Рішення

від 13.08.2020 по справі 927/286/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

13 серпня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/286/20

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Дубини О. М.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортна логістична компанія «Патріот» ,

код ЄДРПОУ 41704947, вул. Соснова, 3, смт Власівка, м. Світловодськ, Кіровоградська область, 27552

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Статус Форм» ,

код ЄДРПОУ 42019726, проспект Миру, 139, м. Чернігів, 14033

Предмет спору: про стягнення 472 311,34 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортна логістична компанія «Патріот» звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус Форм» , у якому просить стягнути з відповідача 420 119,93 грн заборгованості за поставлений товар, 43 999,67 грн пені, 4814,82 грн - 3% річних та 3376,92 грн інфляційних втрат, що усього становить 472 311,34 грн.

Дії суду, пов`язані з розглядом справи.

Ухвалою суду від 07.04.2020 прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання; дату, час і місце проведення підготовчого засідання ухвалено встановити додатково. Також цією ухвалою встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, а саме:

- відповідачу строк для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами - не пізніше 15 днів з дня закінчення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), якщо ухвала суду була отримана відповідачем під час дії карантину, або не пізніше 15 днів з дня отримання ухвали суду, якщо ухвала суду була отримана відповідачем після закінчення такого карантину;

- позивачу строк для подання до суду та відповідачу відповіді на відзив з доданими до неї документами - не пізніше 5 днів з дня закінчення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), якщо відзив був отриманий позивачем під час дії карантину, або не пізніше 5 днів з дня отримання відзиву, якщо відзив був отриманий позивачем після закінчення такого карантину.

- відповідачу строк для подання до суду та позивачу заперечень з доданими до них документами - не пізніше 5 днів з дня закінчення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), якщо відповідь на відзив була отримана відповідачем під час дії карантину, або не пізніше 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, якщо ця відповідь була отримана відповідачем після закінчення такого карантину.

Такі строки суд встановив з урахуванням пункту 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України, у редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) № 540-IX від 30 березня 2020 року, який був чинний на дату постановлення ухвали суду від 07.04.2020.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 07.04.2020, направлена на адресу юридичну відповідача, вказану у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулась неврученою на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку не знаходиться за вказаною адресою .

17.04.2020 суд повторно направив копію ухвали суду від 07.04.2020 на юридичну адресу відповідача, яка також повернулась неврученою з відміткою відділення поштового зв`язку адресат відсутній за вказаною адресою .

Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Відповідно до ч. 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 4 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до п. 116 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (далі - Правила), у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99- 1 , 99 -2 , 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

У п. 99 2 Правил визначено, що рекомендовані поштові відправлення з позначкою «Судова повістка» , адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою» , яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі та встановлення йому строку для подання відзиву.

Відповідно до пункту 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України, у редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) № 540-IX від 30 березня 2020 року, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Станом на 20.07.2020 відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень до суду не надійшло.

Натомість, 17.07.2020 набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 18 червня 2020 року № 731-IX (далі - Закон № 731-IX), яким було змінено положення пункту 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України та встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Тобто законодавцем скасовано правову норму щодо автоматичного продовження процесуальних строків на час дії карантину.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 731-IX процесуальні строки, які були продовжені, зокрема, відповідно до пункту 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Отже, процесуальні строки, які продовжувались на час дії карантину закінчуються 05.08.2020 незалежно від періоду його дії.

За наведених обставин у суду виникла необхідність приведення встановлених судом процесуальних строків відповідно до вимог чинного законодавства та призначення підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 20.07.2020 змінено встановлені ухвалою суду від 07.04.2020 процесуальні строки для подання заяв по суті у справі № 927/286/20, а саме встановлено:

- відповідачу строк для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами - не пізніше 05.08.2020;

- позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду та відповідачу відповіді на відзив з доданими до неї документами.

- відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду та позивачу заперечень з доданими до них документами.

Також цією ухвалою призначено підготовче засідання на 06.08.2020 на 12:00, явка сторін у це підготовче засідання обов`язковою не визнавалась.

Позивач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, але у підготовче засідання 06.08.2020 не з`явився.

27.04.2020 від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача (його представника), у якому також зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.

У підготовчому засіданні 06.08.2020 суд задовольнив клопотання представника позивача, а підготовче засідання 06.08.2020 проводилось за його відсутності.

Ухвала суду від 20.07.2020, направлена на адресу відповідача, вказану у позовній заяві та у ЄДР, повернулась неврученою на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку не знаходиться за вказаною адресою . Днем проставлення у поштовій довідці відмітки про відсутність відповідача за вказаною адресою є 27.07.2020.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України відповідач вважається належним чином повідомлений про встановлення строків для подання відзиву та час і місце проведення підготовчого засідання.

