Рішення

від 06.08.2020 по справі 910/18115/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.08.2020Справа № 910/18115/19 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О., за участю секретаря судового засідання Юрковської В.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження,

справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕКС ГРАНТ (вул. Базарна, буд. 71, м. Одеса, 65039) до Акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001) про визнання договору недійсним,

Представники сторін:

від позивача: не з`явились;

від відповідача: не з`явились.

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду міста Києва надійшла зазначена позовна заява та передана судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Відповідно до заявлених позовних вимог позивач просить суд визнати недійсним договір поруки №4Н13532Д/П від 08.11.2016, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю ЛЕКС ГРАНТ та Акціонерним товариством Комерційний банк ПРИВАТБАНК ; стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕКС ГРАНТ судові витрати у розмірі 1921,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що договір поруки №4Н13532Д/П від 08.11.2016вчинений під впливом обману, що є підставою для визнання його недійсним на підставі частини першої статті 230 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕКС ГРАНТ залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

11.01.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача на виконаня ухвали суд від 24.12.2019 з доданими документами.

В період часу з 13.01.2020 до 17.01.2020 включно суддя Демидов В.О. перебував у щорічній основній відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 позовна заява прийнята до розгляду, у вказаній справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.02.2020. Запропоновано відповідачу у строк не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати до суду відзив на позовну заяву, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, запропоновано позивачу у строк не пізніше п`ять днів з дня отримання відзиву на позовну заяву подати відповідь на відзив в порядку статті 166 Господарського процесуального кодексу України, визначено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив.

06.02.2020 до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

В підготовче засідання 06.02.2020 сторони не з`явилися, підготовче засідання відкладено на 12.03.2020.

18.02.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому заявлено також клопотання про витребування доказів. Також у відзиві банк зазначає, що отримання кредиту позивачем відбулося для фінансування його поточної діяльності, а укладення договору поруки позивачем відбулося не внаслідок отримання ним кредиту, а внаслідок вільного волевиявлення позивача, здійсненого ним в порядку ст. 627 ЦК України. Позивачем не доведено позовні вимоги, а саме не доведено наявності підстав для визнання недійсним договору поруки на підставі ст. 230 ЦК України.

02.03.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, до якої долучено заяву про поновлення процесуального строку, встановленого судом на подачу доказів та клопотання про витребування доказів.

У зв`язку із установленням в Україні карантину у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", (із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215, від 20.03.2020 №242, від 25.03.2020 №239, від 29.03.2020 №241, від 02.04.2020 №255), судове засідання у справі № 910/18115/19 призначено на 14.05.2020.

13.05.2020 до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

В підготовче засідання 14.05.2020 з`явилася представник відповідача, представник позивача не з`явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, підготовче засідання у справі № 910/18115/19 відкладено на 04.06.2020.

15.05.2020 до суду від позивача надійшло повторне клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 14.05.2020.

27.05.2020 до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 04.06.2020.

29.05.2020 до суду від позивача надійшло повторне клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 04.06.2020.

