Рішення від 05.08.2020 по справі 927/1028/19

РІШЕННЯ

Іменем України

05 серпня 2020 року м. Чернігів справа № 927/1028/19

Господарський суд Чернігівської області у складі головуючого судді Фесюри М.В., секретар Скороход А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Обрій , вул. Шкільна, 78, смт. Срібне, Чернігівська область, 17300, код ЄДРПОУ 30875394

до відповідача: Срібнянської селищної ради Чернігівської області, вул. Миру, 43, смт. Срібне, Чернігівська область, 17300, код ЄДРПОУ 04412573

про стягнення визнання недійсним рішення та зобов`язання вчинити дії

Представники учасників справи:

від позивача: Брик Л.В.

від відповідача: не з`явився

В судовому засіданні, на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариством з обмеженою відповідальністю Обрій подано позов до Срібнянської селищної ради Чернігівської області з вимогою:

- визнати протиправним та скасувати рішення 19 сесії сьомого скликання від 03.06.2019 Срібнянської селищної ради Чернігівської області Про розгляд листа ТОВ Обрій про укладання (поновлення) договору оренди землі № б/н від 14.03.2012 року на площу 3,6643 га кадастровий номер 7425182500:05:001:0341;

- визнати за ТОВ Обрій переважне право на поновлення Договору оренди землі №б/н від 14.03.2019 та зобов`язати Срібнянську селищну раду розглянути лист-повідомлення № 156 від 08.05.2019, узгодивши істотні умови поновлення Договору оренди №б/н від 14.03.2012 у порядку, встановленому ч.5 ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між позивачем та відповідачем укладено договір оренди землі від 14.03.2012. Позивач зазначає, що відповідно до умов договору та ст. 33 Закону України Про оренду землі він має переважне право на поновлення договору оренди землі після закінчення строку його дії. Як вказує позивач, він звертався до відповідача із заявою та додатковою угодою про продовження строку дії цього договору. Відповідач відмовив в поновленні строку дії договору не зазначивши причин, що порушує права позивача та стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.12.2019 справа № 927/1028/19 передана на розгляд судді Фесюрі М.В.

За наслідками перевірки суддею позовної заяви та доданих до неї документів ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 16.12.2019 позовну заяву залишено без руху на підставі п.2 ч.1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України та встановлено позивачеві - Товариству з обмеженою відповідальністю Обрій строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду належних доказів доплати судового збору в розмірі 1921 грн.

26.12.2019 від позивача надійшло клопотання від 23.12.2019 за № 400 про залучення до матеріалів справи доказів сплати судового збору, а саме: платіжного доручення № 3951 від 18.12.2019.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 26.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом ухвалено здійснювати розгляд даної справи у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.01.2020 та встановлено позивачу та відповідачу строки подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень, додаткових документів щодо позовних вимог, заяв, клопотань тощо.

17.01.2020 від позивача на адресу суду надійшло клопотання про об`єднання справ № 927/1028/19 та 927/1018/19 в одне провадження.

Суд відмовив позивачу в задоволенні такого клопотання з мотивів, викладених в ухвалі господарського суду від 21.01.2020.

До початку підготовчого засідання від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В підготовчому засіданні 22.01.2020 суд відхилив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку з неподанням останнім доказів поважності причин для такого відкладення, оголосив перерву в підготовчому засіданні до 10.02.2020.

Про час та дату проведення підготовчого засідання 10.02.2020 сторони повідомлено належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с.106-108) якими було надіслано ухвали-повідомлення у справі від 22.01.2020.

29.01.2020 відповідачем подано відзив на позовну заяву (б/н від 27.01.2020) до якого додано докази направлення відзиву на адресу позивача. У поданому відзиві відповідач просить поновити процесуальний строк на подання відзиву, прийняти цей відзив та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Відповідач зазначає, що строк для подання відзиву ним пропущено та, посилаючись на ст. 118, 119 Господарського процесуального кодексу України, просить його поновити.

Згідно з ч. 1-3 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України визначено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Ухвалою суду від 26.12.2019 встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами.

Відповідно до поштового повідомлення про вручення № 140004669100 від 27.12.2019 (а.с 70) ухвалу суду від 20.12.2019 відповідач отримав 28.12.2019.

Отже, останнім днем строку для подання відповідачем відзиву є 13 . 01.2020 .

Відповідач подав відзив до суду 29.01.2020, що підтверджується відміткою загального відділу (канцелярії) Господарського суду Чернігівської області, зробленою на відзиві.