За таких обставин, підготовче засідання 06.08.2020 проводилось за відсутності відповідача (його представника).

У підготовчому засіданні 06.08.2020 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 13.08.2020 на 10:00.

До початку судового засідання від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача (його представника), у якому також зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.

У судовому засіданні 13.08.2020 суд задовольнив клопотання представника позивача, а судове засідання з розгляду справи по суті 13.08.2020 проводилось за його відсутності.

Відповідно до витягу з офіційного веб-сайту Укрпошти про відстеження поштового відправлення за штрихкодовим ідентифікатором 1400049076055, тобто ухвали суду від 06.08.2020, направленої на адресу ТОВ «Статус Форм» , останній запис щодо вказаного поштового відправлення датується 07.08.2020 про не вручення відправлення під час доставки.

Відповідно до п. 99-2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затвердженими Постановою Кабінетів Міністрів України від 05.03.2009 № 270, рекомендовані поштові відправлення з позначкою «Судова повістка» , адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою» , яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

З абз. 4 п. 114 Правил вбачається, що у разі коли адресат відмовляється засвідчити своїм підписом факт відмови від одержання рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» , працівник поштового зв`язку робить позначку «Адресат відмовився» і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

За змістом Довідки про причини повернення поштового відправлення (Форма 20), у разі доставки поштового повідомлення за належною адресою таке відправлення не може бути врученим одразу та відповідно до п. 99-2, 114 Правил підлягає поверненню не пізніше наступного робочого дня лише у разі відсутності адресата за вказаною адресою або його відмови в отриманні, а причиною несвоєчасного повернення такого відправлення є лише суб`єктивна поведінка відділення поштового зв`язку.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи з того, що рекомендований лист з позначкою «Судова повістка» може бути не врученим лише за об`єктивних обставин (відсутність адресата за адресою місцезнаходження або відмова в отриманні), тому суд вважає, що зазначення на веб-сайті Укрпошти про невручення відправлення під час доставки дає підстави для застосування приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.

Також, з метою вжиття заходів для належного повідомлення відповідача про призначення судового засідання з розгляду справи по суті на 13.08.2020 о 10:00, секретарем судового засідання Дубиною О.М., протягом 07.08.2020, 10.08.2020 та 11.08.2020 було здійснено дзвінки на номера телефону відповідача, що підтверджується складеною секретарем довідкою від 12.08.2020.

Таким чином, суд вжив належних і достатніх заходів для повідомлення відповідача про час та місце проведення судового засідання з розгляду справи по суті.

Ухвала суду від 06.08.2020 офіційно оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі, тоді як за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання з розгляду справи по суті.

Відповідач у судове засідання з розгляду справи по суті 13.08.2020 не з`явився, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України це судове засідання проводилось за відсутності відповідача (його представника).

Оскільки пунктом 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України передбачено продовження строків на час дії карантину, зокрема, щодо судового розгляду справи, а відповідач фактично скористався автоматичним продовженням процесуальних строків на надання відзиву, строк розгляду цієї справи судом не порушено.

У зв`язку з неявкою усіх учасників справи у судове засідання 13.08.2020, на підставі ч. 6 ст. 233 та ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України вступна та резолютивна частини рішення була підписана судом у нарадчій кімнаті без їх проголошення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки №29/07-п від 29.07.2019 в частині сплати коштів за поставлений товар у розмірі 420 119,93 грн, у зв`язку з чим позивач нарахував та заявив до стягнення 43 999,67 грн пені, 4814,82 грн - 3% річних та 3376,92 грн інфляційних втрат.

Відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень у встановлений строк до суду не надходило.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Оскільки відповідач не подав відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

29.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Транспортна логістична компанія Патріот (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Статус Форм (далі - Покупець) був укладений договір поставки № 29/07-п (далі - Договір) (т. 1 а. с. 29-33).

Відповідно до п. 1.1 Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти щебінь гранітний різної фракції, відсів, (надалі- Товар) та своєчасно оплатити його на умовах, визначених цим Договором.

Згідно з п. 1.2 Договору асортимент, найменування (номенклатура), кількість, ціна за одиницю Товару зазначаються у Специфікаціях, які після їх підписання стають Додатками та невід`ємними частинами цього Договору. Загальна вартість Товару визначається відповідно до заявок Покупця, рахунків (рахунків-фактур) Постачальника та видаткових накладних до цього Договору, які (видаткові накладні) після їх підписання та за домовленістю Сторін мають юридичну силу специфікацій (в частині визначення загальної вартості Товару) в розумінні статі 266 Господарського кодексу України та є невід`ємними частинами цього Договору.

