Постанова

від 12.08.2020 по справі 924/1199/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 924/1199/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М. (головуючого), Бенедисюка І.М., Кролевець О.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника прокурора Хмельницької області

на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 18.03.2019

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2019

у справі № 924/1199/18

за позовом заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області

до Товариства з обмеженою відповідальністю Стімул Плюс

про стягнення 26 145,83 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Заступник керівника Хмельницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області, звернувся до суду з позовом, в якому просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Стімул Плюс (далі - ТзОВ Стімул Плюс , відповідач) 26 145, 83 грн плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, що еквівалентно 919, 98 євро відповідно до розрахунку та акта від 30.12.2016.

Несплата відповідачем заявлених до стягнення грошей призведе до їх ненадходження в спеціальний фонд Державного бюджету України, та, відповідно до зменшення коштів на фінансування розвитку мережі та утримання автомобільних доріг загального користування, це суттєво порушить економічні інтереси держави, що й зумовило звернення з таким позовом прокурором.

При обґрунтуванні представницьких функцій, прокурор зазначав про пасивність поведінки позивача, який маючи відповідні повноваження для захисту державних інтересів, впродовж тривалого часу за їх захистом не звертається.

Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) у відповідь на лист прокуратури від 28.11.2018 № 75-12716 вих-18 щодо вжиття заходів цивільно-правового захисту Управлінням Укртрансбезпеки в Вінницькій області повідомила, що Укртрансбезпеку не наділено правом звернення до суду щодо стягнення грошових коштів за проїзд транспортного засобу з перевищенням нормативних вагових параметрів, та просила прокуратуру розглянути можливість щодо представництва в порядку цивільного та/або господарського судочинства.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 08.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено дату підготовчого засідання.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 18.03.2019 у справі №924/1199/18 позов залишено без розгляду на підставі пункту 1 частини 1 статті 226 ГПК України.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2019 ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 18.03.2019 у справі №924/1199/18 залишено без змін.

Судові рішення мотивовані недоведеністю підстав для звернення з позовом саме прокурором, оскільки їх наявність визначається не лише обґрунтованістю у позові інтересів держави, а сукупністю наявності таких інтересів з обґрунтованими (документально підтвердженим) представницькими функціями.

Суди зазначили, що вказані прокурором обставини пасивної поведінки позивача, без відповідних підтверджуючих доказів, не дають підстав для висновку про невиконання чи неналежне виконання Державною службою України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій відносно захисту інтересів держави. При цьому, про наявність відповідних функцій у позивача для звернення самостійно з позовом до суду зазначає сам прокурор.

Відсутність у даному випадку підстав для представництва інтересів держави, на думку судів, свідчить про заявлення позову особою, яка не має процесуальної діяльності, що є підставою для залишення позову без розгляду за пунктом 1 частини 1 статті 226 ГПК України - позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

Короткий зміст касаційної скарги

В касаційній скарзі заступник прокурора Хмельницької області просить Суд скасувати ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 18.03.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2019 у справі №924/1199/18, справу передати для продовження розгляду до Господарського суду Хмельницької області.

В обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на порушення норм процесуального та матеріального права, а саме, статті 131-1 Конституції України, статей 23, 24 Закону України Про прокуратуру , статей 53, 226, 236 ГПК України.

На думку прокурора, суди помилково залишили позов прокурора без розгляду у зв`язку із відсутністю у нього процесуальної дієздатності, оскільки можливість прокурора здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді передбачена чинним законодавством. Існування представницьких повноважень прокурора обумовлена необхідністю захисту інтересів держави у разі нездійснення органом державної влади своїх повноважень захищати інтереси держави.

Скаржник зазначає, що надаючи оцінку підставам звернення прокурора із позовом у даній справі, поза увагою судів залишено те, що усвідомлюючи порушення інтересів держави та маючи відповідні повноваження для їх захисту, Державна служба України з безпеки на транспорті з січня 2017 року за їх захистом не зверталась, що свідчить про наявність підстав для звернення прокурора до суду з метою представництва інтересів держави у даних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи відзиву на касаційну скаргу не подали, що відповідно до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.09.2019 у справі №924/1199/18 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника прокурора Хмельницької області на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2019 та ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 18.03.2019, призначено розгляд справи у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; касаційне провадження зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №926/16/19.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.03.2020 поновлено провадження у справі №924/1199/18 за касаційною скаргою заступника прокурора Хмельницької області на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2019 та ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 18.03.2019

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.04.2020 провадження у справі №924/1199/18 за касаційною скаргою заступника прокурора Хмельницької області на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2019 та ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 18.03.2019 зупинено до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18.