Тобто відзив подано відповідачем з пропущенням строку, встановленого для його подання.

Відповідно до ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1, 4, 6 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

В поданому відзиві причин пропуску строку подання відзиву відповідачем не наводиться, перелік доданих до такого відзиву документів доказів на підтвердження поважності причин не містить.

За загальними принципами здійснення судочинства, що також відображені у ст. 13, 14 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Передбачивши право учасникам спору на подання своїх доводів та підтверджуючих певні обставини доказів, законодавець встановлює й процесуальні обов`язки таких учасників шляхом визначення певного процесуального порядку реалізації відповідних прав (у тому числі з метою уникнення затягування судового процесу), у разі недотримання яких без поважних причин настають відповідні негативні наслідки для такого учасника у вигляді неприйняття судом його аргументів і доказів, оскільки несвоєчасне подання відповідних матеріалів найчастіше пояснюється не дійсно поважними причинами, а лише неналежною підготовкою сторони до розгляду справи.

У зв`язку з вищевикладеним, суд відхилив клопотання відповідача про поновлення пропущеного процесуального строку на подання відзиву.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи те, що відзив на позов поданий не у встановлений судом строк, суд долучив поданий відзив до матеріалів справи, а справа відповідно до ст. 118, ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України розглядається без його урахування.

29.01.2020 від відповідача на адресу суду надійшла заява б/н від 27.01.2020 про роз`яснення судового рішення (ухвали) від 21.01.2020.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 30.01.2020 у справі № 927/1028/19 у задоволенні заяви Срібнянської селищної ради Чернігівської області б/н від 27.01.2020 про роз`яснення судового рішення (ухвали) суду від 21.01.2020 було відмовлено.

05.02.2020 від позивача до суду надійшла заява від 04.02.2020 № 41 про усунення недоліків поданої позовної заяви у п.2 прохальної частини якої внаслідок технічної описки зазначено невірну дату договору оренди 14.03.2019 замість вірної 14.03.2012. Заяву прийнято судом оскільки за змістом викладених обґрунтувань та обставин наведених у позові вбачається, що у його прохальній частині мова ведеться про договір оренди 14.03.2012, тому суд дійшов висновку, що подана до суду заява не є заявою про зміну предмету позовних вимог, а являє собою ніщо інше ніж повідомлення щодо здійснення ним технічної помилки.

Разом із заявою позивачем було надіслано до суду відповідь № 42 від 04.02.2020 на відзив відповідача в якому позивач відхиляє доводи відповідача, викладені у відзиві та просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Заяву та відповідь на відзив позивача долучено судом до матеріалів справи.

Не погоджуючись з ухвалою суду від 30.01.2020 про відмову у роз`ясненні рішення Срібнянською селищною радою подано апеляційну скаргу, яка надійшла до суду 04.02.2020.

Ухвалою господарського суду від 05.02.2020 зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням (ухвалою/постановою) Північного апеляційного господарського суду у справі №927/1028/19, ухваленого за наслідками розгляду скарги та повернення матеріалів справи до Господарського суду Чернігівської області.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2020 апеляційну скаргу Срібнянської селищної ради на ухвалу суду від 30.01.2020 залишено без задоволення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 за № 392 загальнонаціональний карантин, який мав тривати до 22.05.2020 включно, продовжено до 22.06.2020.

Пунктом 4 розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України визначено, що процесуальні строки судового розгляду справи продовжено на строк дії такого карантину.

У зв`язку з послабленням карантину в частині відновлення роботи адвокатів, ухвалою господарського суду від 10.06.2020 поновлено провадження у справі, підготовче засідання призначено на 29.06.2020.

25.06.2020 ухвалою суду виправлено описку в пункті 2 резолютивної частини ухвали господарського суду Чернігівської області від 10.06.2020 визначено вірну дату проведення судового засідання 02.07.2020.

Відповідач в підготовче засідання 02.07.2020 не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 1400048605917 від 25.06.2020 (а.с.178).

До початку підготовчого засідання від позивача надійшло клопотання від 02.07.2020 про долучення до матеріалів справи копій довідок Головного управління ДПС у Чернігівській області та картку рахунку з особистого кабінету платника податку по платежу 5111801060002 (сплата орендної плати) за 2017-2019 роки.

Суд задовольнив клопотання позивача, долучивши його разом з доданими документами до матеріалів справи.

В підготовчому засіданні 02.07.2020 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 05.08.2020.