Постачальник відвантажує товар на транспортні засоби Покупця із складу продукції, розташованого за адресою: смт Власівка, вул. Молодіжна, 53. У Специфікації до цього Договору Сторони можуть узгодити інші умови поставки Товару, ніж зазначені в абзаці 1 пункту 3.1 цього Договору (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п. 5.3 Договору загальна ціна (сума, вартість) Договору складає суму всіх видаткових накладних, на підставі яких було здійснено поставку Товару за цим Договором, та визначається виходячи із встановлених цін на Товар.

У п. 6.1 Договору зазначено, що розрахунки за Товар здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Покупець оплачує кожну партію Товару на умовах повної попередньої оплати (п. 6.2 Договору).

Поставка здійснюється тільки після зарахування грошових коштів в повному обсязі на розрахунковий рахунок Постачальника (п. 6.3 Договору).

Якщо Постачальник передав Товар без здійснення Покупцем попередньої оплати, то Покупець зобов`язаний оплатити Товар у день отримання Товару, а якщо Товар був поставлений після 16 години, то не пізніше наступного робочого дня з моменту отримання Товару (п. 6.4 Договору).

Товар вважається повністю оплаченим з дня надходження всієї суми коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (п. 6.5 Договору).

Згідно з п. 6.6 Договору у випадку наявності заборгованості Покупця за декілька партій (по декільком видатковим накладним) поставленого йому Товару, сплачені Покупцем гроші зараховуються Постачальником в погашення заборгованості по видатковим накладним у порядку черговості їх оформлення, починаючи із найдавнішої, незалежно від призначення платежу у платіжному дорученні Покупця на оплату.

Відповідно до п. 7.1 Договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором винна Сторона несе відповідальність згідно з чинним законодавством України.

У випадку невиконання Покупцем п. 6.3 цього Договору Постачальник має право не поставляти Товар до моменту повної його оплати (зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника). Якщо Постачальник передав Товар Покупцеві без попередньої оплати вартості цього Товару, то у разі порушення покупцем строків оплати цього Товару, встановлених п. 6.4. цього Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії Товару, строк оплати якої був порушений, за кожен день такого порушення (прострочення). Сплата пені не звільняє Покупця від виконання зобов`язань з повної оплати Товару та відшкодування упущеної вигоди Постачальнику (п. 7.3 Договору).

Відповідно до п. 9.1 Договору цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін і діє до 31 грудня 2018 року, а в частині грошових розрахунків - до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань згідно умов даного Договору. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії цього Договору.

Дія цього Договору вважається кожного разу (по закінченню кожного календарного року) продовженою строком на один календарний рік на тих же умовах у випадку відсутності заперечень Сторони проти такого продовження строку дії цього Договору, наданого іншій Стороні протягом одного календарного місяця після закінчення строку дії цього Договору (п. 9.2 Договору).

Згідно зі Специфікацією №2 від 29.07.2019 до договору поставки № 29/07-п від 29.07.2019 (Додаток № 2 до Договору) (далі - Специфікація) (т. 1 а. с. 34) Сторони дійшли згоди про поставку Товару, а саме:

- відсіву гранітного фр. 0-5 мм, ціна за одну тонну - 540,00 грн з ПДВ;

- щебеню гранітного фр. 5-10 мм, ціна за одну тонну - 300,00 грн з ПДВ;

- щебеню гранітного фр. 10-20 мм, ціна за одну тонну - 300,00 грн з ПДВ;

- щебеню гранітного фр. 20-40 мм, ціна за одну тонну - 220,00 грн з ПДВ;

- щебеню гранітного фр. 40-70 мм, ціна за одну тонну - 220,00 грн з ПДВ (під замовлення);

- щебеню гранітного фр. 0-40 мм, ціна за одну тонну - 180,00 грн з ПДВ (під замовлення);

- щебеню гранітного фр. 0-70 мм, ціна за одну тонну - 180,00 грн з ПДВ (під замовлення);

- каменю бутового фр. 150-350 мм, ціна за одну тонну - 250,00 грн з ПДВ.

