Рішення

від 14.08.2020 по справі 360/2655/20

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

14 серпня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2655/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до комунального підприємства Благоустрій м. Старобільськ Старобільської міської ради Луганської області про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 53545,83 грн,

ВСТАНОВИВ:

10 липня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач, ЛОВФСЗІ) до комунального підприємства Благоустрій м. Старобільськ Старобільської міської ради Луганської області (далі - відповідач, КП Благоустрій м. Старобільськ ), в якій позивач просить стягнути з відповідача адміністративно-господарську санкцію за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2017 році 46067,31 грн та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарської санкції за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2017 році, яка нарахована за період з 17 квітня 2018 року по 06 липня 2020 року у розмірі 7478,52 грн, загальна сума боргу 53545,83 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні (далі Порядок подання звітності), відповідач не надав Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік за формою 10-ПІ. У квітні 2020 року позивач здійснив запит до ГУ ДПС у Луганській області щодо отримання інформації про середньооблікову кількість штатних працівників у роботодавців, які припинили звітування за формою № 10-ПІ. У відповідь позивачем було отримано листа від ГУ ДПС у Луганській області від 18.05.2020 № 3447/10/12-32- 55-06, з якого вбачається, що відповідач не є малочисельним підприємством і повинен подавати Звіт за формою № 10-ПІ.

Позивач зазначив, що 17 червня 2020 року відповідач надіслав поштою на адресу позивача звіт за формою № 10-ПІ за 2017 рік, з якого вбачається невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2017 році.

18.06.2020 позивач направив на адресу відповідача попередження про добровільну сплату адміністративно-господарської санкції та пені, але на дату звернення до суду з цим позовом відповідач борг не сплатив.

Враховуючи інформацію за Звітом 10-ПІ за 2017 рік, який був надісланий на адресу позивача, з якого на його думку, вбачається не виконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2017 році, у зв`язку з чим нарахована адміністративно- господарська санкція у розмірі 46067,31 грн, яку відповідач, враховуючи норму частини четвертої статті 20 ЗУ Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , повинен був сплатити до 15 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу, про що був повідомлений позивачем.

Позивачем здійснено розрахунок пені за прострочення відповідачем сплати адміністративно-господарської санкції з 17.04.2018 по 06.07.2020 з урахуванням облікової ставки НБУ у розмірі 6% річних за кожен день прострочення.

Ухвалою від 15 липня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 47-49).

Від КП Благоустрій м. Старобільськ 28 липня 2020 року за вх. № 30265/2020 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав (арк. спр. 90-95).

В обґрунтування зазначено, що кожного місяця протягом 2017 року до Старобільського районного центру зайнятості відповідачем надавалася Інформація про попит на робочу силу (вакансії) звітність 3-ПН з інформацією про вільні робочі місця, на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю, а також відповідач постійно брав участь на ярмарках вакансій, що проводились у приміщенні центру зайнятості щокварталу, проте працевлаштування осіб з інвалідністю не відбувалось з незалежних від відповідача причин.

Відмов підприємства у працевлаштуванні інвалідів за направленням центру зайнятості не відбувалось.

Зважаючи на вжиття відповідачем усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, позивач намагається покласти на відповідача відповідальність у вигляді фінансових санкцій та пені за відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства осіб з інвалідністю, які бажають працевлаштуватись, що є неприпустимим.

На підставі викладеного, позивач вважає, що підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій немає.

Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Від позивача 30 липня 2020 року за вх. № 30475/2020 надійшла відповідь на відзив (арк. спр. 137-140), в якій позивач заперечує проти доводів відповідача зазначених у відзиві з підстав аналогічних викладених у позовній заяві. Та додатково зазначив, що відповідно до наказу № 104-а від 23 грудня 2016 року Про створення (виділення) робочих місць для прийому на роботу осіб з інвалідністю відповідач виділяє робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю: економіст, юрисконсульт, майстер дільниці з видалення ТПВ. В структурі та штатній чисельності працівників КП Благоустрій м. Старобільськ який вводиться з 1 лютого 2017 року посада юрисконсульта передбачена із зазначенням (можливо особа з інвалідністю), посада економіст передбачена із зазначенням (можливо особа з інвалідністю), по посаді майстра дільниці з видалення побутових відходів примітки для особи з інвалідністю не зазначається. Звітність Інформація про попит на робочу силу (вакансії) подають станом на 07 лютого 2017 року а повинні, подати не пізніше 04.02.2017, це призвело до порушення подання звітності, адже, за положеннями пункту 5 розділу І Порядку № 316 форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15 липня 2020 року № 1006903884 КП Благоустрій м. Старобільськ , код за ЄДРПОУ 02221640, зареєстровано за адресою: 92704, Луганська область, Старобільський район, місто Старобільськ, квартал Ватутіна, будинок 14-Б (арк. спр. 43-46).

