Постанова

від 12.08.2020 по справі 160/11519/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 серпня 2020 року м. Дніпросправа № 160/11519/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

за участю секретаря судового засідання Чорнова Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод"

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.02.2020 р. у справі №160/11519/19

за позовом Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод"

до Офісу великих платників податків Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми В4 № 0003914612 від 05.11.2019 року.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог. Рішення вмотивовано тим, що суд вважає достатніми надані докази для висновку про те, що господарські операції з постачання товарів та послуг фактично не мали реального характеру, що доводить правомірність висновків контролюючого органу, які покладені в основу прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми В4 № 0003914612 від 05.11.2019 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Не погодившись з рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що при розгляді даної справи по суті судом першої інстанції не було враховано первинні бухгалтерські та податкові документи, які підтверджують право Позивача на формування податкового кредиту по податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2019 року на суми ПДВ по господарським взаємовідносинам з ТОВ ВКФ НАЙС , TOB СТРІМ МЕДІА ПЛЮС , ТОВ СТРОНГ-ПРАЙД , ТОВ ДЕКО-ТРАНС , ТОВ ПОШИВ ГРУП .

Зазначає, що у ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ ДМЗ було надано посадовим особам відповідача всі первинні бухгалтерські та податкові документи, що підтверджують господарські операції з контрагентами в період липень 2019 року.

Судом в порушення ст. 151 Господарського кодексу України, ст. 48 Водного кодексу України та ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, при прийнятті оскаржуваного рішення щодо господарських взаємовідносин Позивача з ТОВ ВКФ НАЙС , не враховано, що укладання між ПрАТ ДМЗ та ТОВ ВКФ НАЙС договору № 285/2015 від 01.03.2015р. є умовою здійснення підприємством спеціального водокористування.

Зазначає, що 02.10.2016 Дніпропетровською обласною державною адміністрацією був виданий дозвіл на СВК № 00760, строком дії до 03.10.2019, та в п. 4 дозволу державний орган визначив найменування водного об`єкту та водогосподарської ділянки (джерело водопостачання та приймач стічних вод, а саме ТОВ ВКФ НАЙС (виробничі стічні води з випусків № 1, № 4, № 5, № 6), р. Дніпро (20) через Східний колектор (виробничі, зливові, талі, дренажні з випуску № 7).

01.03.2015р. між ПрАТ ДМЗ та ТОВ ВКФ НАЙС було укладено договір з приймання та транспортування дренажних, зливових, стічних та зворотних вод № 185/2015. ТОВ ВКФ НАЙС було надано послуги в липні 2019 року відповідно до укладеного договору № 285/2015 від 01.03.2015 з прийому до гідротехнічної споруди № 1 та транспортування до р. Дніпро дренажних, зливових, стічних та зворотних вод відповідно мов цього договору.

В матеріалах справи також містяться копії дозволу на спеціальне водокористування № 00760 від 02.10.2016 (строком дії до 03.10.2019), яке видано Позивачу, копія дозволу № 00830 від 24.02.2017, яке видано Департаментом екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації ТОВ ВКФ НАЙС строком дії до 24.02.2032, копія Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ТОВ ВКФ НАЙС .

Посилання Дніпропетровського окружного адміністративного суду в рішенні від 21.02.2020 по справі № 160/11519/19 на ухвалу в Єдиному Державному реєстрі судових рішень слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28.01.2019 по справі № 200/1088/19 є безпідставним та необґрунтованим, оскільки кримінальне провадження жодним чином не стосується порядку ведення податкового обліку та порушення податкового законодавства ТОВ ВКФ НАЙС .

Відповідач не надав жодного належного та допустимого доказу по справі, які б підтверджували ті відомості, які вказані в акті перевірки, з також вироку суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, відносно порушення ТОВ ВКФ НАЙС податкового законодавства.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з TOB СТРІМ MЕДІА ПЛЮС , скаржник вказує на те, що судом першої інстанції в рішенні від 21.02.2020 зазначено про перебування ТОВ СТРІМ МЕДІА ПЛЮС на обліку в ГУ ДПС у Харківській області, основний вид діяльності, чисельність працівників, основні засоби, статутний Фонд, згідно Фінансового звіту ТОВ СТРІМ МЕДІА ПЛЮС за 2018 рік станом на 01.01.2019 запаси (рядок 1100) відсутні.