До початку розгляду справи по суті від позивача надійшли клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи та письмове пояснення (вих 182 від 10.07.2020) з розшифровкою кодів операцій по картках рахунку по платежем здійсненим за 2017-2019 роки. Пояснення разом із додатковими документами долучено судом до матеріалів справи.

Ухвала-повідомлення від 02.07.2020 про призначення розгляду справи по суті на 05.08.2020, направлена на адресу відповідача була отримана останнім 06.07.2020, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 140004860782 від 02.07.2020, проте правом участі у судовому засіданні відповідач не скористався.

В судовому засіданні 05.08.2020 представник позивача позов підтримав, просив суд задовольнити заявлені вимоги повністю.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею (ч. 1 ст. 2 Земельного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

За змістом ст. 3 Закону України Про оренду землі об`єктами оренди за цим Законом є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Земельного кодексу України об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

14.03.2012 між Срібнянською районною державною адміністрацією Чернігівської області (далі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Обрій (далі - Орендар) укладено договір оренди землі (далі - Договір) (а. с. 12-14).

Відповідно до п. 1.1 Договору Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (невитребувана земельна частка (пай) для сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Гриціївської сільської ради Срібнянського району Чернігівської області.

В оренду передається земельна ділянка № 335 загальною площею 3,6643 га, у тому числі 3,6643 га ріллі (п. 2 Договору).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 72 956,66 грн (п. 5 Договору).

Розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 72 956,66 грн, що підтверджується довідкою Відділу Держкомзему у Срібнянському районі Чернігівської області від 21.02.2012 №03-21/391.

Договір укладено на 7 років (на строк до моменту отримання власниками (спадкоємцями) державного акта на право власності на земельну ділянку (невитребувану земельну частку (пай), (у разі укладення договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою). Початок перебігу строку оренди вважати день заключення договору оренди земельної ділянки (п. 8 Договору).

За умовами п. 8.1, 8.2 Договору при бажанні продовження строку дії договору Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію. Після закінчення строку дії договору Орендар має переважне право поновити його на новий строк.

Згідно з п. 9 Договору орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі у розмірі 2918,27 грн, що складає 4,0% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до п. 10, 11 Договору обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки здійснюється з урахування індексів інфляції. Орендна плата вноситься щомісячно рівними частками, не пізніше 15 листопада поточного року.

Земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Цільове призначення ділянки - землі сільськогосподарського призначення (п. 15, 16 Договору).

Згідно з п. 37 Договору дія Договору припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 43 Договору).

Договір підписаний сторонами та зареєстрований у Відділі Держкомзему у Срібнянському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.06.2012 за № 742510004003236.

Відповідно до кадастрового плану меж земельної ділянки № 335 (рілля), площею 3,6643 га, на території Гриціївської сільської ради Срібнянського району Чернігівської області, цій земельній ділянці присвоєний кадастровий номер 7425182500:05:001:0341 (а.с. 16).

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначає Закон України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) .

За змістом положень Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям нерозподілена (невитребувана) земельна ділянка - це земельна ділянка, що була запроектована в складі єдиного земельного масиву без визначення меж в натурі (на місцевості), проте не була розподілена на зборах власників земельних часток (паїв) через неявку на збори осіб - власників права на земельну частку (пай) чи їх спадкоємців. Статус невитребуваних нерозподілені земельні ділянки набувають вже після проведення зборів стосовно розподілу земельних ділянок.

Відповідно до статті 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Отже, передавши в оренду спірну земельну ділянку, Срібнянська районна державна адміністрація діяла в межах повноважень, визначених чинним на той час законодавством.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні , який набрав чинності з 01.01.2019, статтю 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) викладено у новій редакції, відповідно до якої нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження.

Таким чином, починаючи з 01.01.2019 повноваження щодо передачі спірної земельної ділянки, яка розташована на території Гриціївської сільської ради Срібнянського району Чернігівської області, перейшли до Срібнянської селищної ради.

08.05.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю Обрій звернулось до Срібнянської селищної ради з листом-повідомленням від 08.05.2020 № 156, у якому просило поновити договір оренди земельної ділянки №б/н від 14.03.2012, площею 3,6643 га, яка знаходиться в адміністративних межах Гриціївської сільської ради Срібнянського району Чернігівської області, на умовах, визначених у Додатковій угоді, проект якої був доданий до цього листа (а.с. 28-29).

У наданому відповідачу проекті додаткової угоди було запропоновано: поновити договір оренди землі від 14.03.2012 на той самий строк - 7 років (п. 1 Додаткової угоди); змінити у договорі Орендодавця з Срібнянської районної державної адміністрації Чернігівської області на Срібнянську селищну раду, у зв`язку з переходом до останньої повноважень щодо передачі земельних ділянок (п. 2 Додаткової угоди).

