Ухвала

від 06.08.2020 по справі 495/7447/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-кп/813/1116/20

Номер справи місцевого суду: 495/7447/19

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

потерпілої ОСОБА_7 та її представника ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_9 ,

захисника ОСОБА_10 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні апеляційніскарги захисників обвинуваченого ОСОБА_9 адвокатів ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , на вирок Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09.01.2020 року, яким:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Полянецьке, Савранського району, Одеської області, українця, з вищою освітою, не працюючого, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину 2006 року народження, інваліда ІІ групи, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі, з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 2 роки.

Запобіжний захід ОСОБА_9 не обирався, строк відбування покарання засудженому ОСОБА_9 , відраховано з моменту його фактичного затримання та направлення для відбування покарання.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 задоволено частково.

Стягнуто с засудженого ОСОБА_9 на користь потерпілої ОСОБА_7 компенсацію матеріальної шкоди в сумі 214044,55 гривень та моральної шкоди у сумі 500000 гривень.

Позовні вимоги ОСОБА_12 та ОСОБА_13 залишено без розгляду з правом звернення з позовом у порядку цивільного судочинства.

Вироком також вирішено питання щодо процесуальних витрат та долі речових доказів у справі.

встановив:

Зміст оскарженого судового рішення.

Зазначеним вироком суду ОСОБА_9 , визнаний винним в тому, що він 02.04.2019 року, приблизно о 06:00 годині порушив пункти 2.3 «б», 10.1, та вимог горизонтальної дорожньої розмітки 34.1.1 (вузька суцільна лінія) «Правил дорожнього руху України».

Так в зазначений день та час, обвинувачений ОСОБА_9 , керуючи технічно справним мікроавтобусом «Mercedes-Benz» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись на 59 км + 387 м автодороги Одеса-Рені Білгород-Дністровського району Одеської області, із сторони м. Одеси у напрямку м. Рені, був не уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, відволікся від керуванням транспортним засобом, ігноруючи вимоги горизонтальної дорожньої розмітки, безпідставно здійснив виїзд на зустрічну смугу руху, не переконавшись що маневр буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, де допустив зіткнення із мікроавтобусом «Ford Transit» реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_14 , що рухався по зустрічній смузі руху у зустрічному напрямку, маючи можливість запобігти зіткненню належним виконанням вимог Правил дорожнього руху.

В подальшому на смузі руху транспорту в напрямку м. Одеси відбулось зіткнення мікроавтобуса «Mercedes-Benz» реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_15 , що рухався у попутному із мікроавтобусом «Ford Transit» реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_14 , напрямку.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди водій мікроавтобуса «Ford Transit» реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_14 , отримав тілесні ушкодження, які перебувають у прямому причинному зв`язку із настанням смерті, та від яких наступила смерть на місці дорожньо-транспортної пригоди.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись із вироком суду захисники обвинуваченого ОСОБА_9 адвокати ОСОБА_10 та ОСОБА_11 подали апеляційні скарги.

В апеляційнійскарзі адвокат ОСОБА_10 зазначає, що висновок суду про відсутність у обвинуваченого пом`якшуючої обставини як щире каяття є хибним, оскільки суду надавались пояснення та докази, що обвинувачений тривалий час перебував на лікуванні та не оскаржував жодної дії слідчого чи прокурора на досудовому розслідуванні. Вважає, що відбування реального покарання обвинуваченим призведе до невідворотних наслідків погіршення його здоров`я.

Вказує, що розмір моральної шкоди не є співрозмірним з завданою моральною шкодою та може призвести до цілеспрямованого збагачення позивача. Позивачами не обґрунтовано розмір заподіяної моральної шкоди та не надано підтверджуючих доказів.

Просить вирок суду в частині призначення покарання та в частині задоволення цивільного позову ОСОБА_7 , змінити, а саме визнати ОСОБА_9 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки , з позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_9 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням строком три роки та з покладенням відповідно до ст. 76 КК України такі обов`язки : періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого відділу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. Цивільний позов ОСОБА_16 та ОСОБА_13 до ОСОБА_9 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої джерелом підвищення небезпеки задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_9 , на користь ОСОБА_7 , моральну шкоду у розмірі 100000 гривень. В іншій частині відмовити

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_11 вказує, що призначене покарання є занадто суворим, не відповідає особі обвинуваченого та обставинам при яких скоєно кримінальне правопорушення. Зазначає, що обвинувачений вину визнав повністю, щиро розкаявся та надав суду правдиві покази стосовно подій що мали місце 02.04.2019 року. Судом безпідставно вказується, що обвинувачений не щиро каявся, оскільки почав відшкодовувати матеріальну шкоду лише під час судового розгляду. Вказує, що цей факт не відповідає дійсності, оскільки обвинувачений з самого початку досудового розслідування щиро каявся слідчому, надавав правдиві покази стосовно вчиненого ДТП. Судом не враховано, що під час ДТП обвинувачений сам отримав тілесні ушкодження та в період з 02.04.2019 року по 19.04.2019 року був шість разів прооперований, отримав другу групу інвалідності та на теперішній час за стоном здоров`я потребує оперативного втручання та подальшого лікування. На даний час єдиним джерелом доходу є пенсія, яку він отримає як інвалід другої групи.