При цьому, скаржник вказує, що судом не зазначено, на підставі яких документів це встановлено, як і не зазначено, чому суд застосовує данні звіту про фінансовий результат за 2018 рік, оскільки поставка товару здійснювалась в липні 2019 року.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ СТРОНГ-ПРАЙД , скаржник зазначає, що судом першої інстанції не зазначено, на підставі яких належних та допустимих доказів встановлені розбіжності в кількості поставленого товару.

Водночас, позивачем було надано до матеріалів справи докази поставки товару в кількості 152,4т, що підтверджується специфікаціями № 16 від 02.07.2019, № 17 від 04.07.2019, № 18 від 23.07.2019, які є невід`ємною частиною договору № 1643/2018 від 09.10.2018, а відповідно до сертифікату якості № 67 від 16.01.2019, товар був у наявності у постачальника в кількості 345 тонн.

Вищенаведені обставини свідчать про недослідження судом першої інстанції матеріалів справи, врахування тільки позиції Відповідача, яка викладена з акті перевірки та в запереченні на адміністративний позов.

Щодо господарських взаємовідносин Позивача з ТОВ ДЕКО-ТРАНС та ТОВ ПОШИВ ГРУП , судом першої інстанції в рішенні від 21.02.2020 зазначено, що судом встановлено про перебування зазначених контрагентів на обліку в ДПС, основний вид діяльності, чисельність працівників, основні засоби, статутний фонд та інші показники.

При цьому, на підставі яких документів суд першої інстанції це встановив в рішенні від 21.02.2020 не зазначено, що свідчить про неповне з`ясування обставин справи та порушення норм процесуального права.

Крім того, судом першої інстанції не враховано, що питання контролю за дотриманням податкового законодавства віднесено до компетенції контролюючих органів, у зв`язку з чим вони наділені відповідними повноваженнями, заходами впливу та контролю.

Жодний закон чи підзаконний нормативно-правовий акт не передбачав та не передбачає обов`язку ПрАТ ДМ3 перевіряти контрагента чи його посадову особу на предмет добросовісності.

Незважаючи на положення ч. 1 ст. 19 Конституції України, відповідно до якої правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством , відповідач фактично намагається перекласти функцію контролю за платниками податків на позивача без врахування того, що у ПрАТ ДМЗ відсутні підстави та повноваження контролювати інших платників податку чи їх посадових осіб. А, отже, виконання такої функції контролю є юридично неможливим.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідачем на апеляційну скаргу подано відзив, в якому він підтримує правову позицію суду першої інстанції, посилаючись на висновки акту перевірки, та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу Офісу великих платників податків Державної податкової служби № 127 від 19.09.2019 та направлень на перевірку від 24.09.2019 № 14/28-10-50-10, № 15/28-10-50-10, відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ ДМЗ (код за ЄДРПОУ 05393056) з питань перевірки формування від`ємного значення податку на додану вартість, яка становить більше 100 тис. грн., по декларації з податку на додану вартість за липень 2019 року (№ 9186716198 від 20.08.2019).

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт № 6/28-10-50-10-05393056 від 18.10.2019 (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено та в Акті перевірки зафіксовано порушення позивачем:

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, внаслідок неправомірного визначення податкового кредиту, що призвело до завищення суми податкового кредиту в липні 2019 року на 500 954,00 грн.

Вищевикладене призвело до порушення п. 200.1 ст. 200, абз. в п. 200.4 ст. 200 ПК України, в частині завищення суми від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 500 954 грн.

Не погодившись з висновками Акту перевірки ПрАТ ДМЗ звернулось до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної податкової служби із запереченнями за вих. № 106/4654 від 24.10.2019 висновки викладені в Акті перевірки.

На підставі висновків Акту перевірки Офісом великих платників податків Державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення від 05.11.2019 № 003914612.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Судом першої інстанції досліджено господарські операції між ПрАТ ДМЗ та ТОВ ВКФ НАЙС (код ЄДРПОУ 19311369), ТОВ СТРІМ МЕДІА ПЛЮС (код ЄДРПОУ 36035242), ТОВ СТРОНГ-ПРАЙД (код ЄДРПОУ 42226009), ТОВ ДЕКО-ТРАНС (код ЄДРПОУ 33349719), ТОВ ПОШИВ ГРУП (код ЄДРПОУ 42355445), за наслідками чого суд дійшов висновку про нереальність їх здійснення.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Щодо взаємовідносин з ТОВ ВКФ НАЙС .

