Рішення

від 13.08.2020 по справі 280/3180/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 серпня 2020 року Справа № 280/3180/20 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С. розглянув адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Мотор СТР (69068, м. Запоріжжя, вул. Деповська, буд. 79, прим. 145; код ЄДРПОУ 35215905) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166; код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

14.05.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю Мотор СТР (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13 грудня 2019 року № 0004530501, №0004540501.

Ухвалою суду від 18.05.2020 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі №280/3180/20. Призначено підготовче судове засідання на 17.06.2020.

Ухвалою суду від 17.06.2020 у справі №280/3180/20 підготовче засідання відкладено та призначено на 04.08.2020.

Ухвалою суду від 04 серпня 2020 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті на той же день.

Представник позивача просив справу розглянути в порядку письмового провадження, просив задовольнити позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві. Зокрема зазначив, що позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки контролюючого органу щодо порушень позивачем норм податкового законодавства під час взаємовідносин з ТОВ ІНВЕСТІМ , ТОВ МЕХАГРОДІМ та ТОВ ЛАУРІСПЛЮС ґрунтуються лише на припущеннях, зміст акту перевірки і порушення правових норм, про які зазначаються в них не знаходять підтвердження з даними податкового обліку та первинними документами позивача. Крім того, є фактичне отримання товарів позивачем та оплата за них, використання товарів у господарській діяльності позивача, і таким чином, відповідач не мав правових підстав приймати податкові повідомлення-рішення від 13.12.2019 №0004530501, №0004540501. З огляду на таке, вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що позивач в період з 01.01.2016 по 30.06.2019 отримував матеріали, які використовувались при наданні послуг з прибирання від ТОВ ІНВЕСТІМ , ТОВ МЕХАГРОДІМ та ТОВ ЛАУРІСПЛЮС , які фактично не могли їх реалізовувати та є товарами невідомого походження. Зазначає, що документи складено всупереч вимогам діючого законодавства, вони не підтверджують реальність здійснення господарських операцій на адресу позивача, та не спричинили реального настання юридичних наслідків. Вважає, що прийнявши оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих повноважень, просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Судом з матеріалів справи встановлено, що в період з 11 жовтня 2019 року по 11 листопада 2019 року співробітниками Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ ДПС, податковий орган) проведено документальну планову виїзну перевірку TOB МОТОР СТР (код ЄДРПОУ 35215905) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2016 по 31.06.2019 та з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з 01.01.2011 по 30.06.2019. За результатами перевірки складений акт від 28.11.2019 №117/08-01-05-01/35215905, який містить висновки про наступні порушення:

- п.44.1, п.44.2 ст.44 р.ІІ, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 р.ІІІ Податкового кодексу України (далі - ПК України) за підсумками чого встановлено заниження податку на прибуток підприємства на загальну суму 151 555 грн., у тому числі: І квартал 2017 рік - 18 356,00 грн.; півріччя 2017 року - 44 096,00 грн.; ІІІ квартали 2017 року - 79 423,00 грн.; 2017 рік - 93 165,00 грн.; І квартал 2018 рік - 19 732,00 грн.; півріччя 2018року - 32 659,00 грн.; ІІІ квартали 2018 року - 42 766,00 грн.; 2018 рік - 58 390,00 грн.;

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України та наказу Міністерства фінансів України від 23.09.2014 №966 Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.10.2014 за №1267/26044, в результаті чого підприємством ТОВ МОТОР СТР занижено податок на додану вартість по ряжку 18.1 декларації на загальну суму 168 394 грн., а саме: січень 2017 року - 9 640,00 грн.; березень 2017 року - 10 756,00 грн.; квітень 2017 року - 15 060,00 грн.; травень 2017 року - 13 540,00 грн.; липень 2017 року - 9 120,00 грн.; серпень 2017 року - 14 864,00 грн.; вересень 2017 року - 15 268,00 грн.; жовтень 2017 року - 15 268,00 грн.; лютий 2018 року - 21 924,00 грн.; травень 2018 року - 14 364,00 грн.; серпень 2018 року - 11 230,00 грн.; жовтень 2018 року - 17 360,00 грн.;

- абз. а пп.176.2 ст.176 ПК України, п.1.2, п.3.2, п.3.3, п.3.4, п.3.5 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4 Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма №1-ДФ) за 1-4 кв.2016 р., 1-4 кв. 2017 р., 1-4 кв. 2018 р., 1-2 кв. 2019 р., а саме подання з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, що призвели до зміни платника податку;

- пп.168.1.1, пп.168.1.2 п.168.1. ст..168 ПК України, несвоєчасна сплата до бюджету податку на доходи фізичних осіб при нарахуванні (виплаті) доходів у вигляді заробітної плати у період з 01.01.2016 по 30.06.2019.

