Постанова

від 12.08.2020 по справі 388/1120/19

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 серпня 2020 року м. Кропивницький

справа № 388/1120/19

провадження № 22-ц/4809/985/20

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Єгорової С. М. (суддя - доповідач), Карпенка О. Л., Мурашка С. І., в порядку письмового провадження розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 08 квітня 2020 року у складі головуючого судді Степанова С. В.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивовано тим, що в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 набув у власність земельну ділянку (№ 156-1) кадастровий номер 3521980700:02:000:0156, площею 5.7410 га, яка розташована на території Богданівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 129442717 від 02.07.2018.

Після оформлення своїх спадкових прав та їх реєстрацію у відповідному Державному реєстрі на його звернення відділом Держгеокадастру у Долинському районі Кіровоградської області була надана копія договору оренди вказаної земельної ділянки, який ОСОБА_3 уклала з відповідачем ще 15.01.2007 строком на 49 років. Договір оренди землі зареєстрований у ДП "Центр ДЗК", про що в Державному реєстрі земель вчинено запис за № 26 від 21.05.2007.

Орендна плата складає 1.5% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки - 860 грн. Згідно умов Договору оренди землі (п.28) та ст. 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати. Протягом всього часу дії договору оренди відповідач порушував умови договору і систематично не виконував свої зобов`язання щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

Борг по орендній платі за останні три роки 2016 - 2018 роки складає близько 36000 грн.

Посилаючись на ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі", якою передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умови договору, що в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підстави, визначені Земельним кодексом України та іншими законами України, позивач просив розірвати спірний договір оренди землі.

Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 08 квітня 2020 року відмовлено у задоволенні позову.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 частину понесених судових витрат у розмірі 2 000 гривень.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність систематичного невиконання зобов`язання зі сплати орендної плати, оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження, що він належним чином повідомив відповідача у справі про своє правонаступництво за договором оренди. Суд також вважав недоведеними обставини щодо використання спірної земельної ділянки способом, який суперечить екологічним вимогам.

ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставить питання про скасування вказаного судового рішення і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Зазначив, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

Відповідач взяті на себе зобов`язання за договором оренди землі щодо повної і своєчасної виплата орендної плати за користування землею у встановлений договором строк не виконав, що відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі", є підставою для розірвання договору оренди.

Крім того, відповідач не виконує взятих на себе зобов`язань, передбачених законодавством та укладеним договором оренди земельної ділянки, засіваючи орендовану земельну ділянку протягом трьох років поспіль лише соняшником і кукурудзою, порушив вимоги вищевказаного законодавства і договору, призводить до погіршення якісного стану грунтів та недотримання нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах, а тому це є також окремою підставою для розірвання договору оренди землі.

Відповідачем відзив на апеляційну скаргу не подано.

Позиція апеляційного суду.

Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (ч. 4 ст. 19 ЦПК).

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК).

У порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій ст. 274 ЦПК України (ч.ч.1-2 ст. 274 ЦПК).

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.

Згідно наданої позивачем копії Державного акту на право приватної власності на землю серія IV - КР № 032491 ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.04.202 АЕІ № 971045 передано у приватну власність земельну ділянку, площею 5,93 га у межах згідно з планом на території Богданівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, до складу входить ділянка 156-1 площею 4.13 га і ділянка 156-2 площею 1,80 га (а. с. 7).

На підставі договору про оренду землі від 15.01.2007 ОСОБА_3 передала ОСОБА_2 у строкове платне користування земельну ділянку площею 5,93 га, розташовану на території Богданівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області. Цей договір оренди був зареєстрований у Державному реєстрі земель 21.05.2007 за № 26 (а. с. 8-10).

Згідно з умовами договору оренди строк його дії - 49 років. Орендна плата вноситься орендарему розмірі 1,5% від нормативної грошової оцінки, що на той час становило 860 грн. Строки виплати і можливість зміни розміру орендної плати умовами договору не передбачені.

У пункті 19 договору оренди передбачено, що орендар має першочергове право її продажу і орендна плата, попередньо внесена за весь термін оренди складає ціну продажу земельної ділянки.

Відповідно до п. 40 договору оренди перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особине є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 16.10.2018 зареєстроване право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 3521980700:02:000:1156, площею 4.1272 га, що виникло на підставі рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 14.06.2016 (справа № 388/489/16-ц) (а. с. 6).

Як встановлено із наявного у Єдиному державному реєстрі судових рішень (http://reyestr.court.gov.ua/Review/58481006) рішенняДолинського районного суду Кіровоградської області від 14.06.2016 у справі № 388/489/16-ц позов ОСОБА_1 до Богданівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області задоволено і визнано після смерті ОСОБА_3 , що настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( код платника податку НОМЕР_1 ) право власності на земельні ділянки № НОМЕР_2 , площею 4.13 га., та № НОМЕР_3 , площею 1.80 га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Богданівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, які належали ОСОБА_3 згідно виданого 14.06.2002 р. державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-КР №032491(http://reyestr.court.gov.ua/Review/58481006).

Згідно наданих позивачем актів на земельній ділянці № НОМЕР_2 , площею 4.13 га, що розташована на території Богданівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, на 10 серпня 2016 року - знаходяться посіви соняшнику (а.с.11), на 13 липня 2017 року - посіви кукурудзи (а.с.12), на 17 серпня 2018 року - посіви соняшнику (а.с. 13).

Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Відповідно до статті 80 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 81 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 317, частини першої статті 319 ЦК України власнику належить, зокрема, право на власний розсуд розпоряджатися своїм майном.

Цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України).

Договір оренди укладається у письмовій формі та набирає чинності після його державної реєстрації (частина перша статті 14, стаття 18 Закону України Про оренду землі (далі - Закон).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно з частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).