Так, судом встановлено, що ТОВ ВКФ НАЙС перебуває на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області (Новокодацький район м. Дніпра). Основний вид діяльності ТОВ ВКФ НАЙС - 37.00 - Каналізація, відведення й очищення стічних вод. Чисельність працівників - 6 осіб (згідно звіту Нарахування єдиного внеску за липень 2019 року від 05.08.2019 № 9170108886). Основні засоби станом на 31.12.2018 - 1 000,8 тис. грн. (у т.ч. 495 тис. грн. автомобіль Renault LODGY) (згідно фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва за 2018 № 9310305593 від 11.02.2019). Статутний фонд - 9,4 тис. грн.

Між ТОВ ВКФ НАЙС (Власник) та ПрАТ ДМЗ (Абонент) укладено договір на приймання та транспортування дренажних, зливових, стічних та зворотних вод № 285/2015 від 01.03.2015 р.

Відповідно до п.п. 1.1. вказаного Договору Власник зобов`язується надавати Абоненту послуги з прийому до гідротехнічної споруди № 1 та транспортуванню до р. Дніпро дренажних, зливових, стічних та зворотних вод відповідно до умов цього Договору, а Абонент зобов`язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому Власником послуг на умовах цього Договору та дотримуватися порядку передачі дренажних, зливових, стічних та зворотних вод, що встановлені цим Договором.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано: акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-00000028 від 31.07.2019; податкову накладну № 5 від 31.07.2019; розрахунок коригування № 1 від 10.07.2019; виписки по рахунку; дозволи на спеціальне водокористування № 00760 від 02.10.2016, № 00830 від 24.02.2017.

Згідно Додатку № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2019 року, до податкового кредиту ПрАТ ДМЗ віднесено суму ПДВ по податковій накладній, виписаної ТОВ ВКФ НАЙС у липні 2019 року на суму ПДВ 243 886,95 грн.

Суд першої інстанції встановив, що у ТОВ ВКФ НАЙС рахується 6 працівників, що свідчить про неможливість ТОВ ВКФ НАЙС надавати послуги, визначені у договорі саме власними силами, а за умовами договору № 285/2015 від 01.03.2015 залучення для виконання послуг субпідрядних організацій не передбачено.

Згідно ЄРПН придбання ТОВ ВКФ НАЙС послуг з прийому до гідротехнічної споруди № 1 та транспортування до р. Дніпро дренажних, зливових, стічних та зворотних вод протягом липня 2019 у інших постачальників не встановлено.

В липні 2019 ТОВ ВКФ НАЙС здійснювало придбання, в основному, перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ІС Податковий блок встановлено, що для ТОВ ВКФ НАЙС у липні 2019 господарські операції з ПрАТ ДМЗ формують 95% податкових зобов`язань.

При цьому, аналізуючи наданий позивачем акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-00000028 від 31.07.2019 по договору № 285/2015 від 01.03.2015 неможливо ідентифікувати обсяг робіт, обсяг прийнятих стоків (метри/літри кубічні).

Крім того, суд врахував, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень по ТОВ ВКФ НАЙС (код ЄДРПОУ 19311369) наявна ухвала Бабушкінського районного суду м. Дніпра від 28.01.2019 по кримінальному провадженню № 12018040120000043, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 242 КК України. У вказаній ухвалі серед іншого зазначено, що станом на 01.09.2018 підприємство ТОВ ВКФ НАЙС , код ЄДРПОУ 19311369, не має передбаченого Законом дозволу на спеціальне водокористування. Відповідно, здійснення підприємством ТОВ ВКФ Найс скидів забруднюючих стоків у р. Дніпро є незаконним, і таким, що спричиняє небезпеку довкіллю та створює небезпеку для життя і здоров`я людей.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається відсутність за адресою знаходження будівлі, що належить позивачу, за адресою м. Дніпро, вул. Деревлянська, 14, відстійнику та інших споруд, призначених для попередньої очистки стоків, перед їх викидом через гідроспоруду № 1 у р. Дніпро.