Позивач виставив відповідачу рахунки на оплату товару: №131 від 30.07.2019 на суму 39 999,60 грн, №144 від 02.08.2019 на суму 39 999,60 грн, №170 від 09.08.2019 на суму 39 999,60 грн, №174 від 12.08.2019 на суму 11 169,55 грн, №177 від 13.08.2019 на суму 29 022,00 грн, №180 від 14.08.2019 на суму 15 054,00 грн, №186 від 15.08.2019 на суму 11 119,81 грн, №190 від 16.08.2019 на суму 2 273,90 грн, №237 від 03.09.2019 на суму 7 620,00 грн, №241 від 04.09.2019 на суму 28 291,20 грн, №273 від 11.09.2019 на суму 5 350,31 грн, №278 від 12.09.2019 на суму 20 296,84 грн, №283 від 14.09.2019 на суму 19 795,24 грн, №299 від 20.09.2019 на суму 17 595,91 грн, №312 від 23.09.2019 на суму 9 167,92 грн, №314 від 24.09.2019 на суму 19 554,00 грн, №334 від 30.09.2019 на суму 24 879,00 грн, №347 від 01.10.2019 на суму 5 860,76 грн, №360 від 03.10.2019 на суму 12 695,50 грн, №365 від 04.10.2019 на суму 11 114,20 грн, №370 від 08.10.2019 на суму 7 558,21 грн, №379 від 12.10.2019 на суму 25 790,20 грн, №386 від 17.10.2019 на суму 18 246,00 грн, №406 від 21.10.2019 на суму 10 324,80 грн, №417 від 24.10.2019 на суму 7 581,06 грн, №422 від 25.10.2019 на суму 34 723,48 грн, №431 від 28.10.2019 на суму 14 566,80 грн, №443 від 29.10.2019 на суму 9 000,00 грн, №451 від 31.10.2019 на суму 15 470,40 грн, №458 від 01.11.2019 на суму 28 758,00 грн, №475 від 05.11.2019 на суму 7 343,47 грн, №481 від 06.11.2019 на суму 7 000,27 грн, №488 від 07.11.2019 на суму 13 336,15 грн, №499 від 11.11.2019 на суму 18 547,90 грн, №506 від 12.11.2019 на суму 26 428,80 грн, №519 від 14.11.2019 на суму 25 932,00 грн, №521 від 15.11.2019 на суму 32 794,96 грн, №526 від 18.11.2019 на суму 31 463,35 грн, №531 від 19.11.2019 на суму 12 412,18 грн (т. 1 а. с. 175-213).

Відповідно до Договору та Специфікації позивач поставив, а відповідач отримав Товар на загальну суму 640 119,93 грн, на підтвердження чого позивач надав видаткові накладні, а саме: №132 від 30.07.2019 на суму 18 594,00 грн, №136 від 31.07.2019 на суму 2 899,88 грн, №147 від 02.08.2019 на суму 17 424,00 грн, №179 від 09.08.2019 на суму 3 063,88 грн, №185 від 12.08.2019 на суму 11 169,55 грн, №190 від 13.08.2019 на суму 29 022,00 грн, №195 від 14.08.2019 на суму 15 054,00 грн, №204 від 15.08.2019 на суму 11 119,81 грн, №211 від 16.08.2019 на суму 2 273,90 грн, №272 від 03.09.2019 на суму 7 620,00 грн, №276 від 04.09.2019 на суму 28 291,20 грн, №310 від 11.09.2019 на суму 5 350,31 грн, №313 від 12.09.2019 на суму 20 296,84 грн, №319 від 14.09.2019 на суму 19 795,24 грн, №336 від 20.09.2019 на суму 17 595,91 грн, №356 від 23.09.2019 на суму 9 167,92 грн, №360 від 24.09.2019 на суму 19 554,00 грн, №387 від 30.09.2019 на суму 24 879,00 грн, №401 від 01.10.2019 на суму 5 860,76 грн, №413 від 03.10.2019 на суму 12 695,50 грн, №418 від 04.10.2019 на суму 11 114,20 грн, №430 від 08.10.2019 на суму 7 558,21 грн, №445 від 12.10.2019 на суму 25 790,20 грн, №460 від 17.10.2019 на суму 18 246,00 грн, №481 від 21.10.2019 на суму 10 324,80 грн, №493 від 24.10.2019 на суму 7 581,06 грн, №497 від 25.10.2019 на суму 34 723,48 грн, №507 від 28.10.2019 на суму 14 566,80 грн, №518 від 29.10.2019 на суму 9 000,00 грн, №527 від 31.10.2019 на суму 15 470,40 грн, №538 від 01.11.2019 на суму 28 758,00 грн, №555 від 05.11.2019 на суму 7 343,47 грн, №560 від 06.11.2019 на суму 7 000,27 грн, №568 від 07.11.2019 на суму 13 336,15 грн, №581 від 11.11.2019 на суму 18 547,90 грн, №590 від 12.11.2019 на суму 26 428,80 грн, №605 від 14.11.2019 на суму 25 932,00 грн, №608 від 15.11.2019 на суму 32 794,96 грн, №614 від 18.11.2019 на суму 31 463,35 грн, №620 від 19.11.2019 на суму 12 412,18 грн, та відповідні товарно-транспортні накладні (т. 1 а. с. 35-174).

Доказів щодо часу (години) поставки товару матеріали справи не містять.

Відповідач перерахував позивачу кошти на загальну суму 220 000,00 грн, шо підтверджується платіжними дорученнями №317 від 30.07.2019 на суму 20 000,00 грн, №329 від 31.07.2019 на суму 20 000,00 грн, №397 від 10.09.2019 на суму 50 000,00 грн, №409 від 13.09.2019 на суму 40 000,00 грн, №458 від 15.10.2019 на суму 40 000,00 грн, №495 від 04.11.2019 на суму 50 000,00 грн та банківськими виписками АБ Південний за 30.07.2019, 31.07.2019, 10.09.2019, 13.09.2019, 15.10.2019, 04.11.2019 (т. 1 а. с. 214-225).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений згідно з Договором та Специфікацією товар становить 420 119,93 грн.

