Постанова

від 11.08.2020 по справі 649/139/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 649/139/19

провадження № 61-19539св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Відокремлена садиба (за межами населеного пункту) Фермерського господарства Макій ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Великолепетинського районного суду Херсонської області від 28 травня 2019 року у складі судді Гапоненка Р. В. та постанову Херсонського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Вейтас І. В., Базіль Л. В., Приходько Л. А.

у справі за позовом ОСОБА_1 до Відокремленої садиби (за межами населеного пункту) Фермерського господарства Макій про внесення змін до договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що він є власником земельної ділянки площею 8,1955 га, кадастровий № 6521283300:08:006:0455, яка розташована в адміністративних межах Малолепетиської сільської ради Великолепетиського району Херсонської області.

01 січня 2012 року між ним та Відокремленою садибою (за межами населеного пункту) Фермерського господарства Макій (далі - ВС ФГ Макій ) було укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 30 років.

Пунктами 9 та 10 зазначеного передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій, натуральній, відробітковій формах, що складає 1,5 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 175706,76 грн (пункт 5 договору оренди землі від 01 січня 2012 року). Згідно з пунктом 13 договору оренди землі від 01 січня 2012 року розмір орендної плати переглядається по письмовому зверненню однієї із сторін.

09 січня 2019 року він звернувся до відповідача із заявою, до якої долучив додаткову угоду до договору оренди землі, в якій пропонував відповідачу у строк до 01 лютого 2019 року внести зміни до договору оренди землі від 01 січня 2012 року, встановивши розмір річної орендної плати на рівні 9 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, змінивши умови перегляду орендної плати та розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки шляхом укладення відповідної додаткової угоди.

Станом на 08 лютого 2019 року відповідач не надав йому письмової відповіді з підписаною додатковою угодою від 09 січня 2019 року до договору оренди землі від 01 січня 2012 року.

Враховуючи те, що істотно змінились обставини, якими сторони керувались при укладенні договору, а саме, законодавчо збільшено орендну плату на аналогічні землі сільськогосподарського призначення державної власності, збільшено нормативно грошову оцінку вказаних земель, а виконання договору на умовах, які вказані в договорі, порушить співвідношення майнових інтересів сторін договору та позбавить його на те, що він розраховував при укладенні договору, просив внести зміни до договору оренди землі, укладеного 01 січня 2012 року між ним та відповідачем, зареєстрованого у Великолепетиському районному реєстраційному відділі Херсонської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру Державному комітеті України по земельним ресурсах від 14 червня 2012 року № 652120004000968 щодо земельної ділянки площею 8,1955 га, кадастровий № 6521283300:08:006:0455, а саме:

- внести зміни до пункту 5, виклавши його в новій редакції наступного змісту: 5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 205 602,39 (двісті п`ять тисяч шістсот дві гривні тридцять дев`ять копійок) грн ;

- внести зміни до пункту 9, виклавши його в новій редакції наступного змісту: 9. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій, натуральній, відробітковій формах, що складає 9 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки ;

- внести зміни до пункту 13, виклавши його в новій редакції наступного змісту: 13. Розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки; в інших випадках, передбачених законом. Розмір орендної плати не може переглядатися у бік зменшення .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Великолепетинського районного суду Херсонської області від 28 травня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження істотного порушення договору орендодавцем та не надано доказів, що після укладення договору змінилися обставини які є істотними та такими, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали його на інших умовах, тому відсутні підстави для внесення змін до договору оренди землі.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Великолепетинського районного суду Херсонської області від 28 травня 2019 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено наявність істотної зміни обставин, як це передбачено вказаними нормами цивільного законодавства, що було б підставою для зміни умов договору за рішенням суду, а не за згодою сторін, є правильним.

Суд першої інстанції правомірно виходив з того, що зазначені у позовній заяві доводи про на наявність істотної зміни обставин після укладення договору оренди землі, як то збільшення середнього розміру орендної плати для аналогічних сільськогосподарських земель, не є достатніми підставами для зміни істотних умов договору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Великолепетинського районного суду Херсонської області від 28 травня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову в повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не застосували жодної норми матеріального права як правової підстави для відмови у задоволенні позову за необґрунтованістю. Помилково не врахували обставини, які мають значення для справи та правильного застосування норм матеріального права.

Підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку (крім істотного його порушення) відповідно до частини другої статті 651 ЦК України є випадки, встановлені законом або договором, і настання таких випадків зумовлює право сторони ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.

Суди попередніх інстанцій помилково не з`ясували всі обставини виняткового випадку позивача, який містить виключну правову проблему вирішення якої необхідно для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики щодо внесення змін до первісного договору оренди землі від 01 січня 2012 року за рішенням суду з підстав необґрунтованої відмови орендаря у перегляді розміру орендної плати, конкретизації умов перегляду орендної плати та зміни нормативної грошової оцінки землі.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У грудні 2019 року ВС ФГ Макій подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, посилаючись на те, що перегляд або погодження ініційованих орендодавцем змін договірних умов, зокрема в частині збільшення орендної плати, не є обов`язком відповідача.