В ухвалі також зазначено, що виїздом за місцем реєстрації підприємства ТОВ ВКФ НАЙС , за адресою: м. Дніпро, вул. Деревлянська (Кірінаківська), 14, встановлено, що фактично на означеній території знаходиться занедбана одноповерхова будівля, у якій не здійснюється будь-яка діяльність, відсутні люди. На будівлі маються повідомлення стосовно її продажу.

За таких обставин суд зробив висновок, що фактично у ТОВ ВКФ НАЙС відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, транспортні засоби.

Вказані факти свідчать про те, що підприємство ТОВ ВКФ НАЙС фактично не здійснює діяльність з очищення й відведення стоків. Відповідно, стоки від підприємств виробників спрямовуються у р. Дніпро без їх очищення, що спричиняє забруднення річки, та створює небезпеку для довкілля, а також життя і здоров`я людей.

Зазначене вище, у сукупності, свідчить про неможливість фактичного проведення (вчинення) зазначеної вище господарської операції.

Втім колегія суддів зазначає наступне. Суд першої інстанції спирається на доводи, викладені в акті перевірки контролюючого органу. Разом з тим, джерела податкової інформації, яка використана податковою службою, в акті перевірки не зазначені. Відсутні докази того, що проведені зустрічні звірки або перевірки платників податків - контрагентів позивача по взаємовідносинам з якими проводилась перевірка.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що на підтвердження господарської операції з ТОВ ВКФ НАЙС були надані договір із додатковими угодами та всі необхідні первинні документи, належним чином оформлені у відповідності до вимог ч. 2. ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , наказу Міністерства статистики України №193 від 21.06.1996 року Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів , податковими накладними, оформленими відповідно до норм ст. 201 Податкового кодексу України.

Доводи відповідача, з якими погодився суд першої інстанції щодо недостатності трудових ресурсів у ТОВ ВКФ НАЙС для забезпечення виконання умов договору не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони не обґрунтовані технічними умовами надання послуг з прийому до гідротехнічної споруди та транспортуванню до р. Дніпро дренажних, зливових, стічних та зворотних вод, тобто, контролюючим органом не встановлено, яка кількість працівників має забезпечити вказаний технологічний процес, а тому такі доводи є безпідставними.

Так саме можна розцінити і доводи відповідача стосовно того, що операції з ПрАТ ДМЗ формують 95% податкових зобов`язань ТОВ ВКФ НАЙС , а вартість послуги, наданої позивачу, в 27-23 разів вище, ніж для інших контрагентів. Та обставина, що ТОВ ВКФ НАЙС надає послуги з прийому до гідротехнічної споруди та транспортуванню до р. Дніпро вод надається й іншим підприємствам, свідчить на користь реальності здійснення цим підприємством господарської діяльності. Сам факт високої вартості послуги не має жодного правового значення, адже має бути досліджений у сукупності з виробничою необхідністю підприємства.

Що стосується доводів відповідача про неможливість ідентифікувати обсяг робіт - обсяг прийнятих стоків (метри/літри кубічні) з акту виконаних робіт № ОУ00000028 від 31.07.2018 року, колегія суддів зазначає, що ані відповідачем, ані судом першої інстанції не прийнято до уваги, що за умовами договору № 985/2015 від 01.03.2015 року з наступними змінами передбачається сплата за надані послуги щомісячної абонентської плати, що розраховується за відповідною формулою, яка не залежить від фактичного споживання послуги (а.с. 93 т. 1).

Також, колегія суддів приймає до уваги наявність у ТОВ ВКФ НАЙС дозволів на спеціальне водокористування (а.с 110-113 т.1), виданих Дніпропетровською обласною державною адміністрацією, права власності на гідротехнічну споруду (а.с. 114 т. 1), яка знаходиться за адресою м. Дніпро , вул. Набережна Заводська, 56Д, що є відмінною від будівлі за адресою: м. Дніпро, вул. Деревлянська (Кірінаківська), 14, про яку згадується у рішенні суду.

