Рішення

від 13.08.2020 по справі 280/872/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 серпня 2020 року Справа № 280/872/20 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікова Н.В., розглянувши у порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовом Селянського (фермерського) господарства "Монастирський Олександр Іванович" (70033, Запорізька область, Вільнянський район, с. Петрівське, вул. Миру, 42)

до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (69032, м.Запоріжжя, вул. Північне шосе, 25)

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Селянське (фермерське) господарство "Монастирський Олександр Іванович" (надалі - позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 11.01.2020.

В обґрунтування позову та заперечень на відзив (вх.№18510 від 21.04.2020) позивач зазначає, що відповідачем проводилось інспекційне відвідування позивача за результатами якого складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної) особи, яка використовує найману працю № ЗП 3565/574/АВ від 14.11.2019 року. У розділі III акту зазначено про виявлення порушень вимог ч. 3 ст. 21, ч. 1 та 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП). Зважаючи на виявлені в ході перевірки порушення, відповідачем винесено Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗП 3565/574/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 11.01.2020 року в розмірі 125190,00 грн. Однак, позивач не погоджується із результатами перевірки, вказує, що між СФГ та ОСОБА_1 було укладено цивільно-правовий договір, відповідно до якого остання надавала послуги щодо ведення бухгалтерської звітності і мала інше постійне місце роботи. Фактично, послуги ОСОБА_1 зводяться до підготовки бухгалтерських звітів, які вона готує у вільний за своїм вибором час. Також до бюджету з винагороди вказаної особи здійснюються відповідні відрахування та внески. З огляду на викладене вважає, що прийняте рішення є не законним, не обґрунтованим та не відповідає вимогам закону. Тому просить позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позов не визнає з підстав, викладених у відзиві (вх. №15542 від 02.04.2020). В обґрунтування заперечень посилався на те, що Головне управління Держпраці у Запорізькій області, діяло на підставі та у межах повноважень у спосіб, що прямо передбачений чинним законодавством України. В ході інспекційного відвідування позивача, за результатами якого складено Акт № ЗП 3565/574/АВ від 14.11.2019 року, яким встановлено порушення ч. 3 ст. 21, ч. 1 та 3 ст. 24 КЗпП України. Зважаючи на виявлені в ході перевірки порушення, відповідачем винесено Постанову про накладення штрафу №ЗП 3565/574/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 11.01.2020 року в розмірі 125190,00 грн. З огляду на викладене вважає, що прийняте рішення є законними, обґрунтованими та відповідає вимогам закону. Тому просить у позові відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 12.02.2020 позовна заява залишена без руху.

Ухвалою судді від 10.03.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

В період з 11.11.2019 по 14.11.2019 року на підставі наказу №2014 від 07.11.2019 ГУ Держпраці у Запорізькій області було здійснено захід державного нагляду (контролю) інспекційного відвідування Селянського (фермерського) господарства "Монастирський Олександр Іванович" з питань додержання законодавства про працю (а.с.5-7, 38).

За результатами інспекційного відвідування уповноваженими особами відповідача 14.11.2019 року складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ЗП3565/574/АВ від 14.11.2019, згідно з Розділом ІІІ якого виявлені зокрема наступне порушення: ч.3 ст. 21, ч. 1 та 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, ч. 4 ст. 8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.8.2, 8.2.1 Статуту ФГ Монастирський О.І. .

14.11.2019 позивачем винесено Припис про усунення виявлених порушень №ЗП/3565/574/АВ/П, яким зобов`язано усунути виявлені в ході інспекційного відвідування порушення.

У зв`язку з виявленими порушеннями, відповідачем 11.01.2020 року винесено Постанову про накладення штрафу №ЗП 3565/574/АВ/П/ПТ/ТД-ФС в розмірі 125190,00 грн.

Вважаючи протиправною винесену відповідачем Постанову про накладення штрафу, позивач звернувся до суду із позовом про її скасування.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч. 2 ст. 2 КАС України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 05.04.2007 № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон України №877-V) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

У відповідності до ч. 5 ст. 2 Закону України №877-V зазначені у частині четвертій цієї статті органи (в тому числі, органи державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення), що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до п. 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Згідно з п.27 Порядку №295, у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

У відповідності до ч. 1 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи аналіз наведених норм права, суд зазначає, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства.

Загальне визначення цивільно-правового договору подається у статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України): договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відтак, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Цивільно-правові договори застосовуються, як правило, для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення цієї мети договір вважається виконаним і дія його припиняється. Тобто, він застосовується для реалізації визначених, найчастіше разових робіт.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Згідно приписів ч.1 ст. 850 ЦК України замовник зобов`язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду. На виконання зазначених Приписів, замовник передбачив відсутність підпорядкованості правилам внутрішнього трудового розпорядку, та поклав обов`язок організації процесу виконання робіт з використанням власних засобів на виконавця, таким чином надавши йому можливість вільно обирати зручний для роботи час.