Вказаний лист-повідомлення від отриманий Срібнянською селищною радою 08.05.2019 та зареєстрований за вх№ 834/0232, що підтверджується відміткою, зробленою на цій заяві.

03.06.2019 Срібнянська селищна рада Чернігівської області прийняла рішення Про розгляд листа ТОВ Обрій (а.с. 58), у якому вирішила:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю Обрій у поновленні договору оренди землі, укладеного площею 3,6643 га, кадастровий номер 7425182500:05:001:0341, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, який зареєстрований у Відділі Держкомзему у Срібнянському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01.10.2012 за № 7425510004003236, строком на 7 років.

2. Відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі повідомити Товариство з обмеженою відповідальністю Обрій протягом одного місяця після закінчення строку договору про заперечення у поновленні договору оренди землі на нерозподілену (невитребувану) земельну ділянку (частку, пай), з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,6643 га, кадастровий номер 7425182500:05:001:0341, який зареєстрований у Відділі Держкомзему у Срібнянському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01.10.2012 за № 7425510004003236, строком на 7 років.

Листом-повідомленням від 13.06.2019 №02-08/1040 відповідач повідомив позивача про зміст прийнятого 03.06.2019 рішення щодо відмови у поновленні Договору та заперечила у його поновленні відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі (а. с. 30).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання (ст. 25 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Статтею 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що виключною компетенцією селищних рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом (частини 1, 2 статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

За змістом ст. 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) прийняття рішення щодо передачі в оренду нерозподілених земельних ділянок, невитребуваних часток (паїв) після формування їх у земельні ділянки відноситься до компетенції відповідної сільської, селищної, міської ради.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (п. г ч. 3 ст.152 ЗК України).

Згідно зі ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналогічне положення міститься у ч. 10 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , згідно з яким акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

У справі, яка розглядається, позивач оскаржує рішення Срібнянської селищної ради щодо відмови у поновленні договору оренди земельної ділянки, площею 3,6643 га, кадастровий номер 7425182500:05:001:0341, яке, на його думку, порушує переважне право ТОВ Обрій на укладання договору оренди земельної ділянки на новий строк відповідно до ч. 1-5 ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Статтею 33 Закону України Про оренду землі регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1- 5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

Так, відповідно до ч. 1-5 ст. 33 Закону України Про оренду землі по закінченню строку, на який було укладено договір оренди земельної ділянки, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк (поновлення договору оренди земельної ділянки).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди земельної ділянки у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди земельної ділянки .

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди земельної ділянки орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди земельної ділянки його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди земельної ділянки припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди земельної ділянки (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди земельної ділянки орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Отже, законодавець у ч. 5 статті 33 Закону України Про оренду землі визначив алгоритм дій, який зобов`язує орендодавця після отримання листа-повідомлення орендаря:

1) розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону;

2) узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору;

3) за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності);

4) укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Зазначені положення слід розуміти таким чином:

а) орендодавець у разі невідповідності змісту листа-повідомлення та умов проекту додаткової угоди вимогам закону повинен протягом місяця із дати його отримання повідомити орендареві про такі невідповідності, що, у свою чергу, може бути підставою для заперечення у задоволенні заяви орендаря;

б) може запропонувати свою редакцію істотних умов договору оренди землі.

При цьому необхідно мати на увазі, що заперечення орендодавця стосовно невідповідності листа-повідомлення із проектом додаткової угоди вимогам закону мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни.

За змістом статей 18, 20 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній як на час укладення договору оренди, так і на час його державної реєстрації) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки за договором, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Таким чином, перебіг строку дії договору оренди землі від 14.03.2012 закінчується 11.06.2019 (з урахуванням дати державної реєстрації договору - 11.06.2012 та умов п. 8 цього договору).

Як встановив суд, 08.05.2019 позивач на підставі ч. 1 - 5 ст. 33 Закону України Про оренду землі звернувся до відповідача з листом-повідомленням від 08.05.2019 № 156 про поновлення договору оренди землі від 14.03.2012 разом із проектом відповідної додаткової угоди, тобто не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди земельної ділянки.