Вважає, що призначене покарання у вигляді позбавлення волі не відповідає особі обвинуваченого, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, на момент злочину був офіційно працевлаштований, має неповнолітню дитину та внаслідок ДТП отримав тілесні ушкодження інвалідність і другу групу інвалідності. Крім того захисник послався на те, що в місцях позбавлення волі відсутні умови для надання оперативного втручання та вчасного і якісного медичного лікування, що може призвести до погіршення стану здоров`я обвинуваченого.

Просить вирок суду скасувати в частині призначення покарання обвинуваченому та постановити новий вирок, яким звільнити ОСОБА_9 , від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 3 роки.

Позиції учасників судового провадження.

Заслухавши: суддю-доповідача; обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу захисника ОСОБА_10 ; потерпілу та її представника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_10 ; думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив вирок суду залишити без змін; вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги та додатково дослідивши надані стороною захисту дані про особу обвинуваченого, апеляційний суд доходить висновку про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно достатті 94цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно зі ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Частиною першою ст. 403 КПК України передбачено, що особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї до закінчення апеляційного розгляду. Захисник підозрюваного, обвинуваченого, представник потерпілого можуть відмовитися від апеляційної скарги тільки за згодою відповідно підозрюваного, обвинуваченого чи потерпілого.

У судовому засіданні апеляційного суду, до початку судового розгляду, обвинувачений ОСОБА_9 заявив клопотання про відмову від підтримання апеляційної скарги захисника ОСОБА_11 , та вказав, що про подану апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_11 він не знав та будь-яку позицію з цим захисником щодо подання апеляційної скарги не узгоджував, а тому відмовляється від поданої захисником ОСОБА_11 апеляційної скарги.

Захисник ОСОБА_10 підтримав заявлене обвинуваченим клопотання та просив провадження за скаргою захисника ОСОБА_11 закрити.

Заперечень від інших учасників судового розгляду, щодо відмови від апеляційної скарги обвинуваченим та закриття провадження не надходило.

Згідно з ч. 2 ст. 403 КПК України якщо вирок або ухвала суду першої інстанції не були оскаржені іншими особами або якщо немає заперечень інших осіб, які подали апеляційну скаргу, проти закриття провадження у зв`язку з відмовою від апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції своєю ухвалою закриває апеляційне провадження.

Враховуючи те, що на час розгляду апеляційної скарги, обвинувачений відмовився від апеляційної скарги захисника ОСОБА_11 та інші учасники судового розгляду не заперечували проти прийняття апеляційним судом відмови обвинуваченого від апеляційної скарги та закриття провадження, апеляційний суд приймає зазначену відмову обвинуваченого та вважає, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_17 підлягає закриттю.

Щодо доводів апеляційної скарги захисника ОСОБА_10 .

Відповідно до практики призначення кримінальних покарань, суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

У відповідності до статті 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Як вбачаєтьсяз оскаржуваноговироку,суд припризначенні покаранняобвинуваченому ОСОБА_9 ,дотримався вищевказанихвимог кримінального,кримінального процесуальногозакону таКонвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до оскаржуваного вироку суду першої інстанції та журналу судового засідання, обвинувачений ОСОБА_9 свою провину в пред`явленому йому обвинуваченні визнав повністю та не заперечував, що не впорався з керуванням та здійснив виїзд на зустрічну смугу руху, внаслідок чого допустив зіткнення із мікроавтобусом «Ford Transit» під керуванням потерпілого ОСОБА_14 ,що стало наслідком загибелі останнього на місці події. При цьому цивільний позов потерпілої в частині матеріальної шкоди визнав у повному обсязі, а в частині моральної шкоди поклався на розсуд суду.

За таких обставин, апеляційний суд вважає вірними висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_9 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого за встановлених районним судом та викладених у вироку обставин, які є обґрунтованим та такими, що відповідають фактичним обставинам справи і які в силу вимог ст. 349 КПК України, районним судом про розгляді обвинувального акту у кримінальному проваджені не досліджувались.

На даний час, апеляційна скарга захисника ОСОБА_10 не містить доводів щодо оскарження обставин скоєння злочину як вони викладені у обвинувальному акті і вироку суду першої інстанції та кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 286 КК України, а апеляційна скарга стосується лише прохання сторони захисту щодо зміни вироку суду першої інстанції в частині призначення покарання шляхом застосування положень ст.75 КК України та звільнення від покарання з випробуванням, а також вирішення цивільного позову в частині стягнення моральної шкоди на користь потерпілої.

Вирішуючи питання про те яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому ОСОБА_9 суд першої інстанції врахував суспільну небезпеку та характер вчиненого ним кримінального правопорушення, який згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, відсутність обставин, які обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України.

Водночас районний суд в оскаржуваному вироку зазначив як на обставину, визначену ст.66 КК України, що пом`якшує покарання обвинуваченого каяття та сприяння розкриттю злочину.

