Постанова

від 13.01.2021 по справі 280/872/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 січня 2021 року м. Дніпросправа № 280/872/20

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держпраці у Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2020 р. у справі № 280/872/20 (м. Запоріжжя, суддя першої інстанції Стрельнікова Н.В.)

за позовом Селянського (фермерського) господарства Монастирський Олександр Іванович

до Головного управління Держпраці у Запорізькій області

про визнання протиправною та скасування постанови, -

встановив:

07 лютого 2020 року Селянське (фермерське) господарство Монастирський Олександр Іванович звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Запорізькій області, в якому просило суд визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 11.01.2020 р.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2020 р. у справі № 280/872/20 позовні вимоги задоволені.

Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Запорізької області про накладення штрафу №ЗП 3565/574/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 11 січня 2020 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Держпраці у Запорізькій оскаржило його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що керівництвом Головного управління було прийнято рішення про необхідність проведення інспекційного відвідування з питань неоформлених трудових відносин та 07.11.2019р. видано наказ № 2014 про проведення інспекційного відвідування СФГ Монастирський О.І. . На підставі наказу оформлено направлення від 07.11.2019р. № 1162 на здійснення державного нагляду у формі інспекційного відвідування. За результатами інспекційного відвідування СФГ Монастирський О.І. складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 14.11.2019 р. №ЗП3565/574/АВ. Згідно з Актом ОСОБА_1 допущена до виконання роботи бухгалтера СФГ Монастирський О.І. на підставі цивільно-правових договорів замість трудових договорів (контрактів), що не відповідає вимогам ч.3 ст.21, ч.1,3 ст.24 КЗпП України, ст.27 Закону України Про фермерське господарство , ч. 4 ст.8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ; п.8.2, 8.2.1 Статуту СФГ Монастирський О.І. . Крім того, виконавець ОСОБА_1 ознайомлена під розписку в журналах роботодавця реєстрації вступного інструктажу, з питань пожежної безпеки та охорони праці, що відповідає процесу трудових відносин. У зв`язку з вищевказаними порушеннями винесено Припис про усунення виявлених порушень від 14.11.2019р. № ЗП 3565/574/АВ/П. Станом на 10.12.2019р. припис виконано повністю. 29.11.2019 р. СФГ Монастирський О.І. укладено трудовий договір про роботу за сумісництвом з ОСОБА_1 . Виконання позивачем вимог припису підтверджує факт визнання порушень трудового законодавства, відображеного в акті перевірки. Вимоги припису направлені на подальше недопущення порушень законодавства. Посилається на постанови Верховного Суду. Зауважує, що відповідно до постанови Вільнянського районного суду Запорізької області від 10.01.2020р. № 314/5366/19 провадження про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_2 за ч.3 ст.41 КУпАП закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Проте, звільнення від адміністративної відповідальності не означає звільнення від фінансової санкції суб`єкта господарювання. Просить оскаржуване рішення скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що Мінпраці та соціальної політики України надало роз`яснення від 11.03.2002 р. № 06/2-4/453 та від 26.12.2003р. № 067/1-4/2008, де чітко зазначило, що основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою укладання договору підряду є отримання певного матеріального результату. Тобто, за цивільно-правовим договором процес праці не регламентується: працівник не зараховується до штату, не видається наказ про прийняття на роботу. У постанові від 10.01.2020р. по справі № 314/5366/19 суд прийшов висновку, що між СФГ Монастирський О.І. та особами склалися цивільно-правові відносини, які за своєю правовою природою виключають можливість трудових, а відтак порушення про допущення особи до виконання обов`язків без оформлення трудових відносин не знайшло свого підтвердження. Посилається на постанови Верховного Суду. Зауважує, що твердження відповідача є безпідставними і надуманими, власною думкою. ОСОБА_1 не підпорядковувалась правилам трудового розпорядку господарства, вона організовувала свою роботу і виконувала на власний ризик, не зараховувалася до штату господарства. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2020 р. у справі № 280/872/20 без змін.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в період з 11.11.2019 р. по 14.11.2019 р. на підставі наказу №2014 від 07.11.2019 р. ГУ Держпраці у Запорізькій області було здійснено захід державного нагляду (контролю) інспекційного відвідування Селянського (фермерського) господарства «Монастирський О.І.» з питань додержання законодавства про працю (а.с.38).