Таким чином, орендар земельної ділянки належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення орендодавця про намір поновити договір оренди, як це передбачено положеннями спірного договору та ч. 2 ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Срібнянська селищна рада, отримавши лист-повідомлення позивача розглянула його на сесії та прийняла відповідне рішення про відмову у поновленні договору оренди землі 03.06.2019, про що було складено лист-повідомленні лише 13.06.2019 тобто з порушенням місячного строку, встановленого ч. 5 ст. 33 Закону України Про оренду землі .

При цьому Срібнянська селищна рада Чернігівської області у рішенні від 03.06.2019 вирішила відмовити позивачу у поновленні договору оренди одразу на двох підставах:

- пунктом 1 на підставі ч. 1-5 ст. 33 Закону України Про оренду землі ,

- пунктом 2 висловивши заперечення щодо поновлення цього договору відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі 640/467/19, загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

При цьому необхідно мати на увазі, що заперечення орендодавця стосовно невідповідності листа-повідомлення орендаря із проектом додаткової угоди вимогам закону не можуть бути відхилені без наведення відповідних причин, а мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни.

(Аналогічна правова позиція міститься, зокрема у постанові Верховного Суду від 16.09.2019 у справі 908/2314/18).

Проте, як вбачається зі змісту п. 1 вказаного рішення, відповідачем не наведено та не мотивовано причин, які стали підставою для відмови у поновленні Договору на підставі ч. 1-5 ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Отже, орендар дотримався процедури і строків звернення до орендодавця із повідомленням про намір поновити договір оренди землі. Проте відповідач у строк, визначений положеннями ч. 5 ст. 33 цього Закону, надісланий позивачем лист-повідомлення разом із проектом додаткової угоди про поновлення договору не розглянув, що свідчить про недобросовісність поведінки відповідача.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України Про оренду землі , добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у спірних правовідносинах є орендар.

Така правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17.

Оскільки обов`язок відповідача діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, визначений в ст. 19 Конституції України, встановлення судом обставин недотримання цього припису має наслідком виникнення підстав для визнання відповідних дій протиправними та для відновлення прав, які такими діями були порушені.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.07.2019 у справі № 908/2315/18 та від 16.06.2020 у справі 915/1856/18.

Відповідно до правового висновку Великої палати Верховного суду, викладеного у постанові від 30.05.2018 у справі № 923/466/17, особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 916/1979/13 викладено правовий висновок, у якому вказано, що рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства.

За наведених обставин, рішення Срібнянської селищної ради від 03.06.2019 в частині відмови у поновленні спірного договору оренди землі, прийнятого за результатами розгляду листа-повідомлення ТОВ Обрій № 156 від 08.05.2019 на підставі ч.1-5 статті 33 Закону Уркаїни Про оренду землі (п. 1 цього рішення), підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Пункт 2 рішення Срібнянської селищної ради від 03.06.2019 стосується заперечень відповідача щодо поновлення цього договору у порядку ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Частиною 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, аргументів, нормативно-правових підстав та доказів на підтвердження порушення його прав в частині поновлення договору оренди на підставі п. 6 ст. 33 Закону позивач не навів.

Окрім того у відповіді на відзив позивач наголосив, що звертаючись до відповідача з листом повідомленням він керувався виключно ч.1-5 ст. 33 Закону, тобто питання поновлення вказаного договору на підставі 6 ст. 33 Закону ТОВ Обрій перед відповідачем взагалі не ставилось.

Таким чином, відповідно до принципів диспозитивності та змагальності судового процесу, суд доходить висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування п. 2 рішення Срібнянської селищної ради від 03.06.2019 в частині заперечення у поновленні договору оренди землі на нерозподілену (невитребувану) земельну ділянку (частку, пай) площею 3,6643 га, кадастровий номер 7425182500:05:001:0341 строком на 7 років.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України)

Право на поновлення (пролонгацію) договору оренди визначене законом як переважне право орендаря укласти договір оренди землі на новий строк, виникає у разі належного виконання ним обов`язків за умовами договору та після закінчення строку договору оренди землі.