Щодо посилань контролюючого органу та суду на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпра від 2801.2019 року по кримінальному провадженню № 12018040120000043 по ТОВ ВКФ НАЙС , колегія суддів зазначає, що вона позбавлена доказового значення, оскільки не відноситься до процесуальних рішень, що має для суду обов`язковий характер та звільнює від доказування певних обставин, як це передбачено ч. 6 ст. 78 КАС України.

Таким чином колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновків контролюючого органу та суду першої інстанції щодо відсутності реального здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ ВКФ НАЙС .

Щодо взаємовідносин з ТОВ СТРІМ МЕДІА ПЛЮС , ТОВ СТРОНГ-ПРАЙД , ТОВ ДЕКО-ТРАНС та ТОВ ПОШИВ ГРУП .

Суд першої інстанції встановив, що між ПрАТ ДМЗ (Покупець) та ТОВ СТРІМ МЕДІА ПЛЮС (Постачальник) 05.10.2016 укладено договір № 1876/2016. Відповідно до п. 1.1. вказаного договору Постачальник зобов`язується передати Покупцю продукцію, Покупець зобов`язується прийняти у власність і оплатити Товар на передбачених цим Договором умовах. На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надані належним чином оформлені первинні документи бухгалтерського і податкового обліку.

Згідно Додатку № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2019 року, до податкового кредиту ПрАТ ДМЗ віднесено суму ПДВ за податковими накладними, виписаними ТОВ СТРІМ МЕДІЯ ПЛЮС у липні 2019 на суму ПДВ 6 065,05 грн.

Суд першої інстанції виходив з того, що за умовами п. 2.3 Договору № 1876/2016 від 05.10.2016 на кожну поставлену партію товару ТОВ СТРІМ МЕДІЯ ПЛЮС серед іншого повинно надати ПрАТ ДМЗ сертифікат якості виробника (паспорт) та товарно-транспортну накладну. Сертифікати якості на товар, а також документи, які підтверджують транспортування товару, позивачем ані на запити контролюючого органу, ані до суду не надані. Крім того, не підтверджено рух товару від виробника або від первісного продавця; яким чином та за яких умов цей товар транспортувався, зокрема, від виробника або первісного продавця; наявність у контрагента умов для здійснення господарської діяльності на момент укладення та вчинення господарських операцій. Отже, законне джерело походження товару, який було реалізовано ТОВ СТРІМ МЕДІА ПЛЮС на адресу ПрАТ ДМЗ у липні 2019, не встановлено, що, на думку суду, свідчить про неможливість фактичного проведення (вчинення) зазначеної вище господарської операції.

Щодо ТОВ СТРОНГ-ПРАЙД .

Суд першої інстанції встановив, що ТОВ СТРОНГ-ПРАЙД перебуває на обліку ДПІ у Новокодацькому районі м. Дніпра. Основний вид діяльності ТОВ СТРОНГ-ПРАЙД - 46.90 - Неспеціалізована оптова торгівля. Чисельність працівників - 0 осіб. Основні засоби - відсутні.

09.10.2018 між ПрАТ ДМЗ (Покупець) та ТОВ СТРОНГ-ПРАЙД (Постачальник) укладено договір № 1643/2018. Відповідно до п. 1.1. означеного Договору Постачальник зобов`язується передати Покупцю продукцію, Покупець зобов`язується прийняти у власність і оплатити Товар на передбачених цим Договором умовах. На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надані належним чином оформлені первинні документи бухгалтерського і податкового обліку.

Згідно Додатку № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2019 року, до податкового кредиту ПрАТ ДМЗ віднесено суму ПДВ по податковим накладним, виписаним ТОВ СТРОНГ-ПРАЙД у липні 2019 на суму ПДВ 221 694,49 грн.

Судом встановлено, що згідно специфікацій на поставку товару (додатки № 16 від 02.07.2019, № 17 від 04.07.2019, № 18 від 23.07.2019 до договору № 1643/2018 від 09.10.2018) постачається товар плавиковошпатовий концентрат ФК-75 з вмістом фтористого кальцію не менше 75% фр. 10-150 мм. ГОСТ 29220-91), код товару УКТЗЕД 2529210000, у кількості 135 тн. Виробник товару - Компанія Дербумба ХХК, Монголія.

