Постанова

від 15.08.2006 по справі 30/154-06-5097

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

  ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т

А Н О В А ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"15"

серпня 2006 р.

Справа

№ 30/154-06-5097

Одеський апеляційний

господарський суд у складі:

Головуючого судді     Ліпчанської Н.В.

Суддів                          Андрєєвої Е.І.,

Мацюри П.Ф.         

При секретарі Куриленко

А.В.

за участю представників

сторін від:

Від позивача -  Шульга Л.Є., довіреність  № 52, 

дата видачі : 24.03.06; Татарбунарська районна спілка споживчих

товариств "Райспоживспілка";

Від позивача -  Севастьянов М.О., довіреність  № б/н, 

дата видачі : 19.06.06; Татарбунарська районна спілка споживчих

товариств "Райспоживспілка";

Від відповідача -  ОСОБА_1, довіреність  № НОМЕР_1, 

дата видачі : ІНФОРМАЦІЯ_1; Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична

особа ОСОБА_2;

розглянувши

у відкритому   судовому засіданні

апеляційну скаргу СПД -фізичної особи ОСОБА_2

на

рішення господарського суду Одеської області від 26.06.2006р.          

по справі №

30/154-06-5097

за позовом

Татарбунарської районної спілки споживчих товариств „Райспоживспілка”

до СПД -фізичної особи

ОСОБА_2

про розірвання договору,

виселення та стягнення 1 333 грн.,

Встановив:

29.05.2006

р. Татарбунарська районна спілка споживчих товариств  „Райспоживспілка” (далі Райспоживспілка)

звернулась до господарського суду Одеської області  із позовом до 

СПД -фізичної особи ОСОБА_2 (далі Підприємець) про виселення з

орендованого приміщення бази відпочинку „ІНФОРМАЦІЯ_2”, розташованої вАДРЕСА_1

та стягнення 1 333 грн. заборгованості по орендній платі. Обґрунтовуючи вимоги,

позивач посилається на договір оренди № НОМЕР_2 від 17.12.2002р.

В

доповненні до позову від 20.06.2006р., Райспоживспілка додатково просить

розірвати договір оренди нерухомого майна від 17.01.2003р. № НОМЕР_3, укладений

між сторонами( а.с 46-47)

Рішенням

господарського суду Одеської області від 26.06.2006р. ( суддя Рога Н.В.)

позовна заява Райспоживспілки задоволена частково.  Підприємця виселено з нежитлових приміщень

бази відпочинку „ІНФОРМАЦІЯ_2”, стягнуто на користь Райспоживспілки  борг у сумі 583  грн. та судові витрати.  В решті позову в частині стягнення

заборгованості відмовлено. У задоволенні вимоги щодо розірвання договору оренди

провадження у справі припинено. Ухвалюючи таке рішення, суд виходив з того, що

з 13 квітня 2006р. договір оренди № НОМЕР_2 від 17.12.2002р. є розірваним, отже

договірні відносини між сторонами перестали існувати і у відповідача відсутні

правові підстави для користування базою відпочинку, у зв'язку з чим вимога

позивача про виселення Підприємця є правомірною. Стосовно вимоги про розірвання

договору оренди № НОМЕР_3 від 17.01.2003р., суд зазначив, що укладення цього договору

є новацією договору №НОМЕР_2 від 17.12.2002р., а оскільки сторони, підписавши

доповнення до договору № НОМЕР_2, фактично повернулись до його вимог, то

договір № НОМЕР_3 перестав існувати, що дає підстави для припинення провадження

по справі в цій частині у зв'язку з відсутністю предмету спору.

З

судовим рішення не погодився Підприємець, оскарживши його в апеляційному

порядку. У скарзі ставиться питання про скасування рішення, як такого, що є

незаконним, та відмову у задоволенні позову повністю. Скаржник не погоджується

з висновком суду першої інстанції про новацію договорів та вважає договір від

17.01.2003р. дійсним та чинним. А тому твердження про прострочку внесення

орендної плати протягом трьох місяців, як підставу для відмови від виконання

умов договору, є безпідставною та такою, що не відповідає фактичним обставинам

справи.   

Відзив

на апеляційну скаргу від СПД ОСОБА_2 не надходив.

Заслухавши

пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши

правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та

процесуального права, судова колегія встановила наступне.

17

грудня 2002р. між Райспоживспілкою - Орендодавцем та Підприємцем -Орендарем

укладений договір №НОМЕР_2оренди бази відпочинку „ІНФОРМАЦІЯ_2” Татарбунарської

Райспоживспілки, за умовами якого Орендодавець передає в орендне користування

базу відпочинку „ІНФОРМАЦІЯ_2”, а Орендар приймає її у  тимчасове користування для відпочинку та

оздоровлення громадян, строком  до

17.12.2012 р. з подальшою пролонгацією.

Відповідно

до п.3.1. договору №НОМЕР_2 розмір орендної плати складає 2250 грн. на період

відпочинку громадян у курортно-оздоровчий сезон. П.3.2 договору визначений

порядок сплати орендної плати, а саме: 750 грн. вноситься в касу

Райспоживспілки в строк до 15 червня 2003р., наступні 750 грн. - в строк до 15

липня 2003р., залишок в сумі 750 грн. - у строк до 15 серпня 2003р. (а.с. 4-5)

17

грудня 2002р.  відповідач прийняв по

договору базу відпочинку, про що складений відповідний акт.(а.с.7)

04

січня 2005р. сторони, шляхом підписання доповнень та змін до договору №

НОМЕР_2, встановили, що розмір орендної плати у 2005 році складає 1000 грн.