Судом з матеріалів справи встановлено, що 03.01.2017 укладено цивільно-правовий договір між СФГ "Монастирський Олександр Іванович" (далі - замовник) та ОСОБА_1 (далі - виконавець), яка бере на себе зобов`язання виконати роботу (надати послуги) ведення бухгалтерської звітності. Згідно п.6.1 договору встановлено строк дії договору з 01.01.2017 по 31.12.2017, який було продовжено на один рік (2018).

03.01.2019 між вказаними сторонами укладено наступний цивільно-правовий договір аналогічного змісту. Згідно п.6.1 договору встановлено строк дії договору з 01.01.2019 по 31.12.2019, який було продовжено на один 2020 рік.

Основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання, трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт (Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 08.05.2018 №127/21595/16-ц).

Натомість, укладені та виконані сторонами цивільно-правові договори не передбачають підпорядкування виконавця внутрішньому трудовому розпорядку; укладені договори не містять обов`язку виконавців бути присутніми на підприємстві у визначені робочі години, регламентації процесу праці, часу та тривалості робочого часу.

В матеріалах справи міститься копія цивільно-правового договору, укладеного між СФГ "Монастирський Олександр Іванович" та ОСОБА_1 , а також копія трудової книжки останньої серії № НОМЕР_1 (а.с. 80) та довідка від 11.11.2019 №1172, видана Комунальним некомерційним підприємством Вільнянський центр первинної медико-санітарної допомоги Вільнянської районної ради, яка свідчить про те, що ОСОБА_1 працює на 0,5 ставки молодшою медичною сестрою ФП с.Любимівка за основним місцем роботи з 01.01.2013 (а.с. 79).

Перевіривши матеріали справи, суд погоджується із позивачем, що подання бухгалтерської звітності не є такою роботою, що необхідна на постійній основі господарству. ОСОБА_1 за цивільно-правовим договором самостійно організовувала свою роботу для подання бухгалтерської звітності господарства. За фактом виконання послуг за договором, сторонами договору підписувалися Акти здавання-приймання виконаної роботи, в якому відображалась сума винагороди за виконану роботу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору.

Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В свою чергу, відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, наявність обставин, що вказують на відсутність спрямування правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, є лише підставою розгляду питання компетентним судом для визнання правочину недійсним (тобто вказує на оспорюваність правочину).

У той же час, згідно зі ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Судом взято до уваги, що укладені позивачем договори із громадянами ОСОБА_1 у встановленому порядку недійсними - не визнані.

Крім того, суд враховує, що Постановою Вільнянського районного суду Запорізької області від 10.01.2020 по справі № 314/5366/19 (3/314/64/2020) закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 41 КУпАП стосовно СФГ "Монастирський Олександр Іванович" на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В постанові Вільнянського районного суду Запорізької області від 10.01.2020 по справі № 314/5366/19 (3/314/64/2020) встановлено, що СФГ "Монастирський Олександр Іванович" та ОСОБА_1 склалися цивільно-правові відносини, які за своєю правовою природою виключають можливість існування трудових, а відтак порушення, яке полягало у допущенні останньої до виконання обов`язків без оформлення трудових відносин не знайшло свого підтвердження.

Отже, судом встановлено, що СФГ "Монастирський Олександр Іванович" не порушено вимог законодавства про працю та про охорону праці, цивільно-правові договори укладені з дотриманням норм Цивільного кодексу України та не суперечать чинному законодавству України.

У відповідності до ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Аналізуючи докази по справі з точки зору їх допустимості, об`єктивності та достатності, судом не встановлено протиправної поведінки, у зв`язку з чим провадження по справі підлягає закриттю за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Сукупність вищенаведених встановлених обставин справи дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

З урахуванням приписів ч. 2 ст. 2 КАС України, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що постанова №ЗП 3565/574/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 11.01.2020 винесена уповноваженими посадовими особами ГУ Держпраці у Запорізькій області не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, не пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), не з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, а отже є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Селянського (фермерського) господарства "Монастирський Олександр Іванович" до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Запорізької області про накладення штрафу №ЗП 3565/574/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 11 січня 2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Запорізькій області (69032, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд.25, код ЄДРПОУ 39833546) на користь Селянського (фермерського) господарства "Монастирський Олександр Іванович" (70033, Запорізька область, Вільнянський район, с. Петрівське, вул. Миру, 42, ЄДРПОУ 22159347) судовий збір у розмірі 1877,90 грн. (одна тисяча вісімсот сімдесят сім гривень 90 коп.).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Н.В.Стрельнікова