Відповідно до Порядку реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 (далі - Порядок № 70), КП Благоустрій м. Старобільськ зареєстровано у ЛОВФСЗІ з 05 листопада 2009 року за № 44/251/26, що підтверджено копією довідки про реєстрацію роботодавця у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів від 05 листопада 2009 року № 38 (арк. спр. 11).

На виконання вимог Порядку № 70 КП Благоустрій м. Старобільськ 17 червня 2020 року до ЛОВ ФСЗІ подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік, в якому зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) становить 52 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 1; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статі 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні (осіб) - 2; фонд оплати праці штатних працівників (тис. грн) - 2395,5; середньорічна заробітна плата штатного працівника (грн) - 46067,31; сума адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (грн) - 46067,31 (арк. спр. 13 зв.).

Позивачем на адресу КП Благоустрій м. Старобільськ направлено лист від 18 червня 2020 року за вих. № 754/02-09 з проханням своєчасно здійснити сплату адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 році до 15 квітня, не допускаючи нарахування пені за звернення до суду за примусовим стягненням боргу (арк. спр. 15).

Згідно з інформацією, зазначеною у листі Головного управління ДПС у Луганській області від 18 травня 2020 року № 3447/10-12-32-55-06, за період 2017-2019 років у відповідності до поданої звітності КП Благоустрій м. Старобільськ штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність 1 (арк. спр. 12).

Позивачем 18 червня 2020 року за вих. № 763/05-14 на адресу Старобільського районного центру зайнятості направлено запит про те, чи надавалися КП Благоустрій м. Старобільськ до Старобільського районного центру зайнятості відомості про вільні робочі місця (вакансії), на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю, а також про випадки відмови роботодавцем у працевлаштуванні осіб з інвалідністю, які направлялися центром зайнятості, протягом 2017, 2018, 2019 років; чи здійснювалося КП Благоустрій м. Старобільськ замовлення до Старобільського районного центру зайнятості на професійне навчання або підготовку особи з інвалідністю у разі відсутності фахівців з потрібними професіями серед зареєстрованих у державній службі зайнятості осіб з інвалідністю (арк. спр. 18).

Листом від 26 червня 2020 року № 665/04-20 Старобільський районний центр зайнятості підтвердив подання відповідачем протягом 2017, 2018, 2019 років звітності форми № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) з інформацією про вільні робочі місця, на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю, бажаючих отримати направлення на працевлаштування не було, тому особи з інвалідністю не направлялися на заявлені вакансії (арк. спр. 17).

За несвоєчасну сплату КП Благоустрій м. Старобільськ адміністративно-господарських санкцій за 2017 рік ЛОВФСЗІ нараховано підприємству пеню в сумі 7478,52 грн, про що зазначено у розрахунку суми позову, пред`явленого щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів (арк. спр. 18).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 7 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні (далі - Закон № 875-XII) законодавство про соціальну захищеність осіб з інвалідністю в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Згідно із частиною першою статті 18 Закону № 875-XII забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 18 Закону № 875-XII).

Статтею 18-1 Закону № 875-XII визначено, що особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна.

Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітною і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання особи з інвалідністю на підставі поданих нею рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для осіб з інвалідністю, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог статті 19 Закону № 875-XII:

- для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця (частина перша);

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (частина друга);

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону(частина третя).

Аналіз зазначених положень Закону дає підстави для висновку про те, що обов`язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування полягають у:

а) виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць;

б) створенні для осіб з інвалідністю умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

в) забезпеченні інших соціально-економічних гарантії, передбачених чинним законодавством;

г) наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю;

д) звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, судом встановлено, що обов`язок підприємства зі створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатися пошуком таких осіб для їх працевлаштування. Такий обов`язок покладений на державну службу зайнятості.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 26 червня 2018 року у справі № 806/1368/17, від 15 лютого 2019 року у справі № 816/678/17, від 05 березня 2019 року у справі № 815/2562/17 та від 15 квітня 2019 року у справі № 825/699/17.

Згідно з частиною першою статті 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина друга статті 20 Закону № 875-XII).

