Рішення

від 13.08.2020 по справі 920/260/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.08.2020 Справа № 920/260/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Данілової Т.А., розглянувши матеріали справи № 920/260/20 в порядку спрощеного позовного провадження

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт-С» (40022, м. Суми, вул. Тополянська, буд. 9; код 37524618),

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Сумипрестиж» (40000, м. Суми, вул. Кооперативна, 3 код 38136978)

про стягнення 52200,00 грн.

представники сторін:

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумипрестиж» 52200 грн. 00 коп. заборгованості за неоплачений товар, поставлений згідно видаткових накладних: № РН-0000127 від 10.06.2016 на суму 7440,00 грн.; № РН-0000167 від 28.04.2017 на суму 5560,00 грн.; № РН-0000341 від 26.06.2017 на суму 5560,00 грн.; № РН-0000811 від 13.11.2017 на суму 9970,00 грн.; № РН-0000818 від 14.11.2017 на суму 9000,00 грн.; № РН-0000825 від 15.11.2017 на суму 14670,00 грн.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 30.03.2020 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.04.2020, 10:00.

Однак, 28.04.2020 розгляд справи не відбувся, оскільки суддя Яковенко В.В. знаходився у відпустці, що унеможливлювало розгляд справи.

Ухвалою суду від 05.05.2020 призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 02.07.2020 відкладено судове засідання на 13.08.2020.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивач подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, зазначивши про те, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі (ч. 1 ст. 252 ГПК).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться (ч. 8 ст. 252 ГПК).

Відповідно до ст.. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін на підставі наявних в справі матеріалів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані суду докази, суд приходить до висновку про задоволення позову враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі усної домовленості, яка існувала між позивачем та відповідачем щодо поставки товару, позивач в червні 2016 року, в квітні, червні та листопаді 2017 року поставив відповідачу товар: бетон М-200 (В-15) та бетон М-150 (В10) (-5) на загальну суму 52500,00 грн. на підставі наступних накладних: № РН-0000127 від 10.06.2016 на суму 7440,00 грн.; № РН-0000167 від 28.04.2017 на суму 5560,00 грн.; № РН-0000341 від 26.06.2017 на суму 5560,00 грн.; № РН-0000811 від 13.11.2017 на суму 9970,00 грн.; № РН-0000818 від 14.11.2017 на суму 9000,00 грн.; № РН-0000825 від 15.11.2017 на суму 14670,00 грн.

Позивач у позовній заяві вказує, що відповідач оплату за товар не здійснив, в результаті чого утворилась заборгованість за неоплачений товар в сумі 52200,00 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, проведених між позивачем та відповідачем станом на 31.12.2017.

З метою досудового врегулювання спору позивач 22.05.2018 направив відповідачу вимогу про сплату заборгованості за поставлений товар в сумі 52200,00 грн., проте лист з вимогою повернувся в зв`язку з закінченням терміну зберігання. 19.12.2019 позивачем було вручено нарочно відповідачу вимогу про сплату заборгованості за поставлений бетон в сумі 52200,00 грн. шляхом перерахування позивачу суми заборгованості протягом 7 днів з дня отримання вимоги. Вимога отримана відповідачем 19.12.2019, однак відповідач борг не погасив, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію існуючим між сторонами правовідносинам, суд враховує наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 181 ГПК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За приписами законодавства, договори поставки (як й інші господарські договори) укладаються в письмовій формі: повній - шляхом підписання єдиного документа чи скороченій - шляхом обміну листами, телеграмами, телетайпограмами, телефонограмами, радіограмами чи шляхом прийняття постачальником замовлення покупця до виконання (ст. ст. 205, 206, 208, 639 ЦК України, ст. 265 ЦК України).

Отже поставка продавцем покупцю товару на підставі усної домовленості, яка була підтверджена продавцем шляхом прийняття до виконання замовлення покупця, є нічим іншим як поставкою товару на підставі договору, укладеного між сторонами у спрощений формі.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між позивачем та відповідачем виник в процесі виконання ними усної домовленості, у відповідності до якої сторони врегулювали господарські відносини по поставці товару (бетону).

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як зазначено у ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень сттаті 530 цього Кодексу.

В підтвердження поставки товару, позивачем було додано до позовної заяви видаткові накладні, які підтверджують поставку відповідачу товару на вищевказану суму.

Суд встановив, що видаткові накладні були підписані відповідачем без застережень, що свідчить про прийняття товару відповідачем до оплати.

Як передбачено ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України унормовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

З огляду на викладене суд вказує про обґрунтованість доводів позивача щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на його користь 52200,00 грн основної заборгованості, яка виникла у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань, які виникли по поставці товару згідно з видатковими накладними № РН-0000127 від 10.06.2016; № РН-0000167 від 28.04.2017; № РН-0000341 від 26.06.2017; № РН-0000811 від 13.11.2017; № РН-0000818 від 14.11.2017; № РН-0000825 від 15.11.2017.

Відповідно до ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що відповідач позов за підставою та предметом не оспорив, доказів сплати заборгованості та/або інших доказів на спростування позовних вимог суду не надав. Водночас вимоги позивача, заявлені у позові, суд вважає доведеними належними та допустимими доказами у справі.

На підставі викладеного, суд вказує про наявність підстав для задоволення заявленого позову про стягнення з відповідача на користь позивача 52200,00 грн основної заборгованості за поставлений товар.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сумипрестиж» (40000, м. Суми, вул. Кооперативна, 3 код 38136978) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт-С» (40022, м. Суми, вул. Тополянська, буд. 9; код 37524618) 52200 грн. 00 коп. заборгованість за неоплачений товар, 2102 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 14.08.2020.

Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суддя В.В. Яковенко