Згідно п. 2.1. Договору № 1643/2018 від 09.10.2018 поставка товару здійснюється партіями. Партія Товару - Товар, оформлений одним товарно-транспортним документом. Згідно п. 2.2 Договору № 1643/2018 від 09.10.2018 базисні умови, строки поставки товару, а також відвантажувальні реквізити, узгоджуються сторонами в специфікаціях (додатках) до цього Договору.

Встановлено, що ТОВ СТРОНГ-ПРАЙД у липні 2019 реалізовано на ПрАТ ДМЗ плавиковошпатовий концентрат ФК-75 (код товару УКТЗЕД 2529210000) у кількості 152,4.

При цьому, ТОВ СТРОНГ-ПРАЙД здійснено придбання даного товару в кількості 100 т. Тобто, вбачається невідповідність кількості придбаного товару та реалізованого товару на ПрАТ ДМЗ . За даними податкового органу, за період січень-липень 2019 господарські операції з ПрАТ ДМЗ формують 99,7% податкових зобов`язань ТОВ СТРОНГ-ПРАЙД .

Згідно даних ЄРПН та АІС Податковий Блок загальний обсяг придбаних та реалізованих товарів на ПрАТ ДМЗ за кодом УКТЗЕД 2529210000 в липні 2019 році становить: 100,00 тн. - придбано ТОВ СТРОНГ-ПРАЙД ; 152,40 тн. - реалізовано ТОВ СТРОНГ-ПРАЙД на ПрАТ ДМЗ .

При цьому, згідно митних декларацій (дані - АСМО Інспектор ) в січні, липні 2019 ТОВ СТРОНГ-ПРАЙД імпортовано товару (плавіковий шпат) з країни походження Пакистан (ВМД № 900631 від 15.01.2019, № 301221 від 28.01.2019, № 18694 від 16.07.2019).

Крім того, згідно ВМД № 301221 від 28.01.2019 був імпортований плавіковий шпат з іншими якісними характеристиками - ФК-85, що не відповідає характеристикам товару реалізованого на ПрАТ ДМЗ .

В квітні 2019 ТОВ СТРОНГ-ПРАЙД придбано плавіковий шпат у ТОВ ТД Союз-Метал (код ЄДРПОУ 39986537) в кількості 0,786 т, країна походження товару - Мексика, Російська Федерація.

В той же час, у відповідності до специфікацій, країна походження плавікового шпату реалізованого на ПрАТ ДМЗ - Монголія.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вбачається невідповідність кількості придбаного плавікового шпату ТОВ СТРОНГ-ПРАЙД , невідповідність його якості, країни походження, відсутність придбання плавікового шпату на території України в 2019 році (в необхідній кількості), відсутність специфікацій на весь обсяг поставленого товару, відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних засобів, технічного персоналу, виробничих активів, транспортних засобів ТОВ СТРОНГ-ПРАЙД .

Зазначене вище, у сукупності, свідчить про неможливість фактичного проведення (вчинення) зазначеної вище господарської операції.

Щодо ТОВ ДЕКО ТРАНС .

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ ДЕКО-ТРАНС перебуває на обліку в ГУ ДПС у м. Києві. Основний вид діяльності ТОВ ДЕКО-ТРАНС - 46.18 - діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами. Чисельність працівників - 5 осіб. Основні засоби - 19,5 тис. грн. Статутний фонд - 26 200,00 грн.

17.05.2018 між ПрАТ ДМЗ (Покупець) та ТОВ ДЕКО-ТРАНС (Постачальник) укладено договір № 888/2018. Відповідно до п. 1.1. вказаного договору Постачальник зобов`язується передати Покупцю продукцію, Покупець зобов`язується прийняти у власність і оплатити Товар на передбачених цим Договором умовах.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надані належним чином оформлені первинні документи бухгалтерського і податкового обліку.

Встановлено, що ПрАТ ДМЗ по відносинам з ТОВ ДЕКО-ТРАНС за липень 2019 включено до податкового кредиту суму ПДВ 23 080,00 грн.

У липні 2019, відповідно до первинних документів ТОВ ДЕКО-ТРАНС на адресу ПрАТ ДМЗ реалізовано товар (колесо насосне, шестерня, водяний насос основного контуру, муфта еластична 580х130, прокладка) на загальну суму 138 280,00 грн., у т.ч. ПДВ 23 080,00 грн.

