Постанова

від 29.08.2007 по справі 21/307-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

21/307-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2007 р.                                                           Справа № 21/307-07  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Афанасьєв В.В., судді Бухан А.І. , Демченко В.О.

при секретарі Шкуренко Л.О.

за участю представників сторін:

позивача –Дурача О.А. (дов. №2 від 30.03.2007р.)

відповідача –Бєлокриницького А.О. (дов.б/н від 15.06.2007р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2579Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 17.07.2007р. у справі № 21/307-07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю  "Авангард М", м. Харків

до  Товариства з обмеженою відповідальністю  Фірма "Скорпіон -РП", м. Харків

про стягнення 20 963,20 грн.

встановила:

05 червня 2007 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Авангард М", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю  Фірма "Скорпіон -РП", 18 180,50 грн. основної заборгованості та пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення у розмірі 2 782,70 грн., які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором підряду № 5 від 23.02.2006 року, а також віднести на відповідача свої витрати по сплаті держмита у розмірі 289,64 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 17 липня 2007 року у справі №21/307-07 (суддя Інте Т.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Скорпіон - РП" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард М" 18 180,50 грн. заборгованості, 1 598,39 грн. пені, 197,79 грн. держмита та 111,33 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Відповідач з рішенням господарського суду Харківської області не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 17 липня 2007 року  та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард М" відмовити у повному обсязі. В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з'ясуванні обставин справи та не відповідає фактичним обставинам справи. Щодо суті позовних вимог, відповідач вважає, що вони не підлягають задоволенню, зокрема, з тих підстав, що заборгованість у відповідача перед позивачем відсутня, оскільки підрядник не виконав жодної роботи на виконання цього Договору, а також в актах не зазначено –який саме договір виконувався підрядником.

Представник позивача у запереченні на апеляційну скаргу, а також у судовому засіданні проти апеляційної скарги відповідача заперечує. Вважає рішення господарського суду Харківської області у даній справі законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення. Позивач вважає, що судом повно та всебічно досліджені всі обставини справи та всі необхідні докази.  

Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши повноважних представників сторін у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено із матеріалів справи, 23 лютого 2006 року між позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю "Авангард М" та відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю "Скорпіон - РП", був укладений договір підряду № 5 (далі Договір).

Відповідно до умов п.п. 1.1., 1.2. Договору замовник –ТОВ "Скорпіон - РП" (відповідач) доручив, а підрядник –ТОВ "Авангард М" (позивач) зобов'язався виконати роботи з установки плінтуса, у кількості 2 500 погонних метрів у приміщенні замовника за адресою: м. Харків, пл. Повстання, 7/8. А  замовник –ТОВ "Скорпіон, зобов‘язався прийняти роботу та оплатити її.

Пунктом 4.1 Договору передбачене здійснення замовником передоплати у розмірі 70% від вартості робіт на протязі 2 банківських днів з моменту підписання Договору. Порядок остаточного розрахунку відповідача з позивачем передбачений п.п. 4.2 Договору, в якому визначено, що на протязі 2 банківських днів з моменту підписання акту здачі-приймання замовник повинен перерахувати всі платежі на розрахунковий рахунок підрядника.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання за Договором у повному обсязі, що підтверджується актом №1 здачі-приймання виконаних робіт за березень 2006 р. на суму 18 892,80 грн., підписаним як позивачем, так і відповідачем, та скріплений печатками обох підприємств (а.с. 37-39). Даний акт був складений саме на виконання договору підряду №5 від 23.02.2006р., що і було досліджено судом першої інстанції, тому посилання відповідача на те, що в цьому акті не зазначено який саме договір виконувався, не відповідає дійсності, тому є безпідставними

Проте, відповідач порушив взяті на себе грошові зобов'язання – оплату у передбачений Договором термін на користь підрядника не здійснив ні після складання акту здачі-приймання, ні після пред‘явлення йому претензії позивачем з вимогою погашення заборгованості.  

Отже, колегія суддів зазначає, що підписавши договір підряду №5 від 23.02.2006р., відповідач взяв на себе грошове зобов‘язання перед позивачем, а після виконання умов цього Договору, підписавши акт №1 здачі-приймання виконаних робіт за березень 2006 р., погодився з наявністю у нього грошового зобов'язання перед позивачем.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що питання щодо визнання договору підряду №5 від 23.02.2006р. не дійсним, або не укладеним не ставилося ні з боку позивача, ні з боку відповідача, тому він є дійсним і як свідчать наявні матеріали справи, реально виконаний, що і було підтверджено представниками сторін у судовому засіданні. Крім того, заперечень з боку відповідача щодо виконання підрядних робіт позивачем не заявлялось, роботи здійснювались в офісі відповідача.

Згідно з положенням ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог цього Кодексу.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата пені.

Як вбачається з матеріалів справи, сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов Договору (п. 8.1 Договору), колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача в частині стягнення суми основної заборгованості, з урахуванням пені (за шість місяців –ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на той період від суми затриманого платежу за кожний день прострочення, у сумі 1 598,39 грн., підлягають задоволенню.

У зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом правомірно задоволені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості з урахуванням пені за шість місяців у розмірі 18 180,50 грн.

У контексті статті 1 Господарського процесуального кодексу України та статті 3 Цивільного кодексу України, кожна особа має   право   звертатися   до господарського    суду   згідно   з   встановленою   підвідомчістю господарських справ за захистом своїх  порушених  або  оспорюваних прав   і  охоронюваних  законом  інтересів. Відповідачем не надано жодного аргументованого правового доказу того, що позивач при укладенні спірного Договору порушив вимоги чинного законодавства, а після його укладення  не виконав свої зобов‘язання щодо виконання умов цього Договору.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в  судовому  процесі  всіх  обставин  справи  в   їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів, з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що відповідач звернувшись з апеляційною скаргою, не довів яким чином його права і ким порушені, більш того, враховуючи, що він фактично отримав від позивача виконані роботи, користується ними, проте і до теперішнього часу не сплатив у повному обсязі виконання позивачем цих робіт, а звернувся з апеляційною скаргою, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач всупереч приписам п.6 статті 3 Цивільного кодексу України діє несправедливо та недобросовісно.

Враховуючи, що господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені всі обставини у справі, колегія суддів вважає, що ухвалене ним рішення від 17 липня 2007 року у справі  № 21/307-07 є законним та всебічно обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

З огляду на зазначене та керуючись ст. ст.  99, 101, 102, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

                                                   постановила:

        Рішення господарського суду Харківської області від 17 липня 2007 року у справі  № 21/307-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

         Головуючий суддя                                                                    Афанасьєв В.В.  

                                 суддя                                                                    Бухан А.І.  

                                 суддя                                                                    Демченко В.О.