Постанова

від 06.08.2020 по справі 518/1797/16-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4530/20

Номер справи місцевого суду: 518/1797/16-ц

Головуючий у першій інстанції Кобзар Ю. Ю.

Доповідач Гірняк Л. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2020 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Одеського апеляційного суду в складі:

Головуючого- Гірняк Л.А.

Суддів - Сегеди С.М., Комлевої О.С.,

За участю секретаря - Лопотана В.І.

Представника позивача- ОСОБА_1

Позивача- ОСОБА_2

Позивача- ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні м. Одеса апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - адвоката Бурлака Сергія Анатолійовича на рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 24 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , Миколаївської сільської ради, Ширяївської районної державної адміністрації Одеської області

-про встановлення факту прийняття спадщини, визнання свідоцтва про право на спадщину за законом, розпорядження, державного акта частково недійсними та визнання по 1/3 права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИЛА:

ПРОЦЕДУРА:

21.12.2016 року позивачі звернулись до суду з позовними вимогами в котрі уточнили в травні 2019 року та просила суд:

- встановити факт прийняття ОСОБА_3 та ОСОБА_2 спадщини після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

-визнати частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.04.2003 року № 678 ( спадкова справа 187) видане Іванівською державною нотаріальною конторою Одеської області, внісши до нього зміни та зменшити частку ОСОБА_4 у спадщині померлого ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 з однієї цілої до 1/3 спадкового майна .

-визнати розпорядження голови Ширяївської районної державної адміністрації Одеської області Про передачу в натурі земельної часток (паїв) та видачі державного акту на право власності не земельну ділянку від 13.06.2007 року за № 277 - в частині передачі у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 3.52 га, в тому числі ріллі 3.52 га, поле № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 частково недійсним.

-визнати державний акт на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5125482900:01:002:0363, площею 3.51 га, серія ЯЕ № 673949 від 19.02.2008 року, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010853700011, яка розташована на території Миколаївської сільської ради Ширяївського району Одеської-області, виданий на ім`я ОСОБА_4 - недійсним.

-визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 по 1/3 частині в порядку спадкування за законом права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5125482900:01:002:0363, площею 3.51га, яка розташована на території Миколаївської сільської ради Ширяївського району Одеської області.

Вимоги обґрунтовували тим, що після смерті їх батька ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина у вигляді земельної частки (пай),яке посвідчене сертифікатом на право на земельну частку( пай) ОД № 0041801, який зареєстрований в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) від 21.10.1996 року у розмірі земельної частки, в умовних кадастрових гектарах, що становить 4,6 розташованої на території Миколаївської сільської ради Щиряївського району Одеської області.

Спадкоємцями після йо смерті являються троє дітей: позивачі - ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та відповідач- ОСОБА_4 .

Позивачі зазначачають, що після смерті батька всі троє розібрали батьківський будинок на будівельні матеріали та поділили на трьох між собою. Поділили між собою побутові речі та вступили в управління та розпорядження сертифікатом на право на земельну частку(пай) .

Відповідач, отримавши від сестри- ОСОБА_3 сертифікат став оформляти спадщину, а в 2015 року перестав давати їм зерно від земельної ділянки батька та повідомив, що земельна ділянка належить йому.

Посилаючись на те, що в порядку ст.549 ЦК України УРСР ( в редакції 1963 року) позивачі прийняли спадщину шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном, а відповідач оформив спадкове майно лише на своє ім`я, просили задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Ширяївського районного суду Одеської області від 25 травня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду з прийняттям нового рішення,про задоволення позову,посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В судове засідання відповідач ОСОБА_4 , представник Миколаївської сільської ради та Ширяївської районної державної адміністрації Одеської області не з`явились, про час та місце розгляду справи сповіщені належним чином.

В силу ст.372 ч.2 ЦПК України судова колегія вважає можливим розглянути справу за їх відсутністю.

АРГУМЕНТИ СТОРІН:

В апеляційній скарзі представник позивачів вважає, що оскільки батько спадкоємців помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , то до спірних правовідносин повинні застосовуватися положення актів цивільного законодавства, які чинні на момент їх виникнення, а саме ЦК УРСР 1963 року.