На підставі акту перевірки ГУ ДПС винесено податкові повідомлення-рішення від 13.12.2019: №0004530501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі: податкове зобов`язання - 151 555,00 грн. та штрафні санкції - 37 888,75 грн.; №0004540501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі: податкове зобов`язання - 168 394,00 грн. та штрафні санкції - 84 197,00 грн.; від 19.12.2019: №0005043306, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції, у зв`язку із чим збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, на загальну суму 3 117,64 грн.; №0005053306, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб у сумі 510,00 грн.

Позивачем податкові повідомлення-рішення від 13.12.2019 №0004530501, №0004540501 було оскаржено в адміністративному порядку.

За результатом розгляду скарги позивача рішенням ДПС України про результат розгляду скарги №9905/6/99-00-08-05-01-06 від 18.04.2020 податкові повідомлення рішення залишено без змін, а скарга - без задоволення.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 1 розділу І ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Також, пунктом 201.1 ст.201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін..

Відповідно до положень п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є:

134.1.1. прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу (в первинній редакції).

134.1.1. прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу (в редакції Закону № 1797-VIII від 21.12.2016).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно з п. 135.1 ст.135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документ.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають фактично відбутись, вони повинні підтверджуватись належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, а також такі операції мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що у перевіряємий період позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ ІНВЕСТІМ (код ЄДРПОУ 41018449), ТОВ МЕХАГРОДІМ (код ЄДРПОУ 40330371) та ТОВ ЛАУРІСПЛЮС (код ЄДРПОУ 41072108).

Між позивачем (Покупець) та ТОВ ІНВЕСТІМ (Постачальник) укладено Договір №2404 від 24.01.2017, предметом якого є постачання засобів побутової хімії, миючих засобів, господарського інвентарю, полотно неткане, спецодягу.

На підтвердження виконання умов вищевказаного договору до матеріалів справи надано видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, податкову накладну, платіжне доручення.

Між позивачем (Покупець) та ТОВ МЕХАГРОДІМ (Постачальник) укладено Договір №0103 від 01.03.2017, предметом якого є постачання засобів побутової хімії, миючих засобів, господарського інвентарю, полотно неткане, спецодягу.

На підтвердження виконання умов вищевказаного договору до матеріалів справи надано видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення.

Між позивачем (Покупець) та ТОВ ЛАУРІСПЛЮС (Постачальник) укладено Договір №0202 від 01.02.2018, предметом якого є постачання засобів побутової хімії, миючих засобів, господарського інвентарю, полотно неткане, спецодягу.

На підтвердження виконання умов вищевказаного договору до матеріалів справи надано видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення.

Використання позивачем матеріалів та побутової хімії, які ідентичні придбаним у ТОВ ІНВЕСТІМ , ТОВ МЕХАГРОДІМ та ТОВ ЛАУРІСПЛЮС , при здійсненні господарської діяльності, що підтверджується актами списання та матеріальними звітами працівників позивача, які використовують зазначені засоби при наданні послуг прибирання АТ МОТОР СІЧ за договором про надання послуг №13426/14-Д (УК) від 01.12.2014.

Досліджені судом документи не містять недоліків у формуванні, а також жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів відповідачем не надано, а судом не виявлено.

Тож, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, суд дійшов висновку, що в результаті господарських операцій з вищевказаними контрагентами у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов`язань та у власному капіталі.

Зазначені обставини вказують на наявність у позивача ділової мети, визначення якої наведено у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, як причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Разом з тим, контролюючим органом висновок про нереальність вказаних господарських операцій зроблено на підставі доводів про те, що операції з контрагентами позивача неможливо підтвердити стосовно врахування наявності трудових ресурсів, основних фондів, які необхідні для здійснення такої діяльності. Вказані висновки контролюючий орган здійснив на підставі інформації з бази даних ІС "Співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту на рівні ДПС України" та "Єдиний реєстр податкових накладних".

