Рішення

від 05.08.2020 по справі 522/8233/19

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/8233/19

Провадження № 2/522/3048/20

РІШЕННЯ

Іменем України

05 серпня 2020 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Чернявської Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Пейкова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в м. Одесі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа товариство з обмеженою відповідальністю Управдом про стягнення матеріальної і моральної шкоди,

встановив:

15 травня 2019 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа товариство з обмеженою відповідальністю Управдом про стягнення матеріальної шкоди в сумі 202888 грн. і моральної шкоди в сумі 200000 грн.

Позивач мотивує вимоги тим, що вона є власником нежитлових приміщень (номер-апартаменти з кухнею), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення під № 274, загальною площею 94,5 кв.м. 20 листопада 2018 року відбулося залиття гарячою водою приміщення під №274. Працівниками ТОВ Управдом було встановлено, що залиття сталося з вище розташованого приміщення апартаментів № 281, власником якого є відповідач. Згідно з актами комісії ТОВ Управдом від 20.11.2018 року та від 21.11.2018 року, причиною затоплення була несправність системи опалення в апартаментах №281, яка вмонтована у підлогу. Враховуючи, що з вини відповідача відбувся залив квартири, яка належить на праві власності позивачці, тому просить стягнути матеріальну та моральну шкоду.

Ухвалою від 03 червня 2019 року по справі відкрито провадження. Встановлений загальний порядок розгляду справи. Призначено підготовче судове засідання. 23.10.2019 року закрито підготовче провадження.

Учасники справи в судове засідання не з`явились.

Представник позивачки звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити. Надав згоду на заочний розгляд справи.

Відповідач відзив не надавав, з заявою про розгляд справи за його відсутністю не звертався.

Відповідно ст.281 ЦПК України, судом справа розглянута в заочному порядку.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 01.09.2009 року, на праві власності належать нежилі приміщення (номер-апартаменти з кухнею), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення під № 274, загальною площею 94,5 кв.м.

Відповідачу ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 27.05.2009 року, реєстр. №793, на праві власності належать нежилі приміщення (номер-апартаменти з кухнею), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 86,9 кв.м.

20 листопада 2018 року відбулося залиття приміщення під № НОМЕР_1 . Працівниками ТОВ Управдом було встановлено, що залиття сталося з вище розташованого приміщення апартаментів № 281.

Згідно з актами комісії ТОВ Управдом від 20.11.2018 року та від 21.11.2018 року причиною затоплення була несправність системи опалення в апартаментах №281, яка вмонтована у підлогу.

Згідно з тими же актами Позивачці завдано таку майнову шкоду: у двох кімнатах площею 19,9 кв.м. та 40,4 кв.м. обвисла стеля; намокли гіпсокартоні елементи стелі; пошкоджені світильники (з 24 світильників капає вода); намокли шпалери (площею 30 м2); намок і здувся паркет (площею 50 м2). В результаті затікання також промокли м`які меблі; залита гарячою водою вбудована техніка: поверхня SMEG SE 2641TC-2, духовка SMEG SF 800P, витяжка SMEG KSE66P.

Зазначені обставини свідчать про те, що унаслідок залиття приміщення, шо належить позивачці потребує проведення ремонтно - відновлювальних робіт. Згідно звіту про оцінку ринкової вартості від 18.01.2019 р. TOB Адвайс Сервіс вартість роботи і матеріалів необхідних для проведення відновлюваного ремонту для усунення збитку після заливу нежитлових приміщень становить 202 888,00 грн., що також підтверджено зведеним кошторисним рахунком НВЦ Екострой .

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Приписами ст. 1166 Цивільного кодексу України передбачені загальні підстави відповідальності за завдану шкоду згідно з якими майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому, під шкодою розуміється зменшення або втрата певного особистого чи майнового блага.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до приписів ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Необхідною підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є наявність складу правопорушення, що включає в себе певні елементи, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою і шкодою.

Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

У відповідності до ст. ст.322,323 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник.

Враховуючи викладені положення діючого законодавства саме на власника покладається обов`язок відшкодування шкоди, заподіяної у зв`язку із використанням належного йому майна, як самим власником так і членами його родини.

З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.

Оскільки об`єктивними доказами, зібраними при розгляді судом даної справи встановлено, що залиття квартири позивача відбулося внаслідок вини відповідача в належному йому на праві приватної власності приміщені, то шкода, заподіяна залиттям приміщення позивача, підлягає стягненню з відповідача, як власника нерухомого майна.

У даному випадку відповідачем не були спростовані докази надані позивачем, про те, що залиття приміщення позивача сталося з вини відповідача. На підставі викладеного суд вважає, що по справі доведено завдання шкоди майну позивача з вини відповідача.

Положеннями ч. 2 ст. 1166 ЦК України, передбачено, що обов`язок доказування того, що шкода завдана не з вини відповідача, лежить на відповідачеві.

Згідно із роз`ясненнями, наданими у постанові Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року Про практику розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Таким чином з урахуванням доведеності вини відповідача, обґрунтованості розміру збитків, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині відшкодування матеріального збитку у розмірі 202888 гривень.

Крім того, неправомірними діями Відповідача Позивачці завдано моральної шкоди, яка виразилась у негативних емоціях та переживаннях з приводу пошкодження майна та неможливості нормального користування ним, порушення звичного способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для його нормалізації.

Згідно з ч. 1 ст. 23 ЦКУ особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму ВС України №4 від 31.03.1995р. Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно п.9 Постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Крім того, представник позивача вважає, що при вирішенні спору про розмір моральної шкоди, суд має прийняти до уваги практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішень по справі Маєви проти Росії від 24.05.2011р., по справі Маліка Аліхаджиєва проти Росії від 24.05.2011р., по справі Ісаєв проти Росії від 21.06.2005р.

Розмір відшкодування за завдану моральну шкоду позивач оцінює у 200 000,00 грн.

Разом з тим, на думку суду, розмір моральної шкоди дещо завищений позивачкою, у зв`язку із чим, враховуючи характер та обсяг психічних страждань, тяжкість вимушених змін у житті, яких зазнала позивачка, з урахуванням ступеня вини заподіювача шкоди, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки моральну шкоду у розмірі 2000 грн.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.

Крім того, виходячи зі змісту ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню понесені нею та матеріально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору.

На підставі вищевикладеного й керуючись ст.ст. 141, 263 - 265, 279, 282-283, 354 ЦПК України, ст.ст. 22, 23, 319, 322, 1166, 1167 ЦК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , третя особа товариство з обмеженою відповідальністю Управдом про стягнення матеріальної і моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 202 888 (двісті дві тисячі вісімсот вісімдесят вісім) гривень на відшкодування матеріальної шкоди та 2000 (дві тисячі) гривень моральної шкоди завданої в наслідок залиття квартири, а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2028 (дві тисячі двадцять вісім) гривень 88 копійок та 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів.

Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено та підписано 14 серпня 2020 року.

Суддя Л. М. Чернявська 05.08.2020