В підготовче засідання 04.06.2020 з`явилася представник відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2020 клопотання відповідача про витребування доказів, заявлене у відзиві на позову заяву від 18.02.2020 задоволено. Витребувано у позивача Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕКС ГРАНТ (вул. Базарна, буд. 71, м. Одеса, 65039, ідентифікаційний код 39738448) докази/документи на підтвердження мети та обставин укладення договору поруки № 4Н13532Д/П від 08.11.2016, зокрема, але не виключно, відповідні рішення органів управління позивача, що були підставою для укладення оспорюваного договору. Поновлено позивачу процесуальний строк в частині подачі клопотання про витребування доказів. Клопотання позивача про витребування доказів від 02.03.2020 - задовольнити. Витребувано в Акціонерного товариства Комерційний Банк ПРИВАТБАНК Акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 14360570) оригінали (для огляду) та засвідчені копії наступних документів: рішення Правління Національного Банку України від 05.10.2016 № 323/БТ; кредитний договір № 4Н13532Д від 11.09.2013 з додатковими угодами до нього; кредитний договір № 4Н14030И від 21.01.2014 з додатковими угодами до нього; кредитний договір № 4Н14244И від 02.07.2014 з додатковими угодами до нього; посвідчені копії документів на переказ за вказаними кредитними договорами, у тому числі, але не обмежуючись,копії меморіальних ордерів; інформацію по кредитним договорам № 4Н13532Д від 11.09.2013, № 4Н14030И від 21.01.2014, № 4Н14244И від 02.07.2014 про всі нараховані та сплачені кошти (з повернення кредиту, відсотків, пені, неустойки та інше); інформацію про наявність або відсутність заборгованості за кредитними договорами № 4Н13532Д від 11.09.2013, № 4Н14030И від 21.01.2014, № 4Н14244И від 02.07.2014 станом на 09.11.2016, на 28.02.2020, із зазначенням, яка саме заборгованість наявна (з повернення кредиту, відсотків, пені, неустойки та інше); у разі наявності заборгованості за кредитними договорами № 4Н13532Д від 11.09.2013, № 4Н14030И від 21.01.2014, № 4Н14244И від 02.07.2014 - надати розрахунок заборгованості станом на 28.02.2020; інформацію про бухгалтерський облік за кредитними договорами № 4Н13532Д від 11.09.2013, № 4Н14030И від 21.01.2014, № 4Н14244И від 02.07.2014 станом на 09.11.2016, на 28.02.2020; інформацію, чи наявна за вказаними кредитними договорами № 4Н13532Д від 11.09.2013, № 4Н14030И від 21.01.2014, № 4Н14244И від 02.07.2014 заборгованість із сплати винагороди за користування кредитом, розрахована за формулою, визначеною у договорі, у відповідності до курсу гривні відносно долару США; у разі наявності за вказаними кредитними договорами № 4Н13532Д від 11.09.2013, № 4Н14030И від 21.01.2014, № 4Н14244И від 02.07.2014 заборгованості зі сплати винагороди за користування кредитом, розрахованої за формулою, визначеною в договорі, у відповідності до курсу гривні відносно долару США - надати розрахунок заборгованості за кожним вказаним кредитним договором, станом на 28.02.2020; копію рішення кредитного комітету ПАТ КБ ПРИВАТБАНК відносно винагороди за користування кредитом, розрахованої за формулою, визначеною в договорі, у відповідності до курсу гривні відносно долару США; інформацію, чи подавав АТ КБ ПРИВАТБАНК позови про визнання вказаних кредитних договорів № 4Н13532Д від 11.09.2013, № 4Н14030И від 21.01.2014, № 4Н14244И від 02.07.2014 недійсними повністю або в частині, коли саме, результати розгляду справ. Відкладено підготовче засідання у справі № 910/18115/19 на 02.07.2020.

23.06.2020 на електронну адресу суду, без використання електронного цифрового підпису, від позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання 02.07.2020 на іншу дату.

30.06.2020 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання аналогічного змісту клопотанню від 23.06.2020.

В підготовче засідання 02.07.2020 сторони не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.08.2020.

У судове засідання 06.08.2020 сторони не з`явились, причини неявки суду не повідомили. Про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

В судовому засіданні 06.08.2020 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

08.11.2016 між ПАТ КБ Приватбанк (надалі - банк) та ТОВ ЛЕКС ГРАНТ (надалі - позичальник) укладено кредитний договір № 4Л16111Г, відповідно до якого позивачу надано кредит в розмірі 4 158 939 266,73 грн.

Між товариством з обмеженою відповідальністю Лекс Грант та ПАТ КБ Приватбанк укладено такі договори поруки в забезпечення виконання таких осіб перед КБ Приватбанк :

- договір поруки №4А13767И/П від 08.11.2016 в забезпечення виконання зобов`язання ТОВ АПРІОРІ за кредитними договорами: №4А13767И від 27.11.2013 та №4А14339И від 10.11.2014,

- договір поруки №4Л14385И/П від 08.11.2016 в забезпечення виконання зобов`язання ТОВ ЛЕТАРА за кредитним договором № 4Л14385И від 24.12.2014,

- договір поруки №4Б12132И/П від 08.11.2016 в забезпечення виконання зобов`язання ТОВ БАСКАРТ за кредитними договорами: № 4Б12132И від 10.05.2012, №4Б13247И від 17.04.2013, №4Б13520И від 23.08.2013, №4Б14162И від 17.02.2014, № 4Б15064И від 20.02.2015,

