Рішення

від 03.08.2020 по справі 648/149/20

БІЛОЗЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 648/149/20

Провадження № 2/648/544/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2020 року смт. Білозерка

Білозерський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого - судді: Кусік І.В.

за участю:

секретаря судового засідання: Козлової Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської сільської ради Білозерського району Херсонської області про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, в якому зазначила, що 02 квітня 1996 року вона вселилася у квартиру АДРЕСА_1 і з того часу вона вела побут, сплачувала за комунальні послуги, робила ремонти та інші поліпшення житлового приміщення. Оформити своє право власності на квартиру позивач не має змоги, оскільки відсутні правовстановлюючі документи. ОСОБА_1 наголосила, що вселилася у квартиру в„– 4 не знаючи про відсутність у неї підстав для набуття права власності, відкрито та безперервно з 1996 року володіла нею. Посилаючись на положення статті 344 ЦК України, постанову Верховного Суду України від 24.01.2019 року по справі № 755/16913/16-ц, п. 13 постанови №5 від 07.02.2014 року Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , ОСОБА_1 вважає, що є всі правові умови для визнання за нею права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 за набувальною давністю.

Представник позивача ОСОБА_2 надав суду заяву, якою просив суд розгляд справи проводити без його участі та участі позивача на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Позивач в судове засідання не з`явилася.

Представник Дніпровської сільської ради Білозерського району Херсонської області звернувся до суду з заявою про розгляд справи без присутності представника сільської ради.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних доказів.

Під час розгляду справи судом вирішено процесуальні питання:

Ухвалою Білозерського районного суду Херсонської області від 25 травня 2020 року у справі було відкрито провадження та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження.

13 липня 2020 року підготовче провадження у справі було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини:

Згідно довідок Дніпровської сільської ради Білозерського району Херсонської області № 02-51/296 від 30.10.2019 року, № 09-10/52 від 31.01.2020 року, ОСОБА_1 та члени її родини зареєстровані та проживають в квартирі АДРЕСА_1 .

Довідкою № 02-45-1/27 від 08.08.2017 року Дніпровська сільська рада Білозерського району Херсонської області повідомила позивача про те, що жилий будинок АДРЕСА_1 не перебуває у комунальній власності Дніпровської сільської ради.

Відповідно до інформації АФ Радгосп Білозерський № 941 від 15.08.2017 року, № 2173 від 18.10.2017 року, нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 у власності підприємства не перебуває. Даний будинок було виділено працівникам підприємства для постійного проживання та згодом, у 2008 році, передано для приватизації на підставі особових наказів по підприємству.

З запису в трудовій книжці серії НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_1 з 09.03.1989 року по 28.03.1996 року працювала в Совхоз-заводі Білозерський .

Згідно податкового повідомлення від 05.03.2019 року, квитанції про оплату, ОСОБА_1 сплачувала земельний податок, податкова адреса платника податків: АДРЕСА_5 .

Таким чином, судом встановлено, що домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , було виділено працівникам АФ Радгосп Білозерський для постійного проживання, а у 2008 році передано для приватизації на підставі особових наказів по підприємству. При цьому, ОСОБА_1 за власним бажанням звільнилася з вказаного підприємства 28.03.1996 року, а вселилася до вищевказаного помешкання 02.04.1996 року. Даних про те, що позивач чи члени її родини мали право на отримання цього житла як працівники підприємства позов не містить.

Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У якості правової підстави для визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України позивач посилається на те, що вона зареєстровані та фактично проживає у спірній квартирі, утримує її та відкрито й добросовісно користуються нею.

З урахуванням того, що позивач наголошує на наявність всіх умов для визнання за нею права власності на квартиру за набувальною давністю, суд, дослідивши правову природу заявлених вимог, дійшов наступного:

Частиною 1 ст. 344 ЦК України встановлено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2004 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав визначено, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

-володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

-володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

-володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Таким чином, Верховний Суд України роз`яснив, що, виходячи зі змісту ст. 344 ЦК України, обставинами, які мають значення для справи і які повинен довести позивач, є: можливість майна бути об`єктом набувальної давності; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність та безперервність володіння; відсутність інших осіб, які претендують на майно; відсутність титулу (підстави) у позивача для володіння майном та набуття права власності. Поряд з цим, саме відсутність добросовісності володіння у більшості випадків є підставою для відмови у позовах про визнання права власності за набувальною давністю. А тягар доказування добросовісності володіння у таких справах покладається на позивача. При цьому, роз`яснено, що володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності і насамперед слід встановити, що володілець не знав і не міг знати про те, що володіє чужою річчю, тобто, що обставини, у зв`язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву щодо правомірності набуття майна.

Разом із цим добросовісність свідчить про те, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном. Тобто, давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду від 28 квітня 2020 року по справі № 552/135418, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2019 року у справі № 755/16913/16-ц.

24 січня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 755/16913/16-ц, провадження № 61-24031св18 (ЄДРСРУ № 79445638) вказав, що володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності. Отже, суду при вирішенні спору належить встановити саме факт добросовісності заявника на момент отримання ним майна.

У постанові від 01.08.2018 у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави.

Дана правова позиція підтримана в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 №910/17274/17, і, зокрема, вказано, що оскільки за змістом частини першої статті 344 Цивільного кодексу України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які в подальшому відпали, подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Згідно ст.ст. 80, 81 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, а судом не встановлено добросовісності володіння ОСОБА_1 спірним майном в розумінні ст. 344 ЦК України, оскільки спірне помешкання передавалося АФ Радгосп Білозерський працівникам підприємства для постійного проживання та приватизації на підставі особових наказів по підприємству, при цьому, сам по собі факт користування позивачем спірною квартирою, утримання її з власної ініціативи не є підставою для виникнення у неї права власності за набувальною давністю, а отак, у суду відсутні підстави для визнання за ОСОБА_1 права власності на спірну квартиру в порядку набувальної давності.

Керуючись ст.ст. 3, 5, 10, 12, 13, 80, 81, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 316, 328, 344 ЦК України,з урахуванням Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2004 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , Постанов Верховного суду від 28 квітня 2020 року по справі № 552/135418, від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17, від 24 січня 2019 року у справі № 755/16913/16-ц, від 24 січня 2019 року в рамках справи № 755/16913/16-ц, від 01.08.2018 у справі № 201/12550/16-ц, від 14.05.2019 №910/17274/17, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) відмовити повністю у задоволенні позову доДніпровської сільської ради Білозерського району Херсонської області (код ЄДРПОУ 00430798, вул. Центральна, 1а, с. Дніпровське Білозерського району Херсонської області) про визнання права власності.

Рішення може бути оскаржене до Херсонського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Згідно п.п.15.5 ч.1 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повне рішення суду складено 12 серпня 2020 року.

Головуючий суддя: Кусік І.В.