Між позивачем та відповідачем був підписаний акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.11.2019 по 09.12.2019, відповідно до якого заборгованість ТОВ Статус Форм перед ТОВ Транспортна логістична компанія Патріот за договором поставки станом на 09.12.2019 складала 420 119,93 грн (т. 1 а. с. 226).

04.03.2020 позивач на адресу відповідача направив вимогу №1/3 від 03.03.2020 про погашення (сплату) боргу у розмірі 420 119,93 грн у семиденний строк з дня отримання вимоги, яка повернулась неврученою на адресу позивача (т. 1 а. с. 227-232).

Оцінка суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо заявленої до стягнення суми основної заборгованості.

За умовами п. 6.2 Договору відповідач повинен був оплачувати кожну партію Товару на умовах попередньої оплати.

Водночас п. 6.5 Договору передбачає поставку Товару і без здійснення Покупцем попередньої оплати, у такому разі відповідач зобов`язаний оплатити Товар у день отримання Товару, а якщо він був поставлений після 16-ї години, то не пізніше наступного робочого дня з моменту його отримання.

Враховуючи здійснені відповідачем оплати 30.07.2019 та 31.07.2019 на загальну суму 40 000,00 грн, суд доходить висновку, що Товар згідно з видатковими накладними №132 від 30.07.2019 на суму 18 594,00 грн, №136 від 31.07.2019 на суму 2 899,88 грн, №147 від 02.08.2019 на суму 17 424,00 грн та частково за видатковою накладною №179 від 09.08.2019 на суму 1 082,12 грн був поставлений позивачем на умовах попередньої оплати.

За видатковою накладною №179 від 09.08.2019 на суму 1981,76 грн та за іншими видатковими накладним позивач здійснював поставку Товару без отримання попередньої оплати.

При цьому надані товарно-транспортні накладні та видаткові накладні, на підставі яких здійснювалась поставка Товару відповідачу, не містять жодних відміток про час поставки товару, зокрема про поставку Товару до чи після 16-ї години.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач вважає, що відповідач повинен був оплатити поставлений без сплати попередньої оплати, у день отримання Товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

У ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18 та Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

З урахуванням наведеної вище сутності принципу змагальності саме ТОВ Транспортна логістична компанія Патріот як позивач у справі та особа, яка стверджує про порушення відповідачем зобов`язань за Договором, мав довести ту обставину, на яку він посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог - настання строку оплати саме у день отримання Товару, а відтак і його поставку до 16-ї години.

Однак доказів та жодних обґрунтувань на підтвердження здійснення поставки товару до 16-ї години позивач суду не надав.

Враховуючи те, що позивач здійснював поставку товару, у тому числі без отримання попередньої оплати, суд доходить висновку, що позивач не довів обставин поставки Товару до 16-ї години, а відтак виникнення у відповідача обов`язку сплати за такий Товар у день його поставки, а не наступний робочий день, оскільки така поставка могла відбуватись і після 16-ї години.

Таким чином, позивач повинен був оплатити отриманий ним Товар не пізніше наступного робочого дня, а саме за видатковими накладними: №179 від 09.08.2019 (на суму 1981,76 грн) - до 12.08.2019, №185 від 12.08.2019 - до 13.08.2019, №190 від 13.08.2019 - до 14.08.2019, №195 від 14.08.2019 - до 15.08.2019, №204 від 15.08.2019 - до 16.08.2019, №211 від 16.08.2019 - до 19.08.2019, №272 від 03.09.2019 - до 04.09.2019, №276 від 04.09.2019 - до 05.09.2019, №310 від 11.09.2019 - до 12.09.2019, №313 від 12.09.2019 - до 13.09.2019, №319 від 14.09.2019 - до 16.09.2019, №336 від 20.09.2019 - до 23.09.2019, №356 від 23.09.2019 - до 24.09.2019, №360 від 24.09.2019 - до 25.09.2019, №387 від 30.09.2019 - до 01.10.2019, №401 від 01.10.2019 - до 02.10.2019, №413 від 03.10.2019 - до 04.10.2019, №418 від 04.10.2019 - до 07.10.2019, №430 від 08.10.2019 - до 09.10.2019, №445 від 12.10.2019 - до 15.10.2019, №460 від 17.10.2019 - до 18.10.2019, №481 від 21.10.2019 - до 22.10.2019, №493 від 24.10.2019 - до 25.10.2019, №497 від 25.10.2019 - до 28.10.2019, №507 від 28.10.2019 - до 29.10.2019, №518 від 29.10.2019 - до 30.10.2019, №527 від 31.10.2019 - до 01.11.2019, №538 від 01.11.2019 - до 04.11.2019, №555 від 05.11.2019 - до 06.11.2019, №560 від 06.11.2019 - до 07.11.2019, №568 від 07.11.2019 - до 08.11.2019, №581 від 11.11.2019 - до 12.11.2019, №590 від 12.11.2019 - до 13.11.2019, №605 від 14.11.2019 - до 15.11.2019, №608 від 15.11.2019 - до 18.11.2019, №614 від 18.11.2019 - до 19.11.2019, №620 від 19.11.2019 - до 20.11.2019.