- договір поруки №4А13837И/П від 08.11.2016 в забезпечення виконання зобов`язання TOB АТІС ТРЕЙД за кредитним договором №4А13837И від 26.12.2013,

- договір поруки №4Э11100И/П від 08.11.2016 в забезпечення виконання зобов`язання ТОВ КОМПАНІЯ ЕНЕРГОАЛЬЯНС за кредитними договорами: №4Э11100И від 17.03.2011; №4Э13583И від 24.09.2013, №4Э13658И від 10.10.2013,

- договір поруки №4Ф14296И/П від 08.11.2016 в забезпечення виконання зобов`язання ТОВ ФЛОРЕКС-ІНДАСТРІЗ за кредитними договорами: № 4Ф14296И від 04.09.2014, №4Ф14297И від 09.09.2014, №4Ф16010Д від 28.04.2016,

- договір поруки №4Т14381И/П від 08.11.2016 в забезпечення виконання зобов`язання ТОВ ТЕМП ОЙЛ за кредитним договором №4Т14381И від 16.12.2014 ,

- договір поруки №4Т13262И/П від 08.11.2016 в забезпечення виконання зобов`язання TOB ТАМЕРСІС за кредитними договорами №4Т13262И від 18.04.2013 та №4Т15022И від 22.01.2015,

- договір поруки №4Л14399И/П від 08.11.2016 в забезпечення виконання зобов`язання ТОВ ЛАЗУРНИЙ БЕРЕГ за кредитними договорами: №4Л14399И від 24.12.2014 та №4Л14400И від 24.12.2014,

- договір поруки №4Н13532Д/П від 08.11.2016 в забезпечення виконання зобов`язання ТОВ НОРДІС ПЛЮС за кредитними договорами: №4Н13532Д від 11.09.2013; №4Н14030И від 21.01.2014; №4Н14244И від 02.07.2014.

Відповідно до п. 2 договору поруки №4Н13532Д/П від 08.11.2016 поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов`язку боржника за кредитними договорами з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитних договорів.

У пункті 3 договору поруки зазначено, що поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений.

Згідно із п. 4 договору поруки, у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

У випадку невиконання боржником п. 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов`язання (п. 5 договору поруки).

Поручитель зобов`язаний виконати обов`язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього договору (п. 6 договору поруки).

За змістом пункту 7 договору поруки, у випадку порушення поручителем зобов`язання, передбаченого п. 6 цього договору, кредитор та поручитель прийшли до згоди, що кредитор має право в рахунок погашення боргу за кредитним договором здійснювати договірне списання грошових коштів, що належать поручителю і знаходяться на його рахунку у ПАТ КБ ПРИВАТБАНК . Договірне списання грошових коштів згідно з умовами цього пункту оформлюється меморіальним ордером, у реквізиті Призначення платежу якого зазначається інформація про платіж, номер, дату цього договору.

Згідно з п. 8 договору поруки, до поручителя, що виконав обов`язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов`язання.

У відповідності до п.9 договору поруки, у випадку невиконання поручителем обов`язку боржника за кредитним договором впродовж 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання письмової вимоги кредитора, зазначеної в п. 5 цього договору, поручитель сплачує на користь кредитора пеню в розмірі 1 % від суми заборгованості, яка зазначена в зазначеній письмові вимозі, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє поручителя від виконання зобов`язань за цим договором.

Згідно із п. 10 договору поруки визначено, що кредитор зобов`язаний у випадку виконання поручителем обов`язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п`яти) робочих днів банку з моменту виконання обов`язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки боржника за кредитним договором.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов`язань за цим договором (п. 11 договору поруки).

Дострокове розірвання цього договору здійснюється за письмовою згодою сторін (п.14 договору поруки).

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що відповідач, володіючи повною фінансовою інформацією щодо позивача, усвідомлюючи високі економічні показники діяльності, висунув останньому пропозицію щодо можливості участі позивача у процедурі трансформації кредитного портфеля Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк . Така процедура, зі слів співробітників банку, була ініційована Національним Банком України. Так, відповідно до рішення Правління Національного банку України від 05.10.2016 № 323/БТ, ПАТ КБ Приватбанк зобов`язано розробити план реструктуризації (трансформації) кредитного портфеля.