Згідно зі ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Викладені у рішеннях Європейського суду з прав людини: за обставинами справи Стретч проти Сполученого Королівства вирішуючи питання про те, чи був дотриманий сторонами справедливий баланс між інтересами суспільства та правами заявника Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 24.06.2003 відзначив, що місцева влада отримала узгоджену з заявником орендну плату і не стояло питання про те, що дії органу були спрямовані проти інтересів суспільства чи що порушувалися інтереси якоїсь третьої сторони, або що продовження терміну оренди могло бути всупереч з якою-небудь передбаченою законом функцією органу влади. Оскільки сама місцева влада при укладенні договору вважала, що вона має право продовжити терміни його дії, то заявник міг на розумних підставах сподіватися на виконання цих умов. Він не тільки мав право законного очікування отримання майбутніх доходів від зроблених ним капіталовкладень, але можливість продовження терміну дії договору оренди була важливим елементом його підприємницької діяльності з огляду на зобов`язання, взяті ним на себе, і взагалі періоду часу, що скоротився, за який він міг розраховувати на відшкодування своїх витрат; крім того вказаним рішенням було встановлено, що особа (орендар) мала принаймні законне сподівання на реалізацію передбаченого договором права на продовження договору оренди і в цілях ст. 1 Першого протоколу таке сподівання можна вважати додатковою частиною майнових прав, наданих їй муніципалітетом за орендним договором.

Для застосування положень ч. 1 ст. 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Позивач наполягає, що протягом дії Договору він добросовісно і безперервно користувався спірною земельною ділянкою, своєчасно та в повному обсязі сплачував орендну плату до бюджету і на підтвердження цього надав копії податкових декларацій з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік, за 2018 рік, за 2019 рік, а також копії платіжних доручень про сплату за оренду земельної ділянки.

Заперечень щодо належного виконання орендарем обов`язків за спірним договором відповідачем не заявлено, доказів на підтвердження іншого відповідачем суду не надано.

З пропозицією про поновлення спірного договору та з проектом додаткової угоди про поновлення терміну дії позивач звернувся до відповідача до закінчення строку дії договору, як це передбачено його умовами. При цьому надавши проект додаткової угоди, позивач у своєму зверненні не наполягав на укладенні додаткової угоди виключно у власній редакції, а запропонував відповідачу викласти необхідні умови такого договору, які б на думку орендодавця носили істотний характер.

Направлена позивачу відмова у наведеному випадку порушує права позивача. У такому листі не зазначено жодного порушення орендарем положень чинного законодавства або умов договору, тобто конкретних підстав для відмови у поновленні договору оренди земельної ділянки, як це передбачено положеннями Закону Про оренду землі , відповідач обмежився лише повідомленням про заперечення щодо будь-якого поновлення договору оренди землі укладеного між позивачем та Срібнянською районною державною адміністрацією, що є порушенням інтересів та правомірних очікувань позивача щодо реалізації передбаченого договором права на продовження договору оренди.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю Обрій переважного права на поновлення Договору оренди землі №б/н від 14.03.2012 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, згідно із частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Належним і ефективним способом захисту порушеного права у цьому випадку є позов про визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту, тоді, як заявлена позивачем вимога розглянути лист-повідомлення № 156 від 08.05.2019, узгодивши істотні умови поновлення Договору оренди №б/н від 14.03.2019 у порядку, встановленому ч.5 ст. 33 Закону України Про оренду землі не може забезпечити захисту порушеного права позивача в силу імперативного припису закону про обов`язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди, що, власне, і може бути предметом розгляду в суді (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 09.06.2020 у справі 912/1860/19 від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, від 15.01.2019 у справі № 922/1464/18 та від 19.03.2019 у справі № 908/2484/17).

Приймаючи до уваги, що вказаний лист вже розглянуто відповідачем, а рішення Срібнянської селищної ради від 03.06.2019 в частині відмови у поновленні спірного договору оренди землі, прийнятого за результатами розгляду такого листа-повідомлення скасовано, захист порушеного права у такий спосіб захисту права не буде ефективним у контексті ст.13 Конвенції, а тому в задоволенні позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача розглянути лист-повідомлення № 156 від 08.05.2019 узгодивши істотні умови поновлення Договору оренди №б/н від 14.03.2019 має бути відмовлено.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України , Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1921,00 грн.

Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати пункт 1 рішення 19 сесії сьомого скликання Срібнянської селищної ради Чернігівської області від 03.06.2019 Про розгляд листа Товариства з обмеженою відповідальністю Обрій про укладання договору оренди землі № б/н від 14.03.2012 площею 3,6643 га, кадастровий № 7425182500:05:001:0341.

3. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю Обрій переважне право на поновлення Договору оренди землі №б/н від 14.03.2012.

4. В решті позову відмовити.

5. Стягнути з Срібнянської селищної ради Чернігівської області (вул. Миру, 43, смт. Срібне, Чернігівська область, 17300, код ЄДРПОУ 04412573) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Обрій (вул. Шкільна, 78, смт. Срібне, Чернігівська область, 17300, код ЄДРПОУ 30875394) 1 921,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 14 серпня 2020 року.

Суддя М.В. Фесюра

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/