Ухвалою Верховного Суду від 21.07.2020 поновлено касаційне провадження у справі №924/1199/18 за касаційною скаргою заступника прокурора Хмельницької області на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2019 та ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 18.03.2019, постановлено здійснити розгляд касаційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

У зв`язку з відпусткою судді Краснова Є.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №924/1199/18 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Огородніка К.М.- головуючого, Бенедисюка І.М., Кролевець О.А., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 10.08.2020.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI "Про внесення змін до ГПК України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-XI), яким до окремих положень ГПК України внесені зміни.

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 460-XI передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Оскільки касаційна скарга у цій справі подана до набрання чинності названого закону, розгляд цієї скарги здійснюється із застосуванням положень ГПК України у редакції чинній до 08.02.2020.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Предметом спору у даній справі є вимога заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури про стягнення з ТзОВ Стімул Плюс на користь Державного бюджету України 26 145,83 грн плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, що еквівалентно 919, 98 євро відповідно до розрахунку та акта від 30.12.2016 № 0005412.

Предметом касаційного перегляду є ухвала суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 1 частини 1 статті 226 ГПК України, яка за результатом апеляційного перегляду залишена без змін постановою суду апеляційної інстанції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області 30.12.2016 на дорозі М 21 Житомир - Могилів-Подільський 106 км. здійснено габаритно ваговий контроль автомобіля (тягач) марки DAF модель CF 85.410, реєстраційний номер НОМЕР_1 . При здійсненні габаритно-вагового контролю водієм ОСОБА_1 надано посвідчення водія та реєстраційні документи на транспортні засоби, що зареєстровані за гр. ОСОБА_2 , однак використовуються ТзОВ Стімул Плюс . За результатами проведеного габаритно-вагового контролю складено акт № 0005412 від 30.12.2016 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, яким зафіксовано факт перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень, встановлених Правилами дорожнього руху України. Згідно чеку зважування навантаження на вісь становить 28,75 т. при допустимих 27т.

На підставі складеного акта проведено відповідний розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних т/з автодорогами загального користування у розмірі 919, 98 євро. Проте, відповідач вказаної суми не сплатив.

Несплата відповідачем заявлених до стягнення грошей призведе до їх ненадходження в спеціальний фонд Державного бюджету України, та, відповідно до зменшення коштів на фінансування розвитку мережі та утримання автомобільних доріг загального користування, це суттєво порушить економічні інтереси держави. Вказане, в свою чергу зумовило звернення з таким позовом прокурором.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції залишаючи позов прокурора без розгляду, виходив з недоведеності підстав до звернення з позовом саме прокурором.

Повідомлення прокурором листом від 20.12.2018 № 75-13481 вих - 18, позивача про намір звернення з цим позовом, на думку судів попередніх інстанцій, свідчить про те, що прокурор прийняв на себе функції альтернативного суб`єкта звернення до суду який може замінювати належного суб`єкта владних повноважень, за умови, що останній може і бажає захищати інтереси держави самостійно, що є неприпустимим. При цьому, судами було наголошено, що в даному разі немає значення, щодо кого обирається альтернативність Укртрансбезпека чи її територіальний орган, оскільки враховується той факт, що такий орган існує в принципі.

З огляду на зазначене, суди вказали на відсутність у даній справі передбачених законом виключних підстав звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави, оскільки прокурор не підтвердив правових підстав для представництва та відповідно, не набув процесуального статусу органу, якому законом (статтею 53 ГПК України та статтею 23 Закону України "Про прокуратуру") надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (спеціальної процесуальної правоздатності), що є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до пункту 1 частини 1 статті 226 ГПК України.

Щодо підстав звернення прокурора з позовом до суду

За змістом частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 53 цього Кодексу передбачено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. При цьому передумовою участі органів та осіб, зазначених у цій статті, в господарському процесі є набуття ними господарського процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, і наявність процесуальної правосуб`єктності, яка охоплює процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

На відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов`язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень. Необхідною умовою зазначеної участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені у статті 53 Господарського процесуального кодексу України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь у процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.

За змістом частин 3 - 5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною 4 статті 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII Про прокуратуру , який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та звернення до суду) визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Звертаючись до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, колегія суддів зазначає, що системне тлумачення положень статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 38-40, 42, 43 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Водночас, частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання частин третьої - п`ятої статті 53 ГПК України і частин третьої, четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор в позовній заяві обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави Державною службою України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області своєчасним неподанням останньою позовної заяви про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів з перевищенням вагових нормативів. Несплата відповідачем заявлених до стягнення грошей призведе до їх ненадходження в спеціальний фонд Державного бюджету України, та, відповідно, до зменшення коштів на фінансування розвитку мережі та утримання автомобільних доріг загального користування, суттєво порушить економічні інтереси держави.

Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) у відповідь на лист прокуратури від 28.11.2018 № 75-12716 вих-18 щодо вжиття заходів цивільно-правового захисту Управлінням Укртрансбезпеки в Вінницькій області повідомила, що Укртрансбезпеку не наділено правом звернення суду щодо стягнення грошових коштів за проїзд транспортного засобу з перевищенням нормативних вагових параметрів, та просила прокуратуру розглянути можливість щодо представництва держави в особі Укртрансбезпеки в порядку цивільного та/або господарського судочинства з питання стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування з автомобільного перевізника ТОВ Стімул Плюс .

Обставини оскарження підстав представництва не встановлені судами першої та апеляційної інстанції.

Натомість суди попередніх інстанцій в межах наданих їм повноважень статтями 89, 269 ГПК України не перевірили наведені прокурором доводи, які, на його думку, перешкоджають захисту інтересів держави належними суб`єктами, у зв`язку з чим прокурор звернувся до суду, не з`ясували фактичний стан правовідносин між сторонами, обсяг процесуальної дієздатності позивач для звернення самостійно з позовом до суду.

Щодо залишення позову без розгляду

Залишаючи позов прокурора без розгляду суди попередніх інстанцій виходили з того, що у даній справі відсутні передбачені законом виключні підстави звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави, оскільки прокурор не підтвердив правових підстав для представництва та відповідно, не набув процесуального статусу органу, якому законом (стаття 53 ГПК України та стаття 23 Закону України "Про прокуратуру") надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (спеціальної процесуальної правоздатності). Відсутності у прокурора процесуальної дієздатності у даній справі, виключає процесуальну можливість розгляду спору по суті.

При цьому, суди зазначили, що сама по собі обставина не звернення позивача - Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області з позовом протягом певного періоду, не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави, оскільки прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.

Однак, такий висновок є помилковим та передчасним, оскільки суди невірно застосували підставою для залишення позову без розгляду пункт 1 частини першої статті 226 ГПК України - позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

Процесуальна дієздатність - це здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (стаття 44 ГПК України). У випадку звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави в особі компетентного органу фактичним позивачем є держава, і саме вона набуває процесуальної дієздатності і є учасником справи.

Для цілей залишення позову без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 226 ГПК України процесуальна дієздатність має бути відсутня саме в учасника справи (позивача або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), а не його представника.

Судами попередніх інстанцій обсяг процесуальної дієздатності позивача у справі належним чином перевірено не було. В ухвалі від 18.03.2019 суд першої інстанції вказавши, що Управління Укртрансбезпеки в Вінницькій області, яке прокурор зазначив позивачем, не є самостійною юридичною особою, одночасно дійшов висновку, що в даному разі немає значення, щодо кого обирається альтернативність Укртрансбезпека чи її територіальний орган, скільки суд виходив із недоведеності наявності підстав до звернення з позовом саме прокурором.

При цього, як свідчать матеріали справи, відкриваючи провадження у цій справі суд першої інстанції встановив відповідність поданої прокурором позовної заяви вимогам статей 162, 164, 172 ГПК України. Жодних недоліків цієї заяви в частині відсутності обґрунтування прокурором підстави для здійснення представництва інтересів держави суд першої інстанції не виявив.

Колегія суддів звертає увагу, що невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно із частиною четвертою статті 53 ГПК України має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу, про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті.

Водночас якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду) (правові висновки викладені у пунктах 54, 83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

За таких обставин, виходячи з аналізу наведених правових норм, колегія суддів вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про залишення позову без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 226 ГПК України. Висновки судів попередніх інстанцій про не підтвердження прокурором у цій справі підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді зроблено без належної оцінки обставин справи, зазначених прокурором підстав представництва та норм права, які підлягають застосуванню до цих відносин.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно із пунктами 1, 2 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).

Відтак, встановивши зазначені порушення, виходячи з повноважень суду касаційної інстанції, згідно норм статті 310 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані ухвала суду першої інстанції від 18.03.2019 та постанова суду апеляційної інстанції від 25.06.2019 у даній справі підлягають скасуванню, а справа - передачі на розгляд до суду першої інстанції.

Під час розгляду справи, господарському суду належить врахувати вище викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого, вимог закону, з урахуванням правових позицій Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, постановити законне і обґрунтоване рішення.

Розподіл судових витрат

Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України).

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника прокурора Хмельницької області задовольнити.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2019 та ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 18.03.2019 у справі №924/1199/18 скасувати.

3. Справу №924/1199/18 передати на розгляд до Господарського суду Хмельницької області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий, суддя Огороднік К.М.

Судді Бенедисюк І.М.

Кролевець О.А.