Зазначає, що відповідно до статті 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визначається день смерті спадкодавця. У пунктах 1,2 частини 1 статті 549 ЦК України визначається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Сам відповідач не заперечував, що сертифікат на право на земельну частку( пай) знаходився до 2002 року у позивачки ОСОБА_3 , а потім передала йому для оформлення спадщини на трьох спадкоємців. Суд не звернув уваги, що діти померлого після смерті розділили між собою предмети вжитку,особистого споживання і підсобного домашнього господарства,які належали їх покійному батькові Суд не взяв до уваги пояснення свідків на підтвердження їх доводів.

Відповідач не залучив їх до участі в справі при зверненні до суду за поновленням строку прийняття спадщини та скрив про те, що є ще два спадкоємця та безпідставно оформив право власності лише на себе.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ПО СПРАВІ:

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 ( а.с.91 т.1).

Після смерті якого відкрилась спадщина яка складається з права на земельну частку (пай), яке посвідчене сертифікатом на право на земельну частку (пай) ОД № 0041801, який зареєстрований в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) від 21.10.1996 року, розмір земельної частки, в умовних кадастрових гектарах становить 4.06 розташованої на території Миколаївської сільської ради Ширяївського району Одеської області.( а.с.92 т.1).

28 грудня 2001 року отримано свідоцтво про право власності на майновий пай з пайового фонду мана КСП Прогрес Ширяївського району Одеської області в розмірі 2697 гривень, згідно свідоцтва НОМЕР_5 про право власності на майновий пай виданого Миколаївською сільською радою Ширяївського району Одеської області( а.с.94 оборот т.1).

Рішенням Ширяївського районного суду Одеської області від 22 серпня 2002 року позов ОСОБА_4 до Миколаївської сільради Ширяївського району Одеської області про поновлення строку прийняття спадщини задоволено.

Поновлено ОСОБА_4 строк прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його батька- ОСОБА_5 у вигляді майнового паю з пайового фонду майна колективного сільськогосподарського підприємства Прогрес Ширяївського району одеської області в розмірі 2697 грн., згідно свідоцтва № НОМЕР_4 про право власності на майновий пай,виданого Миколаївською сільською Радою Ширяївського району Одеської області 28 грудня 2001 року на імя ОСОБА_5 .( а.с20).

17 квітня ОСОБА_4 звернувся до Іванівської державної нотаріадбної конетори з заявою про прийняття спадщини після смерті батька- ОСОБА_5 в котрій зазначив про відсутність спадкоємців по закону( а.с. 90).

17 квітня 2003 року державний нотаріус Іванівської державної нотаріальної контори видав свідоцтво про право власності за законом на ім`я ОСОБА_4 на спадвкове майно, що складається з права на земельну частку ( пай) землі,яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства Прогрес Ширяївського району Одеської області розміром 4,06 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі( на місцевості),яке належить померлій на підстві сертифікату серії ОД № 0041801,виданого Ширяївської ю райдержадміністрацією одеської області 21 жовтня 1996 року та зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку( пай) за № 862 - жовтня 1996 року( а.с.95).

Розпорядженнм Ширяївської районої державної адміністрації від 13.06.2007 року за № 277:

-затверджено технічну документацію із землеустрою , щодо виділення земельних часток (паїв) громадянам( список додасться) власникам сертифікатів , із земель колективної власності колишнього КСП Прогрес на території Миколаївської сільської ради Ширяївського району Одеської області, розроблену Приватним підприємством "ВКК Альянс Плюс".

-передано у власність громадянам ( список додається ) земельні ділянки загальною площею 120,28 та в тому числі 120.28 га ріллі із земель колективної власності колишнього КСП Прогрес на території Миколаївської сільської ради Ширяївського району Одеської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

-видати громадянам ( список додається) державні акти на право власності в а земельку ділянку та зареєструвати їх в установленому законодавством порядку ( а.с. 31 т.1).

Відповідно до списку під номером 13 ОСОБА_4 внесений в список громадян,яким передаються земельні частки( паї) із земель колективної власності.( а.с.32-33 т.1).