Відповідно до статті 13 Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Договір може бути розірваний або змінений за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (частина друга статті 651 ЦК України).

Відповідно до ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавець), до інших осіб (спадкоємців), до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина пята статті 1268 ЦК України). Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Згідно з частиною четвертою статті 32 Закону перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Отже, спадкоємець земельної ділянки набуває права орендодавця (зокрема право на отримання орендної плати) із моменту відкриття спадщини.

Відповідно до частини п`ятої статті 31 Закону особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов`язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 148-1 ЗК України.

Таке повідомлення має містити відомості про: кадастровий номер, місце розташування та площу земельної ділянки; прізвище, ім`я, по батькові нового власника; місце проживання (знаходження) нового власника, його поштова адреса; платіжні реквізити (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі). Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

Матеріли справи не містять інформації, що позивач звертався до відповідача з відповідним повідомленням.

Відповідно до п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз указаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що у разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки, така обставина може бути підставою для розірвання такого договору.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 03 липня 2019 року у справі № 289/12204/17, (провадження 14-246 цс 19), від 19 червня 2019 року у справі № 289/718/18, (провадження14-126цс19) вказувала, що однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати (пункт д частини першої статті 141 ЗК України).

Встановивши обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність систематичної несплати орендної плати відповідачем як підстави розірвання договору оренди. Питання щодо стягнення заборгованості по орендній платі, яка належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (стаття 1268 ЦК України), позивачем не ставилось і не вирішувалось.

Стосовно доводів позивача про недотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості грантів суд правильно зазначив таке.

Відповідно до ст. 37 Закону України Про охорону земель , з метою здійснення контролю за динамікою родючості ґрунтів систематично проводиться їх агрохімічне обстеження, видаються агрохімічні паспорти, в яких фіксуються початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами ґрунтів і рівні їх забруднення.

Обов`язкова агрохімічна паспортизація земель сільськогосподарського призначення передбачена і Законом України Про державний контроль за використанням та охороною земель (ст.ст. 1, 9).

Відповідно до пункту 1.2 Порядку ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 536 від 11 жовтня 2011 року (далі - Порядок), агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки - це документ, що містить дані щодо агрохімічної характеристики ґрунтів і стану їх забруднення токсичними речовинами та радіонуклідами, форма якого наведена у додатку до цього Порядку.

Відповідно до пункту 1.5 Порядку агрохімічна паспортизація орних земель здійснюється через кожні 5 років і є обов`язковою для всіх землевласників та землекористувачів.

Указаним порядком передбачена можливість виготовлення агрохімічних паспортів як на поле, так і на окрему земельну ділянку.

Відповідно до п. 3.5 Порядку наявність паспорта є обов`язковою при передачі земельних ділянок у власність, користування.

Статтею 5 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України) визначені основні принципи земельного законодавства, серед яких зазначено принцип раціонального використання та охорони земель.

Раціональним вважається таке використання сільськогосподарських земель, у ході якого забезпечується одержання сталих високих урожаїв сільськогосподарських культур, запобігання необґрунтованому вилученню земель зі сфери сільськогосподарського виробництва для потреб інших галузей народного господарства, збереження та підвищення родючості ґрунтів, охорона навколишнього середовища.

Згідно з п. "г" ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

У відповідності до частини першої статті 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил.

Згідно із частиною першою статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обовязків, передбачених статтями 24, 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження обєкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК Українита іншими законами України.

Отже, на момент укладення договору оренди земельної ділянки істотними умовами договору визначено, зокрема, й умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду, умови збереження стану об`єкта оренди.

Суд першої інстанції, проаналізувавши надані сторонами докази, дійшов обгрунтованого висновку, що позивачем не доведено обставини щодо використання орендарем спірної земельної ділянки способом, що суперечить екологічним вимогам, не надано доказів, що внаслідок порушення умов договору оренди з боку орендаря відбулось пошкодження об`єкта оренди, що перешкоджає (унеможливлює) його використання за цільовим призначенням.

Долучені до позовної заяви акти обстеження земельної ділянки містять лише відомості про наявність посівів певних сільськогосподарських культур, проте не дають підстав для висновку про порушення відповідачем екологічних вимог, а також передбачених договором оренди умов використання земельної ділянки, зокрема цільового призначення земельної ділянки, умов збереження стану об`єкта оренди (п.п. 15-17), не можуть достовірно свідчити про погіршення родючості ґрунтів на спірній земельній ділянці, оскільки агрохімічний стан земельної ділянки не досліджувався..

В справі відсутні будь які відомості про агрохімічний стан та стан родючості земельної ділянки на даний час, відсутні будь які докази чи має місце погіршення стану родючості ґрунту у порівнянні з агрохімічним станом землі на момент передачі земельної ділянки в оренду, а також докази зменшення вмісту гумусу в ґрунті через недотримання або порушення сівозміни вирощування просапних культур (соняшник, кукурудза).

Вказане свідчить, що висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог відповідає встановленим обставинам справи, оскільки позивач не надав доказів, які б безспірно свідчили про істотне порушення орендарем своїх зобов`язань за договором оренди землі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди.

Суд першої інстанції належним чином виконав вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і дотримався вимог статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив обставини справи та загалом правильно вирішив спір.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Виходячи з вищевикладеного, судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Наведені в апеляційній скарзі доводи, які зводяться до переоцінки доказів у справі, що знайшли свою належну оцінку у мотивувальній частині оскарженого судового рішення, та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки, колегією суддів відхиляються, оскільки судом першої інстанції правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права та не порушено норми процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею ст. 375 ЦПК України.

Оскільки оскаржене судове рішення залишене без змін, а скарга без задоволення, то згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу, і поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 7, 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 08 квітня 2020 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді С. М. Єгорова

О. Л. Карпенко

С. І. Мурашко