Згідно п. 2.3 договору № 888/2018 від 17.05.2018 на кожну поставлену партію товару ТОВ ДЕКО-ТРАНС одночасно з товарами повинен надати ПрАТ ДМЗ сертифікат якості виробника/паспорт на товар.

Однак, ПрАТ ДМЗ таких сертифікатів ані на запит контролюючого органу, ані до суду надано не було.

Згідно даних ЄРПН та АІС Податковий Блок в липні 2019 ТОВ ДЕКО-ТРАНС здійснювало придбання товару: колесо насосне, шестерня, водяний насос основного контуру, муфта еластична 580х130, прокладка по ланцюгу постачання від ТОВ ГРИФОН ПЛЮС (первісний постачальник). При цьому, ТОВ ГРИФОН ПЛЮС у липні 2019 формує податковий кредит за рахунок отриманих податкових накладних з номенклатурою: тушка курчат-бройлерів, пиво Львівське світле , горілка особлива Немирів, вино Артемівське.

З огляду на викладене, законне джерело походження товару (колесо насосне, шестерня, водяний насос основного контуру, муфта еластична 580х130, прокладка) на суму 138 480,00 грн., крім того ПДВ у сумі 23 080,00 грн., який було реалізовано ТОВ ДЕКО-ТРАНС на адресу ПрАТ ДМЗ у липні 2019 року не встановлено.

Зазначене вище, у сукупності, свідчить про неможливість фактичного проведення (вчинення) зазначеної вище господарської операції.

Щодо ТОВ ПОШИВ ГРУП .

Суд першої інстанції встановив, що ТОВ ПОШИВ ГРУП перебуває на обліку в ГУ ДПС у м. Києві (Шевченківський район м. Києва). Основний вид діяльності ТОВ ПОШИВ ГРУП - 14.12 - виробництво робочого одягу. Чисельність працівників - 36 осіб (згідно звіту Нарахування єдиного внеску за липень 2019 від 08.08.2019 № 9173442021). Основні засоби - 10 тис. грн. (згідно звіту Фінансова звітність малого підприємництва за 2019 від 05.02.2019 № 9309676730). Статутний фонд - 10 тис. грн.

ТОВ ПОШИВ ГРУП здійснило поставку товару (респіраторів) відповідно до договірного листа від 09.07.2019 № 1009/2019 на склад ПрАТ ДМЗ .

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надані належним чином оформлені первинні документи бухгалтерського і податкового обліку. Позивачем по взаємовідносинам з ТОВ ПОШИВ ГРУП за липень 2019 включено до податкового кредиту ПДВ в сумі 6 228,00 грн.

ПрАТ ДМЗ придбано товар у ТОВ ПОШИВ ГРУП , який не є виробником та імпортером товару (інформація з баз даних ВМД). Згідно податкової звітності ТОВ ПОШИВ ГРУП та даних ЄРПН, АІС Податковий Блок не встановлено: руху товарів від виробника або від первісного продавця; яким чином та за яких умов цей товар транспортувався, зокрема, від виробника або від первісного продавця; наявність у контрагентів умов для здійснення господарської діяльності на момент укладення та вчинення господарських операцій.

Отже, походження товару, який було реалізовано ТОВ ПОШИВ ГРУП на адресу ПрАТ ДМЗ у липні 2019 не встановлено. Зазначене вище, у сукупності, свідчить про неможливість фактичного проведення (вчинення) зазначеної вище господарської операції.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 73-77 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з Акта перевірки (а.с. 19-34 т.1), під час перевірки використовувалась інформація комп`ютерних баз даних та автоматизованих інформаційних систем Державної фіскальної служби України, у т. ч. "Єдиний реєстр податкових накладних", АІС "Податковий блок", АСМО Інспектор .

При цьому відповідач вважає, що відповідно до ст. 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій. Відповідно до ст. 74 ПК України зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань. Отже, можливість використання інформаційних баз даних прямо передбачена законодавством, а докази, отримані за результатами опрацювання такої інформації, відображені в акті перевірки.

Проте, колегія суддів критично сприймає такі докази, виходячи з наступного.

Суду не надані дані інформаційних баз у вигляді доказів, в т.ч. електронних. В акті лише опосередковано відображаються дані інформаційних систем, які суд позбавлений можливості перевірити.