За результатами інспекційного відвідування уповноваженими особами відповідача 14.11.2019 року складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ЗП3565/574/АВ від 14.11.2019р., згідно з Розділом ІІІ якого виявлені зокрема наступне порушення: ч.3 ст. 21, ч. 1 та 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, ч. 4 ст. 8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.8.2, 8.2.1 Статуту ФГ Монастирський О.І. (а.с.19-20).

14.11.2019 р. позивачем винесено Припис про усунення виявлених порушень №ЗП/3565/574/АВ/П, яким зобов`язано усунути виявлені в ході інспекційного відвідування порушення (а.с.83-84).

У зв`язку з виявленими порушеннями, відповідачем 11.01.2020 року винесено Постанову про накладення штрафу №ЗП 3565/574/АВ/П/ПТ/ТД-ФС в розмірі 125190,00 грн.(а.с.17)

03.01.2017 р. укладено цивільно-правовий договір між СФГ Монастирський Олександр Іванович (замовник) та ОСОБА_1 (виконавець), яка бере на себе зобов`язання виконати роботу (надати послуги) ведення бухгалтерської звітності. Встановлено строк дії договору з 01.01.2017р. по 31.12.2017р., який було продовжено на один рік (2018). Надано акти здавання-приймання виконаної роботи до вказаного договору, зведені відомості сум для зарахування на картрахунки та відомості нарахування та виплати заробітної плати (а.с.43-61).

03.01.2019р. між вказаними сторонами укладено наступний цивільно-правовий договір аналогічного змісту. Встановлено строк дії договору з 01.01.2019 р. по 31.12.2019р., який було продовжено на один 2020 рік. Надано акти здавання-приймання виконаної роботи до вказаного договору, зведені відомості сум для зарахування на картрахунки та відомості нарахування та виплати заробітної плати (а.с.62-73).

Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 та довідки від 11.11.2019 р. №1172, виданої Комунальним некомерційним підприємством Вільнянський центр первинної медико-санітарної допомоги Вільнянської районної ради, ОСОБА_1 працює на 0,5 ставки молодшою медичною сестрою ФП с.Любимівка за основним місцем роботи з 01.01.2013 р. (а.с.79, 80).

Крім того, постановою Вільнянського районного суду Запорізької області від 10.01.2020р. по справі № 314/5366/19 (3/314/64/2020) закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 41 КУпАП стосовно СФГ Монастирський О.І. на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. В указаному рішенні судом зазначено, що між СФГ Монастирський О.І. та ОСОБА_1 склалися цивільно-правові відносини, які за своєю правовою природою виключають можливість існування трудових відносин, а відтак порушення, яке полягало у допущенні останньої до виконання обов`язків без оформлення трудових відносин не знайшло свого підтвердження.

Правомірність прийняття постанови Головним управлінням Держпраці у Запорізької області про накладення штрафу від 11 січня 2020 року №ЗП 3565/574/АВ/П/ПТ/ТД-ФС є предметом спору в цій справі.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання, трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Отже, задовольняючи позов, суд виходив із суті правовідносин, що склалися між СФГ «Монастирський Олександр Іванович» та ОСОБА_1 .

При вирішенні спору колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Частиною 1 ст. 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

Згідно ч. 1 ст. 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Частиною 3 ст. 24 КЗпП України передбачено, що допущення до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, заборонено.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (стаття 23 КЗпП України).

Отже, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

Ознаками трудового договору є те, що праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

Зокрема, відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами (КЗпП України та інших актів трудового законодавства), що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається в договорі, а те, що ним не врегульоване - чинним законодавством України.

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Водночас, законодавством України передбачена інша форма оформлення відносин у сфері використання праці найманих осіб, зокрема - укладення договору цивільно-правового характеру.

У ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) надано визначення загального поняття цивільно-правового договору. Відповідно, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку. Наказ (розпорядження) про прийом на роботу не видається.

Сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами ст. 208 ЦК України. Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1 ст. 843 ЦК України).