При цьому, за твердженнями позивача, банк наголошував на тому, що кредитні зобов`язання попередніх боржників забезпеченні ліквідними активами, у тому числі корпоративними правами, товаром в обороті, цінними паперами та інше. Про ліквідність забезпечення зобов`язань боржників також свідчили дані окремої фінансової звітності за Міжнародними стандартами фінансової звітності та звіт незалежного аудитора 31.12.2015 (ТОВ АФ Прайсвортерхаускуперс (аудит) . Пізніше, такі дані були підтверджені окремою фінансовою звітністю та звітом незалежного аудитора 31.12.2016 (ТОВ Ернст енд Янг аудиторські послуги ), які були розміщені на вебсайті ПАТ КБ Приватбанк .

Таким чином, дії товариства із отримання кредитних коштів по кредитному договору №4Л16111Г були направлені на залучення таких коштів для погашення зобов`язань боржників банку в рамках реалізації зазначеного плану трансформації кредитного портфелю банку, ініційованого НБУ.

За твердженнями позивача, обов`язковою умовою на якій наполягало товариство було набуття ним права власності на активи, що забезпечували зобов`язання старих боржників перед банком.

На виконання такого плану представники ПАТ КБ Приватбанк та компанії позивача погодили відкриття відновлювальної кредитної лінії шляхом укладення кредитного договору, у зв`язку з чим між позивачем та банком укладено кредитний договір №4Л16111Г, та договори поруки: №4А13767И/П, №4Л14385И/П, №4Б12132И/П, №4А13837И/П, №4Э11100И/П, №4Ф14296И/П, №4Т14381И/П, №4Т13262И/П, №4Л14399И/П, №4Н13532И/П..

Позивач вказує, що на виконання вказаних договорів поруки ним як поручителем були перераховані на користь банку грошові кошти в якості повернення кредитів та сплати відсотків за користування кредитами боржників за договорами поруки.

Разом з тим, у зв`язку з тривалим невиконанням банком умов п. 8 та п. 10 договорів поруки, позивач вважає, що банк не мав на меті передати позивачу документи, що підтверджували наявність забезпечення зобов`язань боржників у вигляді цінних для позивача активів, а лише використовував інформацію про такі активи для спонукання позивача укласти кредитний договір та договори поруки з метою реалізації плану трансформації (на виконання вимог Національного банку України), чим ввів позивача в оману, щодо істотних умов договору.

За таких обставин, позивач вважає, що банк ввів в оману позивача про існування у банку договорів, укладених для забезпечення права вимоги за кредитними зобов`язанням боржника у розмірі, що суттєво перевищує розмір заборгованості за кредитом, та спонукав відповідача до укладення з банком пов`язаних між собою кредитного договору та договорів поруки.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову з таких підстав .

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу норм статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

У відповідності до норм статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

У силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до протоколу №6від 04.11.2016загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕКС ГРАНТ , а саме по першомупитанню порядку денного було вирішено: укласти кредитний договір з ПАТ КБ Приватбанк на суму 4 500 000 000,00 грн.

Жодних посилань/згадувань/рішень в частині необхідності укладення кредитного договору/договорів поруки з метою отримання прибутку у вигляді продажу/отримання у власність позивачем майна, переданого у якості забезпечення за старими кредитами, у зазначеному протоколі не міститься, так само, як і не міститься будь-яких згадок і даних взагалі щодо такого майна (його оцінки, наявності і т. ін.) та взагалі щодо так званої трансформації кредитного портфелю Банку.

Тобто, кредитний договір було укладено виключно для фінансування поточної діяльності позивача.

Відповідно до протоколу техніко-економічного обґрунтування повернення кредитних коштів від 03.11.2016 та заявки на отримання кредиту від 03.11.2016, що були надані позивачем на адресу банку, метою кредитування самим позивачем зазначено - фінансування поточної діяльності.

Жодних посилань на трансформацію/майно/забезпечення за старими кредитами - вказані документи не містять, так само, як і не містять і посилань на договори поруки, який позивач помилково ототожнює з умовами/підставами отримання ним кредиту та бажаними наслідками отримання за такими договорами поруки прибутку.