Як встановив суд, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 640 119,93 грн, який останній оплатив частково на загальну суму 220 000,00 грн, а отже залишок заборгованості відповідача за поставлений товар становить 420 119,93 грн.

Оскільки відповідач у порушення ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов`язань не виконав та не сплатив у повному обсязі кошти за отриманий ним товар у визначений у Договорі строк, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 420 119,93 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи порушення відповідачем строків оплати вартості товару, поставленого за Договором, позивач нарахував та заявив до стягнення 43 999,67 грн пені, 4814,82 грн - 3% річних та 3376,92 грн інфляційних втрат за періоди, зазначені позивачем у наданому розрахунку.

Щодо заявленої до стягнення пені.

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Як встановив суд, сторони у п. 7.3 Договору погодили, якщо Постачальник передав Товар Покупцеві без попередньої оплати вартості цього Товару, то у разі порушення Покупцем строків оплати цього Товару, встановлених п. 6.4. цього Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії Товару, строк оплати якої був порушений, за кожен день такого порушення (прострочення). Сплата пені не звільняє Покупця від виконання зобов`язань з повної оплати Товару та відшкодування упущеної вигоди Постачальнику.

Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно зі ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Зі ст. 230 Господарського кодексу України випливає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Суд, здійснивши перевірку розрахунку заявленої до стягнення пені, з урахуванням визначеного позивачем періоду та сум, дійшов висновку про неправильне її нарахування, з огляду наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Із системного аналізу наведених приписів чинного законодавства вбачається, що пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення платежу.

Отже, в період часу, за який здійснюється стягнення пені не включається день фактичної сплати суми заборгованості.

Це стосується і нарахування процентів річних, яке, також, здійснюється за кожен день прострочення зобов`язання.

Такий самий порядок нарахування застосовується і при поділі строку оплати грошового зобов`язання на періоди у зв`язку з частковою оплатою відповідачем суми боргу, а відтак до першого періоду прострочення основної суми заборгованості не включається день здійснення часткової оплати, натомість такий день включається до наступного періоду прострочення вже зменшеної суми заборгованості.

Як вбачається з наданого розрахунку пені, позивач неправильно визначив початок періоду, за який нараховується пеня, та до періоду, за який нараховується пеня по видатковим накладним №179 від 09.08.2019, №185 від 12.08.2019, №190 від 13.08.2019, №195 від 14.08.2019, №204 від 15.08.2019, №211 від 16.08.2019, №272 від 03.09.2019, №276 від 04.09.2019, №310 від 11.09.2019, №313 від 12.09.2019, №319 від 14.09.2019, №336 від 20.09.2019, №356 від 23.09.2019, №360 від 24.09.2019, включив день фактичної/часткової сплати заборгованості.