Відповідно відповіді Головне управління держгеокадастру в Одеській області повідомило, вбачається, що згідно наявних у Відділі Держгеокадастру у Ширяївському районі Одеської області Книг реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою та других примірників державних актів станом на 31.12.2012 гр. ОСОБА_4 належить земельна ділянка на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 673949 від19.02.2008 р. за № 010853700011, площею 3,51 га ріллі, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Миколаївської сільської ради Ширяївського району Одеської області.

Кадастровий номер земельної ділянки 5125482900:01:002:0363( а.с.22-23).

Судом встановлено, що позивачі по справі - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 являються дітьми померлого ОСОБА_5 .

Відповідно до відео- аудіо запису судового засідання від 13.05.2019 року відповідач ОСОБА_4 на запити представника позивачів- адвоката Бурлака С.А. пояснив, що батько за 2-3 місяці до смерті проживав у сестри- позивачки по справі ОСОБА_6 . У неї залишився сертифікат на землю батька котрий на другий рік по смерті батька був йому переданий для оформлення спадщини. Після смерті батька залишився будинок,котрий всі три спадкоємці його розібрали та поділили між собою будівельні матеріали, та речі побуту батька.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 ( чоловік позивачки) зазначив, що приймав участь коли розбирали абу батька позивачки ,будівельні матеріали якої поділили між трьома дітьми.

Свідок ОСОБА_8 підтвердила факт проживання ОСОБА_5 за три місяці до смерті у доньки- ОСОБА_6 .

ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ:

Відмовляючи в задоволені позовних вимог районний суд виходив з відсутності доказів фактичного прийняття спадщини після смерті батька - ОСОБА_5 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та цей факт не може підтверджуватись свідченнями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини вони не звертались.

З таким судженням районного суду погодитись не можна з наступних підстав.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів,чинних на час вчинення окремих процесуальних дій,розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року Про судове рішення у цивільній справі під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

-чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

-які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

-яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР спадкування здійснюється за законом і зазаповітом.

Відповідно до ст. 525 ЦК УРСРчасом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Згідно ст. 548 ЦК УРСР для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцю з часу відкриття спадщини.

Згідност.549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав в державну нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини, при цьому зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Спадкоємець вважається таким, що фактично прийняв спадщину, якщо довів, що він вступив в управління та володіння спадщиною доказом чого може слугувати наявність у спадкоємця ощадних книжок на ім`я померлого, іменних цінних паперів, квитанцій на здані в ломбард речі, квитанцій про оплату комунальних послуг, земельної ренти, обов`язкового страхування майна, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, Державного акта на право власності на землю та інших документів, виданих на ім`я померлого, на майно, володіння, користування та розпорядження яким можливе лише після оформлення прав на нього. Фактом прийняття спадщини являється також сумісне проживання спадкоємця з померлим безпосередньо перед його смертю, що встановлюється за його паспортом, де мається штамп про його прописку в одній квартирі або одному будинку зі спадкодавцем.

В п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року № 7 роз`яснено, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСРу тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Зазначене положення підтверджується висновками викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06 лютого 2019 року № 14-608цс18 (справа № 145/797/15-ц) та Верховним Судом у постанові від 15 травня 2019 року № 61-39068св18 (справа № 391/769/17).

Згідно статей 529, 548, 549 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном чи подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Статтею 549 ЦК УРСР (1963 року) передбачено, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Тобто, зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом 6 місяців з дня відкриття спадщини.

Частиною першою ст. 550 ЦК УРСР 1963 року обумовлено, що строк для прийняття спадщини, встановлений ст. 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку й без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину.

Відповідно до ст. 553 ЦК УРСР1963 року вважається, що відмовився від спадщини спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).

Ухвалюючи рішення у справі суд першої інстанції виходив з того, що покази свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтверджували лише факт проживання померлого ОСОБА_5 на день смерті з донькою - ОСОБА_3 .

Натомість свідок ОСОБА_7 зазначав, що сертифікат на пай земельної ділянки після смерті батька знаходився у його дружини та вона передала його брату для оформлення спадщини. Речі домашнього вжитку та будівельні матеріали з батьківської хати були поділені на трьох спадкоємців.

