддів зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, що складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, що кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними докумениатми визначена також в пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок. Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Наявність належно оформлених первинних документів є обов`язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. По своїй правовій суті господарська операція є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підтверджують факт її проведення.

Із зазначеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб`єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» .

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, хоч і первинний документ наявний, у податковому та бухгалтерському обліку вони не можуть відображатися.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції - дії або події, що спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, тобто майновому стані платника податків. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судова практика вирішення податкових спорів виходить із презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, і достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Як вбачається з матеріалів справи протягом періоду, що перевірявся, між ТОВ «Ласунка» , як Покупцем, та СВК «Молочна-Країна» (код ЄДРПОУ 39524473), як Постачальником, в особі директора ОСОБА_1 укладено договір поставки від 17.03.2017 р. №170317-1, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця товар (молоко натуральне), а Покупець зобов`язується прийняти товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього Договору.

Крім того, у цьому ж періоді, між ТОВ «Ласунка» , як Покупцем, та Філією №1 СВК «Молочна-Країна» , як Постачальником, укладено договір поставки від 01.04.2017 р. №10417-1, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця товар (молоко натуральне), а Покупець зобов`язується прийняти товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього Договору.

Відповідно до п.1.2 вказаних Договорів їх предметом є наступний товар: молоко натуральне.

На підтвердження реальності виконання умов зазначених договорів позивачем надано до суду копії цих договорів, спеціалізованих товарних накладних на перевезення молочної сировини, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень щодо оплати отриманого товару, ветеринарного свідоцтва та податкових накладних, виписаних СВК «Молочна-Країна» , а також планових калькуляцій, відповідно до якого ТОВ «Ласунка» планувалося використання цієї сировини (молока натурального) у власній господарській діяльності (у виробництві морозива).

При цьому судом встановлено, що документи, копії яких були надані ТОВ «Ласунка» , договір поставки від 17.03.2017р. №170317-1, податкові накладні та інші документи на підставі цього договору підписано саме директором СВК «Молочна країна» Хахулою Дмитром Степановичем.

Водночас, вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09.08.2018р. у кримінальній справі №199/5543/18 (№1-кп/199/441/18) у кримінальному провадженні №42018040000000793, який набрав законної сили 17.07.2019р., ОСОБА_1 визнано винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205 КК України.

Відповідно до вказаного вироку судом встановлено, що вищезазначені дії ОСОБА_1 виразились у створенні суб`єкта підприємницької діяльності СВК «Молочна-Країна» (код ЄДРПОУ 39524473) з метою прикриття незаконної діяльності та призвели до того, що невстановлені органом досудового розслідування особи отримали можливість здійснювати фінансові операції за межами податкового контролю без сплати передбачених законодавством податків і зборів від імені формально призначеного засновника та директора в порушення встановленого законодавством порядку. За обвинувальним актом зазначені діяння ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України як фіктивне підприємництво, тобто створення суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, в тому числі у правовідносинах з ТОВ "Ласунка" за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року.

Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 11 червня 2018 року у справі №2а-7463/11/2670 (адміністративне провадження №К/9901/22523/18), що надання платником податків податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, окрім як якщо податковий орган не довів, що відомості, які містяться в документах, є недостовірними. Обставина щодо набрання законної сили вироком суду, яким фізичну особу визнано винною у скоєнні злочинів, передбачених частинами першою і другою статті 205 Кримінального кодексу України, не може бути неврахованою судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами. Це саме стосується і справ, де має місце обставина щодо наявності постанови суду про звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила зазначений злочин, з нереабілітуючих підстав.

Отже, вказані обставини не можуть залишитися неврахованим судом, оскільки ознаки фіктивного підприємства несумісні з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

Згідно правового висновку Верховного Суду України, приведеного у постанові від 05.03.2012 р. по справі № 21-421а11 зазначив, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Також правовий висновок Верховного Суду України, висловлений в постанові від 01.12.2015р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пеппермінт» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, підтверджує, що статус фіктивного (нелегального) підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а відтак господарські операції такого підприємства не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Частиною п`ятою статті 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В свою чергу, у справі, що розглядається, директор СВК «Молочна країна» ОСОБА_1 визнав себе винуватим у створенні фіктивного підприємства, зокрема, визнав, що у господарській діяльності підприємства він участі не брав, отже, фактично не підписував будь-які первинні документи, що, в свою чергу, виключає можливість вважати належно оформленими та підписаними повноважною особою первинні документи по взаємовідносинам між ТОВ «Ласунка» та СВК «Молочна країна» .