З урахуванням граничних строків сплати відповідачем коштів за отриманий товар, про які суд зазначав вище, здійснення відповідачем часткової сплати таких коштів, враховуючи визначений позивачем період (кінцеві дати здійснення нарахувань), нарахування пені за видатковими накладними №179 від 09.08.2019 (на суму 1981,76 грн) повинно здійснюватися за період з 13.08.2019 по 09.09.2019, №185 від 12.08.2019 - з 14.08.2019 по 09.09.2019, №190 від 13.08.2019 - з 15.08.2019 по 09.09.2019, №195 від 14.08.2019 на суму 15054,00 грн - з 16.08.2019 по 09.09.2019 та на суму 7227,31 грн (залишок заборгованості з урахування часткового погашення) - з 10.09.2019 по 10.09.2019, №204 від 15.08.2019 - з 17.08.2019 по 12.09.2019, №211 від 16.08.2019 - з 20.08.2019 по 12.09.2019, №272 від 03.09.2019 - з 05.09.2019 по 12.09.2019, №276 від 04.09.2019 на суму 28291,20 грн - з 06.09.2019 по 12.09.2019 та на суму 7227,31 грн (залишок заборгованості з урахування часткового погашення) - з 13.09.2019 по 13.09.2019; №313 від 12.09.2019 - з 14.09.2019 по 14.10.2019, №313 від 12.09.2019 на суму 20296,84 грн - з 14.09.2019 по 14.10.2019 та на суму 2179,37 грн (залишок заборгованості з урахування часткового погашення) - з 15.10.2019 по 15.10.2019, №319 від 14.09.2019 - з 17.09.2019 по 03.11.2019, №336 від 20.09.2019 - з 24.09.2019 по 03.11.2019, №356 від 23.09.2019 - з 25.09.2019 по 03.11.2019, №360 від 24.09.2019 на суму 19554,00 грн - з 26.09.2019 по 03.11.2019 та на суму 18292,44 грн (залишок заборгованості з урахування часткового погашення) - з 04.11.2019 по 04.11.2019, №387 від 30.09.2019 - з 02.10.2019 по 12.03.2020, №401 від 01.10.2019 - з 02.10.2019 по 12.03.2020, №413 від 03.10.2019 - з 05.10.2019 по 12.03.2020, №418 від 04.10.2019 - з 08.10.2019 по 12.03.2020, №430 від 08.10.2019 - з 10.10.2019 по 12.03.2020, №445 від 12.10.2019 - з 16.10.2019 по 12.03.2020, №460 від 17.10.2019 - з 19.10.2019 по 12.03.2020, №481 від 21.10.2019 - з 23.10.2019 по 12.03.2020, №493 від 24.10.2019 - з 25.10.2019 по 12.03.2020, №497 від 25.10.2019 - з 29.10.2019 по 12.03.2020, №507 від 28.10.2019 - з 30.10.2019 по 12.03.2020, №518 від 29.10.2019 - з 30.10.2019 по 12.03.2020, №527 від 31.10.2019 - з 02.11.2019 по 12.03.2020, №538 від 01.11.2019 - з 05.11.2019 по 12.03.2020, №555 від 05.11.2019 - з 07.11.2019 по 12.03.2020, №560 від 06.11.2019 - з 08.11.2019 по 12.03.2020, №568 від 07.11.2019 - з 09.11.2019 по 12.03.2020, №581 від 11.11.2019 - з 13.11.2019 по 12.03.2020, №590 від 12.11.2019 - з 14.11.2019 по 12.03.2020, №605 від 14.11.2019 - з 16.11.2019 по 12.03.2020, №608 від 15.11.2019 - з 19.11.2019 по 12.03.2020, №614 від 18.11.2019 - з 20.11.2019 по 12.03.2020, №620 від 19.11.2019 - з 21.11.2019 по 12.03.2020.

За перерахунком суду загальний розмір пені становить 44 224,14 грн, а отже є більшим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем.

При здійсненні перерахунку пені суд встановив, що позивач у зазначених ним періодах, за які була нарахована пеня, неправильно обрахував кількість днів, що входять до кожного із періодів, а саме зазначив меншу кількість днів за фактичну, тому, не зважаючи на зменшення судом періоду такого нарахування, перерахована сума пені є більшою за заявлену.

Щодо заявлених до стягнення 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, 3% річних нараховані позивачем за ті ж самі періоди, за які була нарахована пеня.

Отже, позивач невірно здійснив нарахування 3% річних через неправильне визначення періоду, за який підлягає нарахування 3% річних, та включення до такого періоду дня фактичної/часткової сплати заборгованості, про що суд зазначав вище.

За перерахунком суду загальний розмір 3% річних становить 4850,37 грн, а отже є більшим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, що також сталось внаслідок неправильного обрахунку кількості днів, які входять до кожного із періодів, про що суд зазначив вище.

Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.01.2020 у справі №924/532/19.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку заявлених до стягнення інфляційних втрат, з урахуванням визначеного позивачем періоду та сум, дійшов висновку про неправильне їх нарахування, з огляду наступне.

Як вбачається з наданого розрахунку, позивач, нарахувавши інфляційні втрати, застосовував сукупний індекс інфляції за місяці, у яких існувала заборгованість по кожній видатковій накладній, проте не взяв до уваги вищезазначене правило щодо врахування або неврахування неповного місяця в залежності від кількості днів при здійсненні таких нарахувань.

Крім того, позивач зазначив індекси інфляції за серпень 2019 року - 99,9,%, за вересень 2019 року - 101,2%, за грудень 2019 року - 99,7%, за січень 2020 року - 99,8%, за лютий 2020 року 99,9%.

Відповідно до повідомлень Державної служби статистики України індекс споживчих цін (інфляції) у серпні 2019 року становив 99,7%, у вересні 2019 року - 100,7%, у грудні 2019 року - 99,8%, у січні 2020 року - 100,2%, у лютому 2020 року 99,7%.

Отже, при розрахунку суми інфляційних втрат позивач застосував неправильні індекси інфляції за серпень-вересень 2019 року, грудень 2019 року - лютий 2020 року.