З урахуванням викладених у вироку та встановлених під час розгляду районним судом обставин, апеляційний суд вважає, що такою обставиною є не каяття, а фактично визнання обвинуваченим своєї вини та сприяння ним органу досудового розслідування у розслідуванні злочину.

При цьому апеляційний суд погоджується з висновком суду про відсутність існування такої обставини як щирого каяття, оскільки як встановлено районним судом, вчиняти дії, які могли вказувати на існування цієї обставини, в тому числі і часткового відшкодування шкоди, обвинувачений розпочав лише за сплином часу, а саме під час судового розгляду в районному суді. Така поведінка обвинуваченого, на думку апеляційного суду не може свідчити на підтвердження цієї обставини, в тому числі і з урахуванням отриманих в апеляційному суді пояснень потерпілої щодо нездійснення на її думку дій, які вказували на щире каяття обвинуваченого. Інших дій, які свідчили про наявність такої пом`якшуючої покарання обвинуваченого обставини матеріали провадження не містять.

Апеляційний суд вважає вірними посилання суду першої інстанції на позитивну характеристику обвинуваченого за місцем мешкання, його вік, стан здоров`я та відсутність у нього судимостей.

Надаючи правову оцінку доводам апеляційної скарги захисника, апеляційний суд приймає до уваги наявність у обвинуваченого ряду захворювань та встановлення йому групи інвалідності, що безпосередньо пов`язано з наслідками зазначеної дорожньо-транспортної події, яка як встановлено оскаржуваним вироком сталася саме за вини самого обвинуваченого.

Встановлені у судовому засіданні апеляційного суду усі у сукупності обставини та дані про особу обвинуваченого не є такими, які суттєво пом`якшують призначене обвинуваченому покарання та вказують на необхідність зміни вироку.

При цьому, апеляційний суд зважає на відсутність медичних даних про неможливість утримання обвинуваченого в місцях позбавлення волі за станом здоров`я, що свідчить про можливість призначення йому покарання, пов`язаного з утриманням в місцях позбавлення волі.

Водночас апеляційний суд враховує пояснення потерпілої ОСОБА_7 , яка категорично заперечила проти пом`якшення призначеного обвинуваченому покарання, вказавши на його поведінку, яка жодним чином не вказувала на здійснення ним дій, пов`язаних з щирим каяттям та відшкодуванням як особисто обвинуваченим так і його родиною спричинених злочином збитків, принесення вибачень потерпілим після скоєння злочину та вчинення дій, направлених на надання допомоги як під час поховання її чоловіка, так і в подальшому.

Крім того апеляційним судом враховано пояснення потерпілої щодо сплати їй грошових коштів у сумі 17000 гривень, які на думку потерпілої є незначними коштами з урахуванням наслідків скоєного обвинуваченим злочину та понесених нею витрат та які на її думку були пов`язані саме з можливістю уникнення призначення останньому реального покарання.

Надаючи оцінку заявленим стороною захисту доводам апеляційної скарги щодо можливості призначення обвинуваченому покарання з випробуванням, апеляційний суд враховує суспільну небезпеку та характер вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення та його наслідки.

При цьому, незважаючи на скоєння обвинуваченим злочину з необережності однак яке відноситься до категорії тяжких злочинів, враховуючи обставини скоєного злочину, внаслідок яких настала смерть потерпілого ОСОБА_14 , які є непоправними і не можуть бути компенсовані відшкодуванням шкоди у матеріальному виразі, з урахуванням наведених вище обставин, характеру вчиненого обвинуваченим правопорушення, його суспільну небезпеку, апеляційний суд приходить до висновку про те, що призначене обвинуваченому покарання є справедливим та співмірним характеру вчинених ним дій, їх небезпечності та даним про особу обвинуваченого і є достатнім та належним для досягнення мети покарання.

Жодних підстав для призначення покарання з застосуванням положень ст. 75 КК України та звільнення обвинуваченого від покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку, колегія суддів не вбачає.

Доводи захисника про неспіврозмірний заявлений розмір моральної шкоди, який визначений судом першої інстанції, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції враховав вимоги розумності, справедливості та прийняв до уваги завдані ушкодження здоров`ю потерпілій, душевні страждання внаслідок втрати чоловіка, який фактично був утримувачем її родини та обґрунтовано частково задовольнив цивільний позов потерпілої у цій частині та зобов`язав стягнути з обвинуваченого на користь потерпілої компенсацію у розмірі 5000000 гривень.

Інших доводів, які б не були враховані судом першої інстанції, апеляційному суду представлено не було.

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, в зв`язку з чим вважає оскаржений вирок законним, обґрунтованим та мотивованим і вважає за необхідне залишити його без змін.

Керуючись ст. ст. 376, 403, 404, 405, 407, 408, 409, 413, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Прийняти відмову обвинуваченого ОСОБА_9 від апеляційної скарги захисника ОСОБА_11 .

Провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_11 на вирок Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09.01.2020 року, - закрити.

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_10 , - залишити без задоволення.

Вирок Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09.01.2020 року, яким ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ч. 2 ст.286 КК України та призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі, з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 2 роки, - залишити без змін.

В зв`язку з набранням вироку законної сили обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 взяти під варту в залі суду.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк, з моменту отримання її копії.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4