Відповідно до частини четвертої статті 20 Закону № 875-XII адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Згідно з пунктом 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 Деякі питання реалізації норм Законів України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні та Про зайнятість населення , звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом.

Відповідно до пункту 3 Порядку подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) , затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за № 988/23520, форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця.

Згідно з пунктом 5 зазначеного Порядку Форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

З аналізу вказаних положень законодавства вбачається, що Закон зобов`язує підприємства забезпечити працевлаштування інваліда шляхом створення робочих місць для інвалідів, з урахуванням стану здоров`я, здібностей і професійних навичок інвалідів, направлених на підприємство органами з їх працевлаштування, визначеними статтею 18 Закону № 875-XII.

Судом встановлено, що КП Благоустрій м. Старобільськ подавало у 2017 році до Старобільського районного центру зайнятості звітність форми № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) щомісячно у період з січня 2017 року по грудень 2017 року, в якій роботодавцем визначено потребу робочій силі (вакансії) у кількості 1 вакансія (арк. спр. 58-88).

Факт подачі вказаної звітності підтверджено листами Старобільського районного центру зайнятості від 26 червня 2020 року № 665/04-20 та від 23 липня 2020 року № 817/04-20, в яких зазначено про надання відповідачем звітності за формою № 3-ПН протягом 2017 року щомісяця, з інформацією про вільні робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю. Попит на робочу силу зазначений щомісяця у кількості одна вакансія за професією економіст , юрисконсульт , майстер дільниці з видалення ТПВ . Особи з інвалідністю мали змогу ознайомитись з інформацією про заявлені вакантні місця в інформаційному секторі; в спеціальному куточку для осіб з інвалідністю для самостійного користування; на ярмарках вакансій, що проводяться у приміщені центру зайнятості щокварталу; під час прийому у фахівців служби зайнятості. Бажаючих отримати направлення на працевлаштування не було. КП Благоустрій м. Старобільськ брало участь у вказаних заходах та мало змогу ознайомитися з професійно-кваліфікаційним складом безробітних осіб з інвалідністю (арк. спр. 17, 56-58).

З вищевикладеного судом встановлено, що відповідачем вживалися всі залежні від нього заходи щодо працевлаштування осіб з інвалідністю на вакантну посаду сторожа у підприємстві. Фактів відмови у працевлаштуванні інвалідів при розгляді справи судом не встановлено.

Позивач не надав суду доказів на спростування зазначених обставин.

Суд не приймає до уваги твердження позивача, що відповідачем подано звітність Інформація про попит на робочу силу (вакансії) форми № 3-ПН 07.02.2017 з порушенням терміну подання звітності відповідно до пункту 5 розділу І Порядку № 316, замість 04.02.2017, оскільки на вимогу ухвали суду від 15.07.2020 Старобільським районним центром зайнятості надано звіти відповідача форми № 3-ПН, з огляду яких вбачається, що звіт форми № 3-ПН за лютий 2017 року подано відповідачем до центру зайнятості 01.02.2017, що підтверджується відбитком штампу вхідної кореспонденції (арк. спр. 60).

Таким чином, зазначений довід відповідача спростовується матеріалам справи.

Твердження позивача про невжиття відповідачем всіх можливих заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю протягом 2019 року суд при вирішенні адміністративної справи не враховує, оскільки відповідальність, визначена статтею 20 Закону № 875-XII, настає для роботодавців за не створення у необхідній кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не за невжиття заходів по пошуку інвалідів для працевлаштування.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення.

Згідно із статтею 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Отже, для стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях або бездіяльності підприємства складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Зважаючи на вжиття КП Благоустрій м. Старобільськ усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, суд вважає, що позивач намагається покласти на відповідача відповідальність у вигляді фінансових санкцій та пені за відсутність у населеному пункті за місцезнаходженням підприємства осіб з інвалідністю, які бажають працевлаштуватись, що є неприпустимим.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З урахуванням вищевикладеного судом встановлено, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, відповідно до вимог статті 139 КАС України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (місцезнаходження: 93000, Луганська область, місто Рубіжне, вулиця Слов`янська, будинок 28, код за ЄДРПОУ 13396264) до Комунального підприємства Благоустрій м. Старобільськ Старобільської міської ради Луганської області (місцезнаходження: 92704, Луганська область, Старобільський район, місто Старобільськ, квартал Ватутіна, буд. 14-Б, код за ЄДРПОУ 02221640) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 53545,83 грн відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Захарова