З урахуванням наведених вище правил обчислення розміру боргу з індексом інфляції та визначених позивачем періодів та сум, суд встановив, що:

- інфляційні втрати за видатковими накладними №179 від 09.08.2019, №185 від 12.08.2019, №190 від 13.08.2019 підлягають нарахуванню за період серпень 2019 року. Оскільки індекс споживчих цін (інфляції) у серпні 2019 року становив 99,7%, тобто мала місце дефляція, інфляційні втрати за вказаними видатковими накладними не можуть нараховуватись;

- інфляційні втрати за видатковими накладними №195 від 14.08.2019, №204 від 15.08.2019, №211 від 16.08.2019, №272 від 03.09.2019, №276 від 04.09.2019 не підлягають нарахуванню, оскільки період заборгованості за цими накладними у серпні та вересні 2019 році становив менше 15 днів, а отже ці місяці не можуть враховуватись;

- за видатковими накладними №445 від 12.10.2019, №460 від 17.10.2019, №481 від 21.10.2019, №493 від 24.10.2019, №497 від 25.10.2019, №507 від 28.10.2019, №518 від 29.10.2019, №527 від 31.10.2019, №538 від 01.11.2019, №555 від 05.11.2019, №560 від 06.11.2019, №568 від 07.11.2019, №581 від 11.11.2019, №590 від 12.11.2019 інфляційні втрати підлягають нарахуванню за період листопад 2019 року - лютий 2020 року. Оскільки сукупний індекс споживчих цін (інфляції) за період листопад 2019 року - лютий 2020 року становив 99,7993%, тобто мала місце дефляція, інфляційні втрати за вказаними видатковими накладними не можуть нараховуватись;

- за видатковими накладними №605 від 14.11.2019, №608 від 15.11.2019, №614 від 18.11.2019, №620 від 19.11.2019 інфляційні втрати підлягають нарахуванню за період грудень 2019 року - лютий 2020 року. Оскільки сукупний індекс споживчих цін (інфляції) за період грудень 2019 року - лютий 2020 року становив 99,6996%, тобто мала місце дефляція, інфляційні втрати за вказаними видатковими накладними не можуть нараховуватись.

За іншими видатковими накладними розмір інфляційних втрат за перерахунком суду становить 951,56 грн, а саме за видатковою накладною №310 від 11.09.2019 - 37,45 грн (за вересень 2019 року); №313 від 12.09.2019 - 142,08 грн (за вересень 2019 року), №319 від 14.09.2019 - 138,57 грн (за жовтень 2019 року), №336 від 20.09.2019 - 123,17 грн (за жовтень 2019 року), №356 від 23.09.2019 - 64,18 грн (за жовтень 2019 року), №360 від 24.09.2019 - 136,88 грн (за жовтень 2019 року), №387 від 30.09.2019 - 123,87 грн (за жовтень 2019 року - лютий 2020 року), №401 від 01.10.2019 - 29,18 грн (за жовтень 2019 року - лютий 2020 року), №413 від 03.10.2019 - 63,21 грн (за жовтень 2019 року - лютий 2020 року), №418 від 04.10.2019 - 55,34 грн (за жовтень 2019 року - лютий 2020 року), №430 від 08.10.2019 - 37,63 грн (за жовтень 2019 року - лютий 2020 року).

Отже, перерахований судом розмір інфляційних втрат є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем.

За приписами ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Оскільки суд розглядає справу в межах заявлених позивачем вимог та не може самостійно змінювати предмет позову, як в частині ціни позову, так і в частині меж визначеного позивачем кінцевого періоду нарахування по кожній видатковій накладній окремо, позовні вимоги в частині стягнення пені та 3% річних підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі, тобто у розмірі 43 999,67 грн та у розмірі 4 814,82 грн, відповідно.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню у розмірі 951,56 грн.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У позовній заяві позивач зазначив ціну позову 473 186,32 грн та за подання позовної заяви сплатив 7097,81 грн судового збору.

Однак за підрахунком суду загальний розмір заявлених позовних вимог становить 472 311,34 грн, а отже за подання цього позову позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 7 084,67 грн (472 311,34 грн *1,5%).

З урахуванням часткового задоволення позову, розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача становить 7 048,29 грн.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 231, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус Форм» (код ЄДРПОУ 42019726, проспект Миру, 139, м. Чернігів, 14033) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна логістична компанія «Патріот» (код ЄДРПОУ 41704947, вул. Соснова, 3, смт Власівка, м. Світловодськ, Кіровоградська область, 27552) 420 119,93 грн заборгованості за поставлений товар, 43 999,67 грн пені, 4814,82 грн - 3% річних, 951,56 грн інфляційних втрат та 7 048,29 грн витрат зі сплати судового збору.

3. У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/ .

Повне рішення складено 14.08.2020.

Суддя В.В. Шморгун