Орендна плата є істотною умовою договору оренди землі, зміна розміру якої здійснюється виключно за згодою сторін у визначеному договором порядку і не є обставиною, яка істотно змінилася та якою сторони керувалися при укладенні договору.

Обставини збільшення нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки і ставок плати за землю помилково ототожнені позивачем із істотною зміною обставин в розумінні статті 652 ЦК України.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що: реалізація позивачем його суб`єктивного права на звернення до суду із вимогою про внесення змін до договору оренди земельної ділянки обмежується переліком законодавчо встановлених і визначених умовами такого договору підстав для зміни умов договору в судовому порядку; відсутність згоди відповідача на прийняття запропонованих позивачем змін до умов договору не є порушенням обов`язків орендаря і порушенням права орендодавця, а отже не є підставою для внесення змін до договору оренди земельної ділянки в судовому порядку; адресована позивачу письмова відповідь про проведення переговорів на предмет визначення підвищеного розміру орендної плати свідчить про відсутність спору сторонами щодо внесення змін до умов договору; відсутність істотної зміни обставин не тягне передбачених частиною другою статті 652 ЦК України наслідків у вигляді внесення змін договору оренди земельної ділянки.

Крім того, згідно з гарантійним листом від 28 жовтня 2019 року позивачем погоджено зустрічну пропозицію відповідача про сплату орендної плати в розмірі, більшому за встановлений у договорі, шляхом проставленням позивачем особистого підпису у гарантійному листі ВС ФГ Макій , внаслідок чого позивачем отримано 01 листопада 2019 року орендну плату у підвищеному розмірі.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для їх скасування.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2019 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Великолепетинського районного суду Херсонської області.

29 листопада 2019 року справа № 649/139/19 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 8,20 га, кадастровий номер 6521283300:08:006:0455, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Малолепетиської сільської ради Великолепетиського району Херсонської області, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 089850 від 17 вересня 2004 року.

01 січня 2012 року між ОСОБА_1 та ВС ФГ Макій було укладено договір оренди належної позивачу земельної ділянки строком на 30 років, який зареєстровано у Великолепетиському районному реєстраційному відділі Херсонської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 14 червня 2012 року № 652120004000968.

Згідно з пунктом 13 договору оренди землі розмір орендної плати переглядається по письмовому зверненню однієї із сторін.

09 січня 2019 року ОСОБА_1 на адресу відповідача направлено заяву про збільшення розміру орендної плати на рівні 9 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки разом з проектом додаткової угоди від 09 січня 2019 року до договору оренди землі укладеного 01 січня 2012 року у трьох примірниках.

30 січня 2019 року ВС ФГ Макій надало відповідь ОСОБА_1 , в якій заперечує проти запропонованого розміру орендної плати в розмірі 9 % від нормативно грошової оцінки землі та пропонує позивачу зустрітися та шляхом переговорів дійти згоди, як передбачено умовами діючого договору оренди земельної ділянки.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини четвертої статті 124 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Стаття 3 ЦК України презюмує свободу договорів разом із рівністю учасників цивільних відносин, а також справедливість, добросовісність та розумність як загальні засади цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Добровільність укладення спірного договору сторони не оспорювали.

За змістом частин першої, другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як на підставу для зміни умов договору позивач послався на зміну в розмірі орендної плати на землі сільськогосподарського призначення, зумовлені покращенням економічної ситуації в країні та підвищенням конкуренції на ринку оренди землі, що укладаючи вказаний договір оренди землі у 2012 році сторони не могли передбачити.

Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно з частиною другою статті 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Частиною четвертою статті 652 ЦК України передбачено, що зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Тобто, за змістом статті 652 ЦК України укладаючи договір сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей, проте в ході виконання договору можуть виникати обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін.

При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, за яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для пред`явлення вимоги про зміну умов договору. Зміна обставин вважається істотною тільки тоді, коли вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не укладали би договору або уклали його на інших умовах.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, тягар доказування обґрунтованості заявлених позовних вимог покладено на позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою ту обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом принципу верховенства права.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Тобто Верховний Суд не має права встановлювати обставини справи і оцінювати докази.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин і вимог, дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем наявності істотних змін обставин, як це передбачено нормами цивільного законодавства, які б були підставою для зміни умов договору за рішенням суду, а не згодою сторін.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а спрямовані виключно на доведення необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах Пономарьов проти України та Рябих проти Російської Федерації , у справі Нєлюбін проти Російської Федерації ) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

Відповідно до частини п`ятої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Згідно з частиною першою статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Наведені заявником аргументи для передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, в розумінні приписів частини п`ятої статті 403 ЦПК України, не є тими обставинами, що містять виключну правову проблему.

Колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що клопотання

ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду задоволенню не підлягає, оскільки відсутні підстави, передбачені частиною п`ятою статті 403 ЦПК України, для його задоволення, а заявник не навів обґрунтованих мотивів щодо цього.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи за позовом ОСОБА_1 до Відокремленої садиби (за межами населеного пункту) Фермерського господарства Макій про внесення змін до договору оренди землі на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Великолепетинського районного суду Херсонської області від 28 травня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко В. С. Висоцька І. М. Фаловська