У п. 61.1 ст. 61 ПК України визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (пп. 62.1.2 п. 62.1 ст. 62 ПК України).

Відповідно до ст. 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами пп. 72.1.1 п. 72.1 ст. 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Статтею 74 ПК України установлено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 74.1 цієї статті); зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (п. 74.2 згаданої статті).

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно п.83.1 ст. 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Згідно з п. 85.1. ст. 85 ПК України забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не передбачених цим Кодексом. Згідно з п. 85.2. ст. 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно п. 86.7 ст. 86 ПК України визначено, що контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до ст. 60 цього Кодексу.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм, колегія суддів вважає, що наявність в АІС "Податковий блок" інформації стосовно можливих порушень податкового законодавства контрагентами позивача, будь-яких розбіжностей в даних податкового обліку не є достатньою підставою для встановлення податкового порушення, допущеного позивачем.

Податковим кодексом України передбачений механізм, визначений статтями 72, 73 ПК України.

Зокрема, п. 73.5 ст. 73 ПК України передбачено, що з метою отримання податкової інформації, необхідної у зв`язку з проведенням перевірок, контролюючі органи мають право здійснювати зустрічні звірки даних суб`єктів господарювання щодо платника податків. Під час зустрічної звірки: здійснюється зіставлення даних, отриманих від платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з`ясування повноти їх відображення в обліку платника податків.

Доводи контролюючого органу про те, що п. 74.3 ст. 74 ПК України дозволяє зібрану податкову інформацію та результати її опрацювання використовувати для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, не сприймаються колегією суддів як достатня підстава для прийняття податкових повідомлень-рішень відносно платника податків лише на підставі даних комп`ютерних баз та автоматизованих інформаційних програм.

На думку колегії суддів, саме внаслідок належного опрацювання отриманої інформації, проведеного відповідно до норм податкового законодавства, контролюючий орган зобов`язаний довести факт податкового порушення, а не покладати на платника податків відповідальність лише через те, що є підстави поставити під сумнів факт здійснення господарської операції з боку контрагентів платника.

Крім того, колегія суддів зазначає, що інформаційні бази даних державної фіскальної служби не є загальнодоступними. Достовірність інформації, яка в них зберігається, не може бути перевірена ані платники податків, ані судом. Надані відповідачем електронні докази не захищені від втручання з боку сторонніх осіб, а тому достатність і достовірність такої інформації не може вважатися такою, що "поза розумним сумнівом" доводить факти податкових правопорушень.

Суд вважає за необхідне дотримуватися позиції, викладеної в п.53 рішення Європейського суду з прав людини у справі Федорченко і Лозенко проти України . Відповідно до вказаної позиції суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівами . Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доведення правомірності свого рішення, дії або бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб`єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: ...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії , пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі Інтерсплав проти України ).

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина друга статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні адміністративних справ.

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов`язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов`язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Отже, доводи контролюючого органу щодо відсутності реального характеру господарських операцій позивача з контрагентами ґрунтуються виключно на припущеннях, які в свою чергу базуються лише на податковій інформації в базах даних ДПС, без дослідження первинних документів контрагентів позивача, а тому не можуть бути покладені у підставу судового рішення. Натомість відповідачем не наведено жодних доводів та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту спірної суми податку на додану вартість по господарським операціям з вказаними контрагентами. При цьому, можливе порушення контрагентом податкової дисципліни не може свідчити про відсутність у позивача права, за результатами господарської діяльності з таким контрагентом, на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, з огляду на відсутність дослідження та аналізу господарських операцій, за результатами здійснення яких сформовано позивачем податковий кредит. Така правова позиція відповідає позиції, висловленій Верховним Судом у справі №2а-8766/12/1370.

Згідно ст. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду - скасувати. Позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.02.2020 р. у справі №160/11519/19 скасувати.

Позов задовольнити. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми В4 № 0003914612 від 05.11.2019 року.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" судові витрати в сумі 18785,78 грн за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної податкової служби.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до статей 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 13.08.2020 р.

Головуючий суддя О.М. Панченко

суддя С.М. Іванов

суддя В.Є. Чередниченко