Слід зазначити, що така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Вказана позиція також підтримується Верховним Судом у постанові від 27.03.2018 у справі № 816/809/17. Також, Верховний Суд у постанові від 27.02.2018 по справі №811/2154/13-а вказав на те, що будь-яке автоматизоване співставлення, чи данні отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального Закону, оскільки автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись належними.

Натомість, суд звертає увагу на те, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Виходячи з вимог Податкового кодексу України, підтвердженням факту здійснення господарської операції є відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та підставою для нарахування податкового кредиту і податкового зобов`язання з податку на додану вартість є податкова накладна. Тож, на реальність господарських операцій жодним чином не впливає наявність у контрагентів платника податку виробничих, трудових та інших ресурсів, оскільки останній має право їх залучати на підставі цивільно-правових угод.

Вказана позиція підтверджена Верховним Судом 16.01.2018 під час розгляду справ № 820/4648/13-а, № 826/1398/14, № 2а-3404/12/1370, 18.01.2018 у справі № 2а-13944/12/2670, 08.05.2018 у справі № 815/3526/17, 08.05.2018 у справі №814/937/15.

Суд також зауважує, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин.

Вказані правові позиції викладені у постановах Верховного суду від 12.06.2018 у справі №826/11879/13-а, від 08.05.2018 у справі №815/3526/17 та від 23.05.2018 у справі №804/2551/13-а.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції" ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов`язковим для правозастосування органами правосуддя.

У п. 38 рішення Європейського суду з прав людини від 9 січня 2007 року у справі Інтерсплав проти України (заява №803/02, INTERSPLAV проти України) зазначено, що на думку суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Щодо посилань податкового органу на наявність кримінальних проваджень необхідно зауважити наступне. Так, в акті перевірки зазначено, що:

- по ТОВ ІНВЕСТІМ наявне кримінальне провадження №320160800000000105 від 30.09.2016 за фактами фіктивного підприємництва, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.205, ч.5 ст.27, ч.3 ст.212 КК України;

- по ТОВ МЕХАГРОДІМ наявне кримінальне провадження №42017081020000040 від 07.04.2017, №62019100000000146 від 11.02.2019, №42018100000000459 від 14.05.2018 за фактами фіктивного підприємництва, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.212, ч.3 с.191, ч.2 ст.212, ч.2 ст.205 КК України;

- по ТОВ ЛАУРІСПЛЮС наявне кримінальне провадження №32019080000000022 від 30.05.2019 за фактами фіктивного підприємництва, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених.2 ст.27, ч.1 ст.205 КК України.

Надаючи оцінку вказаним обставинам, суд виходить з того, що результати оперативно-розшукових заходів в рамках кримінальної справи є відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належною процесуальною формою.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою

Суд зазначає, що преюдиційне значення при розгляді справи для суду має саме вирок у кримінальній справі, проте, до матеріалів справи не надано належних доказів на підтвердження існування вироків судів стосовно посадових осіб позивача або його контрагентів. Відтак, посилання податкового органу на відкриті кримінальні провадження щодо контрагентів позивача, а тим більше без наявного судового рішення, яке набрало законної сили, виключає вину платника податків, і його відповідальність. Зазначене відповідає позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 28.08.2019 у справі №805/5040/15.

Крім того, як зазначив Верховний Суд у постанові по справі №822/2198/17 від 12.06.2018, що наявність кримінальних проваджень стосовно контрагентів Товариства не є підставою для визнання операцій нереальними. Якщо контролюючий орган посилається на відкрите кримінальне провадження як на доказ, то він повинен надати підтвердження причетності Товариства до злочинів, щодо яких здійснюються кримінальні провадження.

Також відповідачем не надано будь-яких доказів притягнення посадових осіб ТОВ ІНВЕСТІМ , ТОВ МЕХАГРОДІМ та ТОВ ЛАУРІСПЛЮС до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, які б могли свідчити що їх діяльність пов`язана із наданням неправомірної податкової вигоди третім особам, у тому числі і позивачу.

Судом встановлено, що на дату здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій безпосередні контрагенти позивача були зареєстровані уповноваженими органами як суб`єкти господарювання, взяті податковими органами на облік як платники податків, в тому числі ПДВ, а також в ЄДР відсутні записи про відсутність підприємств за місцем реєстрації.