Судом першої інстанції вірно встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 03.01.2019 р. укладено цивільно-правовий договір між СФГ Монастирський О.І. (замовник) та ОСОБА_1 (виконавець). Відповідно до п. 1.1 договору встановлено строк дії договору з 01.01.2019 р. по 31.12.2019 р., який продовжено на один рік. Договір та акти здавання-приймання виконаної роботи до вказаного договору, долучені до матеріалів справи, підписані особисто ОСОБА_1 , також долучені зведені відомості сум для зарахування на картрахунки та відомості нарахування та виплати заробітної плати.

Відповідно до п.1.1 предметом вказаного договору було надання послуг ведення бухгалтерської звітності. Виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підпадає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та втратами, зумовленими народженням та похованням. При цьому, сам характер наданих ОСОБА_1 робіт ведення бухгалтерської звітності передбачає періодичний характер їх виконання.

Твердження відповідача про постійний характер процесу роботи ОСОБА_1 не підтверджено належними доказами. При цьому, відповідачем не спростовано обставин, що ОСОБА_1 не підпорядковувалася правилам внутрішнього трудового розпорядку, період виконання роботи взагалі не охоплювався поняттям робочий час, працювала на 0,5 ставки молодшою медичною сестрою ФП с. Любимівка за основним місцем роботи з 01.01.2013 року.

Отже, послуги, визначені в договорі, мають тимчасовий, а не триваючий характер. У договорі відсутня будь-яка регламентація трудової діяльності, визначення робочого часу та часу відпочинку виконавця, його обов`язку дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку тощо. Навпаки договір містить вказівку, що виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підпадає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та втратами, зумовленими народженням та похованням, що прямо суперечить самому поняттю трудового договору, трудових відносин.

Оплата за надані послуги передбачена саме по факту наданих визначених послуг за актами виконаних робіт, а не за сам процес виконання трудових обов`язків. Підставою для складення вказаних актів виконаних робіт є фактичні обсяги виконаних робіт (наданих послуг), підтверджені замовником.

Відтак, метою укладення цивільно-правової угоди з боку позивача було саме отримання послуг з бухгалтерської звітності.

Доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі, що вина позивача підтверджується його діями щодо усунення виявлених під час перевірки порушень, оскільки на виконання припису Головного управління Держпраці у Запорізькій області ним укладено трудовий договір про роботу за сумісництвом з ОСОБА_1 , колегія суддів відхиляє, оскільки вказані дії позивача не можуть свідчити про наявність зазначених у акті перевірки порушень.

Колегія суддів зауважує, що посилання відповідачав апеляційній скарзі на постанови Верховного Суду помилкове, оскільки в них розглядаються інші спірні правовідносини, постанови прийняті за іншими фактичними обставинами.

Факт ознайомлення під розписку в журналах роботодавця реєстрації вступного інструктажу, з питань пожежної безпеки та охорони праці, не можуть бути підтвердженням чи спростуванням характеру відносин між СФГ Монастирський О.І. та ОСОБА_1 а свідчать більшою мірою про виконання позивачем вимог чинного законодавства щодо пожежної безпеки та охорони праці.

Колегія суддів зауважує, що посилання відповідача, що судом першої інстанції не з`ясовано чим відрізняється робота ОСОБА_1 , виконувана відповідно до цивільно-правового договору від, роботи, яка нею виконувалася після зарахування до штату СФГ Монастирський О.І. безпідставні. Відповідно до наданих документів, а саме трудовий договір про роботу за сумісництвом СФГ Монастирський О.І. з ОСОБА_1 від 29.11.2019 р. та цивільно-правовий договір від 03.01.2019 р. між СФГ Монастирський О.І. (замовник) та ОСОБА_1 (виконавець), щодо виконання роботи (надання послуг) ведення бухгалтерської звітності, робота ОСОБА_1 повністю відрізняється між собою саме по питанням організації робочого процесу.

Колегія суддів погоджується з відповідачем, що звільнення від адміністративної відповідальності не означає звільнення від фінансової санкції суб`єкта господарювання, проте не в тому випадку, коли підстави для застосування фінансової санкції відсутні.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

За таких обставин інші доводи апеляційної скарги не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення.

Проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції, правового значення не мають та не спростовують висновків суду першої інстанції, яким при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки щодо встановлених обставин і правові наслідки є вірними, тому немає підстав для його скасування.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329, КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2020 р. у справі № 280/872/20 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.М. Панченко

суддя В.Є. Чередниченко

суддя С.М. Іванов