Наведені вище обставини знайшли своє відображення і в самому кредитному договорі № 4Л16111Г від 08.11.2016, а саме в пункті А.2, де ціллю кредитування зазначено - фінансування поточної діяльності.

Жоден пункт кредитного договору не містить згадок про трансформацію, необхідність укладення оспорюваного позивачем договору поруки та щодо інших обставин, які позивач використовує в якості обґрунтування свого позову.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Положеннями статті 558 Цивільного кодексу України передбачено право поручителя на оплату послуг, наданих ним боржникові, однак, така плата не була встановлена в жодному з договорів поруки, що виключає можливість отримання прибутку за такими договорами, оскільки вони були безоплатними.

Більше того, відповідно до частини 3 статті 556 Цивільного кодексу України до кожного з кількох поручителів, які виконали зобов`язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов`язку, що виконана ним. Тобто, поручитель отримує право вимоги до боржника виключно на суму коштів, що була ним сплачена - не більше і не менше.

Вказане додатково підтверджує неможливість отримання поручителем прибутку, як мети укладення та виконання договору поруки.

За таких обставин, позивач помилково стверджує про мету укладення ним кредитного договору № 4Л16111Г від 08.11.2016, вважаючи його наслідком необхідність укладення договору поруки, в той час як всі докази, наявні в матеріалах справи, підтверджують зворотне - отримання кредиту позивачем відбулося для фінансування його поточної діяльності, а укладення договору поруки позивачем відбулося не внаслідок отримання ним кредиту, а внаслідок вільного волевиявлення позивача, здійсненого ним в порядку статті 627 Цивільного кодексу України.

Таким чином, твердження позивача про те, що укладення кредитного договору та договору поруки було направлено на отримання прибутку не відповідають дійсності та спростовується наведеним вище.

У вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 Цивільного кодексу України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв`язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв`язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі).

При цьому, особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Тобто обман має місце, коли задля вчинення правочину або надається невірна інформація, або вона замовчується. Причому це робиться навмисно, з метою, аби правочин було вчинено. Усі ці обставини - наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Правочин, здійснений під впливом обману, на підставі статті 230 Цивільного кодексу України може бути визнаний судом недійсним. Отже, позивач має довести наявність одночасно трьох складових, а саме: наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, наявність обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, вважається, що мала місце помилка.

Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 Цивільного кодексу України.

При цьому, обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Враховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Викладені позивачем обставини не свідчать про введення відповідачем позивача в оману щодо обставин, які мають істотне значення при укладенні спірного правочину. Наведене позивачем також не свідчить про умисне введення його представника в оману під час укладення сторонами спірного правочину та не доводить наявність безпосереднього зв`язку між обманом та волевиявленням позивача щодо вчинення правочину та умислу в діях відповідача.

Частинами 1 та 2 ст. 556 Цивільного кодексу України встановлено, що після виконання поручителем зобов`язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов`язок боржника. До поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Виходячи з наведених норм суд зазначає, що метою укладення договору поруки є убезпечення інтересів кредитора та надання йому певних гарантій стосовно того, що зобов`язання боржника перед кредитором (або його частина, обумовлена договором поруки) буде виконано.

Виконання зобов`язання поручителем на користь кредитора не припиняє таке зобов`язання для боржника, адже поручитель у такому випадку набуває прав кредитора перед боржником, обов`язок якого він виконав, та, відповідно, має право вимагати від боржника відшкодування виконаного ним обов`язку на свою користь. При цьому, поручитель вправі вимагати від боржника виконання зобов`язання на свою користь лише в тій частині, у якій вказаний обов`язок був виконаний самим поручителем.

З викладеного вбачається, що отримання прибутку не може бути прямою метою укладення договору поруки, адже порука передбачає лише необхідність відшкодування поручителю того, що він виконав за чужим зобов`язанням. Хибне розуміння позивачем правової природи договору поруки не може свідчити про введення його в оману відповідачем.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позивачем не доведено належними та допустимим доказами наявність обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, з огляду на що суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Судовий збір покладається на позивача у зв`язку з відмовою у позові у повному обсязі (на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

На підставі викладеного, керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237-238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановленийст.256 Господарського процесуального кодексу Українита в порядку, передбаченомуст.257 Господарського процесуального кодексу Україниз урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 РозділуХІПерехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 14.08.2020

Суддя В.О.Демидов