Ці пояснення узгоджуються і з поясненнями самого відповідача - ОСОБА_4 , котрий пояснив, що всі троє розбирали батьківську хату та будівельні матеріали поділили між собою. Між ними були поділені і речі домашнього побуту. Відповідач зазначав, що сертифікат на земельну частку( пай) знаходився у сестри- позивачки по справі котра на другий рік після смерті його передала йому.

Проте, районний суд, в порушенні ст.89 ЦПК України цим поясненням відповідача та свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не надав.

З врахуванням зазначеного, судова колегія приходить до висновку, що позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 після смерті батька- ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 у визначений законом строк прийняли спадщину оскільки їх дії, а саме отримання від батьківської хати будівельних матеріалів, речей домашнього вжитку, наявність у позивачки ОСОБА_3 самогого сертифікату переданого брату - відповідачеві для оформлення спадщини свідчать, що вони фактично вступили в управління та володіння його спадковим майном в порядку ст.549 ЦК України ( 1963 року) так як ці обставини підтвердив сам відповідач та вони узгоджуються з показами свідків .

З врахуванням вимог статей 529, 548, 549 ЦК УРСР судова колегія приходить до висновку, що спадкоємці першої черги - ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 набули право власності на спадкове майно в рівних частках так як фактично вступили в управління та володіння його спадковим майном в порядку ст.549 ЦК України

З врахуванням того, що спадщина відкрилась у період чинності ЦК УРСР,спадкоємці фактично вступили в управління та володіння його спадковим майном в порядку ст.549 ЦК України, а тому незалежно від оформлення права на спадщину кожен з них набув право власності на 1/3 частину спадкового майна.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

За змістом статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до частини першої и право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно статтею 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З врахуванням вищезазначеного, судова колегія приходить до висновку, що отримання лише одним спадкоємцем права власності на спадкове майно відповідно до свідоцтва про паво на спадщину від 17 квітня 2003 року та державного акту на право власності на спірну земельну ділянку є порушенням права власності на спадщину позивачів, а тому їх позовні вимоги підлягають задоволенню.

За таких обставин та у відповідності вимог ст.376 ч.1 п.3,4 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 367,368,374,376,381,382,384,389,390 ЦПК України, судова колегія,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 та ОСОБА_2 - адвоката Бурлака Сергія Анатолійовича задовольнити.

Рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 24 травня 2019 року скасувати та прийняти постанову.

Позовну заяву ОСОБА_6 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , Миколаївської сільської ради, Ширяївської районної державної адміністрації Одеської області про встановлення факту прийняття спадщини, визнання свідоцтва про право на спадщину за законом, розпорядження, державного акта частково недійсними та визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Встановити факт прийняття ОСОБА_6 та ОСОБА_2 спадщини після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.04.2003 року № 678 ( спадкова справа 187) видане Іванівською державною нотаріальною конторою Одеської області, внісши до нього зміни та зменшити частку ОСОБА_4 у спадщині померлого ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 з однієї цілої до 1/3 спадкового майна .

Визнати розпорядження голови Ширяївської районної державної адміністрації Одеської області Про передачу в натурі земельної часток (паїв) та видачі державного акту на право власності не земельну ділянку від 13.06.2007 року за № 277 - в частині передачі у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 3.52 га, в тому числі ріллі 3.52 га, поле № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 частково недійсним.

Визнати державний акт на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5125482900:01:002:0363, площею 3.51 га, серія ЯЕ № 673949 від 19.02.2008 року, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010853700011, яка розташована на території Миколаївської сільської ради Ширяївського району Одеської-області, виданий на ім`я ОСОБА_4 - недійсним.

Визнати за ОСОБА_6 та ОСОБА_2 по 1/3 частині в порядку спадкування за законом права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5125482900:01:002:0363, площею 3.51га, яка розташована на території Миколаївської сільської ради Ширяївського району Одеської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає оскарженню безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст складено 14.08.2020

Головуючий суддя - Л.А. Гірняк

Судді С.М.Сегеда

-

О.С.Комлева