З огляду на викладене, доводи податкового органу про нереальність господарських взаємовідносин позивача з вищевказаними контрагентами не відповідають фактичним обставинам та спростовуються наданими до матеріалів справи документами.

Більш того, відповідачем ані в акті перевірки, ані в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність вказаних правочинів позивача нормам цивільного законодавства.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч цим вимогам КАС України відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу по справі у розмірі 10000,00 грн. суд зазначає наступне.

Частинами 1 та 2 ст.16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Судом встановлено, що позивачем було укладено договір про надання правничої (правової) допомоги від 02.04.2020 з Адвокатським об`єднанням ЛЕГЕС предметом якого (п. 1.1 договору) є правова допомога щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Запорізькій області від 13.12.2019 №0004530501, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі: податкове зобов`язання - 151 555,00 грн. та штрафні санкції - 37 888,75 грн. та від 13.12.2019 №0004540501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі: податкове зобов`язання - 168 394,00 грн. та штрафні санкції - 84 197,00 грн.

Відповідно до п.4.7 Договору остаточний розмір та обсяг наданої правничої (правової) допомоги, а також остаточний розрахунок за надану правничу (правову) допомогу, а також розмір фактичних витрат, пов`язаних із наданням правничої (правової) допомоги, визначаються та здійснюються на підставі акту приймання-передачі послуг.

Згідно детального опису послуг наданих Адвокатським об`єднанням ЛЕГЕС відповідно до договору про надання правничої (правової) допомоги від 02.04.2020 ТОВ МОТОР СТР по справі №280/3180/20, адвокатом надано послуги:

- підготовка позовної заяви про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Запорізькій області від 13.12.2019 №0004530501, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі: податкове зобов`язання - 151 555,00 грн. та штрафні санкції - 37 888,75 грн. та від 13.12.2019 №0004540501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі: податкове зобов`язання - 168 394,00 грн. та штрафні санкції - 84 197,00 грн. - 6000 грн.;

- представництво інтересів Клієнта у судовому засіданні, призначеному на 17.06.2020 у Запорізькому окружному адміністративному суді по справі №280/3180/20 - 2000 грн.;

- представництво інтересів Клієнта у судовому засіданні, призначеному на 04.08.2020 у Запорізькому окружному адміністративному суді по справі №280/3180/20 - 2000 грн.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" №5076-VI від 05.07.2012 (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону, видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отримання правничої (правової) допомоги щодо предмету розгляду цієї справи, наданої на момент розгляду справи, підтверджується договором про надання правничої (правової) допомоги від 02.04.2020, рахунком №09/04 від 29.04.2020, платіжним дорученням №278 від 30.04.2020, актом приймання-передачі послуг правової допомоги від 30.04.2020, рахунком №02/06 від 17.06.2020, актом приймання-передачі послуг правової допомоги від 17.06.2020, платіжним дорученням №409 від 03.07.2020, актом приймання-передачі послуг правової допомоги від 04.08.2020.

Так, суд вважає обґрунтованими та підтвердженими витрати на правничу допомогу у вигляді послуг підготовка позовної заяви про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.12.2019 №0004530501, №0004540501 вартістю 6000 грн., оскільки позовна заява та пакет доданих до неї документів є змістовним та оформленим згідно положень КАС України.

Щодо послуг у вигляді представництва інтересів Клієнта у судовому засіданні, суд зауважує, що згідно матеріалів справи адвокат дійсно приймала участь у підготовчому судовому засіданні 17.06.2020 та у судовому засіданні 04.08.2020, у зв`язку з чим витрати за представництво інтересів Клієнта в судових засіданнях загальною вартістю 4000,00 грн. також підлягають задоволенню.

Таким чином, суд вважає обґрунтованим надання правничої допомоги у вигляді підготовки позовної заяви вартістю 6000 грн. та представництва інтересів Клієнта в одному судовому засіданні загальною вартістю 4000,00 грн., загалом - 10000,00 грн.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із викладеним, судові витрати на оплату судового збору у розмірі 6 630,53 грн. підлягають стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Мотор СТР за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Мотор СТР (69068, м. Запоріжжя, вул. Деповська, буд. 79, прим. 145; код ЄДРПОУ 35215905) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166; код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 13.12.2019 №0004530501, №0004540501.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Мотор СТР судовий збір у розмірі 6 630,53 (шість тисяч шістсот тридцять) гривень 53 копійки та витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 13.08.2020.

Суддя М.С. Лазаренко