поквартально, п.3.2. -виключили, доповнили розділ 3 п. 3.4. в такій редакції:

„Своєчасно, не пізніше 5 числа поточного місяця та у повному обсязі сплачувати

Орендодавцю орендну плату”; п.4.1. доповнили зобов'язанням орендаря сплачувати

витрати по оплаті орендної плати за користування земельною ділянкою та

зобов'язали орендаря застрахувати базу відпочинку на період оренди на користь

Орендодавця в страховій компанії „Укоопгарант”.(а.с.6)

10

квітня 2006р. Райспоживспілка направила на адресу Підприємця повідомлення  № НОМЕР_4 про розірвання договору оренди від

17.12.2002р., у зв'язку з систематичним невиконанням останнім договірних

зобов'язань щодо сплати орендної плати, 

внаслідок чого заборгованість за період 

січень-квітень 2006р. склала 1 333 грн., що дає підстави Орендарю згідно

ст.782 Цивільного кодексу України вимагати повернення орендованого майна. Як

свідчить відмітка на поштовому повідомленні про вручення рекомендованого

відправлення Підприємець обізнаний про вимогу позивача  13 квітня 2006р. (а.с. 12-14)

Задовольняючи

позов в частині виселення орендаря з приміщення бази відпочинку, місцевий

господарський суд виходив з того, що договір оренди розірваний з моменту

отримання відповідачем повідомлення, а саме з 13.04.2006р.

Судова

колегія погоджується з таким висновком суду та зазначає наступне.

Згідно

з ч.1 ст.782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитись від

договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за

користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Частина

2 ст.782 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі відмови наймодавця

від договору найму, договір є розірваним з моменту одержання наймачем

повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Як

зазначено вище,  орендна плата за

користування об'єктом оренди складає 1000 грн. у квартал з помісячною оплатою

не пізніше 5 числа поточного місяця у повному обсязі.  Підприємець заборгував орендну плату за

період з січня по квітень 2006р. в сумі 1333 грн., а саме за чотири місяця, що

з огляду на зазначені статті ЦК України дають позивачу право відмовитись від

договірних відносин та вимагати повернення свого майна шляхом виселення

відповідача з приміщення бази відпочинку.

Однак,

судова колегія бере до уваги, що на момент розгляду справи Підприємець частково

сплатив борг в сумі 750 грн., що підтверджено платіжним дорученням № НОМЕР_5

від 16.06.2006р. ( а.с.25)

Суд

першої інстанції також врахував цю обставину, і правомірно зменшив розмір

стягнутої орендної плати до 583 грн.

Разом

з викладеним, апеляційна інстанція не погоджується з висновком місцевого

суду  про новацію договорів, та

припинення провадження у справі в частині розірвання договору оренди № НОМЕР_3

від 17.01.2003р. у зв'язку з відсутністю предмету спору, з огляду на таке.

З

матеріалів справи вбачається, що  17

січня 2003р. сторонами  укладений договір

№ НОМЕР_3 з аналогічними договору № НОМЕР_2 умовами оренди бази відпочинку

„ІНФОРМАЦІЯ_2” Татарбунарської Райспоживспілки, з визначенням орендної плати у

розмірі 2250 грн. за сезон,  строком

дії  до 17.01.2013 р. з подальшою

пролонгацією.  Відповідно п.п. 2.1. та

2.2. договору передача орендованого майна разом із обладнанням здійснюється

згідно акту прийому-передачі бази, якій підтверджує фактичну передачу майна в

оренду.(а.с. 22-24)

Як

свідчить акт приймання-передачі майна, приміщення бази передано відповідачу

17.12.2002р., тобто до підписання договору № НОМЕР_3, а саме за договором №

НОМЕР_2 від 17.12.2002р. (а.с. 7)

Таким

чином, сторони зв'язані умовами договору № НОМЕР_2, а договір № НОМЕР_3 взагалі

не виконується.

Відповідно

до статті 651 ЦК України, договір 

може  бути змінено або розірвано

за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у 

разі  істотного  порушення 

договору другою  стороною  та в інших випадках,  встановлених договором або законом.

Стаття 653 ЦК України

визначає, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

З

огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку, що на вимогу

позивача  договір оренди № НОМЕР_3 від

17.01.2003р. має бути розірваний, як такий, що сторонами не виконується.

Слід

також зазначити, що згідно доповнень та змін до договору № НОМЕР_2, орендар

повинен був сплачувати витрати за користування земельною ділянкою та

застрахувати орендоване  майно. Однак,

дані вимоги Підприємцем не виконані. Із наданих до апеляційної інстанції  матеріалів вбачається, що витрати  по оплаті за користування земельною ділянкою

здійснює Райспоживспілка, що підтверджується платіжними дорученнями. Договір

страхування майна від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ за № НОМЕР_6

від 07 червня 2005р. укладений між Райспоживспілкою та страховою компанією

„Укоопгарант”   

Враховуючи

наведене, рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню в

частині припинення провадження у справі щодо вимоги позивача про розірвання

договору № НОМЕР_3 від 17.01.2003р.

Керуючись  ст.ст.99; 101; 103-105  Господарського процесуального Кодексу України,

суд, -

П

о с т а н о в и в:

Апеляційну

скаргу СПД -фізичної особи ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення

господарського суду Одеської області від 26.06.2006р. по справі №

30/154-06-5097 скасувати частково.

Пункт

5 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції: „Договір №

НОМЕР_3  оренди  бази відпочинку „ІНФОРМАЦІЯ_2”

Татарбунарської Райспоживспілки від 17.01.2003р. розірвати.”

В

решті частині рішення залишити без змін.

Постанова

набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному

порядку протягом одного місяця.

Головуючий

суддя                                                           

Н.В.Ліпчанська

Суддя                                                                               

Е.І.Андрєєва

Суддя                                                                                  П.Ф.Мацюра