Відображення у податковому обліку оподатковуваних операцій має бути підтверджено первинними, відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат, і тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), валові витрати може вважатися не підтвердженими.

Первинний документ має дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Вищенаведеним вимогам досліджені операції платника податків не відповідають.

Доводи апелянта щодо правомірності включення до складу витрат та податкового кредиту за реальними господарськими операціями ТОВ «Ласунка» за період квітень -травень 2017 року із Філією №1 СВК «Молочна-Країна» на підставі договору поставки від 01.04.2017 року №10417-1, колегія суддів вважає неспроможними та такими що спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Так, преамбулою договору поставки від 01.04.2017 року №10417-1 зазначено: «Філіал №1 Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Молочна Країна» , який є відокремленим структурним підрозділом Кооперативу, в особі керівника Смирного Сергія Олександровича, який діє на підставі Положення про філію СВК «Молочна-Країна» та довіреності» .

Також відповідно до п. 1.7 Положення про філію СВК «Молочна-Країна» , яка затверджена протоколом Загальних зборів засновників Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Молочна Країна» від 17.05.2016 року (затверджено підписом голови правління Хахулою Д.С.) - рішення щодо створення, реорганізації Філії приймається рішенням зборів засновників Кооперативу або рішенням Голови правління Кооперативу.

Пунктом 7.2 Положення про філію СВК «Молочна-Країна» , яка затверджена протоколом Загальних зборів засновників Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Молочна Країна» від 17.05.2016 року (затверджено підписом голови правління Хахулою Д.С.) встановлено, що Голова правління Кооперативу своїми рішеннями вирішує питання загального керівництва діяльністю Філії. До компетенції Голови правління Кооперативу окрім всього іншого відноситься: затвердження Положення про філію; призначення та звільнення з посади керівника Філії, визначення розміру його окладу; прийняття рішень про матеріальну відповідальність керівника Філії; затвердження штатного розкладу Філії; розгляд конфліктних ситуацій, що виникають між керівником Філії та трудовим колективом, прийняття заходів для їх врегулювання; погодження угод, що укладаються керівником Філії від імені Кооперативу та господарських операцій, які здійснює Філія; погодження інших питань діяльності Філії.

Отже, з вищенаведеного вбачається, що Філія №1 Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Молочна Країна» здійснює свою діяльність виключно в межах повноважень наданих їй СВК «Молочна-Країна» , фіктивність створення якого підтверджена вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09.08.2018 року, у справі № 199/5543/18 (№1-кп/199/441/18), яке набрало законної сили, а отже діяльність даної філії несумісна з легальною підприємницькою діяльністю.

Колегія суддів критично розцінює доводи позивача про те, що постановами Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 23.05.2019 року у справі №206/2317/19 (провадження №3/206/895/19) та у справі №206/2318/19 (провадження №3/206/896/19), які набрали законної сили, закрито провадження у справах про притягнення до адміністративної відповідальності директора та головного бухгалтера ТОВ «Ласунка» за ч.1 ст.163-1 КУпАП у зв`язку із відсутністю у діях останніх події та складу адміністративного правопорушення.

Самарським районним судом м. Дніпропетровська під час розгляду справ №206/2317/19 (провадження №3/206/895/19) та №206/2318/19 (провадження №3/206/896/19) не досліджувалася суть порушень посадовими особами ТОВ «Ласунка» норм податкового законодавства, а також доводи контролюючого органу з цього приводу, викладені в акті перевірки від 19.03.2019р. №14009/04-36-14-09/24440838 та висновки суду, викладені у вироку Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09.08.2018р. у кримінальній справі №199/5543/18 (№1-кп/199/441/18), а тому доводи позивача не спростовують встановлених судом під час розгляду цієї справи обставин та фактів неправомірності відображення ТОВ «Ласунка» у бухгалтерському та податковому обліку розглянутих операцій за березень - травень 2017 року з СВК «Молочна-Країна» .

Також судом під час апеляційного перегляду відмовлено в задоволені клопотання про допит в якості свідка ОСОБА_1 щодо обставин його участі у діяльності СВК "Молочна країна", оскільки ці обставини, встановлені таким, що набрав законної сили вироком суду та не можуть підтверджуватись чи спростовуватись іншим доказами, тому що є такими обставинами, що не підлягають доказовуванню згідно ст.78 КАС України. та з урахуванням принципу юридичної визначеності.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Згідно ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласунка» - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року у справі №160/10043/19 - залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає, крім випадків ст.ст. 328- 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.В. Чабаненко

суддя С.Ю. Чумак

суддя І.В. Юрко